Вирок № 71495442, 10.01.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 712/2194/16-к

Провадження № 1-кп/711/21/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.

при секретарях Буйновській А.П., Бак М.А. і Запорожець Я.В.,

за участі прокурорів Мариніва Р.І., Мордванюка Д.В. і Проскурнікова О.А., обвинуваченого ОСОБА_3, захисника Волосовського В.В., потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42015000000002099 за звинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нижній Новгород (РФ), громадянина України, з вищою освітою, не судимого, не працюючого, одруженого, який має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця АДРЕСА_1,

в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 368 КК України,

встановив:

Підсудний (обвинувачений) ОСОБА_3 вчинив умисні злочини за наступних обставин.

ОСОБА_3 із 15.12.2011 р. працював в органах прокуратури України, з 09.12.2014 р. - на посаді прокурора прокуратури Черкаської області, та був особою, яка займає відповідальне становище.

До його службових обов'язків, зокрема, входило здійснення у відповідності до ст. 36 КПК України повноважень процесуального керівника у кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких проводили слідчі СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області.

Слідчим зазначеного органу внутрішніх справ ОСОБА_6 здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12015250040002379 від 26.06.2015 р. за ч. 4 ст. 358 КК України за фактом використання завідомо підробленого документа - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Процесуальне керівництво у цьому провадженні здійснював прокурор прокуратури м. Черкаси ОСОБА_3

В ході розслідування слідчим 25.06.2015 р. вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та сам транспортний засіб - автомобіль «Лексус» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_5 і на який арешт не накладався.

На початку вересня 2015 р. (більш точна дата не встановлена) ОСОБА_3, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, під час зустрічей із ОСОБА_5 висунув вимогу про передачу йому неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США за повернення ОСОБА_5 автомобіля на відповідальне зберігання, використовуючи свої службові повноваження прокурора - процесуального керівника.

Здійснюючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 03.11.2015 р. приблизно о 15 год. 30 хв., попередньо домовившись, зустрівся із ОСОБА_5, який перебував в автомобілі «Фольксваген» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під його керуванням.

В ході зустрічі біля 15 год. 35 хв. підсудний сів до зазначеного автомобіля, що знаходився по вул. Піонерській (тепер - В.Чорновола) в м. Черкасах, і отримав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду згідно з попередньою домовленістю у розмірі 1500 доларів США, що станом на 03.11.2015 р. становило 34 522 грн., за повернення ОСОБА_5 на відповідальне зберігання автомобіля «Лексус» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

Після отримання і звернення коштів на свою користь ОСОБА_3 пересів за кермо автомобіля «Шкода» державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який зареєстрований на його батька - ОСОБА_8, від'їхав та зупинився по вул. Гоголя в м. Черкаси, маючи можливість розпоряджатись незаконно отриманими коштами.

Після цього біля 15 год. 47 хв. 03.11.2015 р. підсудний ОСОБА_3 був затриманий, а в зазначеному автомобілі проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено кошти у розмірі 1500 доларів США.

Зазначеними умисними діями, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднану з вимаганням цієї неправомірної вигоди, підсудний ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч.3 ст. 368 КК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 умисно, діючи з корисливих мотивів з метою протиправного збагачення, шляхом обману заволодів чужим майном за наступних обставин.

У жовтні 2015 року (більш точна дата не встановлена) ОСОБА_3, достовірно знаючи, що слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6 у ході досудового розслідування кримінальног о провадження № 12015250040002379 від 26.06.2015 р. за ч. 4 ст. 358 КК України 25.06.2015 р. вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та сам транспортний засіб - автомобіль «Лексус» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_5, і на який арешт не накладався, а також те, що вказаним слідчим 22.10.2015 р. винесено постанову про призначення експертизи комплексного дослідження зазначеного транспортного засобу, переслідуючи корисливі мотиви, умисно, з метою заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_5 шляхом обману у ході телефонних розмов із ОСОБА_5 запропонував йому за винагороду у розмірі 1000 грн. надати послуги у прискоренні проведення цієї експертизи, не маючи наміру цього робити насправді, розраховуючи одразу звернути вказані гроші на свою користь.

Реалізовуючи злочинний намір, підсудний ОСОБА_3 біля 15 год.25 хв. 26.10.2015 р. в ході попередньо домовленої зустрічі з ОСОБА_5, який прибув на зустріч в автомобілі під керуванням його батька, сівши до салону автомобіля, що перебував на вул. Гоголя в м. Черкаси (більш точна адреса не встановлена), шляхом обману під приводом надання послуг із прискорення проведення зазначеної експертизи ввів в оману ОСОБА_5, який передав йому 1000 грн. для прискорення проведення експертизи комплексного дослідження транспортного засобу, якими ОСОБА_3 заволодів і звернув на свою користь.

Вказаними умисними діями підсудний ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 190 КК України (шахрайство) - заволодіння чужим майном шляхом обману.

Підсудний ОСОБА_3 винуватим себе не визнав і пояснив таке.

З потерпілим ОСОБА_5 він знайомий зі школи і на початку жовтня 2015 р. той повідомив, що працівники міліції вилучили у нього автомобіль із-за підозри в підробці номерів на агрегатах, та просив посприяти в поверненні автомобіля, натякаючи на те, що він готовий віддячити грошима. На це обвинувачений відповів, що спробує вияснити подробиці, але безкоштовно.

В подальшому вияснив, що слідчим відділом відкрито кримінальне провадження, в якому його призначено процесуальним керівником, і слідчий не може провести експертизу із-за відсутності ключів від автомобіля, тому він порадив потерпілому передати слідчому ключі. ОСОБА_5 ще декілька разів звертався до нього з приводу прискорення проведення експертизи, але він в хід слідства не втручався і слідчому вказівок не давав, а рекомендував потерпілому звернутись за допомогою до адвоката і нікому не давати грошей за проведення експертизи. Якщо експертиза не виявить підробок, то він прийме законне рішення про повернення автомобіля.

Він дійсно зустрічався з потерпілим та його батьком і в ході зустрічі, яка відбулась в автомобілі, потерпілий демонстрував йому гроші, але він їх не брав і знову порадив потерпілому по всіх питаннях звертатись до слідчого, пояснивши, що рішення по кримінальному провадженні буде залежати від результатів експертизи. 03.11.2015 р. під час чергової зустрічі з потерпілим той повідомив, що експертом оглянуто транспортний засіб і просив посприяти в пришвидшенні проведення експертизи, після проведення якої він зможе забрати автомобіль. Ніяких коштів від потерпілого він не отримував, а після їх розставання його затримали і провели обшук автомобіля, під час якого нібито знайшли 1500 доларів США.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні зазначених злочинів доведена показаннями потерпілого і свідків, експертизою і документами.

Згідно з наказом № 990с від 09.12.2014 р. та копією особової справи ОСОБА_3 призначено на посаду прокурора прокуратури Черкаської області (т.3 а.с.125, т. 4 а.с.39-149), тобто він був особою, яка займає відповідальне становище.

З матеріалів кримінального провадження № 12015250040002379 від 26.06.2015 р. за ч. 4 ст. 358 КК України за фактом використання завідомо підробленого документа - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено, що досудове розслідування здійснювалось слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6, яким 25.06.2015 р. у ОСОБА_5 вилучено автомобіль «Лексус» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу. В ході розслідування 01.07.2015 р. слідчим призначено експертизу комплексного дослідження транспортного засобу, яка не проведена із-за відсутності доступу експерта до зазначеного автомобіля, тому 22.10.2015 р. слідчий повторно призначив таку експертизу, висновок якої складено 02.11.2015 р. (т.3 а.с. 178-224).

Під час обшуку робочого кабінету прокурора ОСОБА_3. виявлено процесуальні документи по кримінальному провадженні № 12015250040002379, в тому числі й з відмітками про те, що ОСОБА_3 визначений в ньому процесуальним керівником, а також не погоджені прокурором клопотання слідчого від 26.06.2015 р. про накладення арешту на автомобіль «Лексус» (т.3 а.с.147-161).

Згідно з довідкою прокуратури м. Черкаси виявлене під час обшуку клопотання слідчого ОСОБА_6 про накладення арешту на майно (автомобіль «Лексус») передано на виконання прокурору ОСОБА_3 (т.4 а.с.23).

Із наказу прокурора м. Черкаси від 01.09.2015 р. встановлено, що прокурор ОСОБА_3 забезпечував нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області (т.4 а.с.28).

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 дали показання про те, що ОСОБА_3 був процесуальним керівником (старшим групи прокурорів) у вказаному кримінальному провадженні.

Зазначені докази доводять те, що прокурор прокуратури м. Черкаси ОСОБА_3 був процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12015250040002379 від 26.06.2015 р. за ч. 4 ст. 358 КК України за фактом використання завідомо підробленого документа - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, досудове розслідування в якому здійснював слідчий ОСОБА_6, та володів інформацією про те, що арешт на автомобіль «Лексус» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 не накладався.

Із показань свідка ОСОБА_13 встановлено, що ним проводилась експертиза комплексного дослідження автомобіля «Лексус» і до нього ніхто з приводу проведення чи пришвидшення проведення експертизи не звертався і неправомірної вигоди не пропонував.

Свідки ОСОБА_6 (слідчий) та ОСОБА_14 (заступник начальника слідчого відділу) пояснили, що ОСОБА_3, який був процесуальним керівником у кримінальному провадженні, з приводу прискорення проведення експертизи їм неправомірної вигоди не пропонував, хоча цікавився причиною, з якої експертиза тривалий час не проведена, і сприяв у тому, що ОСОБА_5 передав ключі від автомобіля, після чого експерт отримав змогу оглянути транспортний засіб.

З показань потерпілого ОСОБА_5 встановлено, що влітку 2015 р. у нього вилучено автомобіль «Лексус» і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Він неодноразово звертався до різних інстанцій з приводу повернення автомобіля і на початку вересня 2015 р. зустрівся із своїм давнім знайомим підсудним ОСОБА_3, який працював прокурором. Підсудний пообіцяв посприяти у поверненні автомобіля за грошову винагороду 1500 доларів США, про що він повідомив правоохоронним органам. Подальші спілкування його з підсудним проходили під контролем співробітників Служби безпеки України. ОСОБА_3 повідомив йому, що питання повернення автомобіля може бути вирішене позитивно для нього після проведення відповідної експертизи автомобіля. Для прискорення одержання висновку експерту необхідно передати через підсудного 1000 грн. Вказану суму він в присутності свого батька передав підсудному 26.10.2015 р. під час зустрічі в автомобілі, а 03.11.2015 р. він знову зустрівся з підсудним і на його вимогу передав 1500 доларів США за повернення йому автомобіля «Лексус» на зберігання.

Показаннями свідка ОСОБА_15 встановлено, що у жовтні 2015 року його син потерпілий ОСОБА_5 в його присутності передав підсудному ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 1000 грн. за прискорення проведення експертизи комплексного дослідження транспортного засобу, вилученого у ОСОБА_5

08.10.2015 р. прокурором винесено постанову про проведення негласної слідчої дії у вигляді контролю за вчиненням ОСОБА_3 злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т.5 а.с.31).

За результатами негласної слідчої дії встановлено, що потерпілий ОСОБА_5, отримавши 26.10.2015 р. від працівників правоохоронного органу кошти в розмірі 1000 грн. та 1500 доларів США, разом із своїм батьком ОСОБА_15 на автомобілі «Мерседес» направився на зустріч із ОСОБА_3 по вул. Гоголя в м. Черкаси. Під час розмови потерпілий на прохання підсудного передав йому 1000 грн. за прискорення проведення експертизи автомобіля «Лексус», а той пообіцяв прискорити проведення експертизи. В той же день решту коштів в сумі 1500 доларів США працівники СБУ вилучили у потерпілого ОСОБА_5. 03.11.2015 р. підсудний зателефонував потерпілому і запропонував зустрітись, після чого потерпілому ОСОБА_5 повторно вручено 1500 доларів США, з якими він на автомобілі «Фольксваген» направився по вул. Гоголя в м. Черкасах, зустрівся із підсудним ОСОБА_3 і передав йому зазначені вище кошти згідно з висунутою раніше вимогою, після чого вони розстались, а ОСОБА_3 повернувся до автомобіля «Шкода» державний реєстраційний номер НОМЕР_3, де був затриманий (т.5 а.с.38-62).

Проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями у формі спостереження за особою встановлено, що підсудний неодноразово зустрічався з потерпілим, зокрема, о 15 год.25 хв. 26.10.2015 р. по вул. Гоголя в м. Черкаси в автомобілі «Мерседес» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 (т.5 а.с.70-72).

За результатами негласної слідчої дії у формі аудіо-, відеоконтролю вияснилось, що 21.10.2015 р. підсудний ОСОБА_3 обговорював з потерпілим ОСОБА_5 необхідність проведення експертизи автомобіля і що він може вирішити питання про прискорення її проведення, але для цього потерпілий повинен передати йому 1000 грн. для експерта. 26.10.2015 р. вони знову зустрілись в автомобілі в присутності батька потерпілого і обговорювали питання прискорення проведення експертизи, після чого потерпілому може бути повернуто автомобіль. Потерпілий в завуальованій формі повідомив підсудному, що передає йому «косарь» (тобто одну тисячу) і ще відклав «бабки», демонструючи портмоне з 1500 доларами США. Під час чергової зустрічі 03.11.2015 р. в мікроавтобусі підсудний пропонував потерпілому передати йому гроші за вирішення питання про повернення автомобіля після проведення експертизи і при цьому потерпілий торгувався - спочатку згоден був передати тисячу, а 500 потім, але підсудний наполіг на передачі всієї суми під його відповідальність (т.5 а.с.73-78).

Із протоколу про проведення негласної слідчої дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж встановлено, що 22.10. і 29.10.2015 р. ОСОБА_3 в ході телефонної розмови із слідчим ОСОБА_6 (т.5 а.с.81/зв., 85) обговорював питання про прискорення проведення експертизи автомобіля «Лексус»; а також те, що потерпілий ОСОБА_5 і підсудний ОСОБА_3 неодноразово спілкувались по телефону в період з 19.10. по 03.11.2015 р. і обговорювали питання прискорення проведення експертизи, після якої потерпілий зможе забрати автомобіль на зберігання, про передачу однієї тисячі гривень для експерта, а 03.11.2015 р. підсудний наполягав щоб потерпілий «активізувався», «взяв із собою» і зустрівся з ним (т.5 а.с. 79-88).

03.11.2015 р. після зустрічі з ОСОБА_5 ОСОБА_3 затриманий біля автомобіля «Шкода» державний реєстраційний номер НОМЕР_3, в якому під час обшуку знайдено та вилучено книжку - Кримінальний процесуальний кодекс України, в якій знаходились 15 купюр номіналом 100 доларів США (т.3 а.с.65, 91).

Згідно з висновками судово-технічної експертизи документів вилучені при обшуку автомобіля «Шкода» 15 купюр, що містились в КПК України, є відповідними банкнотами номіналом 100 доларів США, які випущені в обіг Федеральною резервною системою США (т.5 а.с.145-150).

Порівнянням номерів та серій купюр, які вилучені при обшуку, піддавались експертному дослідженню та вручались оперативними співробітниками служби безпеки ОСОБА_5, який надав згоду на залучення до проведення негласних слідчих дій, встановлено їх ідентичність (т.5 а.с. 26, 40-62).

Свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_19, які були понятими при проведенні негласних слідчих дій, підтвердили правильність змісту відповідних процесуальних документів.

Аналіз наведених доказів свідчить про доведеність того, що обвинувачений ОСОБА_3, будучи прокурором - процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12015250040002379 від 26.06.2015 р. за ч. 4 ст. 358 КК України, займав відповідальне становище і, володіючи інформацією про те, що слідчий ОСОБА_6 25.06.2015 р. вилучив у ОСОБА_5 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та сам транспортний засіб - автомобіль «Лексус» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на який арешт не накладався, а також те, що вказаним слідчим 22.10.2015 р. винесено постанову про призначення експертизи комплексного дослідження зазначеного транспортного засобу, переслідуючи корисливі мотиви, умисно, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 шляхом обману у ході телефонних розмов із ОСОБА_5 запропонував йому за винагороду у розмірі 1000 грн. надати послуги за прискорення проведення цієї експертизи, не маючи наміру цього робити насправді, розраховуючи одразу звернути вказані гроші на свою користь. Біля 15 год.25 хв. 26.10.2015 р. в ході попередньо домовленої зустрічі з ОСОБА_5 він шляхом обману під приводом надання послуг із прискорення проведення зазначеної експертизи ввів в оману ОСОБА_5 і той передав йому 1000 грн. для прискорення проведення експертизи комплексного дослідження транспортного засобу, якими ОСОБА_3 заволодів і звернув на свою користь. Зазначеними діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 190 КК України (шахрайство) - заволодіння чужим майном шляхом обману.

Він же під час зустрічей із ОСОБА_5 висунув вимогу про передачу йому неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США за повернення ОСОБА_5 автомобіля «Лексус» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 на відповідальне зберігання, використовуючи свої службові повноваження прокурора - процесуального керівника. Для цього ОСОБА_3 03.11.2015 р. приблизно о 15 год. 30 хв., попередньо домовившись, зустрівся із ОСОБА_5 і в ході зустрічі біля 15 год. 35 хв. підсудний отримав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду згідно з попередньою домовленістю у розмірі 1500 доларів США, що станом на 03.11.2015 р. становило 34 522 грн., за повернення ОСОБА_5 на відповідальне зберігання вищевказаного автомобіля. Зазначені кошти були вилучені в автомобілі, яким керував підсудний, зразу ж після отримання їх ним від ОСОБА_5

Ці дії підсудного слід кваліфікувати як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднану з вимаганням цієї неправомірної вигоди, тобто злочин, передбачений ч.3 ст. 368 КК України.

Як зазначено вище, суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_3 працював прокурором прокуратури м. Черкаси і був процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12015250040002379 від 26.06.2015 р. за ч. 4 ст. 358 КК України за фактом використання завідомо підробленого документа - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, досудове розслідування в якому здійснював слідчий ОСОБА_6 При здійсненні цих службових повноважень він володів інформацією про хід розслідування, зокрема, про те, що арешт на автомобіль «Лексус» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 не накладався, тому що не погодив відповідне клопотання слідчого ОСОБА_6, копії якого вилучені під час обшуку кабінету обвинуваченого. Із змісту його спілкувань із потерпілим ОСОБА_5, свідками ОСОБА_6 і ОСОБА_14, зафіксованих в протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії (т.5 а.с.85/зв.), встановлено, що ОСОБА_3 було достеменно відомо про утруднення при проведенні експертизи автомобіля, і що він давав їм відповідні вказівки. Аналіз його спілкування із потерпілим ОСОБА_5 та батьком потерпілого свідчить про те, що він давав їм поради в написанні клопотання про повернення автомобіля на зберігання, у виборі адвоката, знав про надходження скарг на дії слідчого тощо. Характер стосунків обвинуваченого із слідчим ОСОБА_6, заступником начальника слідчого відділу ОСОБА_14 та потерпілим ОСОБА_5, в ході яких вони називали одне одного скороченими іменами, свідчить про те, що їх взаємовідносини вийшли за межі суто професійних. Все це в сукупності з процесуальним статусом обвинуваченого як процесуального керівника у кримінальному провадженні давало йому змогу реалізувати домовленість із потерпілим про повернення останньому вилученого автомобіля на зберігання за передачу потерпілим підсудному неправомірної вигоди у вигляді коштів у розмірі 1500 доларів США.

Висновок суду про наявність в діях підсудного вимагання неправомірної вигоди ґрунтується на наступному.

Вилучений у ОСОБА_5 в ході огляду автомобіль «Лексус» є тимчасово вилученим майном. У відповідності з приписами ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої вони було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Прокурору ОСОБА_3 достеменно було відомо про те, що слідчий звернувся до нього за погодженням клопотання про арешт автомобіля, і що це клопотання не погоджене прокурором і не розглядалось слідчим суддею, отже вимоги ОСОБА_5 про якнайшвидше повернення йому вилученого автомобіля були правомірними і ґрунтувались на ч.1 ст. 100 КПК України, тому що випадки, передбачені статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу, були відсутніми.

Із ухвали слідчого судді (т. 3 а.с.18) випливає, що ОСОБА_5 мав право вимагати повернення тимчасово вилученого автомобіля, але в задоволенні його скарги на дії слідчого було відмовлено, тому що на час розгляду скарги експертиза по автомобілю не була проведена.

Судом встановлено, що експертиза комплексного дослідження автомобіля «Лексус» була проведена 02.11.2015 р. (т.3 а.с.212), а ОСОБА_3 03.11.2015 р. володів інформацією про те, що експерт оглянув цей автомобіль, але висунув ОСОБА_5 вимогу про передачу йому неправомірної вигоди за повернення тимчасово вилученого транспортного засобу на зберігання.

Це свідчить про те, що ОСОБА_5, маючи намір повернути йому автомобіль на зберігання, не порушував закон і на вимогу ОСОБА_3 передати незаконну вигоду у вигляді коштів у сумі 1500 доларів США змушений був дати таку незаконну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 4 жовтня 2012 року в справі № 5-14кс12.

Підсудному ОСОБА_3 висунуте обвинувачення також і в тому, що він вимагав неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду (ОСОБА_5), будь-якої дії, в тому числі й за закриття кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_5 не підтвердив в судовому засіданні того, що підсудний вимагав 1500 доларів США за закриття кримінального провадження і що вказані кошти він передав підсудному для цієї мети. Зазначену обставину не підтвердив і очевидець спілкування потерпілого та підсудного свідок ОСОБА_15

В протоколах проведення негласних слідчих дій також не зафіксовано висування підсудним вимоги передачі неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження і отримання такої вигоди з указаною метою. Навпаки, в протоколі за результатами негласної слідчої дії від 21.10.2015 р. (т.5 а.с.73/зв.) зазначено, що ОСОБА_5 нагадує ОСОБА_3 про те, що у нього є «капуста», тобто кошти, і запитує, чи буде вирішуватись питання про закриття справи. ОСОБА_3 на це не дає ствердної відповіді, а лише заявляє, що справа «ховається», тобто в даному випадку також не йдеться про вимагання і отримання неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження.

Враховуючи викладене суд не вважає доведеним обвинувачення в тій частині, що обвинувачений ОСОБА_3 вимагав від потерпілого ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді коштів у сумі 1500 доларів США за закриття кримінального провадження № 12015250040002379 від 26.06.2015 р.

Даючи оцінку ствердженням сторони захисту про незаконність зібраних доказів, суд виходить з наступного.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість позиції сторони захисту щодо незаконного проведення негласних слідчих дій із-за того, що доручення від 08.10.2015 р. про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 5 а.с.94) видано раніше ніж прийнято процесуальне рішення про проведення таких дій, тому що відповідна постанова винесена прокурором лише 26.10.2015 р. (т.5 а.с.35).

Цей висновок ґрунтується на тому, що вищевказана постанова прокурора стосувалась контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, що регламентовано п. 3 ч.1 ст. 271 КПК, яка направлена для виконання в день її винесення (т.5 а.с.34-35), а доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 08.10.2015 р. видане для виконання ухвали слідчого судді від цієї ж дати про візуальне спостереження за особою та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т.5 а.с. 92,94), що передбачено ст.ст. 263 і 269 КПК України. Тобто, в даному випадку йдеться про різні негласні слідчі (розшукові) дії.

Прокурором винесено постанови про проведення контролю за вчиненням злочину (т.5 а.с.31, 35), а слідчим суддею винесено ухвали про проведення інших негласних слідчих дій (т.5 а.с. 66, 92, 103). Виконання цих процесуальних рішень доручено оперативним підрозділам (т.5 а.с. 30, 34, 68, 94) й за наслідками їх виконання складено відповідні зазначені вище протоколи.

Суд перевірив законність прийнятих процесуальних рішень і не встановив невідповідності їх кримінальному процесуальному законодавству. Та обставина, що проведення негласних слідчих дій доручалось ГУ БКОЗ СБУ, а вони виконані співробітниками УСБУ в Черкаській області, не свідчить про те, що такі негласні слідчі дії проведені не уповноваженими на те особами, тому що вказані процесуальні документи направлялись для організації виконання, а прокурор та слідчий не повинні були зазначати конкретних виконавців.

Зі змісту телефонних розмов між потерпілим ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_3 встановлено, що ініціатором цих розмов не завжди був ОСОБА_5. Зокрема, 03.11.2015 р. потерпілий зателефонував обвинуваченому і той запропонував йому «взяти з собою» і зустрітись, тому що «люди» запитували, коли він «активізується». Після цього вже обвинувачений зателефонував потерпілому і назвав час та місце зустрічі. Під час цієї зустрічі, яка відбулась в мікроавтобусі «Фольксваген», як раніше зазначив суд, підсудний наполягав на передачі всієї раніше обумовленої суми півтори тисячі під його відповідальність, хоча потерпілий пропонував різні варіанти: передати гроші після того, як забере автомобіль; або спочатку тисячу, а потім п'ятсот (т.5 а.с.76). Тобто в даному випадку ні працівники правоохоронних органів, ні потерпілий не підбурювали обвинуваченого до отримання неправомірної вигоди. Та обставина, що органом досудового розслідування було зібрано докази незаконного заволодіння підсудним коштами потерпілого у розмірі 1000 грн., але після цього відносно підсудного продовжували проводитись негласні слідчі дії, не свідчить про провокацію вчинення злочину, адже правоохоронцям було відомо про два різні злочини, а про вчинення одного, більш тяжкого, передбаченого ст. 368 КК України, докази продовжували отримуватись, тому що саме підсудний проявляв ініціативу в одержанні неправомірної вигоди після заволодіння чужими коштами шляхом шахрайства. Незважаючи на те, що потерпілий був знайомим з підсудним і саме він залучався до проведення негласних слідчих дій, це не свідчить про незаконність таких дій, тому що ОСОБА_5 спочатку повідомив правоохоронним органам про злочин, а тільки потім дав свою згоду на залучення його до проведення негласних слідчих дій та конфіденційного співробітництва (т.3 а.с. 16, т.5 а.с.26). Тобто, в даному випадку співробітники правоохоронного органу вибрали спосіб отримання доказів у вигляді проведення негласних слідчих дій із залученням потерпілого вже після того, як потерпілий повідомив їм про висунуту йому незаконну вимогу передати неправомірну вигоду.

Суд також не вважає порушенням законодавства ту обставину, що під час негласної слідчої дії використовувались кошти у вигляді 1000 грн. ОСОБА_5, а не кошти органів і підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, адже предметом злочинного посягання обвинуваченого ОСОБА_3 були саме кошти ОСОБА_5, а не інших фізичних чи юридичних осіб. Крім того, Інструкція, на яку посилається сторона захисту, передбачає проведення закупки виключно за грошові кошти та з використанням майна, у тому числі імітаційних засобів, органів і підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Водночас, в Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженій наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 06.11.2012 р., йдеться про закупку як про одну із форм контролю за вчиненням злочину, передбачену п.2 ч.1 ст. 271 КПК України та пунктами 1.12.2 і 1.12.3 Інструкції, а в даному випадку здійснювався контроль за вчиненням злочину у іншій формі - спеціального слідчого експерименту, передбаченій п.3 ч.1 ст. 271 вказаного Кодексу та п. 1.12.4 Інструкції.

Суд звернув увагу на те, що у протоколах від 26.10.2015 р. (т.5 а.с.53, 56) і від 03.10.2015 р. (т.5 а.с. 58, 61) відмічено, що вони складені на виконання постанови прокурора та його доручення № 29/1-3045т, хоча таке доручення надано не прокурором, а слідчим, і вважає це опискою, яка не впливає на законність проведеної слідчої дії, тому що прокурор 08.10.2015 р. і 26.10.2015 р. виніс постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, які направив для організації виконання оперативному підрозділу (т.5 а.с.30,31, 34,35), а слідчий надав такому підрозділу доручення на проведення негласних слідчих дій на підставі ухвал слідчого судді, які, зокрема, стосуються візуального спостереження за ОСОБА_5 і ОСОБА_3 (т.5 а.с. 66-68, 92-94).

Як відмітив суд у вироку, слідчий і прокурор не зобов'язані зазначати конкретних виконавців проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що не суперечить ч.6 ст. 246 КПК України і узгоджується із пунктами 1.7.1 та 1.7.2 вказаної Інструкції про те, що визначення оперативного підрозділу та співробітника (працівника) уповноваженого оперативного підрозділу належить до компетенції керівництва державного органу, вказаного у ст. 246 КПК України.

Також допущена описка в протоколі про результати спостереження за обвинуваченим про те, що він зустрічався із ОСОБА_5 30.11.2015 р., яка є незначною, тому що з інших доказів встановлено, що така зустріч мала місце 03.11.2015 р. Оперативний співробітник свідок ОСОБА_20 підтвердив допущену ним в протоколі на а.с. 71 т.5 помилку.

Суд констатував факт того, що в додатках до протоколів негласних слідчих дій в деяких місцях звук не співпадає із зображенням. В даному випадку слід враховувати те, що процесуальним документом, а отже - джерелом доказів у розумінні ст. 84 КПК, у якому фіксуються хід та результати негласної слідчої (розшукової) дії, є протокол, до якого у разі необхідності можуть долучатись додатки. Складені по кримінальному провадженні протоколи відповідають вимогам ч.3 ст. 104 КПК України, а причина виникнення виявлених недоліків у додатках до них повно і змістовно пояснена спеціалістом ОСОБА_21 і сумнівів у суду не викликає. В додатках до цих протоколів візуально зафіксовано дії не тільки обвинуваченого, а й потерпілого та в одному випадку - батька останнього. Їх дії логічно відповідають іншим доказам, зокрема, показанням потерпілого і свідка ОСОБА_15, які підтвердили факти перемовин із обвинуваченим ОСОБА_3 і передачі йому коштів; протоколам зняття інформації транспортних телекомунікаційних мереж, де зафіксовано зміст розмов обвинуваченого з потерпілим та іншими особами; показанням самого обвинуваченого, який не заперечує фактів спілкування з потерпілим ОСОБА_5 в мікроавтобусі «Фольксваген» і з ним та батьком потерпілого в легковому автомобілі; протоколу обшуку, в ході якого в автомобілі «Шкода» у книжці з обкладинкою синього кольору (т.3 а.с.95) знайдено грошові кошти саме в тих купюрах, які ідентифікувались і вручались потерпілому ОСОБА_5 для проведення негласної слідчої дії, і саме в книжці з обкладинкою синього кольору, куди їх поклав ОСОБА_5 на пропозицію жестом підсудного, що зафіксовано в додатку до протоколу негласної слідчої дії від 03.11.2015 р. (т.5 а.с.78), і це підтвердив потерпілий в судовому засіданні.

Показання свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_19 в тій частині, що під час обшуку автомобіля долари США виявлені в книжці «Конституція», свідчать про те, що вони добросовісно помиляються, адже в протоколі обшуку, який підписано вказаними свідками, і додатку до нього зазначено, що кошти зберігались в книжці «Кримінальний процесуальний Кодекс України».

23.11.2015 р. складено протокол про проведення негласної слідчої дії - візуального спостереження за ОСОБА_3 в публічно доступних місцях на підставі ухвали слідчого судді від 06.10.2015 р. (т.5 а.с.66, 73). Сторона захисту оспорює цей доказ тим, що ОСОБА_5 не вручались спеціальні технічні засоби для фіксування зустрічі з підсудним, яка відбулась 21.11.2015 р.

Проведення такої негласної слідчої дії передбачено ст. 269 КПК України та регламентовано п. 1.11.8 вказаної Інструкції, якими передбачено застосування спеціальних технічних засобів для спостереження.

Потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що такі засоби для фіксування 21.11.2015 р. зустрічі із обвинуваченим ОСОБА_3 йому дійсно не вручались.

Зазначеними нормативними актами не передбачено обов'язкове вручення спеціальних технічних засобів для спостереження особі, яка надала згоду на участь в негласній слідчій дії. З пояснень спеціаліста ОСОБА_21 встановлено, що для фіксування результатів негласних слідчих дій використовуються різні технічні засоби, в тому числі й такі, які можуть працювати автономно або керуватись дистанційно.

Зазначене переконує суд у тому, що порушень при здійсненні вказаної негласної слідчої дії та фіксуванні її результатів не допущено.

Аналізуючи наведені докази в сукупності, суд приходить до висновку про те, що підстави для сумнівів в законності їх отримання та для визнання їх недопустимими відсутні.

Суду надано флеш-карту із розмовою, яка нібито відбулась із підсудним ОСОБА_3 і потерпілим ОСОБА_5 ( т.3 а.с.24-28). Судом із заяви ОСОБА_5 (т.3 а.с.29) та його показань під час судового розгляду встановлено, що цю розмову він самостійно за власною ініціативою записав на диктофон до початку досудового розслідування. Викладене свідчить про те, що цей доказ здобутий у спосіб, не передбачений кримінальним процесуальним законодавством, тому суд визнає його недопустимим.

Призначаючи покарання у межах, встановлених у санкції статей, що передбачають відповідальність за вчинені злочини, суд враховує обставини скоєння злочинів, ступінь їх тяжкості, особу винного і обставину, що пом'якшує його покарання.

Обвинувачений під наглядом у психіатра та нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно, що встановлено із характеристики з місця проживання і показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 Пом'якшує його покарання наявність на утриманні малолітньої дитини. Наявність обставин, що обтяжують покарання, перед судом не доведено.

Згідно з класифікацією тяжкості злочинів, яка міститься в ст. 12 КК України, ОСОБА_3 скоїв тяжкий і злочин невеликої тяжкості.

З урахуванням викладеного суд за сукупністю злочинів застосовує принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначає обвинуваченому остаточне покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та із конфіскацією 1/2 частини всього майна з дотриманням положень ст. 72 КК України.

Питання про застосування ст.ст. 69,75 КК України судом не обговорюється з урахуванням вчинення підсудним корупційного злочину.

В строк відбутого покарання слід зарахувати термін попереднього ув'язнення обвинуваченого з 03 по 06 листопада 2015 року.

Відповідно до положень ч.2 ст. 124 КПК України з засудженого на користь держави потрібно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 4158 грн. Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових балістичної, технічної та дактилоскопічної експертиз не стягуються, тому що ці експертизи не стосуються висунутого обвинувачення.

Вирішуючи питання про речові докази, суд вважає за необхідне вилучені під час обшуку документи (т.3 а.с.162) і книжку КПК України залишити при матеріалах кримінального провадження, а вилучені 1500 доларів США - повернути до УСБУ в Черкаській області. Інші предмети (112 патронів, 2 магазини до зброї, 2 ножі), що визнані органом досудового розслідування речовими доказами (т.5 а.с.139, 174), не стосуються висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, тому їх необхідно залишити в розпорядженні сторони обвинувачення.

Підстав для зміни запобіжного заходу при винесенні вироку не встановлено, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч.3 ст. 368 КК України, і призначити покарання:

-за ч.1 ст. 190 КК України - у вигляді обмеження волі строком 1 (один) рік;

-за ч. 3 ст. 368 КК України - у вигляді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком 2 (два) роки та із конфіскацією 1/2 частини всього майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України із застосуванням вимог ст. 72 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком 2 (два) роки та із конфіскацією 1/2 частини всього майна.

До набрання вироком законної сили підсудному залишити запобіжний захід у вигляді застави.

Строк покарання обчислювати з дати затримання і взяття засудженого під варту. Після набрання вироком законної сили внесену заставу в розмірі 60900 грн. повернути заставодавцю.

Зарахувати в строк відбутого покарання строк тримання обвинуваченого під вартою з 03 листопада по 06 листопада 2015 року включно у співвідношенні один день попереднього ув'язнення до двох днів позбавлення волі згідно з положеннями ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 4158 грн.

Речові докази: книжку «Кримінальний процесуальний кодекс України» та вилучені під час обшуку документи - зберігати при матеріалах кримінального провадження; кошти в сумі 1500 доларів США - повернути Управлінню СБУ в Черкаській області; 112 патронів, 2 магазини до зброї і 2 ножі - залишити в розпорядженні сторони обвинувачення.

Копію вироку вручити прокурору і підсудному негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук