Ухвала суду № 71503984, 04.01.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10744/14-ц

Провадження № 4-с/201/12/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Трещова В.В., при секретарі Бережній О.О., розглянувши за участю представника скаржника та державного виконавця у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник ПАТ «Дельта Банк» зі скаргою, в якій просить суд визнати неправомірним дії державного виконавця Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_1 щодо перерахування на користь ТОВ «Династія-Дніпро» грошової суми у розмірі 10 200,00 грн. за оплату послуг зберігача (а.с. 2-5).

В обґрунтування поданої скарги представник ПАТ «Дельта Банк» посилався на те, що при виконанні виконавчого провадження № 46437208 на прилюдних торгах за ціною 17625,00 грн. було реалізовано належне боржнику ОСОБА_2 майно, а грошові кошти державним виконавцем Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області були розподілені наступним чином: 3 835,23 грн. – на користь стягувача ПАТ «Дельта Банк»; 10 200 грн. – на корить ТОВ «Династія-Дніпро»; 2 000 грн. – на користь ОСОБА_3, 383,52 грн. – виконавчий збір, 325 грн. – витрати на проведення виконавчих дій. Перерахування грошових коштів у розмірі 10 200,00 грн. на корить ТОВ «Династія-Дніпро» представник ПАТ «Дельта Банк» вважає неправомірним, оскільки на 4 330 грн. перевищує розмір послуг зберігача, який відповідно до ст. 27 Закону України визначений у розмірі 10% від фактично стягнутої суми.

У судовому засіданні представник заявника скаргу підтримала з підстав у ній викладених.

Державний виконавець Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу не визнав, заперечував проти її задоволення, посилаючись на те, що розподіл грошових коштів, отриманих від реалізації арештованого належного боржнику майна, були розподілені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про залучення до участі у справі ТОВ «Династія-Дніпро» в якості заінтересованої особи, оскільки рішення може стосуватися його прав та обов’язків, суд прийшов до висновку, що Розділом VII ЦПК України не передбачено залучення до участі у справі інших осіб, крім стягувача, боржника та органу виконавчої служби.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 474 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

На виконанні Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 46437208 з примусового виконання виконавчого листа № 201/10744/14-ц, виданого 09 січня 2015 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» коштів у розмірі 1 735 488,81 грн. (а.с. № 11-12).

Соборним ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області при виконанні вказаного виконавчого провадження 16 серпня 2016 року було складено акт опису й арешту майна боржника, а саме: автомобіля марки ВАЗ -2109, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1.

З пояснень, наданих представниками заявника та суб’єкта оскарження, судом встановлено, що в межах виконавчого провадження № 46437208 було проведено прилюдні торги з реалізації належного боржнику вищевказаного рухомого майна (а.с. № 11-12), яке було продано за ціною 17625 грн., та 16 743,75 грн. від яких державним виконавцем були розподілені наступним чином: 3 835,23 грн. – на користь стягувача ПАТ «Дельта Банк»; 10 200 грн. – на корить ТОВ «Династія-Дніпро»; 2 000 грн. – на користь ОСОБА_3, 383,52 грн. – виконавчий збір, 325 грн. – витрати на проведення виконавчих дій.

Грошові кошти у розмірі 10 200 грн., які були перераховані на користь ТОВ «Династія-Дніпро», згідно із поясненнями державного виконавця, наданими у судому засіданні та викладеними у письмових запереченнях проти скарги, складають витрати на транспортування та зберігання (а.с. № 35-36).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Положеннями ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5, 6 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. За письмовою заявою стягувача – фізичної особи стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум. Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із ст.51 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні). Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності – суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі ст.ст.176,177 і 229 КК України, ст.51-2 КУпАП.

Пунктом 20 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено право виконавця на залучення в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у ч.8 ст.56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі – зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов’язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу – також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім’ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.

Відповідно до п.6 розділу І наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1300/29430, до видів витрат виконавчого провадження віднесено послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.

Пунктом 1 розділу ІІ вказаного наказу передбачено, що розміри витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №967/1218/869 «Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2013 року за №1887/24419.

Згідно із п. 2 наказу №967/1218/869 від 10 жовтня 2013 року розмір плати за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику становить 120 грн. за першу-сьому добу включно та 20 грн. починаючи з восьмої доби; за транспортування на спеціальний майданчик транспортного засобу вагою до 2000 грн. включно 600 грн.

Так, у судовому засіданні встановлено, що державним виконавцем було перераховано ТОВ «Династія-Дніпро» 10 200 грн. в якості витрат на транспортування та зберігання арештованого майна.

Між тим, виходячи із п. 2 наказу №967/1218/869 від 10 жовтня 2013 року, розмір витрат за транспортування та зберігання майна боржника за період з 16 серпня 2016 року (дата складання акту про опис й арешт майна) по 26 травня 2017 року (дата проведення прилюдних торгів) мав становити 4330 грн.

Таким чином, судом встановлено, що при розподілі в порядку ст. ст. 45, 47 Закону України «Про виконавче провадження» стягнутих з боржника за виконавчим провадженням №46437208 грошових сум, отриманих від реалізації майна боржника, державним виконавцем Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області не було дотримано вимог п.2 наказу №967/1218/869 від 10 жовтня 2013 року, внаслідок чого на користь зберігача майна ТОВ «Династія-Дніпро» перераховано витрати за транспортування майна за період з 16 серпня 2016 року по 26 травня 2017 року в сумі 10 200 грн., що на 5870 грн. перевищує розмір таких витрат згідно з вимогами п.2 наказу №967/1218/869 від 10 жовтня 2013 року та що призвело до порушення майнових прав ПАТ «Дельта Банк» як стягувача у виконавчому провадженні.

За викладених обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги, у зв’язку з чим скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме: визнати неправомірними дії державного виконавця Чирви М.В. в частині перерахування грошової суми на користь ТОВ «Династія-Дніпро» за оплату послуг зберігача у розмірі 10200 гривень у виконавчому провадженні № 46437208; зобов'язати Соборний ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області повернути на рахунки стягувача зайво сплачені грошові кошти в розмірі 5870 гривень.

На підставі викладеного, ст.ст. 447-453, ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Скаргу– задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Чирви М.В. в частині перерахування грошової суми на користь ТОВ «Династія-Дніпро» за оплату послуг зберігача у розмірі 10200 гривень у виконавчому провадженні № 46437208.

Зобов'язати Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області повернути на рахунки стягувача зайво сплачені грошові кошти в розмірі 5870 гривень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’яти днів в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя В.В. Трещов