Ухвала суду № 71498965, 09.01.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1833/15-к

1-кп/264/37/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.2018 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області за головуванням судді Кузнецова Д.В, при секретарі Мащенко Д.О., за участю прокурора Нуждіна С.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Бичкова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського районного суду міста Маріуполя кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області перебуває вказана кримінальна справа.

Прокурор у судовому засіданні заявив письмове клопотання про необхідність призначення ревізії, проведення якої просив доручити Маріупольській об'єднаній держфінінспекції, на вирішення поставити питання: чи підтверджується фактична передача демонтованих матеріалів за об'єктом «Капітальний ремонт водовода від ВНС «Мирний» до вул.Рівна в Іллічівському районі м.Маріуполя згідно актів прийому-передачі від 25.12.2013 року? Якщо вказані демонтовані матеріали відсутні, встановити які збитки спричинені КП «Маріупольське підприємство УВКГ»? Також цим клопотанням просив витребувати копію вироку Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 15.05.2015 року у справі №264/2422/15-к 1-кп/264/182/2015, яку долучити до матеріалів справи.

Обвинувачений і захисник заперечували проти призначення ревізії та витребування вироку.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор у своєму клопотанні про призначення ревізії в якості нормативного обґрунтування робить посилання на статті 242 та 332 КПК України, які визначають лише підстави та порядок призначення судових експертиз.

Натомість чинний КПК не містить норми, яка безпосередньо регламентує можливість та порядок звернення прокурора з клопотанням про проведення в ході судового розгляду позапланової ревізії та компетенцію судді щодо вирішення такого клопотання, а в ст. 131 КПК України не передбачено такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Не регламентований чинним КПК України також і порядок розгляду таких клопотань прокурора, обсяг доказування при розгляді такого клопотання, критерії, за якими суддя повинен визначати достатність підстав для надання дозволу на проведення позапланової ревізії.

Діючий КПК України обмежує процесуальний статус сторони обвинувачення виключно процесуальними діями.

Прокурор, звертаючись із клопотанням про призначення позапланової ревізії, не навів правових норм, які відносять до компетенції судді під час судового розгляду справи розв'язання вказаного питання.

У рішенні Європейського суду у справі «Михайлюк та Петров проти України» від 10.12.2009 р. зазначено, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. Ті ж самі обґрунтування стосуються і призначення ревізій з посиланням на положення ч. 2 ст. 93 КПК України, адже дана норма передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих дій та негласних слідчих дій, витребування та отримання документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК і не містить окремого права прокурора звертатися під час судового розгляду до судді з таким клопотаннями.

Призначення ревізії не є слідчою або негласною слідчою дією, і так само заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотаннями про проведення яких вправі звертатись прокурор під час судового розгляду справи до судді.

Положення КПК України не відносять до компетенції судді вирішення питання щодо проведення ревізії, ст. 132 КПК України не передбачає такого заходу кримінального провадження, не регламентує порядок розгляду таких клопотань, обсяг доказування при розгляді такого клопотання, критерії, за якими суддя повинен визначати достатність підстав для проведення ревізії. Положеннями КПК України не передбачено повноважень судді призначати ревізію в ході судового розгляду справи.

Крім того, згідно з пунктом 1 статті 75.1 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок, за положеннями ст. 78.1. цього кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності перелічених хоча б однієї з перелічених у цій статті обставин. Порядок призначення ревізії та перевірок встановлений в Законі України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року за №2939-XII (далі - Закон).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону орган державного фінансового контролю, прокурор або слідчий, який ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин п'ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду - інші відомості.

Згідно з п. 29 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, позапланова виїзна ревізія об'єкта контролю за зверненням правоохоронного органу проводиться у разі надання ним клопотання слідчого або прокурора про призначення позапланової виїзної ревізії та ухвали суду про дозвіл на її проведення, в якому зазначаються підстави проведення, дати її початку та закінчення, а також номер кримінального провадження, орган, що здійснює досудове розслідування, дата та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (для ревізії суб'єкта господарської діяльності, не віднесеного Законом до підконтрольних установ).

Відповідно до п. 6 ст. 11 Закону, позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

Вивчивши клопотання, встановлено, що клопотання прокурора не містить письмового обґрунтування правових підстав позапланової ревізії. Не додано до клопотання будь-яких документів, які б підтверджували той факт, що позапланова ревізія не проводилася протягом кварталу поточного року, що виключало би порушення частоти її проведення у суб'єкта господарювання. Прокурором в клопотанні не зазначено дати початку та закінчення ревізії.

Більше того, за клопотанням прокурора у справі вже була призначена судова економічна експертиза в Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої було поставлено ідентичне питання, яке в даному клопотанні про призначення ревізії знову ставить прокурор, щодо з'ясування, чи підтверджується фактична передача демонтованих матеріалів згідно з актами прийому-передачі від 25.12.2013 року. Надані висновки судового експерта дають відповіді на поставлені запитання, є зрозумілими та чіткими, а спірні питання, заявлені прокурором в клопотанні, підлягають вирішенню судом під час прийняття рішення по суті справи.

Таким чином відсутні законні та обґрунтовані підстави для призначення ревізії.

Стосовно витребування судом копії вироку Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 15.05.2015 року у іншій справі суд відзначає наступне.

Згідно з статтею 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Відповідно до ч.3 ст.333 КПК України, у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі ( розшукові) дії.

Згідно з ч.4 ст.333 КПК України, під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування.

Звертаючись до суду з клопотанням про витребування письмового доказу (вироку суду), прокурор не обґрунтував необхідність його витребування саме на підставі ухвали судді та не зазначив, в чому полягає неможливість отримання даних, які цікавлять прокурора, в інший спосіб, зокрема в порядку ст. 93 КПК України, з огляду на те, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, до числа яких положення п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України відносять слідчого і прокурора, а не суддю, до повноважень якого належить лише розгляд вже зібраних та представлених сторонами доказів.

Слід звернути увагу, що у разі виникнення в органу досудового розслідування труднощів при витребуванні та отриманні від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, документів чи інших відомостей, відповідно до розділу ІІ КПК України, застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, тобто такі заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановлених законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Разом з тим, до клопотання прокурора не додано жодного доказу на підтвердження того, що стороною обвинувачення вичерпані можливості збирання доказів в інший спосіб, а докази слідчий або прокурор не змогли отримати в порядку ст. 93 КПК України в інший спосіб, окрім витребування судом заявлених доказів.

Тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження, вимоги до клопотання про який визначені у ст.161 КПК України.

При викладенні свого клопотання зазначених вимог прокурором дотримано не було, оскільки прокурором у клопотанні не ставиться питання про надання тимчасового доступу до речей та документів на стадії судового розгляду, що передбачено статтею 333 КПК України.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку перекладення обов'язків сторони обвинувачення щодо збирання доказів на суд є порушенням принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, у зв'язку із чим клопотання прокурора про витребування вироку суду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 22, 93, 131, 132, 223, 333 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволені клопотання прокурора про призначення ревізії та витребування документів - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Д. В. Кузнецов