Ухвала суду № 71498112, 05.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

Ухвала

05 січня 2018 року

м. Київ

справа № 670/17233/12-ц

провадження № 61-1214 ск 17

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сердюк Наталія Аркадіївна, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга заявником подана 14 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 11 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту п'ятого частини другої статті 326 ЦПК України в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, у касаційній скарзі повинно бути зазначено в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У порушення вказаних вимог, касаційна скарга такого обґрунтування не містить.

Підпункт сьомий пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає сплату судового збору за подання до суду касаційної скарги.

У поданому разом з касаційною скаргою клопотанні ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору у зв'язку зі скрутним майновим станом, посилаючись на те, що розмір її пенсії становить 1585 грн.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на час подання до суду касаційної скарги, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше як до ухвалення судового рішення у справі. Згідно з частиною другою вказаної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Доказів наявності у ОСОБА_1 такого майнового стану, який унеможливлює сплату судового збору за подання до суду касаційної скарги, заявником не надано.

За таких обставин у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити та надати ОСОБА_1 строк для його сплати.

Відповідно до підпункту сьомого пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, за подання до суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити судовий збір у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З оскаржуваного рішення апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом у 2012 році заявлено дві вимоги немайнового характеру (про визнання недійсним свідоцтва про право власності та про визнання недійсним договору дарування).

Відповідно до підпункту другого пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на час подання позовної заяви, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (107 грн 30 коп.).

Таким чином, судовий збір необхідно сплатити у розмірі 257 грн 52 коп. (107,3х2х120:100).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача: 312 132 077 000 07, ККДБ 22030102.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, у порушення вимог частини п'ятої статті 326 ЦПК України в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, до касаційної скарги не додано копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копію оскаржуваного рішення апеляційного суду.

За таких обставин відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України скаргу слід залишити без руху.

Керуючись статтею 326 ЦПК України в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, статтею 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року залишити без руху.

Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і повертається заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко