Ухвала суду № 71500939, 14.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 335/10051/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І.

Провадження № 22-ц/778/1605/17 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

Воробйової І.А.,

За участю секретаря: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк", треті особи - Вознесенівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Хортицький відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про скасування арештів,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року представник ТОВ „ОТП Факторинг Україна" звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 01.11.2007 року між АКБ «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ „ОТП Банк", та у відповідності до ст. 512-514 ЦК України правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-201/341/2007, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 43 350 доларів США.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань з повернення кредиту між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № PML-201/341/2007 від 01.11.2007р., за умовами якого останній передав в іпотеку Банку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (Незалежної України) в м. Запоріжжі.

18.03.2011 року між ТОВ „ОТП Факторинг Україна" та ПАТ „ОТП Банк" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, відповідно до умов якого ПАТ „ОТП Банк" відступило, а ТОВ „ОТП Факторинг Україна" набуло право вимоги за кредитним договором № ML-201/341/2007 від 01.11.2007 року.

Також, 18.03.2011 року між АТ „ОТП Банк" та ТОВ „ОТП Факторинг Україна" було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого до ТОВ „ОТП Факторинг Україна" перейшли права іпотекодержателя за договором іпотеки № PML-201/341/2007 від 01.11.2007 року.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого стало відомо про накладення арешту на вищевказане нерухоме майно:

- Реєстраційний номер обтяження: 9709413, підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 14832152, виданий 08.04.2010, видавник Орджонікідзевський ВДВС ЗМУЮ, Головний державний виконавець Касас Коньон О.Р. Об'єкт обтяження квартира, адреса: АДРЕСА_5, Власник: ОСОБА_3; Обтяжувач: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 35037170, адреса: 69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6; Заявник: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 35037170, адреса: 69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6.

- Реєстраційний номер обтяження: 11604800, підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 28503852, виданий 13.09.2011, видавник: Хортицький ВДВС ЗМУЮ, Головний державний виконавець Новікова І.О., Об'єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, Власник: ОСОБА_3, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_3; Обтяжувач: Хортицький відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 35037233, адреса: 69076, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 48-а; Заявник: Хортицький відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 35037233, адреса: 69076, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 48-а.

Вказані арешти перешкоджають позивачу задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації предмета іпотеки.

Посилаючись на зазначені обставини, представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просив суд скасувати арешти нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3, а саме:

- Реєстраційний номер обтяження: 9709413, підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 14832152, виданий 08.04.2010, видавник Орджонікідзевський ВДВС ЗМУЮ, Головний державний виконавець Касас Коньон О.Р. Об'єкт обтяження квартира, адреса: АДРЕСА_5, Власник: ОСОБА_3; Обтяжувач: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 35037170, адреса: 69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6; Заявник: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 35037170, адреса: 69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6.

- Реєстраційний номер обтяження: 11604800, підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 28503852, виданий 13.09.2011, видавник: Хортицький ВДВС ЗМУЮ, Головний державний виконавець Новікова І.О., Об'єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, Власник: ОСОБА_3, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_3; Обтяжувач: Хортицький відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 35037233, адреса: 69076, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 48-а; Заявник: Хортицький відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 35037233, адреса: 69076, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 48-а.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2017 року в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.11.2007 року між ЗАТ „ОТП Банк" (правонаступником якого є АТ „ОТП Банк", та у відповідності до ст. 512-514 ЦК України правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-201/341/2007, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 43 350 доларів США, на строк до 01.11.2017р. (а.с. 4-8).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ „ОТП Банк" та ОСОБА_3 01.11.2007 року було укладено договір іпотеки № PML-201/341/2007, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2007 року. Вартість предмета іпотеки, визначена сторонами в п. 4.4 договору іпотеки, складає 261 713 грн. (за курсом НБУ на дату укладення цього договору становить 51 824,36 доларів США) (а.с. 9-11).

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" № 5 від 03.06.2016 року передбачено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Аналогічні роз'яснення містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про виключення майна з опису" № 6 від 27.08.1976 року: за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Порядок та підстави звернення стягнення на заставлене майно при здійсненні виконавчого провадження визначені ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999р. (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 51 Закону України „Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016р. та розділом V Закону України „Про іпотеку".

За загальним правилом звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Виключення з цього правила наведені у ч. 3 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999р., у ч. 1 ст. 51 Закону України „Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016р., зокрема, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення предмета застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

За положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999р. про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічно, за нормами ч.ч. 3-5 ст. 51 Закону України „Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016р. про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Ухвалюючи рішення, суд правильно виходив із того, що звертаючись до суду з позовом, ТОВ „ОТП Факторинг Україна" мотивував свої вимоги тим, що накладенням арешту на майно боржника ОСОБА_3 порушуються його права як іпотекодержателя майна, переданого у забезпечення виконання кредитного договору № ML-201/341/2007 від 01.11.2007 року. Проте, відомостей про порушення позичальником ОСОБА_3 зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, наявності заборгованості за кредитним договором, її розміру на дату звернення до суду, докази що вартість предмета іпотеки не перевищує розмір заборгованості позичальника іпотекодержателю, відомості про початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач суду першої інстанції не надав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 11 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з цих положень закону, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Отже, суд дійшов правильного висновку про не доведення обставин порушення прав ТОВ „ОТП Факторинг Україна". Позивач не є власником чи володільцем спірного майна, а є лише іпотекодержателем. Накладення арешту на майно, яке перебуває в іпотеці, не порушує права іпотекодержателя майна, оскільки останній має переважне право перед іншими особами на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, в порядку, визначеному Законом України „Про виконавче провадження" та Законом України „Про іпотеку".

Права Банка як іпотекодержателя при наявності інших обтяжень спірного майна задовольняються не шляхом звільнення майна з-під арешту, а пріоритетом задоволення його вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки або базуються на викладі фабули справи, або є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, або зводяться до переоцінки доказів та незгоди представника ТОВ „ОТП Факторинг Україна" з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Докази та обставини, на які посилається представник ТОВ „ОТП Факторинг Україна" в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, підстав для скасування або зміни рішення не вбачається.

Крім того, у разі відмови ТОВ „ОТП Факторинг Україна" у задоволенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: