Рішення № 71503148, 05.01.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2018 р.Справа № 922/1084/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Донця - Захаржевського , 4) в інтересах держави в особі 1-ого відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Воля" (63722, Харківська область, Куп'янський район, с. Кучерівка вул. Пролетарська, буд.69) , до ОСОБА_2 районна державна адміністрація, м. Куп'янськ , 2-ого відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації (6301,Харківська область, м. Куп'янськ, просп. Конституції,3) про визнання недійсними договорів за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_3 посв.№036152 від 29.10.15;

позивача - ОСОБА_4, довіреність № 32-20-0.14,2-1762-18 від 03.01.18, ;

1-го відповідача - ОСОБА_5 адвокат, договір від 08.12.17;

2-го відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" та до ОСОБА_2 районної державної адміністрації в якому просить:

- визнати недійсними договір оренди землі від 30.06.2010, укладений між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ “Воля” в особі керівника ОСОБА_6, яким ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 98,0579 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400012;

- визнати недійсними договір оренди землі від 30.06.2010, укладений між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ “Воля” в особі керівника ОСОБА_6, яким ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 6,1209 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400009;

- визнати недійсними договір оренди землі від 30.06.2010, укладений між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ “Воля” в особі керівника ОСОБА_6, яким ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 4,9418 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400011;

- визнати недійсними договір оренди землі від 30.06.2010, укладений між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ “Воля” в особі керівника ОСОБА_6, яким ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 4,3919 та ріллі із земель запасу, зареєстрований у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400010.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2017 (суддя Прохоров С.А.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 (судді: Тихий П.В., Гетьман Р.А., Россолов В.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2017 залишено без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2017 року по справі №922/1084/17 касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2017 у справі № 922/1084/17 Господарського суду Харківської області скасовано. Справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

На підставі витягу автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області від 29.11.2017 р. для розгляду справи №922/1084/17 було призначено головуючого суддю Присяжнюка О.О.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2017 року, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на "12" грудня 2017 р. о 11:00.

08.12.2017 року від Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, через канцелярію суду (вх.№41070) надійшли наступні документи :

- письмові пояснення ;

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент розгляду справи стосовно Позивача;

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент розгляду справи стосовно ВІДПОВІДАЧІВ,

У наданих поясненнях прокурор вказував на те, що у договорах оренди земельних ділянок державної форми власності, укладених 30.06.2010 між ОСОБА_2 райдержадміністрацією та ТОВ «Воля», розміри орендної плати встановлено порушення вимог ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов договору, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог статей 4-6, 11,17,19 цього Закону, на думку прокурора, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

11.12.2017 року від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Воля" (вх.№41157), через канцелярію суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, в якому останній просить суд надати представнику можливість ознайомитися з матеріали справи №922/1084/17 та повідомити останнього про дату час ознайомлення з матеріалами справи.

11.12.2017 року від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Воля" (вх.№41156), через канцелярію суду надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату .

12.12.2017 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вх.№41412), через канцелярію суду надійшли пояснення, в яких останній просив суд врахувати, що Головне управління як юридична особа утворена у травні 2015року, тому не приймало будь якої участі в укладенні зазначених договорів оренди землі від 30.06.2010року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ «Воля» в особі керівника ОСОБА_6, ніяких зобов'язань за вказаними договорами оренди землі Головне управління не несе. З урахуванням викладеного, просить розглянути вказаний судовий спір з урахуванням вимог законодавства та наданих учасниками судового процесу доказами.

Ухвалою господарського суду від 12.12.2017 року, розгляд справи відкладено до 20.12.2017 року.

18.12.2017 року від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Воля", через канцелярію суду (вх.№42133) надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про застосування строку позовної давності викладеному у відзиві на позовну заяву, з доказами направлення вищеозначеного прокуратурі та сторонам по справі.

15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції.

Ухвалою господарського суду від 20.12.2017 року призначено справу №922/1084/17 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Почато у справі №922/1084/17 підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 27.12.2017.

26.12.2017 року від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, через канцелярію суду (вх.№42735) надійшла відповідь на відзив , в якій останнє наголошувало на тому, що посилання першого відповідача на те, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а тому наявність чі відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність, не ґрунтується на вимогах земельного законодавства України та суперечить висновкам Вищого господарського суду України по вказаній справі.

26.12.2017 року від Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, через канцелярію суду (вх.№42756) надійшла відповідь на відзив, в якому прокурор вказує на те, що нормативно грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а договір в цій частині суперечить приписам чинного законодавства , також прокурор вказує на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність обов'язку при укладенні договору оренди землі проводити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та на її підстави визначати розмір орендної плати в процентному співвідношенні від зазначеної нормативної грошової оцінки, окрім цього, посилання відповідача щодо проведеної станом на 01.07.1995 нормативної грошової оцінки земель та зазначення її в укладених договорах є такими, що не спростовують вимоги , викладені у позовній заяві.

26.12.2017 року від ОСОБА_2 районної державної адміністрації, через канцелярію суду (вх.№42695) надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду без їх участі.

Ухвалою господарського суду про закінчення підготовчого провадження від 27.12.2017 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено справу до судового розгляду на 11 год. 00 хв. 05.01.2018р.

В судовому засіданні 05.01.2018року прокурор підтримує заявлені позовні вимоги, просить суд позов прокурора задовольнити повністю, заперечує проти клопотання першого відповідача щодо застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 05.01.2018року представник позивача підтримує свою позицію викладену у поясненнях , поданих через канцелярію суду (вх.№41412 від 12.12.2017 року, зокрема в яких вказував на те, що позивач - Головне управління як юридична особа утворено в травні 2015 року, тому не приймало будь-якої участі в укладенні зазначених договорів оренди землі від 30.06.2010 року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Воля" в особі керівника ОСОБА_6, ніяких зобов'язань за вказаними договорами оренди Головне управління не несе.

Представник першого відповідача в судовому засіданні 05.01.2018року заперечує проти позову прокурора, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, застосувавши до заявлених позовних вимог строк позовної давності.

Другий відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представників в судове засідання.

Згідно статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Харківської області №113 від 11.05.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається в оренду ТОВ “Воля” для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу за межами населених пунктів на території Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області та надано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу загальною площею 113,5125 га ріллі терміном на 49 років.

На підставі Розпорядження №113 від 11.05.2010 ОСОБА_2 райдержадміністрацією з ТОВ “Воля” в особі керівника ОСОБА_6, 30.06.2010 укладено 4 договори оренди земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 98,0579 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400012.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка находиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, на підставі розпорядження голови ОСОБА_2 райдержадміністрації від 11.05.2010 року № 113 (розділ “Предмет договору”).

Згідно з розділом “Об'єкт оренди” договору в оренду передаються земельні ділянки зальною площею 98,0579 га ріллі, у тому числі із земель запасу - 98,0579 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 960433,99 грн.

Згідно з розділом “Строк дії договору”, договір укладено на 49 років.

Розділом “Орендна плата” договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку (960433,99*3%=28813,02) двадцять вісім тисяч вісімсот тринадцять грн. коп. на рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця, рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін , тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Розділ договору “Умови використання земельних ділянок” передбачає, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.

ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 6,1209 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400009.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка находиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, на підставі розпорядження голови ОСОБА_2 райдержадміністрації від 11.05.2010 року № 113 (розділ “Предмет договору”).

Згідно з розділом “Об'єкт оренди” договору, в оренду передаються земельні ділянки зальною площею 6,1209 га ріллі, у тому числі із земель запасу - 6,1209 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 59951,52 грн.

Згідно з розділом “Строк дії договору”, договір укладено на 49 років.

Розділом “Орендна плата” договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку (59951,52*3%=1798,55) одна тисяча сімсот дев’яносто вісім грн. 55 коп. на рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця, рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін , тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Розділ договору “Умови використання земельних ділянок” передбачає, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.

ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 4,9418 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400011.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка находиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, на підставі розпорядження голови ОСОБА_2 райдержадміністрації від 11.05.2010 року № 113 (розділ “Предмет договору”).

Згідно з розділом “Об'єкт оренди” договору в оренду передаються земельні ділянки зальною площею 4,9418 га ріллі, у тому числі із земель запасу - 4,9418 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 48402,76 грн.

Згідно з розділом “Строк дії договору”, договір укладено на 49 років.

Розділом “Орендна плата” договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку 48402,76*3%=1452,08 грн. на рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця, рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Розділ договору “Умови використання земельних ділянок” передбачає, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.

TOB “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 4,3919 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400010.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка находиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, на підставі розпорядження голови ОСОБА_2 райдержадміністрації від 11.05.2010 року № 113 (розділ “Предмет договору”).

Згідно з розділом “Об'єкт оренди” договору в оренду передаються земельні ділянки зальною площею 4,3919 га ріллі, у тому числі із земель запасу - 4,3919 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 43016,73 грн.

Згідно з розділом “Строк дії договору”, договір укладено на 49 років.

Розділом “Орендна плата” договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку 43016,73*3%=1290,50 грн. на рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця, рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін , тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Розділ договору “Умови використання земельних ділянок” передбачає, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.

Як вказує прокурор, в обґрунтування своїх вимог, згідно з інформацією Управління Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі Харківської області від 27.12.2016 № 10-20.03-0.4-3628/2-16 вбачається, що в управлінні відсутня документація про затвердження у встановленому законом порядку нормативних грошових оцінок вищевказаних земельних ділянок. Відповідно до інформації ОСОБА_2 районної ради Харківської області від 20.09.2016 № 94 рішення про затвердження в установленому законодавством порядку грошових оцінок земельних ділянок відсутні.

З наведеного вбачається , оскільки норми спірного договору про оренду землі не містять положення щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та суперечать вимогам чинного законодавства, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

У ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (або за результатами аукціону (в чинній редакції)).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду землі (тут і далі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як убачається з матеріалів справи, 30.06.2010р. між ОСОБА_2 райдержадміністрацією та ТОВ «Воля», укладено договори оренди земельної ділянки, за умовами зазначених договорів орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка находиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, на підставі розпорядження голови ОСОБА_2 райдержадміністрації від 11.05.2010 року № 113

Прокурор просить визнати недійсними зазначені договори оренди, оскільки останні суперечать вимогам ст. ст. 5, 13, 23 Закону України "Про оцінку земель" у зв'язку з тим, що земельну ділянку передано в оренду за відсутності проведеної та затвердженої в установленому порядку нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (тут і далі - в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

Відповідно, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. При цьому, як зазначено в ст. 1 цього Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Із зазначених вище положень убачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи учасника правовідносин. Порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель".

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 11.05.2016 р. у справі №6-824цс16, від 01.07.2015 р. у справі 3-297гс15, від 01.07.2015 р. у справі 3-298гс15, від 20.05.2015 р. у справі №916/2294/14, від 08.04.2015 р. у справі №916/2439/14, обов'язковість яких для всіх судів України визначена ст. 111-28 ГПК України, у постановах ВГСУ від 22.08.2017 р. у справі №919/10/17, від 09.08.2017 р. у справі №922/374/16, від 08.11.2016 р. у справі №918/172/16, від 02.12.2014 р. у справі №916/2287/14.

У постанові Верховного Суду України від 11.05.2016р. №6-824цс16 висловлено правову позицію про те, що помилково вважати факт непроведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору оренди землі недійсним, оскільки дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Зі спірних договорів вбачається, що орендна плата визначена у твердій грошовій сумі без урахування та посилання на нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки .

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 вказаного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

Приписами ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягає, зокрема, технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Однак доказів проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки на час укладення договорів оренди від 30.06.2010 року, як того вимагає ст. ст. 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", не подано.

Таким чином, укладення договорів оренди землі від 30.06.2010року із визначенням орендної плати без проведення у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її затвердження відповідною районною радою суперечить приписам ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", ст. 15 Закону України "Про оренду землі", що відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Будь-яких беззаперечних доказів, які би підтверджували проведення нормативно-грошової оцінки землі відповідно до вимог чинного законодавства, суду не надано. Відтак, відповідачами не спростовано твердження прокурора про відсутність затвердженої у встановленому законом порядку нормативно-грошової оцінки землі при укладені оспорюваних договорами оренди землі.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими.

У той же час першим відповідачем подано клопотання викладене у відзиві на позовну заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Верховним судом України у постанові від 29.10.2014 р. у справі № 6-152цс14 наведено правовий висновок про те, що норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Судом зауважено, що оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, договори оренди земельної ділянки укладено відповідачами 30.06.2010року. При цьому з позовною заявою прокурор в інтересах держави звернувся до господарського суду лише у 2017 році.

Судом береться до уваги, що наказом Генерального прокурора України від 19.09.2005 р. №3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора України, зокрема, від 18.10.2010 р. №3гн, від 12.04.2011 р. №3гн, від 07.11.2012 р. №3гн. Вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Спірні договори оренди укладено на підставі Розпорядження №113 від 11.05.2010 ОСОБА_2 райдержадміністрації, якими ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, а саме:

- площею 98,0579 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400012;

- площею 6,1209 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400009;

- площею 4,9418 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400011;

- площею 4,3919 та ріллі із земель запасу, зареєстрований у ОСОБА_2 районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400010.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими місцевими державними адміністраціями рішеннями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням спірних договорів та їх умовами до спливу строку позовної давності та підтверджувати доводи останнього про початок перебігу цього строку лише в 2017 році.

При вирішенні спору у даній справі суд вважає за належне застосувати правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 01.07.2015 р. у справі №6-178цс15 про те, що оскільки положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, то про порушене право прокуратурі могло бути відомо з часу державної реєстрації уповноваженим органом держави договору оренди земельної ділянки від 30.06.2010 року, оскільки на прокуратуру покладено обов'язок нагляду за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Із зазначеного слідує, що органи прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та наказів Генерального прокурора України від 19.09.2005 р. №3гн, від 18.10.2010 р. №3гн, від 12.04.2011 р. №3гн, від 07.11.2012 р. №3гн могли бути обізнаними про існування розпорядження та оскаржуваного прокуратурою договору та звернутися до суду із відповідним позовом до спливу строку позовної давності. Натомість звернення до суду із цим позовом лише у 2017 році відбулось з пропуском строків позовної давності (аналогічна позиція викладена в постанові ВГСУ від 14.11.2017 р. у справі №924/228/17, від 28.11.2017р. у справі №924/95/17 .

Крім того, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. При цьому, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява №29979/04) (позиція, викладена в постанові ВГСУ від 14.11.2017 року у справі №924/228/17).

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в позові з мотивів пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

У відповідності до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на прокурора.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.01.2018 р.

Суддя ОСОБА_7