Рішення № 71497049, 20.12.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1197/17

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ларіонової Н.М.,

при секретарі Філіпповій О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Жовтун О.В.,

розглянувши у відкритому в судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (надалі ПАТ «Київенерго») про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до районного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог (в ред.28.08.2017 р.)., просить зобов'язати відповідача припинити нарахування плати за спожиту електроенергію і зменшити нарахований з 01.12.2014 р. по 01.08.2017 р. плати на суму 597,9 грн. Свої вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем 30.12.2015 р. було укладено договір про користування електроенергією. Станом на 21.08.2017 р. ним за показаннями лічильника було спожито 4096 кВт електроенергію та сплачено 1 523,17 грн., а відповідачем нараховано 4 649 кВт і нарахована плата в сумі 2 121,07 грн. Зазначив, що відповідач не бажає самостійно перерахувати суми.

Судом не були прийняті до провадження всі інші уточнення позовних вимог позивача, в т.ч. в судовому засіданні 20.12.2017 р., оскільки своїми заявами від змінював підстави та предмет позову після того, як суд розпочат розгляд справи по суті.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з тих же підстав просив їх задовольнити. Додав, що укладеним договором на нього не покладений обов'язок передавати показники кожного 1 числа місяця, тому він не завжди передає показники на 1 число місяця.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність, надала письмові пояснення, зазначивши, що всі нарахування позивачу призведені відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 грудня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Київенерго» було укладено договір про користування електричною енергією № 05032714413 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електроенергетику" відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, взаємовідносини між громадянами (фізичними особами - споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками, в тому числі порядок укладення договорів та порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, регулюються відповідно до «Правил користування електричною енергією для населення» від 26.07.1999 року №1357.

Наявність відносин між сторонами, а отже і виникнення цивільних прав й обов'язків, підтверджується діями сторін: постачанням електричної енергії споживачеві, електроспоживання, надання рахунків на його оплату та їх оплата у встановленому порядку.

Відповідно до п. п. 19, 21 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою КМУ від 26 липня 1999 р. № 1357 розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.

Пунктом 20 Правил користування електричною енергією встановлено, що для населення, розрахунковим періодом для встановлення розмірі оплати спожитої електроенергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що заборгованість за спожиту електричну енергію у позивача виникла в зв'язку з тим, що він не передає показники та несвоєчасно оплачує рахунки, після того, як позивач передає показники, програма автоматично корегує нараховану оплату. Починаючи з 2014 року ПАТ «Київенерго» формує та направляє рахунки на оплату за спожиту електричну енергію, сума до сплати якої визначається програмою на день сплати рахунку автоматично (2-4 числа місяця наступного за розрахунковим). Якщо клієнтом не вказуються фактичні показання лічильника на 1 число поточного місяця, то розрахунковою системою визначається планове (прогнозоване) споживання, починаючи з дати останнього дня календарного місяця, що минув, на основі фактичної середньодобової витрати електроенергії за останні 12 місяців.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивач не надав жодних доказів відсутності у нього заборгованості перед відповідачем та доказі того, що він кожен місяць надавав відповідачу фактичні показники його лічильника станом на перше число поточного місяця. При цьому в судовому засіданні підтвердив, що несвоєчасно передає показники.

Позивач посилається на неправильне здійснення нарахування відповідачем, а також на відсутність його вини у виникненні заборгованості, оскільки він сплачував плату за споживання електроенергії за фактичними показниками лічильника.

Суд не приймає до уваги доводи позивача та надані ним квитанції, оскільки в них також не зазначені показники спожитої електричної енергії, вказані посилання є безпідставними, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та суперечать договору укладеному між сторонами договору, відповідно до якого позивач зобов'язаний оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

За таких обставин, суд, розглядаючи позов у межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати платежі та заборгованість за спожиту електроенергію задоволенню не підлягають.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позов задовленню не підлягає, оскільки не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.525, 526, 614, ЦК України, Закон України «Про електроенергетику», Постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 16, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про зобов'язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Н. М. Ларіонова