Рішення № 71508153, 03.01.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2018 р. справа № 809/1658/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Скільського І.І.,

за участю секретаря судового засідання - Волочій Л.І.,

представника позивача - Липчук В.І.,

представника відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

про стягнення заборгованості в розмірі 49702,68 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 49702,68 грн.

Суд зазначає, що 15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим КАС України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, що передбачені новою редакцією КАС України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем несплачено в строки, визначені податковим законодавством, податкові зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 7832,41 грн., пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 41 870,27 грн., нарахованих податковими повідомленнями - рішеннями № 00002371304 від 21.04.2017, № 00002381304 від 21.04.2017. Загальна сума податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 станом на день звернення до адміністративного суду становила 49 702,68 грн., яка ним не сплачена.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених в адміністративному позові. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. На адресу суду поштова кореспонденція повернута із довідкою підприємства поштового зв`язку, якою зазначено причини повернення: "адресат не проживає" .

Відповідно до частини 11 статті 126 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до вимог частини 3 статті 205 КАС України, у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстровано, як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 09.11.2017 року (а.с.8-9).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (п.8.3 ст.8 ПК України).

Згідно із п.п.10.1.2 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить єдиний податок.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу ХІV ПК України.

Так, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

В п.291.3 ст.291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно із п.291.4 ст.291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на першу, другу, третю, четверту, п'яту та шосту групи платників єдиного податку.

До другої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (п.п.2 п.291.4 ст.291 ПК України).

Відповідно до пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (п.294.1 статті 294 Податкового кодексу України).

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п.295.1 статті295 Податкового кодексу України).

Згідно із п.296.2 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу. Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву (п.п.298.1.1 п.298 ст.298 ПК України).

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 протягом 2015 - 2017 року був платником єдиного податку другої групи за ставкою оподаткування 20 відсотків.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (ІІ група), зобов'язаний сплачувати єдиний податок.

Однак, визначений Законом обов'язок щодо сплати єдиного податку відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого допустив заборгованість в розмірі 7832,27 грн., зокрема за 2015 р. в розмірі 685,21 грн., за 2016 р. - 3307,20 грн., 2017 р.- 3840 грн.

Щодо зобов`язання відповідача із сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд зазначає, що позивачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2014 по 28.02.2017, про що складено акт № 217/09-19-1304/НОМЕР_1 від 31.03.2017 року (а.с.12-19).

Згідно вищевказаного акту контролюючим органом встановлено порушення відповідачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №4 85/94-ВР та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 00002371304 від 21.04.2015 року, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 41 020,27 грн., та податкове повідомлення-рішення №00002381304 від 21.04.2017, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 850 грн., (а.с.21, зворотній бік а.с.21)

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Податковим органом надіслано податкові повідомлення - рішення за 00002371304 від 21.04.2017 року та за №00002381304 від 21.04.2017 відповідачу, що підтверджується матеріалами справи (а.с.22).

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача визначені податковими повідомленнями - рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження.

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» за №257-17 від 09.02.2017, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 08.02.2017 становила 4632,41 грн. Дана вимога позивачем надіслана відповідачу (а.с.29 зворотній бік а.с.29).

Зазначена в вимозі сума податкового боргу відповідачем не погашена.

У відповідності до приписів п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі вищенаведеного контролюючим органом інших вимог відповідачу не надсилалося.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями, зворотнім боком облікової картки платника податків, податковою вимогою та довідкою-розрахунком податкового боргу, наявних у матеріалах справи.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подав. Судом таких обставин не встановлено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 49 702,68 грн., є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід бюджету податковий борг в розмірі 49 702 (сорок дев`ять тисяч сімсот дві) гривні 68 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду, або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Фізична особа-підриємець ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) АДРЕСА_1.

Суддя Скільський І.І.

Рішення складене в повному обсязі 09 січня 2018 р.