Вирок № 71506674, 09.01.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/2592/17

Номер провадження 1-кп/629/83/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Мішуровської С.Т.,

при секретарі судових засідань - Фалькової І.М.,

за участю прокурора - Гребенюка В.Є.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області, кримінальне провадження № 12017220380001479 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Челябінськ РФ, громадянина України, з середньою освітою, не військовозобов'язаного, вдівця, має на утримання малолітню дитину, не працюючого, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в:

В ході судового слідства установлено, що 24 червня 2017 року близько 13:00 години ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов у приміщення столярної майстерні, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, в якій він раніше працював, з метою забрати там свій робочій одяг. Знаходячись у приміщенні майстерні, ОСОБА_2 проходячи повз робочого кабінету керівникка майстерні ОСОБА_3, через відкриті двері кабінету побачив на одній з полиць шафи, яка там знаходилась, кутову шліфувальну машину марки «Элпром» моделі «ЭМШУ-850-125», яка належить ОСОБА_3 Після цього у ОСОБА_2 раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, скориставшись тим, що на той час поблизу не знаходився власник вище зазначеного електроінструменту, інші працівники майстерні та сторонні особи, з корисливого мотиву, з метою збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, через відкриті двері зайшов до приміщення робочого кабінету, де шляхом вільного доступу, таємно викрав вище зазначену кутову шліфувальну машину марки «Элпром» моделі «ЭМШУ-850-125» вартістю 340 гривень 20 копійок, з відрізним диском, бувшим у використанні, вартістю 10 гривень, після чого відразу залишив приміщення майстерні, з місця пригоди зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 350 гривень 20 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним в інкримінованому йому правопорушенні в повному обсязі та пояснив, що 24.06.2017 року він прийшов до приміщення майстерні, де раніше працював, щоб забрати свій робочий одяг. В кабінеті керівника побачив кутову шліфувальну машину, яку таємно викрав, скориставшись тим, що його ніхто не бачив. В скоєному щиро розкаявся, просив суд застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році».

Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що учасники судового провадження не оскаржують фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, тому суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особистість, вивченням доказів, що стосуються судових витрат та речових доказів.

Свідчення обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Суд вважає, дії ОСОБА_2, які виразилися у викраденні майна гр. ОСОБА_3, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_2 скоїв злочин середньої тяжкості.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб і характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він громадянин України, в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, з 1995 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: «Синдром залежності від опіатів», не військовозобов'язаний, вдівець, має на утриманні малолітню дитину у виці 6 років, за місцем проживання характеризується формально позитивно, не працює.

У досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні зазначено, що ризик вчинення повторного правопорушення є середній. Ризик небезпеки зростає за умов змін обставин таких як: відсутність професійної освіти та відсутність постійної роботи (а.с.28-30).

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 ст. 69 КК України суд не вбачає.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом'якшують покарання, та обставин, які обтяжують покарання, даних про особу ОСОБА_2, обставин вчинення злочину і ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, застосувавши до нього покарання у виді штрафу на користь держави.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні просив звільнити його від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, має на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серія НОМЕР_2, виданого 23.01.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 377.

З даного свідоцтва вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2. є батьком дитини, стосовно якої не позбавлений батьківських прав.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» виконання цього закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно звільнити від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, про що просив обвинувачений в судовому засіданні.

Підстав для обрання міри запобіжного заходу обвинуваченому суд не вбачає.

Цивільний позов по справі не заявлений.

У кримінальному провадженні є судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 3323 від 14.07.2017 року в сумі 296,61 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути витрати за проведення зазначеної експертизи з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 370, 374 КПК України, п. «в» ст.1, ст.ст.9,10 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання - штраф на користь держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850,00 (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) гривень.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді штрафу на користь держави на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Челябінськ РФ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не працюючого, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судові витрати в сумі 296,61 (двісті дев'яносто шість грн. 61 коп.) гривень за проведення товарознавчої експертизи № 3323 від 14.07.2017 року, перерахував на р/р 31419544700005 в УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, код доходів 24060300, МФО 851011, код банку 37999680.

Після набрання вироком законної сили речовий доказ: кутову шліфувальну машину марки «Элпром» моделі «ЭМШУ-850-125» з відрізним диском, яка належить гр. ОСОБА_3 - вважати повернутим потерпілому.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя С.Т.Мішуровська