Ухвала суду № 71494560, 10.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5515/17 Номер провадження 22-ц/786/153/18Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Кузнєцової О.Ю., Одринської Т.В. при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» про стягнення компенсації за затримку виплати зарплати в зв'язку з інфляцією, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати в зв'язку з інфляцією. В обґрунтування позовної заяви зазначив, що він працював на посаді слюсаря по ремонту автомобілів та машиністом крана 6 розряду в ТОВ БК «Букрос». Вказував, що станом на 03.12.2012 року ТОВ БК «Букрос» заборгував йому 16771 грн. 76 коп. В березні 2017 року відповідач перерахував йому 5000 грн. Таким чином, сума заборгованості на час звернення до суду становить 12842 грн. 92 коп. Крім того, зазначив, що за виконану роботу за трудовою угодою від 02.01.2014 року ТОВ БК «Букрос» заборгувало йому 21650 грн. В зв'язку з чим просив суд стягнути з ПАТ БК «Букрос» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 34492 грн. 92 коп., компенсаційні виплати за затримку оплати праці в розмірі 30078 грн. 44 коп. та 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 12842 грн. 92 коп., завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн., а всього 17842 грн. 92 коп.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

З даним рішенням суду не погодилось публічне акціонерне товариство Бурова компанія «Букрос» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохало рішенняКиївського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим судом було неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення даного спору.

Судове засідання проводилось за участі позивача, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не зявилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_2 працював у відповідача публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» машиністом крана 6 розряду (а.с.43). На час звільнення з роботи відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі та не провів повний розрахунок при звільненні, що підтверджується витягом з платіжної відомості та складає 12842 грн.92 коп.(а.с.35).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню в сумі 12 842 грн. 92 коп. Крім того, суд враховуючи характер негативних наслідків, душевних моральних страждань позивача, яких він зазнав у зв'язку з несвоєчасністю виплати заробітної плати, прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, що у лютому 2017 року позивач ОСОБА_2 звертався до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ВАТ БК «Букрос» про стягнення на його користь невиплаченої проіндексованої заборгованості по заробітній платі в сумі 77 567,83 грн. За результатами розгляду даного позову Київським районним судом 23.08.2017 року у справі № 552/1074/17 було ухвалено рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Так, зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що ОСОБА_2 заявлялася аналогічна до теперішньої позовна вимога, з тих самих підстав, про стягнення з ПАТ БК «Букрос» на його користь невиплаченої проіндексованої заборгованості по заробітній платі, яка є предметом даного судового розгляду, проте в цій частині йому було відмовлено рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 серпня 2017 року.

Дослідження матеріалів даної цивільної справи вбачається, що дане рішення суду набрало законної сили 05.09.2017 року та в касаційному порядку останнім не оскаржувалося (а.с.19).

Відповідно до вимог ч.2 ст.223 ЦПК України (в редакції №1618-ІV від 18.03.2004 року, чинній на момент винесення рішення) після набрання рішенням суду законної сили сторони не можуть заявляти ту саму позовну вимогу з тих самих підстав а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Однак, суд першої інстанції вирішуючи позов ОСОБА_2, обставини справи належним чином не дослідив, не звернув уваги на те, що підстави позовних заяв позивача є аналогічними до тих вимог, які ним заявлялися раніше, а також не взяв до уваги той факт, що існує вже рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, в результаті чого не застосував положення п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України (в редакції №1618-ІV від 18.03.2004 року, чинній на момент винесення рішення) та помилково ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що у вказаній частині провадження у справі слід закрити.

Разом з тим, з наданих матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звертаючись до суду з відповідним позовом у вересні 2017 року заявляв позовну вимогу про стягнення з відповідача ПАТ БК «Букрос» на його користь моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Так, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 в цій частині було задоволено частково, зокрема стягнуто з відповідача на користь позивача 5000 грн. моральної шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Однак, зважаючи на те, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 серпня 2017 року ОСОБА_2 було відмолено у задоволені позовних вимог про стягнення з ПАТ БК «Букрос» проіндексованої заробітної плати, інших порушень трудових прав позивача, судом не встановлено, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди йому також слід відмовити.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос», скасування рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року, з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача компенсаційних виплат за затримку оплати праці - закрити, в частині стягнення з відповідача моральної шкоди - відмовити.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, ст.ст. 367, 374, 376, 377, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в сумі 12842 грн. 92 коп., та завданої моральної шкоди в сумі 5000 грн., а всього 17842 грн. 92 коп. - скасувати.

Провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» про стягнення компенсації за затримку виплати зарплати в зв'язку з інфляцією -закрити з підстав передбачених п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» в частині стягнення з відповідача моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова /підпис/ Т.В. Одринська

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: