Рішення № 71512975, 10.01.2018, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1457/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" січня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томашпіль справу за позовом ОСОБА_1 до Вапнярської селищної ради про визнання майнового права на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, в якому просить визнати за нею майнове право в порядку успадкування за законом на спадкове майно, що належало її батькові ОСОБА_2, який помер 05 листопада 1998 року в с. Колоденка Томашпільського району Вінницької області, яке складається із земельної частки (паю) в розмірі 2,49 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка знаходиться на території Вапнярської селищної ради ОТГ с. Колоденка Томашпільського району Вінницької області, посвідченого сертифікатом серії ВН № 0314339.

Даний позов обґрунтовано наступним.

05 листопада 1998 року в с. Колоденка Томашпільського району Вінницької області помер ОСОБА_2, який доводився позивачу батьком.

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної частки (паю) в розмірі 2,49 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка знаходиться на території Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, відповідно сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0314339.

Позивач вказує, що вона є спадкоємцем майна першої черги спадкування за законом, однак оформити право власності на спадщину через нотаріальну контору не змогла в зв»язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючих документів на спадкове майно.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явилась, надіславши на адресу суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позов підтримує, просить його задовольнити.

Представник Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області (Вапнярська селищна рада є правонаступником Колоденської сільської ради) в судове засідання не з’явився, однак голова селищної ради надіслав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без участі їх представника, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст.. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась 5 листопада 1998 року в день смерті спадкодавця ОСОБА_2

В цей час діяв ЦК УРСР (1963 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Відповідно ч.1 ст. 524 ЦК УРСР (1963 року), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст..ст. 525,526 ЦК УРСР (1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст. 525 цього Кодексу, а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини –це акт, який поширюється на всі об’єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Ст. 5 ЗК України в редакції 1990 року визначала, що право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо спадкового майна.

Судом встановлено, що 05 листопада 1998 року в с. Колоденка Томашпільського району помер ОСОБА_2 (а.с.5) .

Згідно довідки виконавчого комітету Вапнярської селищної ради № 1185 від 13 листопада 2017 року, після смерті ОСОБА_2, померлого 5 листопада 1998 року, залишилося спадкове майно, що складається із земельної частки (паю) розміром 2,49 га згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Колоденській сільській раді з порядковим номером реєстрації № 323 серії та номер ВН 0314339. Земельна ділянка розташована на території Вапнярської селищної ради ОТГ с. Колоденка. Спадкоємцем за законом залишилась дочка ОСОБА_1 Інформацією щодо інших спадкоємців селищна рада не володіє (а.с.7).

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про те, що згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Колоденській сільській раді за порядковим номером реєстрації № 323 гр. ОСОБА_2 було зареєстровано та видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0314339 площею 2,49 ум. кад.га, державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі даного сертифіката не видавався (а.с.8).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді нотаріуса від 27 жовтня 2017 року на заяву, останній відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2, померлого 5 листопада 1998 року у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.9).

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді Державного нотаріального архіву Вінницької області від 29 листопада 2017 року на запит суду від 21 листопада 2017 року, спадкова справа після смерті померлого 5 листопада 1998 року ОСОБА_2 по фонду Томашпільської державної нотаріальної контори не виявлено (а.с.15).

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясовування і дослідження інших обставин справи.

Згідно пункту 1 статті 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24 червня 1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачений ст.549 ЦК (1540-06) шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його

пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку. (Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду

України N 13 ( v0013700-92) від 25.12.92 ).

Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачена видача сертифікатів на право на земельну частку.

Згідно ст.1-2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», зі змінами станом на 02.10.2012 року, право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай)».

Згідно п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, зі змінами станом на 01.07.2014 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) є виданим державою документом, що підтверджує наявність у особи права на земельну частку (пай). Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Маючи земельну частку (пай), її власник може вимагати виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) з видачею державного акту на право власності на землю (свідоцтва про право власності на земельну ділянку). Для виділення земельної частки (паю) в натурі потрібно, щоб її власник виявив таке бажання шляхом подання до відповідної ради заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 помер, не подавши заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі, а тому і не отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

Однак, сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 підтверджує право його спадкоємців на земельну частку (пай), яка перейшла у спадок.

Отже, за наявності сертифіката на право на земельну частку, виданого на ім'я ОСОБА_2, спадкоємці успадковують право на цю земельну ділянку, що є передумовою для оформлення ними в подальшому права власності на цю земельну ділянку і отримання відповідних документів про право власності.

Відповідно до статей 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 2.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 3.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі застосуванні норми права до спірних прапвовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.6. Якщо одна із сторін визнала пред»явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторонни ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За наведених обставин за ОСОБА_1. може бути визнано в порядку спадкування право на земельний пай покійного батька ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в сумі 640 гривень, їй слід повернути 50 відсотків від даної суми, тобто 320 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 524-527, 548, 549, 550 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 12,13,76,78, 95,163, 354 ЦПК України суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області про визнання майнового права на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнове право в порядку успадкування за законом на спадкове майно, що належало її батькові ОСОБА_2, який помер 05 листопада 1998 року в с. Колоденка Томашпільського району Вінницької області, яке складається із земельної частки (паю) в розмірі 2,49 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка знаходиться на території Вапнярської селищної ради (с.Колоденка) Томашпільського району Вінницької області, відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0314339.

Повернути ОСОБА_1, жительці с.Уланівка вул. Шевченка, 30 Іллінецького району Вінницької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків з державного реєстру НОМЕР_1, 320 грн (триста двадцять гривень) сплаченого судового збору на рахунок № 31210206700524, МФО 802015, код отримувача 36331505, банк платника АТ «ОСОБА_3 Аваль» відділення № 0818 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя О.В.Пилипчук