Рішення № 71497067, 10.01.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11089/17

Провадження № 2-а/750/63/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Карацюба М.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

13 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо визначення розміру пенсії, виплата якої поновлена з 05 травня 2012 року, та просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 28 червня 2016 року згідно з нормами діючого законодавства.

Ухвалою судді було відкрите скорочене провадження по справі. Відповідач надіслав заперечення проти позову, відповідно до яких позивачу було поновлено виплату пенсії з 28 червня 2016 року.

Ухвалою судді призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила врахувати описку в резолютивній частині позову, зокрема визнати неправомірними дій відповідача щодо визначення розміру пенсії ОСОБА_3, виплата якої поновлена з 28 червня 2016 року.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач не подав заяви про проведення перерахунку пенсії.

Заслухавши пояснення представників та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 в 2003 році виїхав на постіне місце проживання до Німеччини, в зв’язку з чим йому було припинено виплату пенсії в Україні, яку він отримував з серпня 1996 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.01.2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було поновлено виплату пенсії ОСОБА_3, який постійно проживає за межами України – в Німеччині з 28.06.2016 року в розмірі 406,71 грн., що одержував заявник перед виїздом за кордон, обчислену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Представник позивача в позовній заяві посилається на те, що після відновлення виплати пенсії, позивачу не було здійснено відповідний перерахунок, в зв»язку з чим 14.07.2017 року позивач подав заяву до відповідача про роз»яснення підстав нарахування пенсії в розмірі 406 грн. 71 коп. із вказанням нормативно-правової бази та законодавства України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.

При цьому в зазначеному рішенні звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Також в ст. 24 Конституції України зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У відповідності з ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Щодо місця проживання (реєстрації) на території України, то в п.3.3. Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року зазначено, що виходячи з правової, соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

У відповідності до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначеної пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом та членам їх сімей у зв’язку з введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є в пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Всі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку в зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію за цим законом.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст. 22, 24, 46 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», рішенням Конституційно Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ст.ст. 2, 9, 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо визначення розміру пенсії ОСОБА_3, виплата якої поновлена з 28 червня 2016 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: м. Чернігів, вул. П'ятницька, буд. 83-а, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21390940) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 (місцепроживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), починаючи з 28 червня 2016 року. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В. Карапута