Постанова № 71500007, 04.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

04.01.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Стана І.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Пішковцій В.С., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1,

в с т а н о в и в :

постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2017 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320,00 гривень у дохід держави.

Згідно постанови, 27 вересня 2017 року приблизно о 23-й годині 20 хвилин, у с. Горонда Мукачівського району, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Volkswagen Caddy", державний номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги, передбачені п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду є незаконною, оскільки викладені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що накладене на нього адміністративне стягнення є занадто суворим. Посилається на те, що в момент зупинки працівниками поліції керованого ним транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння не перебував, що в автомобілі знаходився його хресний - ОСОБА_3, який перебував у нетверезому стані, і якого він віз додому після гостювання в с. Горонда. Крім того, вказує на те, що протокол не підписував і будь-які записи в ньому не робив; що під час медичного огляду в лікарні в нього не брали на дослідження кров, а було проведено тест, результат якого він не бачив; що в день зупинки він вживав ліки «Барбовал», які йому було виписано лікарем від алергії, однак, за кермом автомобіля він почував себе нормально й ніякого зниження уваги чи реакцій у нього не було. Наведені обставини, на думку апелянта, є такими, що пом'якшують його відповідальність. Крім того, посилається й на те, що працює торговим агентом, і вказаний вид його трудової діяльності пов'язаний із транспортними засобами та є джерелом його доходів, у зв'язку з чим, позбавлення його права керування транспортними засобами призведе до втрати роботи. Просить постанову скасувати.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Пішковцій В.С., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким у постанові дана правильна оцінка.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 27 вересня 2017 року приблизно о 23-й годині 20 хвилин, у с. Горонда Мукачівського району, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Volkswagen Caddy", державний номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги, передбачені п. 2.9 «а» Правил. З указаного протоколу також убачається, що ОСОБА_1 своїми підписами в протоколі підтвердив, що права та обов'язки йому роз'яснені; зі змістом протоколу ознайомлений; його копію отримав; що до протоколу внесені правильні дані щодо його особи. У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» ОСОБА_1 зазначив, що їхав на своєму автомобілі в с. Жнятино - Горонда в стані алкогольного сп'яніння (а. с. 1).

З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 323 від 28.09.2017, складеного черговим лікарем Мукачівської ЦРЛ ОСОБА_4, убачається, що направлений 28.09.2017 о 00 год. 40 хв. на огляд ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. З даного висновку також убачається, що своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що з результатами огляду ознайомлений (а. с. 4).

З Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції убачається, що при проведенні лікарем огляду за допомогою приладу «Dragger Alcotest 6820» у ОСОБА_1 виявлено алкоголь. Результат огляду - 1,00 %.

З наявних у матеріалах справи письмових пояснень громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що останні були присутніми при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2-3).

Вищенаведені докази в їх сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 «а» Правил та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор СРПП Мукачівського РВП ОСОБА_7 був упереджений при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не вказували ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пішковцій В.С., під час розгляду апеляційної скарги.

Крім того, під час апеляційного розгляду не встановлено даних і про те, що в лікаря Мукачівської центральної районної лікарні ОСОБА_4, яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та склала висновок про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, були підстави для фальсифікації висновку щодо ОСОБА_1 та обмови останнього у перебуванні в стані алкогольного сп'яніння, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не вказували ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пішковцій В.С., під час розгляду апеляційної скарги.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані які би свідчили про зацікавленість інспектора СРПП Мукачівського РВП ОСОБА_7 та лікаря Мукачівської центральної районної лікарні ОСОБА_4 у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не вказували ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пішковцій В.С..

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказані інспектор та лікар при виконанні своїх функціональних обов'язків діяли у межах наданих їм повноважень.

У зв'язку з наведеним, доводи апеляційної скарги про те, що в момент зупинки працівниками поліції керованого ним транспортного засобу ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння не перебував, - апеляційний суд відхиляє як такі, що повністю спростовуються вищенаведеними доказами, а також відеозаписом, який міститься на наявному в матеріалах справи CD-диску, з якого вбачається, що під час огляду в ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а доводи апеляційної скарги про те, що до моменту його зупинки в автомобілі знаходився його хресний - ОСОБА_3, який перебував у нетверезому стані, і якого він відвозив додому після гостювання в с. Горонда, відхиляються як такі, що не підтверджені жодними доказами й не спростовують висновку суду про факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, враховуючи вищенаведені докази та обставини, як такі, що не підтверджені жодними належними й допустимими доказами, відхиляються й доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що протокол він не підписував і будь-які записи в ньому не робив. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд враховує й те, що під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено фактів фальсифікації протоколу чи фактів звернення ОСОБА_1 чи його представника до правоохоронних органів із заявами про підробку підпису ОСОБА_1; що учасники справи під час її розгляду на такі факти не вказували.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час медичного огляду в лікарні в нього не брали на дослідження кров, а було проведено тест, результат якого ОСОБА_1 не бачив; що в день зупинки він вживав ліки «Барбовал», які йому було виписано лікарем від алергії, однак, за кермом автомобіля почував себе нормально й ніякого зниження уваги чи реакцій у нього не було, - апеляційний суд, враховуючи вищенаведене, також відхиляє як такі, що не спростовують факту керування ОСОБА_1 у зазначені в протоколі час та місці в стані алкогольного сп'яніння. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує й те, що в матеріалах справи відсутні які-небудь відомості про те, що ОСОБА_1 під час проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння та складанні щодо нього протоколу, вказував інспектору та лікарю про те, що вживав ліки «Барбовал»; що згідно наданої ОСОБА_1 інструкції до лікарського засобу «Барбовал», даний лікарський засіб має здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізми, у зв'язку з чим, при його вживанні не рекомендується керувати транспортними засобами; що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність і за керування особами транспортними засобами під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду Русинка В.В. обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог передбачених пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення накладено на нього в межах санкції вищевказаної статті, у зв'язку з чим, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, а тому, доводи апеляційної скарги про те, що наведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що пом'якшують його відповідальність, а також про те, що він працює торговим агентом, і вказаний вид його трудової діяльності пов'язаний із транспортними засобами та є джерелом його доходів, а позбавлення його права керування транспортними засобами призведе до втрати роботи, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не впливають на вид та розмір накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що стороною захисту жодних клопотань, у тому числі й про виклик та допит свідків чи витребування яких-небудь доказів, не заявлялось, і жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги та які б свідчили про незаконність судового рішення надано не було.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та постановлено стягнути судовий збір в розмірі 320,00 гривень, - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Стан