Рішення № 71504365, 05.01.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5108/16-ц

Провадження № 2/204/26/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.

за участю секретаря Макарчук А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл домоволодіння в натурі та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розділ домоволодіння в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким розділити домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по ? частині домоволодіння. В обґрунтування позову зазначила, що вона - ОСОБА_1, є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 травня 2012 року. Власником іншої 1/2 частини вищевказаного домоволодіння є відповідач ОСОБА_3, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 травня 2012 року. Спірне домоволодіння складається з житлового будинку А-1, житловою площею 26,4 кв.м., загальною площею 52,6 кв.м., та господарчих будівель та споруд: Б-літня кухня, В-погріб з шийкою, Е-погріб з шийкою, Ж-сарай, 3-вольєр, И-навіс, Л-душ, Н-сарай, 0-навіс, 1-13,І-споруди. Після вступу у право спадкування домоволодінням в 2012 році, відповідач вселився у спірне домоволодіння, в якому вона постійно проживала та проживає з сім'єю. У зв'язку з тим, що між ними не досягнута згода про порядок користування домоволодінням, між ними постійно виникають конфліктні ситуації. В наступний час у її користуванні у будинку знаходиться житлова кімната під літерою 1-6 та кімната відпочинку під літерою 1-7, згідно технічного паспорту. А у користуванні відповідача знаходяться житлові кімнати під літ. 1-4 та під літерою 1-5. Також, відповідач у домоволодінні одноосібно користується сараєм під літерою Д, літньою кухнею під літерою «б» та вольєром під літ. 3. У загальному користуванні в них знаходяться: літній душ під літ. Л та погріб з шийкою під літ. В. У зв'язку з тим, що між ними не досягнута згода про порядок користування домоволодінням, вважає за необхідне у судовому порядку виділити у натурі частку із майна, що є у спільній частковій власності та належить кожному із них. Вищевказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1497 кв.м, яка не є приватизованою та відноситься до землі державного фонду та має кадастровий номер НОМЕР_1 та також просила визначити порядок користування земельною ділянкою. У зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачем не досягнута згода з приводу права володіння та користування домоволодінням, вона вимушена звернутися з цим позовом до суду.

20 вересня 2016 року позивач надала суду уточнену позовну заяву в якій збільшила свої позовні вимоги та просила суд розділити домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частині домоволодіння; визначити порядок користування земельною ділянкою у домоволодінні АДРЕСА_1 між співвласниками згідно часток домоволодіння, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3

04 жовтня 2016 року відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про розподіл домоволодіння в натурі. В обґрунтування зазначив, що в кінці 2011 року він запропонував ОСОБА_1 продати домоволодіння АДРЕСА_1 та поділити кошти по 1/2, на що вона відповіла, що бажає жити з ним разом у одному будинку і запропонувала усно визначити порядок користування кімнатами. Після цього він зробив прохід між кімнатами 1-6 и 1-2 та спитав у ОСОБА_1, які кімнати вона буде займати. Вона обрала кімнати 1-6 та 1-7, йому залишились кімнати 1-4 та 1-5. Інші кімнати залишились у загальному користуванні. Земельну ділянку вони вирішили не розділяти на дві, а визначити порядок спільного користування таким чином, як це зазначено у схемі (додаток 3 до зустрічної позовної заяви), де червоним кольором виділена частина земельної ділянки, якою користується сестра, зеленим - він). В 2013 році він спитав дозволу у сестри на будівництво теплиці, на що вона усно погодилась. Зазначене може підтвердити ОСОБА_5, який допомагав будувати цю теплицю. В кінці травня 2015 року вони з сестрою ОСОБА_1 в усній формі домовились про розділ спірного домоволодіння таким чином: кімнати 1-6, 1-7 та 1.8 кв.м. кімнати 1-2 (виділене червоним кольором на схемі, що є додатком 2 до зустрічної позовної заяви) будинку А-1, А1-1 виділити ОСОБА_1, кімнати 1-3,1-4, 1-5 та частина кімнати 1-2 площею 5,4 кв. м. (виділене зеленим кольором на схемі, що є додатком 2 до зустрічної позовної заяви) будинку А-1,А1-1 виділити йому. Також за їхньою домовленістю йому виділяється літня кухню (літера Б) навіс О, вольєр літ 3. Погріб з шийкою (літера В), душ під літерою Л, сарай під літерою Н вони домовились виділити сестрі. Свідками їх усної домовленості були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Але ділити дім одразу не стали тому що у ОСОБА_1 захворіли діти та, внаслідок браку коштів, вони відклали поділ. Після укладення їхньої угоди, він утеплив пінопластом кімнати під літерами 1-3, 1-4, 1-5 (кімнати, якими користується ОСОБА_1 ззовні залишились не утеплені), в кімнатах 1-4, 1-5 встановив металопластикові вікна, зробив ремонт в кімнаті 1-5, а в кімнаті 1-4 розпочав ремонт. Зазначені факти може підтвердити свідки ОСОБА_5,, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Після утеплення та встановлення вікон ОСОБА_1 почала пропонувати різні варіанти поділу, які тим чи іншим чином зачіпляли кімнати з утепленням. В нього склалося враження, що вона навмисно чекала доки він не утеплить свої кімнати. Вищезазначені домовленості між ними з сестрою в письмовій формі не оформлювались, він не отримував письмових погоджень на здійснення поліпшень спільного майна від ОСОБА_1, проте факт існування домовленості щодо поділу домоволодіння та їх дотримання сторонами підтверджується як прямими (покази свідків), так і не прямими доказами (здійснення позивачем ремонту тільки в певних приміщеннях та нездійснення в інших, утеплення лише «своєї» частини будинку). ОСОБА_1 потягом останніх 10 років не несла жодних витрат для збереження свого майна в належному стані - не ремонтувала будівлі ні з середини, ні ззовні. Зазначена бездіяльність призвела до часткового псування майна (а саме: пліснява та грибок в кімнатах 1-6 та 1-7). ОСОБА_1 знехтувала передбаченим ст. 322 ЦК України своїм обов'язком власника/співвласника утримувати належне йому майно. Поділ домоволодіння, у відповідності до їх з сестрою усної домовленості та таким чином, як він зазначив у зустрічному позові відповідає фактичному користуванню домоволодінням та максимально відповідає принципу справедливості. Просив суд, розділити домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частині домоволодіння таким чином: кімнати 1-6, 1-7 та 1.8 кв. м. кімнати 1-2, що ділиться по стіні розмежування між кімнатами 1-6 та 1-4, 1-5 будинку А-1,А1-1, погріб з шийкою (літера В), душ літера Л, сарай літера Н виділити ОСОБА_1; кімнати 1-3 , 1-4 , 1-5 та частина кімнати 1-2 площею 5,4 кв. м., що ділиться по стіні розмежування між кімнатами 1-6 та 1-4, 1-5 будинку А-1,А1-1, літню кухню (літера Б) навіс О, вольєр літ. З виділити ОСОБА_3

Ухвалою суду від 04 жовтня 2016 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розділ домоволодіння в натурі та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл домоволодіння в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

20 жовтня 2017 року позивач надала суду уточнену позовну заяву в якій просила розділити домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до варіанту №2 комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 5155/5156/5157/5158-16 від 17.08.2017 року: ОСОБА_1 виділити наступні приміщення в житловому будинку під літ.А-1: кімнату 1-6 площею 19,0 кв.м, в житловій прибудові під літ. А1-1: 1-7, площею 5,1 кв.м. , 1-9, площею 2,13 кв.м, в прибудові під літ. а-1: приміщення 1-8, площею 7,7 кв.м, та надвірні будівлі і споруди,: погріб з шийкою під літ. В, душ під літ. Л, сарай під літ. Н і 1/2 споруд № 1-13, 1; ОСОБА_3 виділити наступні приміщення в житловому будинку під літ.А-1: кімнату 1-4 площею 10,9 кв.м, 1-5 площею 7,4 кв.м, в житловій прибудові під літ. А1-1: 1-2, площею 5,07 кв.м., 1-3, площею 3,0 кв.м, в прибудові під літ. а-1: приміщення 1-1, площею 3,6 кв.м, та надвірні будівлі і споруди,: ґанок з козирком під літ. а1, літня кухня під літ. Б, прибудова під літ. б, сарай під літ.Д, сарай під літ. Ж, вольєр під літ.З, навіс під літ. О і 1/2 споруд № 1-13.1.; Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації в розмірі 29 085,50 грн. В обґрунтування зазначила, що по справі була проведена комісійна судова будівельно-технічна експертиза № 5155/5156/5157/5158-16 від 17.08.2017 року, згідно висновку якої позивач обрала варіант № 2 розподілу спірного домоволодіння. По варіанту №2 проведеної експертизи розділу домоволодіння визначені реальні частки співвласників, згідно з якими ідеальна частка 1 співвласника становить 58/100 частини домоволодіння, а ідеальна частка 2 співвласника становить 42/100 частки домоволодіння. При цьому варіанті розподілу домоволодіння реальні частки не відповідають ідеальним часткам, в зв'язку з чим розмір компенсації на користь 2 співвласника (в нашому випадку позивачу) становить 29 085, 50 грн. Крім того, позивач зменшила первісні позовні вимоги та відмовилася від позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) підтримала свої позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на позовну заяву. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити. Також суду пояснила, що відповідач ОСОБА_3 є її рідним братом. Вона разом із братом народилися у спірному будинку та постійно проживали в ньому з батьками. В 1997 році батьки розійшлися і мати, забравши її і брата, пішла проживати до своєї матері. Пізніше, в 2000 році помер дідусь, в 2003 році помер батько, потім бабуся, які постійно мешкали в спірному будинку. В 2003 році вона вийшла заміж і разом із своєю сім'єю повернулися до цього будинку і почали в ньому проживати. Брат з ними не проживав, він мешкав в іншому місці і приходив до них лише в гості. За цей час вона встановила у домі євро вікна. В 2011 році брат заселився до будинку зі своєю майбутньою дружиною. Жити разом з ними було неможливим із-за постійних сварок і конфліктів. Вони мали намір продати будинок, але не продали. На даний час вони проживають разом у спірному домоволодінні. Вона займає дві кімнати (1-6 і 1-7), коридор, ванна знаходять в загальному користуванні із братом, який займає кімнати (1-4,1-5). В кімнаті-1-7, яку вона займає, вони не сплять, там знаходяться лише дитячі речі. Вхід до житла-один. Хоча, якщо поділити будинок, то в приміщення 1-7 можливо зробити окремий вхід, оскільки в кімнаті є вікно. Зазначила, що її влаштовує другий варіант розділу домоволодіння запропонований експертом, а порядок користування господарськими будівлями та допоміжними приміщенням, який склався між нею та відповідачем, відповідає варіанту розподілу запропонованому експертами.

Представник позивача за первісним позовом ( представник відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, просила задовольнити. Суду пояснила, що на території спірного домоволодіння є також інші приміщення літня кухня, якою користується тільки відповідач ОСОБА_3 З цього приводу між сторонами постійно виникають конфлікти. Цього літа, відповідач привіз будівельні матеріали щоб перестроїти будинок і позбавити позивачку користуватися кухнею. У зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, просив розділити домоволодіння згідно варіанту № 2, який ним і пропонувався під час подання зустрічного позову. Щодо позовних вимог про стягнення з нього грошової компенсації за збільшення частки просив відмовити. Суду пояснив, що він проживав в спірному будинку АДРЕСА_1 з дня свого народження. З 1996 року він разом із матір'ю мешкав на АДРЕСА_2. Після смерті бабусі, він заселився до спірного домоволодіння і майже рік проживав в ньому сам, дивився за господарством. Потім до будинку заселилася сестра - ОСОБА_1 разом із чоловіком та новонародженою донькою і почали мешкати в ньому. Він нікуди з будинку не виїжджав, він постійно займав кімнату 1-7. В 2011 році він вирішив одружитися і запропонував позивачу продати будинок, вона відмовилася. Вони вирішили, що будуть проживати разом. В 2011 році він зробив перепланування будинку, а саме зробив прохід з кімнати 1-6 в кімнату 1-2, з кімнати 1-4 заложив двері в кімнату 1-6. Заселився в кімнати 1-4,1-5, а кімнати 1-7, 1-6 запропонував позивачу. В 2008 році вони за згодою позивача поділили огород. В 2013 році він встановив теплицю, зі згоди позивача. В 2015 році між ними знову почалися сварки. В результаті чого вони усно домовилися про розділ будинку. Між кімнатами 1-7,1-8 були зроблені двері, в кухню були зроблені два окремі входи з кімнати 1-7, 1-1 . Що стосується літньої кухні, то він не чинить перешкоди у її користуванні. Оскільки в дійсності дане приміщення довго ніхто не використовував, в ньому був мотлох. Потім, він самостійно розібрав та вивіз цей мотлох і став зберігати в цьому приміщенні свої інструменти та інші речі. Також, він встановив на дверях замок, щоб не вкрали інструменти, оскільки вони дорого коштують. В цьому приміщенні також зберігаються старі речі позивача, що залишилися від бабусі. Місяці три назад позивач попросила в нього ключ від літньої кухні, він відмовив їй надати ключ, оскільки побоюється, що вона забуде замкнути двері, через що можуть вкрасти інструменти. Він дозволяє позивачу користуватися цією літньою кухнею. Після розподілу, кухня залишиться в користуванні позивача, а йому відійде приміщення 1-1, яке є самовільною прибудовою, так само і як літня кухня-б. Він користується і душем і сараєм. Він не користується сараєм під літ.Н. Всі прибудови: літня кухня, прибудова до будинку, будувалися за час життя бабусі та дідуся. Зазначив, що його також влаштовує 2-й варіант розподілу домоволодіння запропонований експертом, однак за умову, що добудова, яку слід прибудувати до виділеної йому частини, буде зроблена за сумісні з позивачем кошти. Також зазначив, що порядок користування господарськими будівлями та допоміжними приміщенням, який склався між ним та позивачем, відповідає варіанту розподілу запропонованому експертами та влаштовує його.

Допитана в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_9 суду пояснила, що складений нею комісійний висновок експертизи вона підтримує. Під час огляду будинку та визначення варіантів його розподілу вона разом з іншим експертом опитувала сторони по справі про фактичний порядок користування, який склався між ними, та висновок готували з урахуванням того, що повинна бути реалізована максимальна ізоляція співвласників. Щодо господарських будівель та споруд та порядок їх виділу кожному з співвласників зазначила, що такий розподіл відповідає побажанням сторін та їх фактичному користуванню господарськими та допоміжними приміщеннями. Щодо можливості визначення вартості переобладнання та добудови, які необхідно провести згідно з 2-м варіантом розподілу, зазначила, що визначення вартості можливо виключно у тому випадку, коли сторони узгодять проект, отримають усі необхідні дозволи та визначаться з матеріалами, які будуть використані під час будівництва.

Допитана у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_10 суду пояснила, що складений нею комісійний висновок експертизи вона підтримує та надала пояснення аналогічні поясненням другого експерта ОСОБА_9

Ухвалою суду від 04.10.2016 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.11.2016 року провадження у справі відновлено у зв'язку з надходженням клопотання експерта та необхідністю надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 12.12.2016 року у зв'язку з отриманням необхідних для проведення експертизи матеріалів провадження по справі зупинено, та направлено матеріали справи судовим експертам для продовження проведення призначеної експертизи.

Ухвалою суду від 02.10.2017 року провадження по справі відновлено у зв'язку надходження на адресу суду висновку експертизи.

Ухвалою суду (протокольною) від 26.12.2017 року у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення по справі повторної судової експертизи відмовлено, у зв'язку з відсутністю передбачених ч. 2 ст. 113 ЦПК України підстав для її призначення, та неналежністю поставлених у клопотанні питань до предмета доказування.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження по даній справі було відкрито до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону 2147-VIII, розгляд справи повинен відбуватися у відповідності до правил, які почали діяти з початком роботи Верховного суду, тобто з 15 грудня 2017 року, передбачених новим ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши експертів, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали у спадщину після смерті ОСОБА_12, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, по ? частині домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 травня 2012 року, виданого державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В., зареєстрованого в реєстрі №3-914 (а.с.5).

Згідно Витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради № 34452678 від 12.06.2012 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить ? частина домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідачу за первісним позовом - ОСОБА_3 на праві приватної власності також належить ? частина домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради № 34451940 від 12.06.2012 року, (а.с.52).

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виданого Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 17 лютого 2012 року, згідно експлікації приміщень до плану житлового будинку садибного типу, будинок АДРЕСА_1 складається з: житловий будинок - літ.А-1; житлова прибудова-літ.А1-1; прибудова-літ.А2-1; ганок-літ.а; козирек-літ.а; літня кухня-літ.Б; літня кухня-літ.б; погріб з шийкою-літ.В; сарай-літ.Д; погріб з шийкою-літ.Е; сарай (тимч)-літ.Ж; вольєр-літ.З; навіс-літ.И; душ-літ.Л; сарай (тимч)-літ.Н; навіс-літ.О; споруди-літ.1-13,І (а.с.7-10).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виданого на замовлення ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14, станом на 24 червня 2016 року, спірне домоволодіння складається з: житловий будинок- літ.А-1; житлова прибудова-літ.А1-1; прибудова-літ.а-1; ганок-літ.а1; козирок; літня кухня-літ.Б; літня кухня-літ.б; погріб з шийкою-літ.В; сарай-літ.Д; душ-літ.Л; навіс-літ.О; сарай (тимч)-літ.Ж;сарай (тимч)-літ.Н; вольєр-літ.З; теплиця - літ.П; споруди-літ.1-13,І (а.с.27-29).

Згідно висновку з технічної інвентаризації, складеного інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_8, при проведенні технічної інвентаризації домоволодіння АДРЕСА_1, встановлено, що на земельній ділянці вищезазначеного домоволодіння відбулося будівництво: літ. П - теплиці; літ. а-1 прибудови цегляної до житлового будинку літ. А-1 загальною площею 11,3 кв.м., літ. б - прибудови до літньої кухні, літ. Д - сараю цегляного, а також переобладнання поз 1-7 площею 5,1 кв.м, поз.1-4 площею 10,9 кв.м. в житловому будинку літ. А-1 в житлове до 05.08.1992 p., що відповідно до «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (із змінами і доповненнями) не належить до самочинного будівництва. Крім того під час обстеження виявлено, що навіс літ. И, погріб з шийкою літ. Е - знесено. Станом на 24.06.2016 домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з літ. А-1 - житлового будинку (шлакобетон) житловою площею 42,4 кв.м., загальною площею 63,9 кв.м., літ. Б - літньої кухні(саман/цегла), літ. б -прибудови до літньої кухні літ. Б (цегла), літ. Д - сараю (цегла), літ. Ж, Н -сараїв (тимч.) (дерево), літ. В - погребу з шийкою(шлакобетон), літ. Л - душу (цегла), літ, О - навісу, літ. З - вольєру, літ. П - теплиці, №1-13 - споруд, І -мостіння (а.с.30).

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі. У жовтні 2016 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл спірного домоволодіння в натурі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами 1 та 2 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

З наведених норм ст. 358 ЦК України очевидним є висновок про те, що усі співвласники нерухомого майна мають рівні права у володіння та розпорядженні належною їм часткою майна, та повинні реалізовувати належне їм право власності за взаємною згодою, враховуючи при цьому інтереси усіх співвласників.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1ст. 319 ЦК України,власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В частині 1,2 ст.364 ЦК України зазначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно ч.3 ст.364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Частиною статті 367 ЦК України передбачено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в пунктах 6, 7 Постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» від 04 жовтня 1991 року № 7 з наступними змінами, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

З метою визначення можливості виділення часток кожного із співвласників домоволодіння в натурі та розділу домоволодіння, судом за клопотанням позивача було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи №5155/5156/5157/5158-16 по цивільній справі №204/5108/16-ц від 17 серпня 2017 року зазначено, при зіставлені частки співвласників житлового будинку в одиницях площі, об'ємно-планувального рішення житлового будинку, розташування житлового будинку на земельній ділянці з вимогами діючих нормативних документів, чинних на території України в галузі будівництва, визначити варіанти розподілу житлового будинку літ.А-1 домоволодіння АДРЕСА_1 з урахуванням часток власності: 1/2 та 1/2 частки технічно можливо з незначним відступом від ідеальної частки. Виходячи із умови виділення кожному із співвласників окремої квартири для ізольованого користування, можливо виконати вимоги ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». Відповідно до вимог ДБН В.2.2-15-2005 кожному власнику необхідно виділити однокімнатну квартиру, площа якої повинна бути не менше 30м2 тоді, як 1/2 частка від загальної площі приміщень, житлового будинку, який підлягає розподілу становить: 31,95кв.м. (а.с.106-128).

Отже, судом встановлена наявність технічної можливості виділення кожному зі співвласників ізольованої квартири.

Згідно вказаного висновку було запропоновано два варіанти розподілу в натурі спірного домоволодіння. Обидві сторони не заперечували проти розділу домоволодіння згідно 2-го варіанту, оскільки він найбільш відповідає фактичному порядку користування приміщеннями домоволодіння, який склався між ними.

2-й варіант розділу домоволодіння запропонований експертом передбачає незначний відступ від ідеальних часток, та передбачає:

- виділення 1-му співвласнику ОСОБА_3 (1/2 частина) квартири № 1, яка на додатку № 3 (а.с. 127) зафарбована жовтим кольором, з наступними приміщеннями в житловому будинку літ.А-1: 1-4 площею 10,9 кв.м, 1-5 площею 7,4 кв.м, в житловій прибудові літ. А1-1: 1-2 площею 5,07 кв.м., 1-3 площею 3,0 кв.м., в прибудові літ. а-1: 1-1 площею 3,6 кв.м.; надвірні будівлі та споруди: ґанок з козирком літ. а1, літня кухня літ. Б, прибудова літ. б, сарай літ.Д, сарай літ. Ж, вольєр літ.З, навіс літ. О, 1/2 споруд № 1-13, І. Ринкова вартість квартири № 1 з надвірними будівлями та спорудами, 1-го співвласника, ? частки -222 268,5 грн., що на 29 085,50 грн. більше ідеальної частки (193 183,00 грн.)

-Виділення 2-му співвласнику ОСОБА_1 (1/2 частина) квартири № 2, яка на додатку № 3 (а.с. 127) зафарбована зеленим кольором, з наступними приміщеннями в житловому будинку літ.А-1: 1-6 площею 19,0 кв.м., в житловій прибудові літ. А1-1: 1-7 площею 5,1 кв.м., 1-9 площею 2,13 кв.м., в прибудові літ. а-1: 1-8 площею 7,7 кв.м.; надвірні будівлі та споруди: погріб з шийкою літ. В, душ літ. Л, сарай літ. Н, 1/2 споруд № 1-13, І. Ринкова вартість квартири № 2 з надвірними будівлями та спорудами, 2-го співвласника, ? частки - 164 097,50 грн., що на 29 085,50 грн. менше ідеальної частки (193 183,00 грн.)

Також слід зазначити, що виділення кожному із співвласників відповідної частини господарських будівель та допоміжних споруд, запропонованих експертом у варіанту № 2, відповідає фактичному порядку користування сторонами вказаними господарськими спорудами, який склався між ними, та відповідає їх інтересам, що було визнано обома сторонами у судовому засіданні.

Після отримання судом висновку експерта позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подала до суду уточнений позов та просила розділити домоволодіння у точній відповідності з варіантом № 2 запропонованим експертом.

При такому варіанту розподілу, згідно вищевказаного висновку, реальні частки розподілялися між співвласниками наступним чином: І співвласник (ОСОБА_3.): ідеальна частка - 1/2=50/100, кв.№1 - 222268,5/386366 - 58/100 частки, ІІ співвласник (ОСОБА_1.) - ідеальна частка - 1/2 =50/100, кв.№2 - 164097,5/386366 - 42/100 частки. Тобто, частки співвласників будуть складати 42/100 та 58/100 частин відповідно, що в грошовому співвідношенні складає 164 097,50 грн. та 222 268,50 грн. відповідно (а.с.123). При даному варіанті розподілу реальні частки не будуть відповідати ідеальним часткам. Тобто, реальна частка власника квартири № 2 менша на 29 085,50 грн. від його ідеальної частки -193 183,0 грн.

Враховуючи, що запропонований експертом 2-й варіант розділу домоволодіння передбачає невідповідність ідеальних часток реальним часткам, суд вважає за можливе відступити від рівності часток, оскільки обидві сторони не заперечують проти цього, виділивши ОСОБА_3 58/100 часток а ОСОБА_1 42/100 часток спірного домоволодіння.

За таких обставин, в рахунок грошової компенсації за збільшення частки ОСОБА_3 в спірному домоволодінні після розподілу в натурі, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 розмір грошової компенсації у розмірі 29 085,50 грн.

Разом з тим, при такому варіанті розподілу спірного домоволодіння АДРЕСА_1, за 2-м варіантом висновку № 5155/5156/5157/5158-16 від 17 серпня 2017 року судової будівельно-технічної експертизи, сторонам за власний рахунок необхідно провести наступні переобладнання:

віконний проріз переобладнати під дверний у прим. 1-7 для облаштування входу в квартиру №2 та встановити подвійний дверний блок;

прим. 1-9 облаштувати під санвузол;

встановити перегородку між прим. 1-9 та 1-2;

закласти дверний проріз між прим. 1-9 і 1-6 та прим. 1-1 і 1-8;

переобладнати дверний проріз між прим. 1-1 та 1-2: закласти частину дверного прорізу з однієї сторони та демонтувати частину стіни з іншої сторони;

пробити дверний проріз між прим. 1-7 і 1-8 та 1-7 і 1-6;

облаштувати арочний отвір для об'єднання приміщень 1-4 та 1-5;

демонтувати ґанок з козирком літ.а1;

добудувати та облаштувати приміщення газифікованої кухні з ґанком до прим. 1-1 у відповідності до норм ДБН В.2.2-15-2005;

перенести газовий лічильник, який на момент дослідження розташований на зовнішній стіні приміщення 1-3.

Суд звертає увагу, що витрати по переобладнанню будинку для його розділу згідно запропонованого варіанту повинні нести обидві сторони.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, суд зазначає, що оскільки обидві сторони обрали 2-й варіант розподілу домоволодіння в натурі, а у зустрічному позові ОСОБА_3 просив розділити домоволодіння саме у такий спосіб, який запропонований 2-м варіантом (за винятком необхідності будування прибудови, оскільки він не є експертом та не мав можливості визначити саме такий варіант розділу будинку), зустрічні позовні вимоги також підлягають задоволенню та розподілу домоволодіння згідно 2-го варіанту висновку будівельно-технічної експертизи № 5155/5156/5157/5158-16 від 17 серпня 2017 року.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 підлягають задоволенню, оскільки вирішення справи саме у такий спосіб, шляхом розділу домоволодіння згідно запропонованого експертом варіанту № 2, складає зміст заявлених обома сторонами позовних вимог, та відповідає інтересам обох сторін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки кожним з позивачів було сплачено однаковий судовий збір у розмірі 629,64 грн., та судом задоволено обидві позовні заяви, суд вважає за можливе провести зустрічне зарахування понесених сторонами судових витрат, оскільки стягнення однакових сум судового збору на користь кожної сторони є недоцільним.

У судових дебатах позивач ОСОБА_1 та її представник просили стягнути з відповідача ОСОБА_3 судові витрати пов'язані з проведенням судової експертизи, при цьому точний розмір вказаних витрат не зазначили.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення витрат на проведення судової експертизи та розподіл їх між сторонами суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні належні та допустимі докази, а саме: платіжні документи, що свідчать про оплату вартості проведеної експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

Судом встановлено, що експертом було виставлено позивачу рахунок № Рах-1132 від 27.10.2016 року на суму 7 046,40 грн. (а.с. 69).

Згідно роз'яснень наведених у п. 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених ЦПК України. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.

Судові витрати пов'язані з розглядом справи мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зауважує, що відсутність документального підтвердження витрат, які понесла сторона у зв'язку з призначеною експертизою, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, на підтвердження факту понесення витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, що позбавляє суд можливості встановити точний розмір таких витрат.

У судових дебатах позивач зазначила, що спочатку заплатила експерту більше 7 тис. грн., а після проведення експертизи їй повернули приблизно 2 тис. грн. Тобто, усі доводи позивача щодо розміру витрат на проведення експертизи, ґрунтуються на її приблизних підрахунках та припущеннях, і належним чином не доведені. Однак, згідно загальних приписів цивільно-процесуального законодавства, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Наявний в матеріалах справи акт № 5155/5156/5157/5158-16 здачі-приймання висновку судового експерта від 17.08.2017 року (а.с. 129) який хоча і містить інформацію щодо наперед сплаченої суми та не містить інформації про розмір повернутих коштів, не може слугувати доказом щодо розміру понесених позивачем витрат, оскільки вказаний акт підтверджує лише факт виконаних експертом робіт. Крім того, вказаний документ не є платіжним документом, який би беззаперечно підтверджував факт понесення позивачем витрат та їх розмір, у зв'язку з чим не береться судом до уваги.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимими доказами у даному випадку є відповідні платіжні документи що свідчать про оплату вартості проведеної експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

За таких обставин суд зазначає, що позивачем не доведено перед судом за допомогою належних та допустимих доказів факт понесення нею судових витрат та їх розмір, що в свою чергу є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі ст.ст.15, 319, 321, 328, 356, 364, 367 ЦК України, та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України (у редакції ЗУ № 2147-VIII від 03.10.2017 року), -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл домоволодіння в натурі - задовольнити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розділ домоволодіння в натурі - задовольнити.

Розділити домоволодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступним чином:

виділити ОСОБА_1 в домоволодінні АДРЕСА_1, наступні приміщення в житловому будинку літ.А-1: 1-6 площею 19,0 кв.м., в житловій прибудові літ. А1-1: 1-7 площею 5,1 кв.м., 1-9 площею 2,13 кв.м., в прибудові літ. а-1: 1-8 площею 7,7 кв.м.; надвірні будівлі та споруди: погріб з шийкою літ. В, душ літ. Л, сарай літ. Н, 1/2 споруд № 1-13, І, що складає в цілому 42/100 частин домоволодіння;

виділити ОСОБА_3 в домоволодінні АДРЕСА_1 наступні приміщення в житловому будинку літ.А-1: 1-4 площею 10,9 кв.м., 1-5 площею 7,4 кв.м., в житловій прибудові літ. А1-1: 1-2 площею 5,07 кв.м., 1-3 площею 3,0 кв.м., в прибудові літ. а-1: 1-1 площею 3,6 кв.м.; надвірні будівлі та споруди: ґанок з козирком літ. а1, літня кухня літ. Б, прибудова літ. б, сарай літ.Д, сарай літ. Ж, вольєр літ.З, навіс літ. О, 1/2 споруд № 1-13, І, що складає в цілому 58/100 частин домоволодіння.

При розподілі домоволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 провести наступні переобладнання:

віконний проріз переобладнати під дверний у прим. 1-7 для облаштування входу в квартиру № 2 та встановити подвійний дверний блок;

прим. 1-9 облаштувати під санвузол;

встановити перегородку між прим. 1-9 та 1-2;

закласти дверний проріз між прим. 1-9 і 1-6 та прим. 1-1 і 1-8;

переобладнати дверний проріз між прим. 1-1 та 1-2: закласти частину дверного прорізу з однієї сторони та демонтувати частину стіни з іншої сторони;

пробити дверний проріз між прим. 1-7 і 1-8 та 1-7 і 1-6;

облаштувати арочний отвір для об'єднання приміщень 1-4 та 1-5;

демонтувати ґанок з козирком літ.а1;

добудувати та облаштувати приміщення газифікованої кухні з ґанком до прим. 1-1 у відповідності до норм ДБН В.2.2-15-2005;

перенести газовий лічильник, який на момент дослідження розташований на зовнішній стіні приміщення 1-3.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) в рахунок грошової компенсації - 29 085,50 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімдесят п'ять гривень, 50 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез