Рішення № 71513339, 04.01.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 січня 2018 р. Справа № 802/2240/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Коляденка Олександра Леонідовича,

представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Бар-благоустрій" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось комунальне підприємство "Бар-благоустрій" (далі - КП "Бар-благоустрій", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки КП "Бар-благоустрій" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Автокомфорт плюс" та ПП "Технодорбуд" за період з 04.11.2013 по 31.12.2016, відповідачем було складено акт №2120/14-11/37572331 від 23.10.2017, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення №0010211411 від 20.11.2017, яким КП "Бар-благоустрій" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 730949,00 грн. та №0010201411 від 20.11.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 1015206,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки відносно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Автокомфорт плюс", ПП "Технодорбуд" та, відповідно, і з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вимогами щодо їх скасування.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просили адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надавши суду відзив на адміністративний позов, в якому вказала, що встановлені перевіркою порушення податкового законодавства в дійсності мали місце. Як зазначила представник відповідача, відсутність у контрагентів позивача - ТОВ "Автокомфорт плюс" та ПП "Технодорбуд" основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення відповідного виду діяльності свідчать про те, що вказані суб’єкти господарювання мають всі ознаки підприємства створеного з метою формування “сумнівного” податкового кредиту. Отже, позивачем перераховувались кошти без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Також звернула увагу суду на наявність відкрито кримінальне провадження №42016020110000096 від 21.07.2016 за фатом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності (в тому числі і ТОВ "Автокомфорт плюс") з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 , ч. 1 ст. 209 та ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Таким чином, ГУ ДФС у Вінницькій області, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на думку представника відповідача, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство "Бар-благоустрій" зареєстровано, як юридична особа, 29.04.2011, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с. 21-24) та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200124346 від 08.05.2013 (том 1 а.с. 25).

Також згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП "Бар-благоустрій" здійснює наступні види діяльності: "Виготовлення виробів із бетону для будівництва; Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; Знесення; Підготовчі роботи на будівельному майданчику; Електромонтажні роботи; Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Інші будівельно-монтажні роботи; Штукатурні роботи; Покриття підлоги й облицювання стін; Малярні роботи та скління; Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Комплексне обслуговування об'єктів; Загальне прибирання будинків; Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; Інші види діяльності із прибирання; Надання ландшафтних послуг; Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; Надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н. в. і. у.; Організування поховань і надання суміжних послуг; Складське господарство; Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; Збирання безпечних відходів (основний); Інша діяльність щодо поводження з відходами; Будівництво житлових і нежитлових будівель; Будівництво доріг і автострад; Будівництво трубопроводів".

В період з 06.10.2017 по 13.10.2017 ГУ ДФС у Вінницькій області, на підставі наказу від 02.10.2017 за № 2778 та наказу від 11.10.2017 за №3014, проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП "Бар-благоустрій" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Автокомфорт плюс" та ПП "Технодорбуд" за період з 04.11.2013 по 31.12.2016.

Результати перевірки оформлено актом від 23.10.2017 за № 2120/14-11/37572331 (том 1 а.с.26-45).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 730949,00 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 730949,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на загальну суму 812165,00 грн., в тому числі: за травень 2015 року в сумі 16363,00 грн., за червень 2015 року в сумі 98267,00 грн.; за вересень 2015 року 174105,00 грн., за жовтень 2015 року в сумі 311595,00 грн.; за листопад 2015 року в сумі 34617,00 грн.

На підставі даних висновків відповідачем 20.11.2017 прийнято податкові повідомлення - рішення №0010201411, яким КП "Бар-благоустрій" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 730949,00 грн. та №0010211411, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 1015206,00 грн.

Незгода позивача із прийнятими податковими-повідомленнями-рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, що оскаржуються, суд виходить із наступного.

Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України). А згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

З огляду на зазначені положення ПК України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для наведених в акті перевірки від 23.10.2017 за № 2120/14-11/37572331 висновків та для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугувало відображене в акті перевірки судження ревізора - інспектора про те, що господарські операції між КП "Бар-благоустрій" та ТОВ "Автокомфорт плюс", ПП "Технодорбуд" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вищенаведені вимоги чинного законодавства України.

