Рішення № 71508741, 21.12.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 р. № 814/2376/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Руснакової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034 до відповідача:Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001 про:визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати дії ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області щодо відмови в наданні позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ протиправними;

зобов'язати ліквідаційну комісію УМВС України в Миколаївській області надати позивачу статус ветерана внутрішніх справ України та видати посвідчення і нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що відповідач безпідставно відмовив йому у наданні статусу ветерана.

Ухвалою від 07.12.2017 суд здійснив заміну відповідача на Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач).

Управління подало заперечення проти адміністративного позову, в яких вказало, що позивач не має права на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги позову підтримав, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача і представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

28.08.2017 позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління з приводу надання йому статусу ветерана органів внутрішніх справ на підставі статті 5 Закону України від 24.03.1998 № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус» (надалі - Закон № 203). У заяві (арк. спр. 19) позивач вказав, що він є пенсіонером МВС, інвалідом 2 групи (інвалід армії), на підтвердження чого надав копію свідоцтва про хворобу № 775 (арк. спр. 9), копію пенсійного посвідчення (арк. спр. 8), копію виписки з Акту огляду МСЕК № 257942 (арк. спр. 7).

Листом від 21.09.2017 № Т-135/05/38-2017 (арк. спр. 20) голова ліквідаційної комісії Управління повідомив позивача про відсутність законних підстав для надання йому статусу ветерана органів внутрішніх справ. Як вказано у листі, період бездоганної служби ОСОБА_1 на військовій службі та в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні дорівнює 18 років 00 місяців 19 днів (а не 20 років, як передбачено Законом № 203), а у свідоцтві про хворобу від 03.12.1996 № 775 не зазначені захворювання (травми), пов'язані з виконанням службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

04.10.2017 позивач повторно звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління з цього ж питання (арк. спр. 21), проте у задоволенні клопотання йому було відмовлено (лист від 17.10.2017 № Т-158/05/38-2017, арк. спр. 22).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Як вказано у пункті третьому статті 5 Закону № 203, ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України, які є інвалідами І та ІІ групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження зокрема служби в органах внутрішніх справ, і які мають вислугу зокрема військової служби і служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.10.2016 № 257942, інвалідність позивача пов'язана зі службою в органах внутрішніх справ. З урахуванням цього суд відхилив доводи Управління про недоведеність причинного зв'язку між службою позивача та захворюваннями, що призвели до його інвалідності.

Згідно з довідкою від 10.11.2005 № 21/5-7313 за підписом начальника ВРП ММУ УМВС України в Миколаївській області, пенсіонер МВС ОСОБА_1 мав звання підполковника міліції, був звільнений з ОВС наказом УМВС № 76 від 09.12.1996; на день звільнення календарна вислуга ОСОБА_1 дорівнювала 20 років 06 місяців 20 днів, з яких: МВС - 15 років 11 місяців 10 днів, ЗСУ - 02 роки 01 місяць 09 днів, ВНЗ - 02 роки 06 місяців 00 днів; загальний трудовий стаж - 30 років 00 місяців 16 днів (арк. спр. 26).

Оскільки у пункті третьому статті 5 Закону № 203 зазначено про вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Управління стверджувало, що період навчання у ВНЗ (02 роки 06 місяців 00 днів) не може прирівнюватися до періоду служби, що дає право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.

З цього приводу суд зазначив таке.

Закон № 203 не містить визначень «вислуга військової служби», «вислуга служби в органах внутрішніх справ».

Проте, відповідно до частини другої статті 17 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262), особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах.

Оскільки позивач отримує пенсію за умовах Закону № 2262, суд дійшов висновку, що час його навчання у ВНЗ (із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби) враховується при обчисленні вислуги, про яку йдеться у пункті третьому статті 5 Закону № 203.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність двох умов, що необхідні для надання позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ на підставі пункту третього статті 5 Закону № 203, і, відповідно, про протиправність відмови Управління у задоволенні клопотання позивача.

З наведених вище мотивів суд визнав позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 77, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, РНОКПП НОМЕР_1) про визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області щодо відмови в наданні ОСОБА_1 статуса ветерана органів внутрішніх справ протиправними.

3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в Миколаївській області надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ відповідно до пункту третього статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати посвідчення і нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ».

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Дата підписання та оформлення

рішення суддею 05 січня 2018 року