Ухвала суду № 71513662, 11.01.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у розстроченні виконання рішення суду

11 січня 2018 р. Справа №805/3642/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” про розстрочення виконання постанови суду від 14 листопада 2017 року у справі № 805/3642/17-а за позовом Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року було задоволено адміністративний позов Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення з Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.06.2017 року по 30.09.2017 року за списком №1 в сумі 7534905,58 грн.

2 січня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” про розстрочення виконання постанови суду від 14 листопада 2017 року у справі № 805/3642/17-а шляхом розстрочення сплати заборгованості терміном на 12 місяців з дати набрання законної сили судовим рішенням, з щомісячним платежем у сумі 627908,80 грн., а в останньому місяці 627908,78 грн.

Зазначена заява вмотивована відсутністю у відповідача грошових коштів на сплату боргу. Крім цього, у заяві зазначено, що кредиторська заборгованість підприємства на даний час становить понад 1 мільярд гривень. До цього ж, у заяві зазначено, що у випадку примусового виконання даного судового рішення можливим є накладення арешту на майно та кошти відповідача, що унеможливить сплату останнім заборгованості взагалі, оскільки фактично зупинить діяльність підприємства. При цьому у наступні п’ять років на підприємстві передбачається збільшення обсягів видобутку та реалізації вугілля, плануються роботи з реконструкції збагачувальної фабрики підприємства задля збільшення випуску продуктів збагачення, у зв’язку із чим відповідач наполягав на задоволенні судом заяви про встановлення способу виконання рішення шляхом встановлення розстрочення його виконання.

11 січня 2018 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду без участі представника Управління.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

Крім цього, від представника позивача надішли письмові заперечення проти заяви про розстрочення виконання постанови суду, вмотивовані наступним.

Розстрочення виконання постанови суду можливе лише за наявності складностей при її виконанні, які у даному випаду відсутні. Позивач зауважує, що Законом України “Про Державний бюджет на 2017 рік” не передбачено надання відстрочки щодо термінів сплати зобов’язань. До цього, відповідач з 2012 року по теперішній час взагалі не відшкодовує фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а з 2014 року навіть по розстроченим платежам.

На підставі частини 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Згідно з ч.1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Нормами ч. 3 та 4 вказаної статті передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім’ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд встановить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Заявником на підтвердження неможливості виконувати постанову суду про стягнення заборгованості в сумі 7534905,58 грн. додано до заяви довідку про кредиторську заборгованість відповідача станом на 1 листопада 2017 року у сумі 1112351,00 грн., інформацію (довідку) про економічні наслідки аварії у формі збитків в сумі 138831900,00 тис. грн. від аварії на ДП “ВК “Краснолиманська” 27 жовтня 2015 року, відомості про залишки на рахунках в установах комерційних банків і органів Держказначейства по ДП “Вугільна компанія Краснолиманська” станом на 1 грудня 2017 року у сумі 180096,14 грн. за підписом головного бухгалтера ДП “Вугільна компанія Краснолиманська”, перспективу роботи ДП “Вугільна компанія Краснолиманська” на 2016-2021 роки; інформацію про неможливість зупинення ведення гірничих робіт, висновок про зупинення ведення робіт в очисних вибоях.

Оцінюючи додані до заяви докази на підтвердження наявності підстав для розстрочення виконання постанови суду у даній справі, суд зазначає, що довідка про залишки на рахунках в установах комерційних банків і органів Держказначейства по ДП “Вугільна компанія Краснолиманська” видана безпосередньо заявником та підписана головним бухгалтером підприємства, тобто, видана зацікавленою особою; будь-яких доказів про фінансову неспроможність підприємства, виданих банківськими та іншими фінансовими установами, що обслуговують відповідача, суду не надано.

Також суд зазначає, що відсутність на рахунках заявника грошових коштів станом на 1 листопада 2017 року для сплати в повному обсязі суми, що визначено до стягнення у постанові суду, підтверджує відсутність коштів на певну дату, але не підтверджує скрутне фінансове становище підприємства протягом певного періоду часу.

Лише посилання заявника на окремі відомості щодо існування кредиторської заборгованості підприємства та її розшифровка, а також щодо існування заборгованості перед бюджетом (податки, збори) не можуть бути беззаперечним доказом перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі.

Так, наданий заявником суду звіт про фінансові результати діяльності підприємства не містять відомостей, зокрема, щодо дебіторської заборгованості, що виключає можливість провести аналіз її співвідношення із кредиторською заборгованістю, а також зробити об’єктивний висновок про загальний фінансовий стан підприємства.

До цього ж, аварія на ДП “ВК “Краснолиманська”, наслідки якої, на думку заявника, спричинили підприємству значні збитки, мала місце 27 жовтня 2015 року, тобто, більш двох роки тому, а, отже не може виступати беззаперечним доказом перебування заявника у скрутному фінансовому становищі станом на теперішній час.

Суд зауважує, що у інформації про неможливість зупинення ведення гірничих робіт та висновку про зупинення ведення робіт в очисних вибоях йдеться про можливість настання негативних наслідків для підприємства у разі зупинення ведення таких робіт. У той же час, будь-яких належних та допустимих доказів існування небезпеки їх зупинення станом на теперішній час відповідачем суду не надано, як не надано і доказів причинно-наслідкового зв’язку між наданням/ненаданням підприємству розстрочення заборгованості у даній справі та можливістю/неможливістю веденням таких робіт. Самі лише посилання заявника на існування небезпеки у зв’язку з виконанням рішення суду у цій справі не можуть виступати такими доказами.

Також заявником не надано суду достатніх доказів на підтвердження того, що саме зазначений в заяві спосіб виконання судового рішення (розстрочення на рік з грудня 2017 року) забезпечить можливість виконання цього рішення.

Разом із цим, за посиланнями позивача відповідачем взагалі не відшкодовуються фактичні витрати по виплаті та доставці пільгових пенсій з 2012 року та не погашаються суми заборгованості, розстрочені у період з 2014 року по теперішній час. Відповідачем такі послання позивача не спростовані. Також суд зазначає, що ненадходження коштів до Пенсійного фонду України суттєво ускладнює реалізацію завдань і функцій цього органу.

Беручи до уваги викладене, а також виходячи з обставин справи, які полягають у встановлених судом порушень заявником пенсійного законодавства, враховуючи необхідність недопущення знецінення внаслідок інфляційних процесів грошових коштів, які мають бути сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви підприємства.

Згідно пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись ст.ст. 14, 242-248, 256, 293, 294, 295, 370, 372, 378, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” про розстрочення виконання рішення суду у справі № 805/3642/17-а - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 11 січня 2018 року.

Суддя Загацька Т. В.