Як вбачається з акту перевірки, до такого висновку ревізор-інспектор, зокрема, дійшов проаналізувавши ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Клапоущак С.Ю. від 10.01.2017 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016020110000096 від 21.07.2016 за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 , ч. 1 ст. 209 та ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, з якої вбачається, що ТОВ "Автокомфорт плюс" не мало матеріальних, технічних ресурсів для виконання своїх зобов'язань перед контрагентами. Крім того, ТОВ "Автокомфорт плюс" у 2016 році не подало декларацію по податку на прибуток, звіт про фінансові результати (форма №1-м) та додаток АМ, що на переконання відповідача, свідчить про неможливість придбання КП "Бар-благоустрій" у відповідного контрагента труб, відсіву та отримання інших послуг. Також, контролюючий орган при формуванні наведених в акті перевірки висновків, виходив з того, що за інформаційними даними податкового органу (Єдиний реєстр податкових накладних, в тому числі у розрізі номенклатури товару), на протязі 2015 року субпідрядні організації для фактичного виконання робіт з капітального та поточного ремонту дорожнього покриття вулиць в м.Бар платником ПП "Технодорбуд" не залучались. У підприємства відсутні трудові та технічні можливості для фактичного виконання даного обсягу робіт.

Виходячи з висновку податкового органу щодо відсутності реального здійснення фінансово - господарських взаємовідносин між КП "Бар-благоустрій" та ТОВ "Автокомфорт плюс", ПП "Технодорбуд", судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій з контрагентами та встановлено наступне.

Так, досліджуючи реальність здійснення господарських операцій суд встановив, що між КП "Бар-благоустрій" (покупець) та ТОВ "Автокомфорт плюс" (продавець) укладено договори про надання послуг поставки №23/10/15-01, №23/10/15-02, №23/10/15-03 від 23.10.2015, відповідно до яких продавець зобов'язується підготовити "Товар" до транспортування, оформити всі необхідні документи для транспортування "Товару", передати "Товар" до пункту призначення, а покупець зобов'язується прийняти "Товар". Пунктом 5.1 договорів визначено, що останні набувають чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання ними прийнятих на себе обов'язків (том 1 а.с. 68-69, 72-73, 76-77).

Факт виконання умов даних договорів підтверджується наступними первинними документами наявними в матеріалах справи та дослідженими судом в судовому засіданні, а саме: видатковими накладними №РН-0000080, №РН-0000081, №РН-0000082 від 23.10.2015, платіжними дорученнями №98, №99, №100 від 23.10.2015 (том 1 а.с.70-71, 74-75, 78-79). При цьому, зазначені видаткові накладні складені відповідно до вимог Податкового кодексу України, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі таких видаткових накладних.

Проте, єдиним аргументом відповідача, висловленим в акті перевірки та відзиві на адміністративний позов є те, що угоди укладені позивачем із ТОВ "Автокомфорт плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків, спрямовані на надання податкової вигоди, внаслідок чого, на думку відповідача, операції по формуванню податкового кредиту та податкові накладні, не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбанні товарів (послуг) (том 1 а.с. 32-33).

Тому, на думку відповідача, наявність у КП "Бар-благоустрій" податкових накладних, за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Проте, суд із зазначеним не погоджується, оскільки, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій. Отже, відповідач позбавив КП "Бар-благоустрій" права на формування податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом. При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача на відсутність у ТОВ "Автокомфорт плюс" трудових ресурсів, основних засобів та, як наслідок, об'єктивної можливості для виконання перевезень, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки.

До того ж, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів/надання послуг постачальником або перевізником.

Варто звернути увагу на те, що як на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Автокомфорт плюс", так і станом на день розгляду даної справи, останнє не визнане банкрутом, знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Автокомфорт плюс" не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Щодо реальності господарських операцій проведених між КП "Бар-благоустрій" та ПП "Технодорбуд" суд зважає на наступне.

Так, досліджуючи реальність здійснення господарських операцій суд встановив, що між КП "Бар-благоустрій" (замовник) та ПП "Технодорбуд" (підрядник) укладено договори підряду №3, №4, №5, №6 від 19.05.2015, №7, 8, 9 від 12.06.2015, №10 від 18.06.2015, №11 від 09.07.2015, №12 від 16.07.2015, № 15 від 07.09.2015, №16 від 18.09.2015, № 17 від 21.09.2015, № 18 від 16.10.2015, №19, №20 від 26.10.2015. Належним чином завірені копії вказаних договорів підріду містяться в матеріалах справи.

Відповідно до умов договорів «Підрядник зобов'язується на свій ризик власними (власними і залученими) силами і засобами виконати відповідно до умов договору роботи щодо виконання робіт "Вибірковому капітальному або поточному ремонту дорожнього покриття в м. Бар Вінницької області" у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти їх і оплатити. Пунктом 9.1 даних договорів передбачено, що замовлення, постачання, приймання, розташування, складування, охорона і подача матеріалів на майданчик, конструкцій, виробів здійснюється силами Підрядника. Він контролює якість, кількість і комплектність постачання цих ресурсів, на ньому лежить ризик їхньої випадкової втрати й ушкодження до моменту здачі завершених робіт.

Пунктами 10.1, 10.2 розділу 10 Договорів встановлено, що підрядник забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення документації, яка передбачена Діючим порядком і цим договором і визначає особу, яка відповідає за її ведення. Підрядник здійснює ведення журналу виконання робіт. Журнал ведеться по окремих Роботах, і в ньому фіксується дата початку і закінчення основних видів робіт, складання актів "а приховані роботи, проведення випробувань матеріалів і перевірки якості робіт, причини затримок виконання робіт (відсутність ресурсів, механізмів, устаткування, робочої сили, погодні умови і т.і.), а також будь-яка інша інформація, що впливає на хід виконання робіт.

Факт виконання умов даного договорів підтверджується наступними первинними документами наявними в матеріалах справи та дослідженими судом в судовому засіданні, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; актами приймання виконаних будівельних робіт; локальними кошторисами на будівельні робота; підсумковими відомостями ресурсів; відомостями ресурсів до локальних кошторисів; зведеними кошторисними рахуноками вартості об'єкта будівництва; дефектними актами; довідками про договірну ціну; решеннями про затвердження кошторисних розрахунків, а також платіжними дорученнями, які підтверджують факт оплати виконаних робіт за вищезазначеними договорами (том 1 а.с. 175-269, том 2 а.с. 1-206, том 3 а.с.1-250).

Отже, отримані від контрагента позивача послуги (роботи) підтверджуються первинними документами та є оплаченими. Тобто, відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача.

В свою чергу, судом встановлено, що єдиною підставою для формування податковим органом відображених в акті перевірки висновків щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між ПП "Технодорбуд" та КП "Бар-Благоустрій" є відсутність у контрагента позивача документів (сертифікатів, технічних паспортів, актів, протоколів випробувань, належної кількості працюючих для виконання робіт за укладеними з позивачем договорами підряду, відсутність субпідряду.

Суд критично оцінює відповідні висновки податкового органу з огляду на таке.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом вище, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Отже, виконання в повному обсязі умов вказаних договорів позивачем та контрагентам підтверджується первинними документами.

При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи містяться ряд договорів, укладених між позивачем (замовник) та Вінницькою обласною комунальною установою "Служба технічного нагляду за об'єктами житлово-комунального господарства" (виконавець) на здійснення технічного нагляду за поточним ремонтом дорожнього покриття (том 1 а.с. 84-172), яким встановлено, що замовник доручає, а виконавець виконує функції по забезпеченню контролю за дотриманням підрядними організаціями проектних рішень та вимог нормативних документів стосовно якості ремонтних робіт і відповідності їх обсягів та вартості, передбачених у затвердженій проектно-кошторисній документації; по здійсненню нагляду за виконанням робіт на об'єктах погоджених із замовником.

В підтвердження виконання Вінницькою обласною комунальною установою "Служба технічного нагляду за об'єктами житлово-комунального господарства" робіт по технічному нагляду за поточним ремонтом дорожнього покриття підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та платіжними дорученнями. При цьому, жодних зауважень щодо якості робіт, проведених ПП "Технодорбуд" на виконання договорів підряду №3, №4, №5, №6 від 19.05.2015, №7, 8, 9 від 12.06.2015, №10 від 18.06.2015, №11 від 09.07.2015, №12 від 16.07.2015, № 15 від 07.09.2015, №16 від 18.09.2015, № 17 від 21.09.2015, № 18 від 16.10.2015, №19, №20 від 26.10.2015, додані до матеріалів справи документи не містять. Не повідомлено суду про такі випадки і представником відповідача в судовому засіданні.

Таким чином, суд констатує, що в даному випадку господарські угоди між позивачем та ПП "Технодорбуд" були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, а податкові накладні відповідають встановленим вимогам.

Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ПП "Технодорбуд" також не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2017 року за №0010201411 та №0010211411 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу ч. 2 ст. 77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. За таких обставин заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №0010211411 та №0010201411 від 20.11.2017 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства "Бар-благоустрій" (вул. Героїв Майдану, 18, м. Бар, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ 37572331) судові витрати в сумі 26192,33 грн. (двадцять шість тисяч сто дев'яносто дві гривні 33 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Комунальне підприємство "Бар-благоустрій" (вул. Героїв Майдану, 18, м. Бар, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ 37572331).

Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 39402165).

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна