Вирок № 71496816, 09.01.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 668/15279/15-к Головуючий у 1-й інстанції: Котьо І.В.

Номер провадження: 11-кп/791/17/18 Доповідач: Коломієць Н.О.

Категорія: ст. 190 ч. 2, 3, 4 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді: Коломієць Н.О.

суддів: Гемми Ю.М., Красновського І.В.

з участю секретаря судового засідання: Ткаченко А.К.

прокурора: Орел-Мельник Ю.П.

обвинуваченої: ОСОБА_1

захисника обвинуваченої: адвоката Кравчук Т.М.

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

представника потерпілої ОСОБА_14 - адвоката Веніслава В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальне провадження № 12015230030000906 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчук Т.М., прокурора, потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_13 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11.04.2017 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Херсона, громадянки України, неодруженої, проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_4, офіційно не працюючої, раніше не судимої;

обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 2, 3, 4 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком, ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК України за епізодами відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; у обвинуваченні за ч.3 ст. 190 КК України за епізодами відносно ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13 та у обвинуваченні за ч.4 ст. 190 КК України за епізодами відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_17

Визнано ОСОБА_1 винною та призначено покарання за ч.2 ст. 190 КК України у вигляді трьох (3) років позбавлення волі, за ч.3 ст. 190 КК України у вигляді чотирьох (4) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточно покарання у вигляді чотирьох (4) років позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_18 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь: ОСОБА_3 - 340 190 грн., ОСОБА_18 - 50 160 грн.

В задоволенні цивільних позовів заявлених потерпілими: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15 відмовлено за необґрунтованістю. Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишено без змін. Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Вказаним вироком ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона 16.09.2014 року у денний час доби (більш точний час не встановлено), знаходячись за місцем проживання ОСОБА_3, а саме за адресою: АДРЕСА_5, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи єдиний прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виникла в результаті неодноразового отримання в борг грошей у ОСОБА_3 та своєчасного їх повернення останній, достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_3 великої суми грошових коштів, попрохала та отримала від останньої у борг для придбання автомобіля кошти в сумі 3000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 16.09.2014 року складає 38 940 грн. (із розрахунку 1 долар США - 12,98 грн.); 02.10.2014 року у денний час доби (більш точний час не встановлено), знаходячись за місцем проживання ОСОБА_3, отримала від останньої у борг для придбання автомобіля кошти в сумі 2000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 02.10.2014 року складає 25 900 грн. (із розрахунку 1 долар США -12,95 грн.); 27.10.2014 року у денний час доби (більш точний час не встановлено), знаходячись за місцем проживання ОСОБА_3, отримала від останньої у борг для придбання автомобіля кошти в сумі 3000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 27.10.2014 року складає 38 850 грн. (із розрахунку 1 долар США -12, 95 грн.); 29.12.2014 року у денний час доби (більш точний час не встановлено), знаходячись біля будинку № 9 по вул. Лавреньова в м. Херсоні, отримала від ОСОБА_3 у борг для придбання нерухомого майна, а саме квартири, кошти в сумі 5000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 29.12.2014 року складає 78 800 грн. (із розрахунку 1 долар США - 15, 76 грн.); 06.01.2015 року у денний час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись біля будинку № 9 по вул. Лавреньова в м. Херсоні, отримала від ОСОБА_3 у борг для придбання нерухомого майна, а саме квартири, кошти в сумі 10 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 06.01.2015 року складає 157 700 грн. (із розрахунку 1 долар США - 15, 77 грн.), не маючи при цьому намірів щодо покупки транспортного засобу та квартири, а також повернення вказаних коштів. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 спричинила потерпілій ОСОБА_3 матеріальні збитки у великому розмірі на загальну суму 340190 грн.

Також вона, 04.02.2015 року у денний час доби (більш точний час не встановлено), знаходячись біля відділення ПАТ «Укргазбанк», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 21, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виникла в результаті неодноразового отримання в борг грошей у ОСОБА_18 та своєчасного їх повернення останньому, попрохала та отримала від ОСОБА_18 у борг для погашення заборгованості по кредиту кошти в сумі 3000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.02.2015 року складає 50 160 грн. (із розрахунку 1 долар США - 16,72 грн.), не маючи при цьому намірів щодо повернення вказаних коштів, у результаті чого спричинила потерпілому ОСОБА_18 матеріальні збитки в сумі 50 160 грн.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у незаконному заволодінні шляхом зловживання довірою майном потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15 за ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України.

Суд, на підставі досліджених доказів: показань потерпілих та свідків прийшов до висновку, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення за вказаними епізодами не доведено і підставою для її виправдання в цій частині, в порядку п.1 ч.1 ст. 373 КПК України вказав на недоведення того, що ці кримінальні правопорушення вчинено, а в частині обвинувачення за епізодом відносно ОСОБА_15 підставою для виправдання ОСОБА_1 в порядку п.3 ч.1 ст. 373 КПК України визнав недоведеним, що в діяннях обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, передбачений ч.3 ст. 190 КК України.

Суд визнав недопустимим доказами показання потерпілих та свідків за епізодами обвинувачення щодо потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_5 , ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15 в силу ст.85 КПК України, оскільки потерпілі та свідки обвинувачення в ході судового розгляду лише зазначали суду про обставини вчинення кримінального правопорушення відносно майна потерпілих, але не надали суду належних та допустимих доказів, якими б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 від них грошових коштів.

Крім того, відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10.11.2015 року в цивільній справі №666/5436/15-ц за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, судом встановлено наявність між сторонами цивільно-правових відносин, що унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Крім того, як вказав суд, 23.07.2015 року слідчим СВ Дніпровського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області за заявами ОСОБА_7, ОСОБА_6, за фактом заволодіння шляхом шахрайства грошовими коштами слідчим було прийнято рішення про закриття вказаних кримінальних проваджень на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, які на час постановлення вироку не скасовані. Зазначені обставини, як вказав суд унеможливлювали, проведення досудового розслідування за повторно поданими заявами потерпілих, до скасування вищезазначених постанов про закриття кримінальних проваджень, що узгоджується з положеннями п. 6 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки подані потерпілими заяви стосувались одних і тих же обставин.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_1 - адвокат Кравчук Т.М. просить вирок суду скасувати в частині визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочинів передбачених ч.2, ч.3 ст. 190 КК України та ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК України епізодом відносно ОСОБА_18 та ч. 3 ст. 190 КК України за епізодом відносно ОСОБА_3 у зв'язку з недоведеністю її вини та виправдати. В обґрунтування своїх доводів, зазначає, що між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_18 мали місце цивільно-правові зобов'язання, які випливали з договорів позики, про укладення яких свідчать письмові розписки. Крім того, в показаннях потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 містяться суперечності. Також, прокурором не доведено, що обвинувачена ОСОБА_1 мала умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_18 у розмірі 3 тисячі доларів США, оскільки, згідно, показань ОСОБА_18 він передавав кошти у гривневій одиниці, при цьому сума коштів складала близько 50 тисяч гривень. Крім того, свідок ОСОБА_22 також підтвердив, що потерпілий ОСОБА_18 передав гроші обвинуваченій у гривнях, проте сума яка передавалась йому не відома.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_14 просить вирок скасувати у зв'язку з неповнотою судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалити новий вирок в частині незаконного заволодіння її майном та визнати ОСОБА_1 винною і призначити покарання за ч. 3 ст. 190 КК України у виді восьми років позбавлення волі. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_1, відкинувши її показання як потерпілої без наведення відповідних мотивів.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_13 просить вирок суду відносно ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та собі обвинуваченої внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України три роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 190 КК України шість років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 190 КК України десять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна. Цивільний позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів потерпілий ОСОБА_13 зазначає, що на протязі тривалого часу був знайомий з ОСОБА_1 та знаходився з нею у тісних дружних відносинах та обвинувачена повністю користувалась його довірою та довірою його близьких. Так використовуючи цю довіру обвинувачена в черговий раз, а саме 13.02.2015 року позичила у потерпілого 7500 тис. доларів США та 1000 доларів США у його дружини потерпілої ОСОБА_8, та зобов'язувалась повернути ці кошти 17.02.2015 року, проте в обумовлений час гроші не повернула. На підтвердження того, що ОСОБА_1 саме шляхом обману та зловживання довірою отримувала кошти від потерпілого ОСОБА_13 та інших потерпілих є, на думку апелянта, те, що обвинувачена називала різноманітні причини для отримання коштів, які були вигаданими тільки для того, щоб спонукати чергового потерпілого до передачі їй чергової суми коштів.

В апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_8 викладені аналогічні доводи тим, що зазначені в апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_13 та висунуті аналогічні апеляційні вимоги.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст.190 КК України, за епізодами вчинення злочинів відносно ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15 та призначити покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 6 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Цивільні позови потерпілих задовольнити у повному обсязі. У решті вирок суду залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що рішення суду про визнання показань потерпілих та свідків обвинувачення неналежними доказами суд належним чином не мотивував, пославшись на те, що вони є зацікавленими особами, проте чому суд прийшов саме до таких висновків у вироку не зазначив, оскільки останні на досудовому розслідуванні та у судових засіданнях давали послідовні показання, які узгоджувались між собою та іншими матеріалами провадження. Поза увагою суду залишилась та обставина, що обвинувачена протягом тривалого часу відносно 15 потерпілих вчиняла тотожні дії: позичала у них спочатку невеликі грошові суми і повертала у встановлені терміни, у подальшому позичала більші суми і повертала у встановлений термін, у подальшому позичала більші суми, які іноді повертала частково, давала розписки, як гарантію взятого зобов'язання, чим самим справляла враження надійної людини, тобто така поведінка обвинуваченої була способом увійти у довіру та протиправно заволодіти коштами потерпілих. Діяльність обвинуваченої носила систематичний характер по виробленій схемі, що свідчить про стійкість умислу на вчинення шахрайських дій відносно усіх потерпілих. Обвинувачена недобросовісно використовувала довіру з боку потерпілих для заволодіння грошима останніх, використовуючи довірчі дружні відносини, які склалися між нею та потерпілими внаслідок створення оманливого враження про цивільно - правові відносини між ними. ОСОБА_1 позичала та виманювала у потерпілих гроші під різними приводами. Так, позичаючи кошти у потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_15 обвинувачена пояснила, що їй потрібні гроші, щоб погасити нестачу грошей, які вона взяла з каси банку, в якому працювала, що жодним чином не підтверджується, оскільки згідно відповіді ПАТ «Укргазбанку», яка була досліджена в судовому засіданні начальник юрвідділу, посаду якого обіймала обвинувачена, не є матеріально відповідальною особою та не має доступу до каси банку, та недостачі на той період часу в касах відділення були відсутні. У потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_5 обвинувачена позичала гроші з метою придбання квартири у моряка, у якого її наймала, що спростовано показаннями потерпілого ОСОБА_13, якому й належить зазначена квартира. Потерпілим ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_7 обвинувачена пояснювала, що не може їм повернути гроші, оскільки в неї їх було вкрадено з автомобіля, при цьому, обвинувачена про викрадення грошових коштів не заявляла до поліції та факт викрадення грошових коштів ніде не був зафіксований. Виправдовуючи ОСОБА_1 за епізодом відносно ОСОБА_15, суд зазначив, що не було доведено наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_15 було стягнуто заборгованість на підставі розписки відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10.11.2015 року. Наявність вказаного рішення, не впливає на наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Рішення щодо виправдання обвинуваченої за епізодами вчинення злочинів відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд мотивував тим, що постановами слідчого СВ Дніпровського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 23.07.2015 року, кримінальні провадження. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вказані постанови скасовані не були, що унеможливлювало проведення досудового розслідування за повторно поданими заявами потерпілих, що узгоджується з положеннями п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК України. Водночас поза увагою суду залишився той факт, що кримінальні провадження №12015230030002551 та № 12015230030002552, внесені до ЄРДР за заявами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно, були «фактовими», жодній особі у них про підозру не повідомлялось, обвинувачення нікому не висувалось, у тому числі й ОСОБА_1, обвинувальний акт до суду не направлявся. Суд, прийшовши до вищевказаних висновків, необґрунтовано провів аналогію з положеннями п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки рішення про закриття проваджень прийнято слідчим СВ Дніпровського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області, а не судом першої інстанції. Крім того, судом визнано недопустимими доказами завірені копії розписок, які містяться у матеріалах провадження, складені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_17 щодо отримання у борг коштів, оскільки вони не є оригіналами або дублікатами, що стало підставою для виправдання обвинуваченої за цим епізодом обвинувачення. Так, 06.09.2016 року, 20.09.2016 року у судовому засіданні було допитано потерпілу ОСОБА_17, яка повідомила суду, що має оригінали розписок від 14.01.2015 року та 28.02.2015 року, складених ОСОБА_1, як доказ того, що обвинувачена брала кошти у неї в борг. Проте, суд, з'ясувавши у прокурора, що у матеріалах провадження знаходяться завірені належним чином копії даних розписок, повідомив потерпілій, що в долученні оригіналів розписок немає необхідності, але під час ухвалення вироку, суд визнав недопустимими в якості доказів завірені копії розписок на ім'я ОСОБА_17 Крім того, судом не прийнято до уваги, що ОСОБА_1 ніде не працює, суспільно корисною діяльністю не займається, не врахував відношення ОСОБА_1 до вчинених кримінальних правопорушень. Також обвинувачена ані під час досудового розслідування, ані у ході судового розгляду, не вчиняла жодних дій, направлених на усунення завданої шкоди потерпілим, що свідчить про її первісний умисел на неповернення цих коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, решту апеляційних вимог не визнали, прокурора, потерпілих, які підтримали апеляційні скарги сторони обвинувачення, апеляційну скаргу захисника просили відхилити, вивчивши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційних скарг та поданих на них заперечень, повторно дослідивши докази у справі колегія суддів, приходить до наступного.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 190 КК України щодо потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_18 ґрунтується на досліджених судом у відповідності до вимог КПК доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку.

Зокрема суд, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілої ОСОБА_3, про те, що вона мала з ОСОБА_1 довірливі стосунки, неодноразово позичала їй кошти на різні потреби. Протягом періоду з вересня 2014 по січень 2015 року передавала обвинуваченій, яка просила в неї грошові кошти під різними приводами (для придбання автомобіля, квартири) грошові кошти на загальну суму 23 000 доларів США, однак ОСОБА_1 обманула її з приводу повернення коштів, зникла та припинила спілкування.

Ці показання повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_23, який дав суду показання, аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_19, яка в ході судового розгляду зазначила про ще, що ОСОБА_24 є її донькою і жовтні 2014 року брала в неї у борг для ОСОБА_1 3000 доларів США та 29.12.2014 року 2000 доларів США, для придбання автомобіля та квартири, однак остання гроші так і не повернула; свідка ОСОБА_25 про те, що зі слів ОСОБА_3 дізналась про отримання ОСОБА_1 23000 доларів США від ОСОБА_3, які не повернуто, свідка ОСОБА_20, яка зазначила, що передала наприкінці 2014 року, на прохання ОСОБА_3, для обвинуваченої спочатку 3000 доларів США, а пізніше ще 10000 доларів США для придбання останньою квартири. Гроші передавались у присутності обвинуваченої і остання зобов'язувались повернути їх через місяць. Розписку обвинувачена писала на ім'я ОСОБА_3; письмовими розписками про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 коштів: від 16.09.14 на суму 3000 доларів США зі строком повернення до 16.11.14; від 02.10.14 на суму 2000 доларів США зі строком повернення 16.11.14; від 27.10.14 на суму 3000 доларів США зі строком повернення 29.10.14; від 29.12.14 на суму 5000 доларів США зі строком повернення 05.01.15.

Суд дав належну оцінку вказаним доказам у сукупності і прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні шахрайства відносно ОСОБА_3

Суд першої інстанції також обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілого ОСОБА_18, який показав що мав довірливі стосунки з ОСОБА_1, яка неодноразово позичала в нього гроші. Оскільки вона повертала гроші, то 04.02.2015 в черговий раз на прохання ОСОБА_1, якій знадобились гроші на погашення кредиту передав у борг кошти в сумі 50000 грн., що дорівнювала 3000 доларам США, однак гроші ОСОБА_1 не повернула, припинила з ним спілкування.

Вказані показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_22 про те, що 04.02.2015 року він був присутнім при передачі ОСОБА_18 обвинуваченій 3000 доларів США, про що остання написала розписку; а також розпискою ОСОБА_1 04.02.15 про отримання від ОСОБА_18 у борг 3000 доларів США зі строком повернення до 10.02.15.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності належними та допустимими доказами причетності обвинуваченої до вчинення даних кримінальних правопорушень як в частині умислу на неповернення грошових коштів так і способу заволодіння ними, а саме шляхом зловживання довірою потерпілих, яка виникла у останніх в результаті неодноразового отримання до цього, від них обвинуваченою в борг грошей та своєчасне їх повернення, судом обґрунтовано визнано непереконливим, оскільки поведінка ОСОБА_1, яка скорилась довірою потерпілих, яка ґрунтувалась на особистому знайомстві та попередньої добросовісної поведінці обвинуваченої, та отримання від них грошових коштів під різними приводами для задоволення особистих потреб за схожим сценарієм, її подальша поведінка, яка виразилась у припиненні спілкуванні з потерпілими як тільки останні почали вимагати повернути гроші, переховуванні від них, свідчать про заволодіння нею грошовими коштами шахрайським способом.

З цими висновками погоджується й колегія суддів.

Таким чином, апеляційні доводи захисника про незаконність вироку в цій частині, які обґрунтовані наявністю між обвинуваченою та потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_18 цивільно-правових зобов'язань, колегія суддів не приймає до уваги і вважає їх як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому апеляційна скарга захисника про закриття кримінального провадження за ч. 2, 3 ст. 190 КК України за відсутності в діях ОСОБА_1 складу вказаних злочинів, задоволенню не підлягає.

При призначенні ОСОБА_1 покарання за вказаними епізодами суд в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини їх вчинення, наслідки, дані про особу обвинуваченої, яка посередньо характеризується за місцем проживання, має батька - ОСОБА_26 ІНФОРМАЦІЯ_4, який є інвалідом другої групи, врахував ставлення ОСОБА_1 до вчинених кримінальних правопорушень яке, не побудовано на критичній оцінці її протиправних дій та готовності нести відповідальність за вчинене і дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченій покарання в межах санкцій ч.ч. 2, 3 ст. 190 КК України за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, оскільки виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів неможливо без ізоляції від суспільства.

Разом з цим, відповідно до ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Із цього випливає, що суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Суд допустив порушення вказаних вимог закону, не дав належної юридичної оцінки показанням потерпілих та свідків, а також доказам, на які вони посилались в судовому засіданні, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

В порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, повторно допитавши потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, дослідивши письмові докази, звукопис показань потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_17, колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 винна в тому, що вона:

1) 26.12.2014 року, діючи повторно, у денний час, знаходячись на подвір'ї будинку № 1 по вул. Благоєва в м. Херсоні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виникла в результаті неодноразового отримання в борг грошей у ОСОБА_15 та своєчасного їх повернення останній, достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_15 великої суми грошових коштів, попрохала та отримала від неї у борг для передачі невстановленому досудовим розслідуванням знайомому під відсотки кошти в сумі 5 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 26.12.2014 року складає 78 800 гривень (із розрахунку 1 долар США - 15, 76 гривень), а також 05.02.2015 року у денний час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись на подвір'ї будинку № 1 по вул. Благоєва в м. Херсоні, отримала від ОСОБА_15 у борг для передачі невстановленому досудовим розслідуванням знайомому під відсотки кошти в сумі 10 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 05.02.2015 року складає 179 900 гривень (із розрахунку 1 долар США - 17, 99 гривень), не маючи при цьому намірів щодо повернення вказаних коштів.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 спричинила потерпілій ОСОБА_15 матеріальні збитки у великому розмірі на загальну суму 258 700 гривень.

2) 10.12.2014 року, ОСОБА_1 діючи повторно, у денний час доби, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_14, а саме за адресою: АДРЕСА_2, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виникла в результаті неодноразового отримання в борг грошей у ОСОБА_14 та своєчасного їх повернення останній, достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_14 великої суми грошових коштів, попрохала та отримала від неї у борг для передачі невстановленому досудовим розслідуванням знайомому на розвиток бізнесу кошти в сумі 5 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 10.12.2014 року складає 78 200 гривень (із розрахунку 1 долар США - 15, 64 гривень), а також 17.01.2015 року у денний час доби, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_14 за вищевказаною адресою, отримала від останньої у борг на власні потреби кошти в сумі 6 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 17.01.2015 року складає 95 220 гривень (із розрахунку 1 долар США -15, 87 гривень), не маючи при цьому намірів щодо повернення вказаних коштів.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 спричинила потерпілій ОСОБА_14 матеріальні збитки у великому розмірі на загальну суму 173 420 гривень.

3) 25.11.2014 року ОСОБА_1, діючи повторно, у денний час доби перебуваючи у салоні власного автомобіля «Фіат», державний номер НОМЕР_1, знаходячись неподалік Державної податкової інспекції м.Херсона, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. І.Кулика, 143-а, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виникла в результаті неодноразового отримання в борг грошей у ОСОБА_4 та своєчасного їх повернення останньому, попрохала та отримала від ОСОБА_4 у борг на власні потреби кошти в сумі 130 000 гривень, не маючи при цьому намірів щодо повернення вказаних коштів, у результаті чого спричинила потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки в сумі 130 000 гривень.

4) У середині грудня 2014 року, ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись біля відділення ПАТ «Укргазбанк», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 21, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи єдиний прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виникла в результаті неодноразового отримання в борг грошей у ОСОБА_5 та своєчасного їх повернення останньому, достовірно знаючи про наявність у останнього грошових коштів, отримала від ОСОБА_5 у борг для придбання нерухомого майна, а саме квартири, кошти в сумі 34 000 гривень, а також в середині грудня 2014 року (більш точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись біля відділення ПАТ «Укргазбанк», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 21, отримала від ОСОБА_5 у борг для придбання нерухомого майна, а саме квартири, кошти в сумі 29 000 гривень, не маючи при цьому намірів щодо покупки квартири та повернення вказаних коштів.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 63 000 гривень.

5) 15.01.2015 року, ОСОБА_1 у денний час доби діючи повторно, знаходячись біля будинку ОСОБА_11, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Калініна, 127, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи єдиний прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману, який виразився у повідомленні ОСОБА_11 неправдивих відомостей відносно власних можливостей щодо легкого заробітку на обміні національної валюти на долари США, достовірно знаючи про наявність у останньої грошових коштів, отримала від неї для обміну кошти в сумі 2 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 15.01.2015 року складає 31 540 гривень (із розрахунку 1 долар США -15, 77 гривень), а також у кінці січня - на початку лютого 2015 року , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_11 за вищевказаною адресою, отримала від останньої у борг для погашення заборгованості в касі банку, в якому працює, кошти в сумі 4 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 30.01.2015 року складає 64 600 гривень (із розрахунку 1 долар США - 16, 15 гривень), повернувши з них лише 8 000 гривень.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 спричинила потерпілій ОСОБА_11 матеріальні збитки на загальну суму 88 140 гривень.

6) 18-19 січня 2015 року ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись біля відділення ПАТ «Укргазбанк», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 21, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману, який виразився у повідомленні своїй знайомій ОСОБА_6 неправдивих відомостей відносно власних можливостей щодо вигідного обміну національної валюти на долари США, отримала від останньої кошти в сумі 16 500 гривень для придбання 1 000 доларів США, не маючи при цьому намірів щодо повернення вказаних коштів, у результаті чого спричинила потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки в сумі 16 500 гривень.

7) 30.01.2015 року у денний час доби ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись біля кафе «Цеппелін», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. 21 Січня, 27, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виникла в результаті виконання ОСОБА_1 взятого на себе попереднього зобов'язання щодо вигідного обміну національної валюти на долари США, тим самим завіривши свою знайому ОСОБА_7 у власних можливостях щодо такого обміну, отримала від останньої кошти в сумі 60 700 гривень для придбання 3100 доларів США, не маючи при цьому намірів щодо повернення вказаних коштів, у результаті чого спричинила потерпілій ОСОБА_7 матеріальні збитки в сумі 60 700 гривень.

8) У середині лютого 2015 року ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись поблизу ПАТ «Укргазбанк», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 21, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виникла в результаті виконання ОСОБА_1 взятого на себе попереднього зобов'язання щодо вигідного обміну національної валюти на долари США з відсотками, тим самим завіривши свого знайомого ОСОБА_12 у власних можливостях щодо такого обміну, отримала від останнього кошти в сумі 20 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 10.02.2015 року складає 496 800 гривень (із розрахунку 1 долар США - 24, 84 гривень), не маючи при цьому намірів щодо повернення вказаних коштів, у результаті чого спричинила ОСОБА_12 матеріальні збитки на вказану суму, що більш ніж у 600 разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який станом на 2015 рік, відповідно до закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становить 609 гривень, що є особливо великим розміром.

9) 13.02.2015 року у денний час доби ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись поблизу Херсонської філії ПАТ «Укртелеком», розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Бєлінського, 9, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виникла в результаті неодноразового отримання в борг грошей у ОСОБА_8 та її чоловіка ОСОБА_13 та своєчасного їх повернення останнім, попрохала та отримала від ОСОБА_8 у борг на власні потреби кошти в сумі 1 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 13.02.2015 року складає 25 910 гривень (із розрахунку 1 долар США - 25, 91 гривень), не маючи при цьому намірів щодо повернення вказаних коштів, у результаті чого спричинила потерпілій ОСОБА_8 матеріальні збитки в сумі 25 910 гривень.

10) 13.02.2015 року у денний час доби ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись поблизу Херсонської філії ПАТ «Укртелеком», розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Бєлінського, 9, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи прямий умисел, на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виникла в результаті неодноразового отримання у борг грошей у ОСОБА_13 та своєчасного їх повернення останньому, попрохала та отримала від ОСОБА_13 у борг, у зв'язку з необхідністю термінового повернення грошей до каси банку «Укргазбанк», в якому вона працювала, кошти в сумі 7 500 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 13.02.2015 року складає 194 325 гривень (із розрахунку 1 долар США - 25, 91 гривень), не маючи при цьому намірів щодо повернення вказаних коштів, у результаті чого спричинила потерпілому ОСОБА_13 матеріальні збитки в сумі 194 325 гривень, що більш ніж у 250 разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який станом на 2015 рік, відповідно до закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становить 609 гривень, що є великим розміром.

11) 13.02.2015 року у денний час доби ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись у тамбурі квартири АДРЕСА_3, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виникла в результаті неодноразового отримання у борг грошей у ОСОБА_9 та його дружини ОСОБА_32 та своєчасного їх повернення останнім, попрохала та отримала від ОСОБА_32 у борг на власні потреби кошти, які належать ОСОБА_9, в сумі 2 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 13.02.2015 складає 55 520 гривень (із розрахунку 1 долар США - 27, 76 гривень), не маючи при цьому намірів щодо повернення вказаних коштів, у результаті чого спричинила потерпілому ОСОБА_9 матеріальні збитки в сумі 55 520 гривень.

12) В середині лютого 2015 року ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись поблизу магазину «Чух-Чух», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Бєлінського, 7, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, яка виразилась у підтриманні протягом тривалого часу довірливих дружніх відносин, попрохала та отримала від ОСОБА_10 у борг на власні потреби кошти в сумі 10 000 гривень, не маючи при цьому намірів щодо повернення вказаних коштів, у результаті чого спричинила потерпілій ОСОБА_10 матеріальні збитки в сумі 10 000 гривень.

Суд апеляційної інстанції кваліфікує дії ОСОБА_1:

-за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно за епізодами відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_33, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

-за ч. 3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах за епізодами відносно ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13;

- та за ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах за епізодом відносно ОСОБА_12

Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів підтверджується показаннями потерпілих та свідків, даними в суді першої та апеляційної інстанції, зокрема:

-показаннями потерпілої ОСОБА_15 про те, що близько 3 років була знайома з обвинуваченою та мала з нею довірливі стосунки. ОСОБА_1 неодноразово запозичувала у неї грошові кошти та повертала їх. 26.12.2014 вона передала у борг обвинуваченій з терміном його повернення один місяць для передачі знайомому під відсотки кошти в сумі 5000 доларів США, а також 05.02.2015, знаходячись за тією ж адресою передала для тих же цілей обвинуваченій у борг кошти в сумі 10 000 доларів США, з терміном повернення через два тижні. Письмово ці зобов'язання обвинуваченою не оформлялись. Коли настав строк повернення грошей, обвинувачена стала уникати спілкування, спочатку в телефонних розмовах обіцяла повернути гроші не раніше продажу будинку, який належить її батькові, згодом взагалі перестала відповідати на дзвінки. До теперішнього часу гроші не повернуто;

-показаннями потерпілої ОСОБА_14 про те, що знайома з обвинуваченою з дитинства, мали тривалі дружні стосунки, ОСОБА_1 є хрещеною матір'ю її дитини. хрестила її дитину, вона дуже любила її та повністю довіряла. 10.12.2014 передала обвинуваченій у борг для передачі знайомому на розвиток бізнесу кошти в сумі 5000 доларів США, а також 17.01.2015 передала у борг обвинуваченій для задоволення власних потреб кошти в сумі 6000 доларів США. Письмово зобов'язання обвинуваченою не оформлялось, оскільки їхні стосунки будувались на довірі. Однак гроші ОСОБА_1 в обумовлений строк не повернула, спочатку обіцяла повернути, а потім перестала відповідати на її телефонні дзвінки, та стала уникати її. До цього часу гроші не повернуто;

-показаннями свідка ОСОБА_27, який зазначив про те, що ОСОБА_14 є його донькою, а ОСОБА_1 хресною матір'ю його онучки. Зі слів його доньки йому відомо , що остання декілька разів передавала у борг обвинуваченій грошові кошти. А саме: 10.12.14- 5000 доларів США та 17.01.15- 6000 доларів для потреб знайомого обвинуваченої, який займається виробництвом меблів. Гроші так і не повернуті;

-показаннями потерпілого ОСОБА_4, який показав, що був знайомий з ОСОБА_1, мали дружні довірливі стосунки. 25.11.14 він, на прохання ОСОБА_1 передав їй 130000 грн., які остання зобов'язалась повернути до кінця 2014 року. На його неодноразові звернення до обвинуваченої, остання спочатку обіцяла повернути гроші після реалізації будинку який належить її батьку, однак згодом припинила спілкування. До теперішнього часу грошові кошти не повернуто;

-показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те, що його з ОСОБА_1 познайомила сестра, повідомивши, що ОСОБА_1 має можливість за хорошим курсом обміняти грошові кошти. Декілька разів після їх знайомства він користувався послугами обвинуваченої щодо обміну валюти. У середині грудня 2014 року ОСОБА_1 попросила в нього грошові кошти на власні потреби, на що він погодився і позичив їй для придбання квартири 34000 грн., а також в середині грудня 2014 року, додатково надав обвинуваченій у борг для придбання квартири ще 29000 грн., однак ОСОБА_1 обманула його, гроші не повернула, пояснювала, що не може повернути гроші потерпілим через те, що її обікрали на значну суму коштів, згодом стала уникати зустрічей та припинила зв'язок по телефону. До теперішнього часу гроші не повернуто;

-показаннями потерпілої ОСОБА_11, яка зазначила про те, що вона знайома з ОСОБА_1 з 2006 року, яка була вхожа в її родину. Наприкінці 2014 року обвинувачена запропонувала їй заробити на курсі валют. 15.01.2015 вона передала обвинуваченій для обміну кошти в сумі 2000 доларів США, а також у кінці січня - на початку лютого 2015 року передала обвинуваченій у борг для погашення заборгованості в касі банку, в якому остання працює, кошти в сумі 4000 доларів США. Ніяких розписок обвинувачена з приводу отримання від неї грошових коштів не складала. Пояснювала, що не може повернути гроші потерпілим через те, що її обікрали на значну суму коштів. Обіцяла повернути борг після продажу будинку батька. Але будинок продали, а гроші так і не повернули, частково їй повернуто лише 12000 грн.;

-показаннями свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29, які показали, що потерпіла ОСОБА_11 є їм відповідно матір'ю та дружиною, перебувала з ОСОБА_1 в дружніх стосунках тривалий час, довіряла їй. Зі слів ОСОБА_11 дізнались про те, що вона на початку 2015 року передала ОСОБА_1 кошти для обміну валюти та для погашення недостачі в касі банку, де працювала ОСОБА_1, однак ОСОБА_1 більшу частину коштів не повернула;

-показаннями потерпілої ОСОБА_6 про те, що вона працювала разом з обвинуваченою в банку. 18.01.15 обвинувачена запропонувала їй обміняти приналежні грошові кошти на долари США за вигідним курсом, на що вона погодилась та передала обвинуваченій 16500 грн. для придбання 1000 доларів США. Через 2-3 тижні після передачі грошових коштів, обвинувачена підтвердила факт обміну грошових коштів та вони домовились про те, що грошові кошти будуть повернуто обвинуваченою восени 2015 року. Після цього обвинувачена грошові кошти не повернула та перестала відповідати на її телефонні дзвінки;

-показаннями потерпілої ОСОБА_7 про те, що мала дружні стосунки з ОСОБА_1, довіряла їй, ОСОБА_1 періодично брала в неї в борг гроші та завжди повертала. В січні 2015 року на прохання ОСОБА_1, вона передала останній зі строком повернення через два тижні, грошові кошти в сумі 60700 грн. для придбання 3100 доларів США, так як обвинувачена завірила її у власній спроможності провести такий обмін, однак ОСОБА_1 обманула її, гроші не повернула. Згодом ОСОБА_1 пояснювала, що не може повернути гроші через те, що її обікрали на значну суму коштів;

-показаннями потерпілого ОСОБА_12 про те, що добре знав ОСОБА_1, періодично користувався її послугами щодо обміну валюти. В лютому 2015 року передав обвинуваченій декілька разів для обміну кошти на загальну суму 20000 доларів США. Грошові кошти обвинувачена не повернула і відмовилась складати розписку про їх отримання;

-показаннями свідка ОСОБА_30 - дружини потерпілого ОСОБА_12 про те, що до 2015 року вона працювала у філії ПАТ «Укргазбанк» разом з обвинуваченою. Восени 2014 року ОСОБА_1 запропонувала придбати долари США по вигідному курсу, на що вони погодились . Питанням обміну займався чоловік. До лютого 2015 року обвинувачена повертала гроші, а у лютому перестала відповідати на телефонні дзвінки. Загальна сума боргу становить 20000 доларів США;

-показаннями потерпілої ОСОБА_33 про те, що разом з чоловіком ОСОБА_13 перебували з ОСОБА_1 у дружніх стосунках. 13.02.2015 на прохання ОСОБА_1 вона передала їй у борг для задоволення власних потреб грошові кошти у розмірі 3500 доларів США, однак в обумовлений між ними термін обвинувачена не повернула їй кошти;

-показаннями потерпілого ОСОБА_13 про те, між ним, його дружиною ОСОБА_33 та ОСОБА_1 склались дружні стосунки, остання орендувала в нього квартиру. ОСОБА_1 часто брала у них в борг грошові кошти, на лікування її матері, які завжди повертала. 13.02.2015 на прохання ОСОБА_1 він передав у борг обвинуваченій грошові кошти в сумі 5000 доларів США ,за умови повернення нею 17.02.2015 року суми, що дорівнювала 7500 доларів США. Письмово вказані зобов'язання між ними оформлено не було. Вказані гроші обвинувачені були потрібні для термінового повернення боргу до каси ПАТ «Укргазбанк», в якому вона працювала. В квітні 2015 року, на його запитання про повернення боргу , обвинувачена обіцяла повернути грошові кошти пізніше, потім стала уникати спілкування, а гроші до теперішнього часу не повернула;

-показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що між його родиною та ОСОБА_1 існували дружні, довірливі стосунки. 13.02.2015 року його дружина ОСОБА_32 передала ОСОБА_1 на її порхання у борг належні йому кошти в сумі 2000 доларів США. Письмово вказані зобов'язання не оформлювались, однак ОСОБА_1 не повернула гроші, стала уникати зустрічей;

-показаннями потерпілої ОСОБА_10 про те, що вона мала з ОСОБА_1 дружні стосунки. За час знайомства вона неодноразово позичала обвинуваченій грошові кошти. В середині лютого 2015 року на прохання обвинуваченої її чоловік передав обвинуваченій у борг кошти в сумі 10000 грн., однак ОСОБА_1 обманула їх, гроші не повернула;

-показаннями свідка ОСОБА_31 про те, що його дружина ОСОБА_10 дружила з ОСОБА_1 Протягом 2014 року обвинувачена займала у них невеликі суми грошових котів які повертала, у лютому 2015 року попросила у борг 10000 грн. терміном на два тижні. Він передав їй вказану суму грошей, розписку він останньої не вимагав. До теперішнього часу гроші не повернуто .

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Колегія суддів уважає, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, оскільки не оцінив належним чином показання потерпілих та свідків з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що і призвело до постановлення незаконного і необґрунтованого вироку.

Проаналізувавши докази, зібрані на досудовому розслідуванні, показання вказаних осіб в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, колегія суддів уважає їх належними і допустимими та такими, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у незаконному заволодінні грошовими коштами потерпілих шляхом зловживання довірою, в тому числі у великих та особливо великих розмірах.

Висновки суду про недостовірність цих показань колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не навів переконливих мотивів для визнання цих доказів недопустимими.

Виправдовуючи ОСОБА_1 за вказаними епізодами суд послався на те, що показання потерпілих та свідків є неналежними доказами, оскільки не підтверджують існування самої події кримінальних правопорушень або інших обставин, які мають значення для справи. Крім того, потерпілі та свідки обвинувачення в ході судового розгляду лише зазначали про обставини вчинення кримінального правопорушення відносно майна потерпілих, але не надали суду належних та допустимих доказів якім підтверджували факт отримання ОСОБА_1 від них грошових коштів.

При цьому, при оцінці показань свідків обвинувачення, суд першої інстанції виходив також з того, що вони є близькими особами до потерпілих, а отже заінтересованими у справі, тому їх показання, як і показання потерпілих щодо факту отримання обвинуваченою грошових коштів, мають бути підтвердженими іншими належними та допустимими доказами. Проте таких доказів не надано.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та доводами апеляційної скарги захисника про існування між сторонами цивільно-правових зобов'язань, виходячи з наступного.

Різниця шахрайства від порушення цивільно-правового зобов'язання, в разі укладення наприклад, договору позики, полягає у тому, що в обвинуваченого при шахрайстві відсутній намір виконати договірні зобов'язання.

При цьому, необхідною умовою для притягнення до кримінальної відповідальності є очевидна відсутність у боржника наміру виконувати свої грошові зобов'язання. Тобто умисел повинен з'явитися у боржника саме до моменту фактичного передачі майна. Таким чином, злочин часто має вигляд законної угоди і основною проблемою при вирішенні питання про наявність або відсутність в діях обвинуваченого складу шахрайства є юридична оцінка доказів прямого умислу в особи на заволодіння чужим майном.

При цьому, суду необхідно врахувати такі моменти:

-обман і зловживання довірою при шахрайстві як способи розкрадання чужого майна або придбання право на чуже майно повинні існувати вже в момент отримання майна;

-необхідно, щоб вже в цей момент винна особа мала умисел безоплатно заволодіти чужим майном (правом на майно) і не виконувати прийнятих за договором зобов'язань (передати річ, повернути борг, виконати доручення, повернути грошову суму, отриману за кредитним договором і т.д.).

Якщо шахрайство (190 КК України) зовні виражається в приватно - правовому договорі, необхідно, що б шахрай в момент укладання угоди і заволодіння майном або придбання права на нього не мав наміру здійснити послугу чи іншим чином забезпечити зобов'язання.

Про наявність умислу, спрямованого на розкрадання, можуть свідчити, зокрема, явна відсутність у особи реальної фінансової можливості виконати зобов'язання або необхідної ліцензії на здійснення діяльності, спрямованої на виконання його зобов'язань за договором, використання особою фіктивних статутних документів, тощо.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв'язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо.

Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати отримання кредиту, попередньої оплати за товари чи виконання робіт (авансу), укладення договору позики, тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати відповідну роботу, повернути борг чи отримані у користування речі.

Таким чином, як шахрайство, вчинене шляхом обману, так і шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою обов'язково мають в собі такий елемент як небажання особи повертати отримане майно (права на майно) або іншим чином відшкодовувати завдану потерпілому майнову шкоду попри усні чи письмові зобов'язання.

Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_34 в суді як першої, так і апеляційної інстанції зазначали про те, що з обвинуваченою ОСОБА_1 мали довірливі, дружні відносини, засновані на раніше укладених цивільно-правових угодах, зобов'язання за якими ОСОБА_1 виконувала, родстві, кумовсті, робочих стосунках під час спільної роботи у банку, тощо, що й зумовило позичання ними значних сум грошей ОСОБА_1 без відповідних розписок на різноманітні потреби останньої.

Відкидаючи ці показання як неналежні докази з підстав непідтвердження цих показань письмовими розписками про отримання грошей, суд визнав недоведеним факт отримання обвинуваченою коштів від вказаних осіб.

При цьому, відкинувши показання потерпілих в цій частині через те, що вони «не підтверджуються об'єктивними доказами», суд не послався на вимоги закону у відповідності до яких таке «підтвердження» вимагається. При цьому не було враховано, що показання потерпілого, у відповідності до положень глави 4 КПК України, є самостійним джерелом доказів і потребують не «підтвердження об'єктивними доказами», а оцінці у сукупності з іншими.

Суд не навів переконливих мотивів, з яких критично оцінив ретельні та послідовні показання кожного з потерпілих щодо стосунків, які їх пов'язували із ОСОБА_1 та обставин, за яких неправомірними діями останньої їм було заподіяно майнову шкоду.

Суд першої інстанції не навів жодної підстави, з якої він визнав ці показання неправдивими або недостовірними, тобто такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема суд не встановив мотивів, з яких потерпілі були б заінтересовані в обмові ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, адже переважна більшість потерпілих мала з ОСОБА_1 міцні, дружні стосунки, які тривали багато років, а решта мала з нею триваючі ділові стосунки, засновані на різноманітних угодах, умови яких протягом тривалого періоду часу влаштовували обидві сторони.

Судом не надано оцінки поведінці самої ОСОБА_1, яка характеризує наявність в її діях всіх складових об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 190 КК, зокрема тому, що обвинувачена позичала від потерпілих гроші під різними приводами та для різних потреб, необхідність в яких та факт їх задоволення в судовому засіданні було спростовано, свідчить про те, що ще в момент заволодіння коштами вона не мала наміру їх повернути.

Крім того, ОСОБА_1 в суді жодним чином не пояснила мотивів - з яких вона не вживала навіть мінімальних заходів щодо повернення коштів потерпілих.

Позичаючи кошти від ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_15, ОСОБА_1 розповідала потерпілим про необхідність погашення нею недостачі в касі банку, де вона працювала.

При цьому, як вбачається з відповіді ПАТ «Укргазбанк», яка досліджена судом апеляційної інстанції (том 3 а.п. 46), начальник юридичного відділу, яким являлась обвинувачена не є матеріально відповідальною особою та не має доступу до каси банку, більш того, ніякої недостачі в касах відділення не було.

У потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5 обвинувачена позичала гроші з метою придбання квартири у моряка, в якого її винаймала. До потерпілої ОСОБА_3 навіть приходила святкувати покупку нерухомості.

Однак в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 - якому й належала вказана квартира спростував ці обставини, тобто ОСОБА_35 заздалегідь вигадала неправдивий привід, з метою виманити гроші у потерпілих, що повністю виключає цивільно-правовий характер вказаних відносин, які не передбачають обману і будують на взаємовигідних, правових умовах.

Потерпілим ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_7 ОСОБА_1 пояснювала, що не може повернути гроші потерпілим через те, що її обікрали на значну суму коштів, однак факт крадіжки ніде нею зафіксований не був.

Виманювання коштів у потерпілих на значні суми під вигаданими приводами, прохання ОСОБА_1 до потерпілих, з якими перебувала у дружніх стосунках знайомити її з новими людьми для запозичення коштів, велика кількість епізодів злочинної діяльності, вчинених протягом 2014-2015 років одним і тим же способом, подальша поведінка обвинуваченої, яка виражалась в уникненні спілкування з потерпілими, навіть самими близькими друзями, неповернення отриманих від потерпілих коштів, навіть у мізерних розмірах, свідчать про відсутність у ОСОБА_1 наміру на виконання взятих на себе обіцянок ще в момент отримання цих коштів.

Виправдовуючи ОСОБА_1 за епізодом відносно ОСОБА_15 суд зазначив про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК, оскільки відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10.11.2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, суд стягнув на користь ОСОБА_15 частину суми, яку вона позичала ОСОБА_1

Крім того, поза увагою суду залишився той факт, що загалом ОСОБА_15 передала ОСОБА_1 15 000 доларів США.

Разом з цим, суд припустився юридичної помилки, хибно розтлумачивши норму ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Той факт, що маючи боргову розписку, ОСОБА_15 у свій час звернулась до суду із позовом про стягнення суми боргу з ОСОБА_1, не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак шахрайства при заволодінні цими коштами, виходячи з її мотиву, умислу, способу вчинення злочину, оскільки зазначені грошові кошти були передані потерпілою внаслідок вчинення обвинуваченою шахрайських дій.

Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_1 за епізодами відносно потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з підстав закриття слідчим кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР 23.07.2015 року на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК, які в подальшому не були скасовані, а тому на думку суду, повторне звернення з такими ж самим заявами унеможливлює проведення досудового розслідування.

Так, ст. 284 КПК містить вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження.

При цьому така підстава, як проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактами, по яким приймалось рішення слідчим в іншому провадженні не передбачена.

Кримінальні провадження № 12015230030002551 та № 12015230030002552, внесені до ЄРДР за заявами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порушені за фактом вчинення шахрайських дій. Жодній особі по цим провадженням не пред'являлась підозра та не висувалось обвинувачення.

Рішення про закриття вказаних проваджень прийнято слідчим СВ Дніпровського РВ ХМУ УМВС в Херсонській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, зобов'язані прийняти та зареєструвати заяву про злочин та розпочати досудове розслідування. Відповдіно до ч. 4 ст. 218 КПК на початку досудового розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення. У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні в нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до ЄРДР,

Системний аналіз вказаних положень КПК свідчить про те, що мова в них йде лише про ті провадження, у яких досудове розслідування триває, а не яким прийнято рішення про їх закриття. При цьому, вимогу про скасування постанов про закриття в інших кримінальних провадженнях за одними й тими самими обставинами КПК не містив.

Отже, досудове розслідування по заявам потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 (том 4 а.п. 181, 183) від 12.11. та 13.11.2015 року правомірно розпочато Головним управлінням НП в Херсонській області, тому протилежні доводи суду першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними.

Таким чином, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині виправдання за ст. 190 ч.2, 190 ч. 3, 190 ч. 4 КК України за епізодами обвинувачення відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_33, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_12 із ухваленням нового вироку в цій частині, яким суд апеляційної інстанції встановлює доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора в частині виправдання ОСОБА_1 за епізодом обвинувачення відносно ОСОБА_17, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Апеляційний суд неодноразово викликав потерпілу ОСОБА_17 в судове засідання, однак остання жодного разу не з'явилась, востаннє повідомила прокурору про відмову від явки до суду та своє небажання приймати участь в судовому розгляді.

Враховуючи, що обвинувачення ОСОБА_1 за цим епізодом будується переважно на показаннях потерпілої ОСОБА_17, які суд апеляційної інстанції невзмозі перевірити безпосередньо через відмову потерпілої від явки до суду, колегія суддів розцінює вказану поведінку потерпілої, яка не оскаржувала вирок в цій частині, як згоду з судовим рішенням суду першої інстанції та втрату інтересу до справи, тому вважає, що апеляційні вимоги прокурора в цій частині задоволенню не підлягають.

При призначенні ОСОБА_1 покарання за вказаними злочинами колегія суддів враховує тяжкість вчинених злочинів, відомості про її особу, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, має батька-інваліда 2 групи, відсутність обставин, що б пом'якшували або обтяжувати покарання, посткримінальну поведінку обвинуваченої, яка на стадії апеляційного розгляду відшкодувала заподіяну злочином матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_18 (том 5 а.п. 55), решті потерпілим заподіяну злочинами матеріальну шкоду не відшкодувала, у вчиненому не розкаялася, і вважає за необхідне призначити покарання в межах санкцій ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, оскільки її виправлення та попередження вчинення нових злочинів неможливо без ізоляції від суспільства.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 (із доповненням том 4 а.п. 123) задовольнити повністю.

Цивільні позови із доповненнями потерпілих ОСОБА_36, ОСОБА_8, ОСОБА_13 (том 4 а.п. 92, 117, 119) задовольнити частково - в частині відшкодування заподіяної злочинами матеріальної шкоди на суми відповідно 299550 грн., 27213 грн. та 204000 грн. в повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди - частково.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує обставини, за яких потерпілим було завдано матеріальної шкоди, період часу, протягом якого вони змушені захищати свої права в правоохоронних та судових органах, що супроводжувалося душевними стражданнями та в сукупності спричинило вимушені зміни у їхньому житті.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне визначити кожному з потерпілих, які заявили в цій частині позовні вимоги, відшкодування моральної шкоди у розмірі по 10 000 грн.

З наведених підстав, апеляційні вимоги прокурора та потерпілих підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, ст. 417, п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката Кравчук Т.М. залишити без задоволення.

Апеляційні скарги прокурора, потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_13 задовольнити частково.

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11.04.2017 року щодо ОСОБА_1 в частині виправдання її за ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України за епізодами обвинувачення відносно потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України і призначити їй покарання:

-за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки,

-за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

-за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначити ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку апеляційного суду.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_33, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної злочинами матеріальної шкоди:

-на користь потерпілої ОСОБА_6 16 500 грн.,

-на користь потерпілого ОСОБА_4 130 00 грн.,

-на користь потерпілої ОСОБА_7 67700 грн.,

-на користь потерпілого ОСОБА_9 55 520 грн.,

-на користь потерпілої ОСОБА_10 10 000 грн.,

-на користь потерпілого ОСОБА_12 496800 грн.,

-на користь потерпілої ОСОБА_11 88 140 грн.,

-на користь потерпілого ОСОБА_5 63 000 грн.,

-на користь потерпілої ОСОБА_15 331 607, 50 грн.

Цивільні позови (із доповненнями) потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_13 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_8 в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди 27213 грн., моральної шкоди 10000 грн., всього 37213 грн., на користь потерпілого ОСОБА_13 в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди 204000 грн., моральної шкоди 10000 грн., всього 214 000 грн., на користь потерпілої ОСОБА_14 в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди 299550 грн., моральної шкоди 10000 грн., всього 309550 грн., в решті позовних вимог - відмовити.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили негайно і може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.

Судді три підписи

З оригіналом згідно:

Суддя Н.О.Коломієць