Рішення № 71499229, 03.01.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2643/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю секретаря Білоус Д.А., Ковнєрової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник колійної машинної станції структурного підрозділу "Краснолиманська колійна машинна станція" Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця", про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", підрозділ "Краснолиманська колійна машинна станція" від 22.08.2017 № 50/ОС про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за участю позивача ОСОБА_1, представників: позивача Савченка Є.О., відповідача Овчаренка Л.М., суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі (а.с.2-4).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 04.02.2009 на підставі наказу № 11 від 04.02.2009 був переведений на ланкозбиральну базу монтером колії 04 розряду. Згідно наказу № 50/ОС від 22.08.2017 про припинення трудового договору (контракту), винесеного Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", підрозділ "Краснолиманська колійна машинна станція", його було звільнено на підставі п.8 ст.40 КЗпП України за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника, підстава: вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2017, що набрав законної сили.

З даним наказом позивач був незгоден про що на адресу начальника 22.08.2017 ним була подана заява, в якій він вказував на незаконність його прийняття з тих підстав, що вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2017 не набрав законної сили, оскільки на нього захисником позивача була подана апеляційна скарга.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд:

визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", підрозділ "Краснолиманська колійна машинна станція" від 22.08.2017 № 50/ОС про припинення трудового договору (контракту) та звільнення його на підставі п.8 ст. 40 КЗпП України; поновити його на роботі в якості монтера колії 4 розряду, ланкозбиральної бази колійної машинної станції структурного підрозділу Краснолиманська колійна машинна станція Регіональна філія "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (а.с.33-36).

З урахуванням збільшених позовних вимог (а.с.172-173), позивач просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", структурний підрозділ Краснолиманська колійна машинна станція, на свою користь, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.08.2017 по 03.01.2018 в розмірі 51 521,47 грн.

В судовому засіданні позивач, підтримав уточнені позовні вимоги та їх обґрунтування, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 22.08.2017.

Представник позивача, адвокат Савченко Є.О., в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", Овчаренко Л.М. (а.с.158-162), в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи колійної машинної станції структурного підрозділу "Краснолиманська колійна машинна станція" Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця", Череповський Р.Г., надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. В задоволенні позовних вимог позивача просив відмовити в повному обсязі (а.с.156).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 30.12.1999 перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця"(а.с. 12, 123-124). Даний факт сторонами по справі не оспорюється.

28.04.2017 ОСОБА_1, монтер колії структурного підрозділу "Краснолиманська колійна машинна станція" Регіональної філії "Донецька залізниця", ПАТ "Українська залізниця", реалізуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, виконуючи роботи по зборці рейно-шпальної решітки цеху зборки на території структурного підрозділу "Краснолиманської колійної машинної станції", обрізав краї кабелю від розетки і вилки, та поклав мідний, багатожильний 3х6+1х4 кабель "КГ", довжиною 19м 40см, вартістю 1 073.60грн до мішку білого кольору, з викраденим переліз через паркан за територію підприємства, де був помічений працівниками поліції.

ОСОБА_1 вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не закінчив, з причин, які не залежали від його волі.

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2017, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 грн.(а.с. 9-11).

Відповідно до наказу в.о. начальника колійної машинної станції ПАТ "Укрзалізниця" Регіональна фідія "Донецька залізниця" структурний підрозділ "Краснолиманська колійна машинна станція" № 50/ОС від 22.08.2017 про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.8 ст.40 КЗпП України за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника, підстава: вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2017, що набрав законної сили (а.с. 125).

Факт звільнення ОСОБА_1 22.08.2017 на підставі п.8 ст.40 КЗпП України за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника, підстава: вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2017, учасниками судового процесу не оспорюється.

22.08.2017 ОСОБА_1 звернувся з заявою до начальника структурного підрозділу "Краснолиманська колійна машинна станція" Регіональної філії "Донецька залізниця", в якій він повідомив, що вирок Краснолиманського міськсуду від 27.06.2017, відносно нього, не набрав законної сили, оскільки до Апеляційного суду Донецької області подана апеляційна скарга на зазначений вирок ( а.с. 13).

Листом в.о. начальника колійної машинної станції Череповським Р.Г. від 31.08.2017, позивачу була надана відповідь на його скаргу від 22.08.2017 щодо факту його звільнення (а.с.14).

Як вбачається з досліджених судом матеріалів кримінального провадження, Апеляційний суд Донецької області 14.09.2017 за № 11-кп/775/808/17 повідомляв представника потерпілого ОСОБА_6, Краснолиманську колійну-машинну станцю про відкриття, закінчення та призначення до апеляційного розгляду апеляційної скарги захисника Савченка Є.О. на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2017 щодо ОСОБА_1 (а.с. 176-178).

Крім того, копії процесуальних рішень - ухвали апеляційного суду надсилались учасникам розгляду та були ними отримані, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 179-180).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14.11.2017 апеляційну скаргу захисника Савченка Є.О. залишено без задоволеня, вирок суду першої інстанції залишено без змін, на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016, ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено (а.с.144-146).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 532 КК України вирок або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначене, вирок Краснолиманського міського суду Донецької області 27.06.2017 року набрав законної сили 14.11.2017.

Таким чином, враховуючи вищенаведні факти та обставини, звільнення ОСОБА_1 22.08.2017 відповідно до п.8 ст. 40 КЗпП України є безпідставним та незаконним.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлені статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пункт 8 статті 40 КЗпП України передбачає право власника звільнити працівника у разі скоєння ним за місцем роботи крадіжки, в тому числі дрібної. Вина працівника у скоєнні крадіжки в такому випадку має бути підтверджена вироком суду, що набрав законної сили чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Застосування вказаної норми законодавства про працю надано у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду ми трудових спорів»: судам належить мати на увазі, що відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір з підстав учинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) на власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (ст. 21 КУпАП), незалежно від того, чи зсовувалися до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час учинене розкрадання.

Таким чином, законодавством визначено вичерпний перелік засобів для встановлення доказів, що підтверджують факт розкрадання майна власника.

На момент звільнення ОСОБА_1 22.08.2017, вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2017 не набрав законної чинності.

Відповідачем по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що позивач ОСОБА_1 підпадає під дію п.8 ст.40 КЗпП України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі на виконання вимог ст. 81 ЦПК України не надано доказів у розумінні ст. 76-78 ЦПК України на підтвердження дотримання відповідачем законодавства про працю при звільненні ОСОБА_1

На підставі викладеного суд визнає незаконним звільнення позивача на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України .

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.

Оскільки позивача було незаконно звільнено як монтера колії 4 розряду, ланкозбиральної бази колійної машинної станції структурного підрозділу Краснолиманська колійна машинна станція Регіональна філія "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця, він підлягає поновленню на роботі як монтер колії 4 розряду, ланкозбиральної бази колійної машинної станції структурного підрозділу Краснолиманська колійна машинна станція Регіональна філія "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, судом встановлено, що позивача було звільнено 22.08.2017.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 , середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється, якщо працівник не мав заробітку не з вини працівника, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.08.2017 і до дня ухвалення рішення суду.

Відповідно до довідки про доходи від 15.09.2017 р. №68 (а.с.38-39), ОСОБА_1 за два календарних місяці до звільнення мав повний заробіток, тому розрахунок втраченого заробітку за час вимушеного прогулу проводиться з врахування місяців, які передували звільненню за червень та липень 2017 року.

Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом додавання заробітної плати за червень та липень місяці 2017 року (7276 грн. 74 коп. + 10274 грн. 63 коп.= 17551 грн. 37 коп.) та діленням вказаної суми 17551 грн. 37 коп. на 31 робочий день, що становить 566 гривень 17 коп. (17551,37:31).

ОСОБА_1 звільнений з роботи 22 серпня 2017 року, тому розмір втраченого середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення необхідно рахувати з 22 серпня 2017 року по 03 січня 2018 року (на день розгляду справи), що становить - 51 521,47 грн.( 6 робочих днів у серпні, 20 робочих днів у вересні, 21 робочий день у жовтні, 22 робочих дні у листопаді, 20 робочих днів у грудні 2017 року та 2 робочих дні у січні 2018 року, що разом складає 91 робочих дні), який визначено шляхом додавання робочих днів та множенням їх на середньоденну заробітну плату в розмірі 566 гривень 17 коп.(566,17х91).

Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 51 521,47 грн.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині поновлення позивача на роботі слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до Закону України Про судовий збір за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі позивачі звільняються від сплати судового збору.

Згідно ч.1, ст.141, п.п.2ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

З урахуванням вказаних положень Закону України Про судовий збір та ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1 600,00 грн.

Керуючись ст. 44, 235 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, ст. 12, 81, 82, 141, 263, 264, 265,430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", підрозділ "Краснолиманська колійна машинна станція" від 22.08.2017 № 50/ОС про припинення трудового договору (контракту) та звільнення на підставі п.8 ст. 40 КЗпП України монтера колії 4 розряду, ланкозбиральної бази - ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на роботі в якості монтера колії 4 розряду, ланкозбиральної бази колійної машинної станції структурного підрозділу Краснолиманська колійна машинна станція Регіональна філія "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства

"Українська залізниця".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", структурний підрозділ Краснолиманська колійна машинна станція, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.08.2017 по 03.01.2018 в розмірі 51 521,47грн (п*ятдесят одна тисяча п*ятсот двадцять одна грн.47 коп) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя -