Постанова № 71513291, 11.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/110/2018

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вернік В. М.

Доповідач :Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 рокуСправа № 130/1069/17м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,

суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Вінницької області, Жмеринської місцевої прокуратури про оскарження дій та відшкодування моральної шкоди, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, та з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати незаконним рішення посадової особи Держави Україна надати письмову відповідь позивачу за його заявою про вчинений злочин на підставі Закону України "Про звернення громадян" та всупереч ст.12 цього Закону; визнати що відповідь посадової особи Держави Україна на заяву позивача про вчинений злочин позбавляє заявника його конституційного права на оскарження такої відповіді в порядку вимог КПК України; визнати, що відповідь посадової особи Держави Україна на заяву позивача про злочин суперечить вимогам КПК України та ухвалі Жмеринського міськрайонного суду від 10.08.2016 року щодо обов'язків посадової особи в особі керівника Жмеринської місцевої прокуратури приймати рішення по заяві позивача на підставі вимог КПК України, зазначених в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду від 10.08.2016 року, а також стягнути з Держави Україна на його користь 20000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України (чинного на момент ухвалення рішення), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Судом першої інстанції було встановлено та не оспорювалось сторонами, що листом керівника Жмеринської місцевої прокуратури від 04.04.2017 року №74-72-16 позивача ОСОБА_2 повідомлено, що його заява від 31.03.2017 року стосовно вчинення злочину головою Жмеринського міськрайонного суду ОСОБА_3. за змістом та суттю не становить повідомлення про злочин, оскільки не містить жодних фактичних даних про вчинення останньою будь-яких кримінальних правопорушень.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про його безпідставність та недоведеність.

Зокрема, судом враховано, що характер таких спірних правовідносин передбачає їх врегулювання у спосіб звернення заявника до слідчого судді із скаргою та регулюється § 1 гл. 26 КПК України, тобто, скарги сторін кримінального провадження на протиправну бездіяльність осіб, які здійснюють досудове розслідування чи прокурора розглядаються в порядку кримінального судочинства, що за відповідним визначенням самим заявником необхідного предмета оскарження передбачає достатнє забезпечення можливості захисту його прав, не виключаючи надання правової оцінки заявленим наразі вимогам щодо оскарження бездіяльності посадової особи.

Крім того, колегія суддів при розгляді даної справи зазначає, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання незаконним рішення посадової особи Держави Україна надати письмову відповідь позивачу за його заявою про вчинений злочин на підставі Закону України "Про звернення громадян" та всупереч ст.12 цього Закону; визнання що відповідь посадової особи Держави Україна на заяву позивача про вчинений злочин позбавляє заявника його конституційного права на оскарження такої відповіді в порядку вимог КПК України; визнання, що відповідь посадової особи Держави Україна на заяву позивача про злочин суперечить вимогам КПК України та ухвалі Жмеринського міськрайонного суду від 10.08.2016 року щодо обов'язків посадової особи в особі керівника Жмеринської місцевої прокуратури приймати рішення по заяві позивача на підставі вимог КПК України, зазначених в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду від 10.08.2016 року не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди діями відповідачів, протиправності дій відповідачів та причинного зв'язку між протиправними діями відповідачів та заподіяною моральною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені частиною першою статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, за змістом якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього кодексу).

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі №6-501цс17.

Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз'яснено в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Позивачем не доведено, що саме відповідачами у справі, Державною казначейською службою України, Прокуратурою Вінницької області, або Жмеринською місцевою прокуратурою були вчиненні будь-які дії чи бездіяльність, що порушили права позивача, в тому числі і ті про які вказує позивач.

Державна казначейська служба України є належним відповідачем у правовідносинах які регулюються ст. 1174 ЦК України, проте позивачем не доведено заподіяння Прокуратурою Вінницької області, або Жмеринською місцевою прокуратурою моральних страждань позивачу і в чому таке заподіяння полягає.

Доводи апеляційної скарги, що оскарженню в порядку передбаченому КПК України підлягають лише процесуальні дії чи бездіяльність, частково дають відповідь щодо невірності способу захисту обраного позивачем, який не позбавлений права оскаржити бездіяльність слідчого якщо вважає її незаконною, але у порядку передбаченому КПК України.

З огляду на встановлені судом обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність як вимог позову та і вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року у даній справі - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев

Судді: Підпис М.В. Матківська

Підпис В.М. Медяний

Згідно з оригіналом

Головуючий А. Ю. Зайцев