Постанова № 71496764, 26.12.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 766/5551/16-ц Головуючий в суді 1 інстанції: Прохоренко В.В.

Номер провадження: 22-ц/791/1856/17 Доповідач: Склярська І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Чертков Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, за апеляційною скаргоюСуворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 04 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

22 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, в якій просив суд визнати незаконними та скасувати:

- постанову від 07.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави виконавчого збору № 34312652 у сумі 183353,26 грн. та

-постанову від 07.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження, прийняту на підставі цього виконавчого документа про стягнення виконавчого збору;

-постанову від 07.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 грн. та

-постанову від 04.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження, прийняту на підставі цього виконавчого документа про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

В ході судового розгляду заявник доповнив заявлені вимоги та просив визнати оскаржувані рішення, дії та бездіяльність виконавця неправомірними та незаконними, а також стягнути з держави на його користь матеріальну шкоду в сумі 8400 грн., визнати причини пропуску строку на оскарження постанов поважними та поновити пропущений строк для звернення до суду із скаргою.

Свою заяву обґрунтовував тим, що на підставі виконавчого листа №2-2352 виданого 14.08.2012 року Дніпровським районним судом м. Херсона, 17.09.2012 року відкрито виконавче провадження.

Дізнавшись про відкриття виконавчого провадження, заявник повідомив державного виконавця про звернення до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона йому надано розстрочку виконання рішення суду. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 16.01.2014 року ухвалу суду першої інстанції скасовано.

У подальшому між боржником та стягувачем укладена угода про порядок виконання грошових зобов'язань. На підставі заяви стягувача державний виконавець звернувся з поданням до суду про визнання відмови від стягнення. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 22.07.2014 року подання ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона задоволено.

07.04.2016 року державним виконавцем ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні Лепською А.В. прийнята постанова про стягнення з нього виконавчого збору у сумі 183353,62 грн. на користь держави. На час прийняття вказаної постанови виконавче провадження закінчено, добровільно скаржником сплачено 8400,00 грн. судового збору. Також, 07.04.2016 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 грн.

Вважає, що постанови від 07.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та стягнення витрати на проведення виконавчих дій прийняті в порушення вимог ст.ст. 18,28,49 Закону України «Про виконавче провадження», та є незаконними.

УхвалоюХерсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2017 року скарга ОСОБА_3 в частині вимог про стягнення з держави на його користь матеріальної шкоди в сумі 8 400 грн. залишена без розгляду за його заявою.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04 вересня 2017 року постановлено поновити ОСОБА_3 строк на звернення до суду із скаргою, скаргу задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця та скасовано: постанову від 07.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави виконавчого збору № 34312652 у сумі 183353,26 грн.;

постанову від 07.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження, прийняту на підставі виконавчого документа про стягнення виконавчого збору (ВП 51101647);

постанову від 07.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 грн. (ВП№ 34312652);

постанову від 07.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження, прийняту на підставі виконавчого документа про стягнення витрат на проведення виконавчих дій (ВП 51101647).

В апеляційній скарзі Суворовський районний відділ державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, просить ухвалу суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначаючи, що справа повинна розглядатися за підсудністю в цивільному суді; боржник був повідомлений належним чином про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню; оскаржені постанови винесені в межах вимог законодавства про виконавче провадження та рішення суду було виконано в примусовому порядку з застосуванням для цього дій державного виконавця.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 її доводи не визнав, ухвалу суду вважає законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися, в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження».

За положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 387 ЦПК України, в редакції на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З матеріалів справи вбачається:

- рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 09 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість по кредитному договору №177/ж від 26.12.2007 р. у розмірі 1833536,23 грн. та судові витрати в розмірі 1820,00 грн.;

- 14 серпня 2012 року цим же судом видано виконавчий лист /а.с.19/;

- 17.09.2012 року державний виконавець у відповідності до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначив строк добровільного виконання та роз'яснив, що при невиконанні рішення в наданій для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій /а.с.28/;

- в подальшому, в 2012 році, боржник звертався до суду з заявою про надання розстрочки у виконанні рішення суду, в задоволенні якої судом апеляційної інстанції було відмовлено /а.с.20,21,23,24/;

- ухвалою суду першої інстанції від 08.01.2013 року була здійснена заміна сторони у виконавчому провадженні /а.с.22/, стягувачем у якому став ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»;

- ухвалою суду від 24.04.2014 року також була здійснена заміна сторони у даному виконавчому проваджені, стягувачем у якому став ТОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА», яка 14.05.2014 року звернулася до виконавчої служби з заявою про відмову від стягнення, що стало підставою для звернення державної виконавчої служби до суду з поданням про визнання відмови від стягнення;

- 19.05.2014 року державний виконавець ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні Мукаілов К.Р. звернувся до Дніпровського районного суду м. Херсона з подання про визнання відмови від стягнення;

- 22.07.2014 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона вищезазначене подання задоволено, визнано відмову від стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Омега» в сумі 1 833 536,23 грн. відповідно до виконавчого листа №2-2352 виданого 14.08.2012 року Дніпровським районним судом м. Херсона /а.с.25-26/;

- 07.04.2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.1ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» зазначенням в ній про надходження ухвали суду від 22.07.2014 року про визнання відмови від стягнення, та винесення Постанови про виконавчий збір та витрати в окреме провадження /а.с.27/;

- 07.04.2016 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 183 353,62 грн. (а.с.15);

- 07.04.2016 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору в сумі 183 353,62 грн. (а.с.17);

- 07.04.2016 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100 грн. (а.с.16);

- 07.04.2016 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100 грн (а.с.18).

Сторонами визнано, що виконавчий збір був стягнутий частково в 2012-2013 рр.

За положеннями п.7 розділу 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в ред. від 02.06.2016 року, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершується у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За цих обставин, та враховуючи, що законом був встановлений інший порядок судового оскарження рішень, дій державного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у таких категорій справ, а тому колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про оскарження вищезазначених постанов до адміністративного суду в порядку ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування зазначеної норми Закону, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не ґрунтуються на Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про виконавче провадження» в ред. від 02.06.2016 року. Крім того, питання юрисдикції в зазначеній справі було предметом розгляду суду апеляційної інстанції за висновком якого справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства/а.с.121-122/.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час виникнення правовідносин, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення (7 днів), документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Виконавчий збір - це кошти, які стягуються з боржника якщо ним самостійно не виконано рішення у строк, що встановлюється державним виконавцем. Виконавчий збір становить 10% від суми, що підлягає стягненню.

Виходячи з положень ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-2352, виданого 14.08.2012 року, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання (7 днів), постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Порядок стягнення виконавчого збору на час відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення суду врегульований Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012 року відповідно до якої постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.У разі повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 47 Закону, постанова про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження не виділяється та залишок нестягнутої суми виконавчого збору не стягується . Копія постанови про стягнення виконавчого збору з боржника залишається у виконавчому провадженні, за яким її винесено, з відміткою державного виконавця про розмір фактично стягнутого виконавчого збору. На постанові про стягнення виконавчого збору, за якою відкрито виконавче провадження, зазначається залишок суми виконавчого збору, що підлягає стягненню (п. 3.7.1-3.7.5).

Аналіз зазначених норм надає підстави для висновку, що після спливу семиденного строку наданого ОСОБА_3, постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2012 року, строку для добровільного виконання рішення суду і не виконання рішення суду в добровільному порядку в установлений строк, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору з визначенням його розміру, що підлягає стягненню.

З наданої державним виконавцем копії справи по виконавчому провадженню №34312652 вбачається, що кошти, які надходили від боржника ОСОБА_3 розпорядженнями державного виконавця, затвердженими начальником ВДВС перераховувалися на користь Банку, як борг, згідно виконавчого листа та виконавчого збору згідно з постановою про стягнення виконавчого збору від 09.09.2013 року №34312652 .

Разом з тим, в матеріалах виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору, яка повинна бути винесена державним виконавцем при першому надходженні йому виконавчого документа, відсутня, а пояснення державного виконавця, надані ним в судовому засіданні суду апеляційної інстанції про автоматичне стягнення виконавчого збору з грошових коштів, які надходять від боржника, не ґрунтуються на нормах вищезазначених Закону та Інструкції.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду (п.1 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, після постановлення ухвали суду від 22.07.2014 року про задоволення подання державного виконавця про відмову від стягнення, останній мав вирішити питання про закінчення виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 1 833 536 грн.23 коп. в порядку, передбаченому п.1.ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена через 1 рік 8 місяців: 07.04.2016 року. Також, через 1 рік 8 місяців державним виконавцем винесені інші постанови, порядок і строк винесення яких встановлений вищезазначеними положеннями нормативних актів. При цьому правове значення має і строк пред'явлення постанов державного виконавця до виконання , який на час належного застосування ухвали суду першої інстанції від 22.07.2014 року про визнання відмови стягувача від стягнення складав один рік.

Таким чином, на думку судової колегії, ухвалення постанови про стягнення виконавчого збору від 07.04.2016 року суперчить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції, оскільки вирішення питання про стягнення виконавчого збору має вирішуватися відповідно до постанови про стягнення виконавчого збору, яка виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю та посилання на яку маються в розпорядженні державного виконавця про розподіл коштів, які надійшли від боржника.

Відсутність підстав для ухвалення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.04.2016 року, унеможливлює ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання вищезазначеної постанови.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для ухвалення постанов від 07.04. 2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження є такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, а тому підлягають відхиленню.

Частиною 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом (ч. 5 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі, якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 розділу № Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для скасування постанови від 07.04.2016 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100 грн., ґрунтуються на нормах матеріального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині скасування постанови від 07.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100 грн. (ВП №34312652) та постанови від 07.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження, прийняту на підставі виконавчого документа про стягнення витрат на проведення виконавчих дій (ВП 51101647) з постановленням в цій частині нової про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови від 07.04.2016 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та скасування постанови від 07.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду зі скаргою, який державним виконавцем не спростований, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

Керуючись ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», п.3.7.1-3.7.5. Інструкціії з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012 року , ст.ст.367, 374,376,382 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області задовольнити частково.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 04 вересня 2017 року скасувати в частині скасування постанови від 07.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100 грн. (ВП №34312652) та постанови від 07.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження, прийняту на підставі виконавчого документа про стягнення витрат на проведення виконавчих дій (ВП 51101647) та постановити в цій частині нову.

В задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови від 07.04.2016 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та скасування постанови від 07.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, відмовити.

В іншій частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді: Л.В.Пузанова

Т.Г.Чорна