Ухвала суду № 71489106, 04.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

04.01.2018 Київ К/9901/2931/17 805/3480/15-а Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача: Васильєвої І.А., суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року у справі № 805/3480/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2017 року до касаційного адміністративного суду Верховного суду надійшла касаційна скарга Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року у справі № 805/3480/15-а, до якої скаржником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано відсутністю відповідних бюджетних асигнувань для сплати судового збору, що унеможливило вчасне звернення до суду касаційної інстанції з даною скаргою.

Згідно зі штемпелем на поштовому конверті, скарга направлена до суду касаційної інстанції 14 грудня 2017 року.

Водночас, згідно з пунктом 12 Розділу VІІ «Перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ (далі - КАС України), яка діє з 15 грудня 2017 року встановлено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 214 КАС України (яка діяла на час звернення скаржника з касаційною скаргою) касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Вказана стаття також кореспондується з частиною 3 статті 332 КАС України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-УІІІ) відповідно до якої касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 1 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час звернення скаржника з касаційною скаргою) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

При цьому вказана стаття визначає можливість незастосування негативних наслідків пропущення процесуальних строків з метою сприяння лише тим особам, які добросовісно ставляться до виконання своїх обов'язків, але які пропустили строки за відсутності їхньої волі до цього, тобто причина пропуску процесуального строку може бути визнана поважною, якщо існували об'єктивні (незалежні від волі сторони) обставини, які унеможливлювали або ускладнювали вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк, що підтверджується відповідними доказами.

Ознайомившись з заявленим скаржником клопотанням колегія суддів не вважає його документально обґрунтованим, а причини, зазначені в ньому - поважною підставою пропуску строку, оскільки скаржник не наводить наявних об'єктивних перешкод для звернення з касаційною скаргою, а лише посилається на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, на підтвердження чого надсилає на адресу суду лише листи Державної казначейської служби про безспірне списання коштів з податкової в частині стягнення судового збору (по іншим справам) на підставі постанови держвиконавця, що на думку колегії суддів не є належним документальним обґрунтуванням намагання скаржника отримати бюджетні асигнування у вищестоящого органу для сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги.

Крім цього суд зазначає, що скаржник вперше звернувся до суду касаційної інстанції з даною скаргою 26 грудня 2017 року, тоді, як ухвала суду апеляційної інстанції прийнята судом у відкритому судовому засіданні 24 січня 2017 року, тобто пройшов значно тривалий час на звернення з касаційною скаргою, з огляду на що колегія суддів вважає за необхідне надати скаржнику можливість вказати інші причини пропуску строку звернення до суду з касаційною скаргою. Доказів того, що скаржник вже звертався до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, як він зазначає в скарзі суду не надано.

До того ж відповідно до частини п'ятої статті 213 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VІІІ встановлено, що до касаційної скарги окрім іншого додається документ про сплату судового збору, який впротеріч викладеній нормі не доданий особою, яка її подала, та не зазначені обґрунтовані підстави, які дають право на пільги щодо сплати судового збору, а в свою чергу в переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні органи Державної фіскальної служби, як особи, які не повинні сплачувати судовий збір.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що позивач є юридичною особою, яка звернулась до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 26 165,87 грн., тобто з вимогою, яка впливає на матеріальний стан сторони, а отже є майновою, тому скаржнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції, за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір» у редакції, яка була чинна на момент звернення позивача з позовом до суду першої інстанції.

При цьому відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до вимог підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674 від 08.07.2011 року, встановлюються ставки судового збору за подання адміністративного позову, зокрема, майнового характеру у розмірі двох відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, у даному випадку: 1 218*120% = 1 461,60 грн.

До того ж суд вказує, що касаційна скарга підписана представником податкової ОСОБА_2, повноваження якої засвідчені довіреністю від 05 січня 2017 року № 8, яка підписана в.о. начальника Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС Паша Л.Г. та засвідчені Чекмак, що не відповідає вимогам статті 58 КАС України, а тому не може бути прийнята судом, як оформлена належним чином, з огляду на що скаржнику необхідно надати суду документальне підтвердження повноважень Чекмак засвідчувати довіреності, або її копії.

Щодо визначення процесуального строку, встановленого КАС України для усунення недоліків касаційної скарги суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, відповідно до вимог частини 2 статті 169 КАС України касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом надання: документу про сплату судового збору у розмірі 1 461,60 грн., суму якого сплатити на наступні реквізити: отримувач коштів: УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030102 «Судовий збір за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва суду, де розглядається справа)»; надіслати на адресу суду належним чином оформлену довіреність у відповідності до статті 58 КАС України, або повноваження цього представника, який наділений правом засвідчувати довіреність, або її копію, а також зазначити інші підстави пропуску строку звернення з касаційною скаргою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 330 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року у справі № 805/3480/15-а, - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали на усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

В.П. Юрченко