Рішення № 71514453, 05.01.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2018 р. справа № 809/1619/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

про визнання дій протиправними та зобов"язання до їх вчинення,-

за участю:

секретаря судового засідання - Костюк О.С.

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов"язання до їх вчинення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ними в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були подані в Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області п`ять клопотань від 12.09.2017 про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області за межами населеного пункту, однак 19.10.2017 відповідачем направлено на адресу позивачів п`ять відмов. Позивачі просять суд визнати протиправними дії Інспекції Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо прийняття рішень від 19.10.2017 року №Р-3517/0-2868/6-17, І-3515/0-2865/6-17, І3514/0-2867, І-3513/0-2866/6-17, І3516/0-2870/6-17 про відмову у наданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області за межами населеного пункту та зобов'язати Інспекцію Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у випадку відсутності підстав для відмови у задоволенні поданих клопотань від 12.09.2017 року, вичерпний перелік встановлено п.7 ст. 118 Земельного кодексу України, надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у порядку встановленому с. 118 Земельного кодексу України дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області відповідно до поданих ними п`яти клопотань від 12.09.2017 року.

21.12.2017 позивачі подали заяву про зміну позовних вимог та просили п. 2 прохальної частини викласти у такій редакції, а саме: зобов`язати Інспекцію Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, подані 12.09.2017 у порядку, встановленому ст. 118 Земельного кодексу України та надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області або надати мотивовану відмову з підстав, зазначених в ст. 118 ЗКУ. Пункт 1 прохальної частини позиву зилишити без змін. (а.с. 51).

У судовому засіданні позивач - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала з підстав позовної заяви, заяви про зміну позовних вимог та відповіді на відзив. Просила позов задовольнити повністю.

Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак на адресу суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 50).

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти позову заперечила з підстав наведеному у відзиві на позовну заяву. Суду пояснила, що Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 19.10.2017 при виготовленні та направленні на адресу позивачів листів від 19.10.2017 року №Р-3517/0-2868/6-17, І-3515/0-2865/6-17, І3514/0-2867, І-3513/0-2866/6-17, І3516/0-2870/6-17 про відмову у наданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області за межами населеного пункту діяло виключно в межах наданих повноважень, згідно вимог чинного законодавства України. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були подані в Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області п`ять заяв від 12.09.2017 про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області за межами населеного пункту (а.с.7, 11, 15,19,23).

До заяв позивачі долучили графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копії паспортів, копії свідоцтв про народження дітей, копії документів про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов`язкових платежів (а.с. 8-9, 12-13, 16-17, 20-21, 24-25), а також заяви батька про надання згоди на вчинення дій щодо відведення земельних ділянок у власність своїх неповнолітніх дітей в порядку ст.ст. 118-120 ЗКУ від 12.09.2017 та копію витягу з рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 29.08.2016 №189.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області 19.10.2017 року розглянуто заяви позивачів та в листах №Р-3517/0-2868/6-17, І-3515/0-2865/6-17, І3514/0-2867, І-3513/0-2866/6-17, І3516/0-2870/6-17 зазначено, що порядок безоплатної приватизації ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 7 вищезазначеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, під час розгляду поданих Вами до Головного управління Держгеокадастру матеріалів встановлено, що вони не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (а.с. 10, 14, 18, 22, 26).

Позивачі вважають дії Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства у заявлених розмірах протиправними та просять суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, подані 12.09.2017 у порядку, встановленому ст. 118 Земельного кодексу України та надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області або надати мотивовану відмову з підстав, зазначених в ст. 118 ЗКУ.

У зв’язку з відкриттям провадження в даній справі до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, передбаченої Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017, відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд даної адміністративної справи з 15.12.2017 здійснювався за правилами, що діють після набрання чинності новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами ст. 23 Земельного кодексу України, землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Щодо посилання відповідача на те, що земельний масив на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, у якому бажають отримати земельні ділянки позивачі не внесений у Переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у ІІІ кварталі 2017 року, як невідповідність місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та ін. (ч. 7 ст. 118 ЗК України), то суд не погоджується з цим аргументом.

Взагалі Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.17 №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", та якою власне і передбачена необхідність складення переліків земельних ділянок, не є нормативно-правовим актом, який визначає невідповідність місце розташування земельних ділянок.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, це вже певна визначеність у цих документів, щодо статусу цієї земельної ділянки та планів на її подальше використання. Це може бути певна заборона щодо приватизації земельних ділянок, які розташовані в певному місці (на певній території) щодо якого існує законодавчо визначена заборона на передачу земельних ділянок для тієї чи іншої мети - заборона виділення земельних ділянок в зоні відчуження, заборона виділення земельних ділянок в прибережних смугах, захисних зонах та ін. Включення земельної ділянки до генерального плану та іншої містобудівної документації, щодо використання для певної мети, також може кваліфікуватися, як заборона визначена ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Разом з тим, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як відсутність її у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України.

Зазначений перелік Земельним кодексом України не передбачений. А посилання у Стратегії на необхідність органам Держгеокадастру, надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, є рекомендаційним, а не імперативним.

Так, в цієї Стратегії пропонуються, враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Стратегія є лише очікуванням, бажанням Уряду, напрямком за яким планується побудувати управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, а не самим регулятором.

У п.3 постанови від 07.06.17 №413 зазначено про необхідність у шестимісячний строк внесення проектів відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії, затвердженої цією постановою.

Земельний кодекс України, по іншому ніж Стратегія, підходить до питання передачі у власність громадян земельних ділянок державної власності. Відповідно до Стратегії, у приватну власність громадян можуть бути передані лише ті земельні ділянки державної власності, які спеціально визначені для цього органами державної влади. А відповідно до Земельного кодексу України, у приватну власність можуть бути передані будь-які земельні ділянки на вимогу заявника, за виключенням тих, щодо яких органами державної влади прийнято рішення про неможливість їх передачі у власність громадянам.

У будь-якому випадку, відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

За таких обставин, суд застосовує Земельний кодекс України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.17.

Підстави, визначені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою представник відповідача, як у листах від 19.10.17, так і в судовому засіданні не навів.

За таких обставин суд дійшов висновку, про необхідність визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства у заявлених розмірах та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області або надати мотивовану відмову з підстав, зазначених в ст. 118 ЗКУ повторно розглянути клопотання подані 12.09.2017 у порядку, встановленому ст. 118 Земельного кодексу України, суд вважає, що в цій частині слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

"На підставі" означає, що орган державної влади повинен бути утвореним у порядку визначеному Конституцією і законами України та зобов’язаний діяти на виконання вимог закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що орган державної влади (суб’єкт владних повноважень) повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що орган державної влади (суб’єкт владних повноважень) зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії є вимогами для органу державної влади, який приймає рішення або вчиняє дії, недотримання яких несе встановлену законом відповідальність.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень – єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд повинен розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Суд не може підмінити установлену законодавством процедуру розгляду документів.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, діяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження – сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області , які воно застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Отже, суд ухвалюючи рішення у конкретній справі, не вправі переймати повноваження органів виконавчої влади та давати їм вказівки щодо розпорядження дискреційними повноваженнями.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, При задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 640,00 грн. та на користь ОСОБА_2 частину сплаченого судового збору в розмірі 640,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства у заявлених розмірах.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39909396, вул.Героїв майдану, 194 а, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013) на користь ОСОБА_1 (вул. Б. Хмельницького, 30/88, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300) частину сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень та на користь ОСОБА_2 (вул. Б. Хмельницького, 30/88, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300) частину сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 10 січня 2018 р..