Постанова № 71509936, 02.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13210/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Парінова А.Б., Федотова І.В., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Буланжер» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Буланжер» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Постанову суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нову Постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16. Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як зазначено Позивачем в адміністративному позові, у Відповідача виникла заборгованість на підставі поданих ним Податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2015 року.

Проте, Відповідачем 16 квітня 2015 року до Позивача подано Податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року, в якій ним виправлено самостійно виявлені помилки.

Згідно з п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку; платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Оскільки доказів наявності у Відповідача податкових зобов'язань Позивачем не надано, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для стягнення податкового боргу.

Відповідно до частини першої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому, Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року скасовується та ухвалюється нова Постанова, якою у задоволенні адміністративного позову відмовляється.

Згідно з частиною першою ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 4 частини першої, частини десятої ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, в чинній на час прийняття судом першої інстанції судового рішення редакції, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, у зв'язку з чим апеляційний розгляд здійснюється в загальному порядку; у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

А згідно з п. 5 частини першої ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до частини першої ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Згідно з частиною першою ст. 271 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Відповідно до частини третьої ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 139, 272, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Буланжер» задовольнити, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код за ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Буланжер» (код за ЄДРПОУ 38237816) 11725 (одинадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 06 коп. судового збору, сплаченого Платіжним дорученням від 12 грудня 2017 року №958.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку оскаржена бути не може.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Парінов А.Б.

Федотов І.В.