Рішення № 71502847, 26.12.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2017 р. м. Київ Справа № 911/3332/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер"

до Фізичної особи-підприємця Кравченко (Папенко) Галини Петрівни

про стягнення 9600,00 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (далі - ТОВ "Кушнер", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кравченко (Папенко) Галини Петрівни (далі - ФОП Кравченко (Папенко) Г.П., відповідач) про стягнення 9600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повернення зворотної тари, в якій містилась продукція, що поставлялась ФОП Кравченко (Папенко) Г.П. на підставі договору поставки продукції № 310762 від 03.04.2014 р., згідно переліку визначеного сторонами в додатку № 2 до договору, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 9600,00 грн. вартості неповернутої зворотної тари, а також судовий збір.

Ухвалою від 13.11.2017 р. за вказаним позовом було порушено провадження у даній справі № 911/3332/17.

У судовому засіданні 04.12.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розгляд справи відкладався.

Слід зазначити, що 15.12.2017 р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р. справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши наявні матеріали справи та враховуючи, що розгляд по суті у даній справі був розпочатий у судовому засіданні 04.12.2017 р., суд дійшов висновку, що справу № 911/3332/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

У судове засідання 26.12.2017 р. представники позивача та відповідача не з'явились, хоча про дату і час розгляду справи були повідомлені належно.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Також слід зазначити, що можливість суду розглянути справу за наявними в ній матеріалами передбачено ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні 26.12.2017 р. було прийнято рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" та Фізичною особою-підприємцем Кравченко (Папенко) Галиною Петрівною (покупець) було укладено договір поставки продукції № 310762, згідно умов п. 1 розділу 1 якого постачальник зобов'язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати продукцію, оплачувати її вартість на умовах договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо) (пункт 1 розділу І договору).

Під терміном продукція в договорі сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, що вироблені ПАТ «Оболонь», ДП ПАТ «Пивоварня Зіберта», ПАТ «Охтирський пивоварний завод», ПАТ «Красилівське», ПАТ «Бершадський пиво комбінат» та ПАТ «Севастопольський пиво безалкогольний завод». Продукція має відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим чинним законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості (пункт 2 розділу І договору).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ договору постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги та балони (далі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в додатку № 2, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених договором. Пляшка, в якій міститься продукція, що продається покупцю, є незворотною тарою. Покупець зобов'язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власного ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права та обов'язки по договору третім особам.

У відповідності до п. 5 розділу ІІ договору повернення зворотної тари здійснюється по реєстру при завезенні продукції або покупцем самостійно.

Пунктом 6 розділу ІІ договору встановлено, що покупець зобов'язаний повертати постачальнику 100% від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 20 діб з дня отримання продукції, кеги - в термін не більше: 7 діб - для теплих місяців (квітень - вересень); 14 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 30 діб. Покупець зобов'язується протягом 1 (одного) календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі: демонтажу обладнання для розливу пива; письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умови договору; письмової вимоги постачальника, якщо останній вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари; дострокового розірвання або припинення строку дії договору.

Згідно пункту 4 розділу ІІІ договору розрахунковим документом за повернену зворотну тару є накладна на повернення зворотної тари з відміткою постачальника.

У пункті 6 розділу І договору сторонами встановлено, що договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 02.04.2019 р. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. В частині зобов'язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов'язань (пункт).

Якщо зворотна тара при поверненні має механічні пошкодження (деформацію) та виключає подальше використання, то вона не приймається постачальником, про що складається відповідний акт. При пошкодженні, псуванні, втраті або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику заставну ціну зворотної тари з урахуванням податку на додану вартість (згідно умов договору) та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника (п. 8 розділу ІІ договору).

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору ТОВ "Кушнер" було передано відповідачу майно, який остання не повернула, а саме - кеги Оболонь 50 л. в кількості 6 шт., вартістю по 1166,67 грн. без ПДВ та 1400 грн. з ПДВ, а також балон 10 л. в кількості 1 шт., вартістю 1000,00 грн. без ПДВ та 1200,00 грн. з ПДВ, які були передані відповідачу згідно акту приймання-передачі майна № 1 від 08.05.2015 р. до договору поставки продукції № 310762 від 03.04.2014 р., копію якого долучено до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом).

Таким чином, відповідно до акту приймання-передачі майна № 1 від 08.05.2015 р. загальна вартість зворотної тари становить 9600,00 грн. з урахуванням ПДВ.

У зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань за договором поставки продукції № 310762 від 03.04.2014 р., ТОВ "Кушнер" було надіслано на адресу ФОП Кравченко (Папенко) Галини Петрівни претензію № 4107 від 04.10.2017 р. з вимогою повернути в десятиденний строк з моменту отримання даної претензії, зокрема, зворотну тару ТОВ «Кушнер», яка знаходиться за адресою: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 148.

Відповідь на претензію отримано не було.

Оскільки відповідач не повернув позивачу зворотну тару, в якій містилась продукція, що постачалась ФОП Кравченко (Папенко) Г.П. на підставі договору поставки продукції № 310762 від 03.04.2014 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 9600,00 грн. вартості неповернутої зворотної тари.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач у судові засідання представника не направила, відзиву на позов, доказів повернення зворотної тари або доказів оплати вартості зворотної тари за договором поставки продукції № 310762 від 03.04.2014 р. на суму 9600,00 грн. суду не надала.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки у вигляді вартості неповернутої зворотної тари, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 9600,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравченко (Папенко) Галини Петрівни (07400, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 4, код 32559075) 9600 (дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 09.01.2018 р.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.М. Бабкіна