Ухвала суду № 71508396, 09.01.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6774/17

УХВАЛА

09 січня 2018 року суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської митниці державної фіскальної служби про визнання неправомірним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці державної фіскальної служби про:

визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці Державної фіскальної служби №1156-о від 20 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1;

поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС;

стягнення з Одеської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39441717) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов'язкових до сплати платежів з 21.12.2017 року по день винесення постанови суду;

стягнення з Одеської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39441717) моральної шкоду у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень за шкоду, заподіяну ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) незаконними рішеннями, діями органу державної влади.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 року відкрито провадження по справі.

Разом з адміністративним позовом позивач надав заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Одеській митниці ДФС призначати осіб на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, з якої було звільнено позивача, до закінчення розгляду справи.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що ознаки неправомірності оскаржуваного рішення відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 є очевидними, оскільки його було звільнено без законних підстав та з порушенням Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки».

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз даної правової норми вказує на те, що заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Питання правомірності оскаржуваного рішення, яким було звільнено позивача, є предметом розгляду по даній справі, а задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову з підстав, як зазначає позивач, наявності очевидних ознак неправомірності оскаржуваного рішення, у даному випадку, фактично буде розглядом судом позовних вимог по суті, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення адміністративного позову.

Звернувшись з заявою про забезпечення позову, позивач не обґрунтував її належним чином та не надав жодних доказів, які свідчать про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Одеській митниці ДФС призначати осіб на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, з якої було звільнено позивача, до закінчення розгляду справи, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 154 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської митниці державної фіскальної служби про визнання неправомірним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук