Рішення № 7148642, 07.12.2009, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа №2-31/2009 року

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ

07 грудня 2009 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Фаріна Н.Ю.

при секретарі Ощепкової І.С.

за участю:

позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки адвоката ОСОБА_2

представників відповідача Черних Л.В.,

адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернівської школи естетичного виховання про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до Тернівської школи естетичного виховання в якому просила поновити її на роботі та стягнути на її користь суму середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтуванні своїх позовних вимог ОСОБА_1 пояснила, що з 01 вересня 2005 року вона працювала викладачем по класу фортепіано та концертмейстером Тернівської школи естетичного виховання.

23.11.2006 року наказом директора Тернівської школи естетичного виховання за №154 її було звільнено з вказаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення позивачки з роботи, пов'язане з тим, що ніби-то вона систематично, без поважних причин, не виконувала свої службові /трудові/ обов'язки і як доказ цього приводились дисциплінарні стягнення в вигляді доган, що накладались на неї протягом 2006 року, тобто: наказ №10 від 23.01.2006 р., наказ № 66 від 15.06.2006 року, наказ №67 від 16.06.2006 року.

Як пояснює позивачка, що до стягнень, то вони, накладені на неї не справедливо і пов'язані з приватним конфліктом, який виник раніше між директором ТШЕВ ОСОБА_3 та нею і не пов'язан з роботою.

Вищевказані догани, після їх накладення, були оскаржені в судовому порядку, два з яких були судом скасовані, а одна від 16.06.2006 року - не скасована.

Таким чином, в даний момент дійсною є тільки одна догана.

Приймаючи рішення про її звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, адміністрація, а саме ОСОБА_3, добре знала, що догани накладені на неї в той час оскаржувались в суді.

Позивачка вважає, що її звільнення з роботи наказом директора Тернівської школи естетичного виховання за №154 від 23.11.2006 року на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України є неправомірним і таким, що не відповідає вимогам КЗпП України. Так, при звільненні її з роботи керівник, крім вищевикладеного не врахував її бездоганну попередню репутацію, а саме: неодноразові заохочення в період роботи перед звільненням її з роботи; її атестація від 21 квітня 2006 року, коли атестаційна комісія вирішила, що "ОСОБА_1 відповідає посаді, яку займає, 9 розряд."

В наказі №154 від 23 листопада 2006 року про звільнення ОСОБА_1, відповідач посилається на вигадане ним стягнення в вигляді попередження, яке наче б то було накладене на неї профкомом ТШЕВ за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових обов'язків. Такого порушення вона не допускала та на неї не могло бути накладене будь-яке стягнення профспілкою ТШЕВ по тій причині, що в той день, коли могло накладатись стягнення, вона виконувала профспілкову роботу в міському профспілковому комітеті, тобто в вищестоящому органі професійного союзу і її справа не могла розглядатись без участі міського комітету профспілки працівників відділу культури.

Крім того, профспілка ТШЕВ після складання протоколу про те, що наче б то на ОСОБА_1 було накладне стягнення, не повідомила про це не тільки її, але й не направила будь якої інформації до міськкому профспілки та не повідомила адміністрацію ТШЕВ.

Якщо адміністрація ТШЕВ не одержала офіційного повідомлення про рішення профспілки, тим більше рішення незаконні, відповідно не могла на них будь як реагувати.

Не дивлячись на це, в наказі про її звільнення, директор посилається на стягнення від профкому ТШЕВ.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 вважає, що її звільнення є свавілля з боку директора ТШЕВ.

Також вважає, що звільнивши її з роботи, директор ТШЕВ ОСОБА_3 спричинила їй величезну моральну шкоду, яка складається з того, що переслідуючи її на роботі з амбіційних мотивів, вона вносила розлад в процес естетичного виховання дітей, не давала позивачці можливості зосередитись на роботі, відривала її від виконання функціональних обов'язків, примушуючи виправдовуватися перед нею, писати пояснювальні записки. Про події, пов'язані з переслідуванням її на роботі, знали колеги по роботі та батьки її учнів, що принижувало авторитет ОСОБА_1, як педагога та принижувало її як людину. Весь час позивачці було соромно дивитись людям в очі, які могли б подумати, що дійсно в чомусь винна. Звільнивши її з роботи, керівник ТШЕВ позбавила Бернацьку Т.В. засобів до існування. Місто в якому вона живе невеличке, в основному вони одне одного знають і звільнення з роботи по вказаним мотивам, принизило її авторитет, позбавило її можливості знайти собі будь-яку роботу не тільки по професії, але й взагалі любу. Позивачка по професії викладач по класу фортепіано і відповідну роботу в межах м. Тернівка собі знайти так і не змогла, а коли спробувала влаштуватись на іншу роботу, то в зв'язку з записом в трудовій книжці, її взагалі ніде брати не захотіли. Весь час, з моменту звільнення, тобто з 23.11.2006 року, до цього часу, вона безробітна. Своїми діями представник відповідача ввела ОСОБА_1 в стан безвихідної бідноти, вимушеного голоду та відчаю. Вона не мала можливості сплачувати за комунальні послуги і взагалі звести кінці з кінцями. В той час вона жила та продовжує жити зараз одна, без будь якої матеріальної підтримки. Інших джерел до існування, крім заробітної плати, вона не мала, та не має в даний час. Вищевказані обставини вимусили позивачку жити в стані депресії. Вона втратила здатність спати вночі. Весь час ОСОБА_1 мучила думка, де взяти гроші. Особливо їй було боляче від того, що вона усвідомлювала несправедливість її звільнення, відчай захопив її свідомість, в її душі похитнулась віра в людство, в існування справедливості. З моменту звільнення, до цього часу, тобто вже третій рік, вона постійно ходе на судові засідання. Це вимагає матеріальних витрат, заставляє її сильно хвилюватись, жити в нервозному стані. Моральну шкоду, заподіяну їй діями відповідача, вона оцінює в 20000 гривень.

Крім того, згідно розрахунків та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100, із змінами і доповненнями від 16.05.1995 року та 24.02.1997 року, "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" ОСОБА_1 просила стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 32866,36 грн. та компенсацію у вз”язку з порушенням термінів виплати зарплати в розмірі 8116,81 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 та її представник просили суд скасувати наказ директора Тернівської школи естетичного виховання №154 від 23 листопада 2006 року за п.3 ст.40 КЗпП України про її звільнення з посади викладача по класу фортепіано та концертмейстера та зобов'язати відповідача поновити її на роботі на цій посаді, а саме: а/ зробити відповідний запис в її трудовій книжці, яким спростувати наказ директора Тернівської школи естетичного виховання №154 від 23.11.2006 року щодо її звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, б/ забезпечити її таким педагогічним навантаженням, яке було на момент звільнення, тобто 35 годин у тиждень; в/ стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2006 року до моменту поновлення її на роботі, згідно наданого розрахунку у розмірі 32866,36 грн.; г/ стягнути компенсацію втрати заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 8116,81 грн.; д/ стягнути з відповідача на її користь в відшкодування заподіяної моральної шкоди 20 000 гривень.

Представники відповідача просили суд в позові ОСОБА_1 відмовити, при цьому пояснили, що при винесенні рішення щодо звільнення ОСОБА_1, адміністрація ТШЕВ намагалась чітко дотримуватися діючого законодавства, тому до уваги був прийнятий і відповідний час, який пройшов з моменту виникнення винних дій, подальша поведінка цього працівника, конкретні обставини, при яких був скоєний проступок.

На момент видання наказу № 154 від 23.11.2006 р. «Про звільнення» стягнення у вигляді догани, наказ № 67 від 16.06.2006р., ще не втратив юридичної сили, тобто річний строк ще не минув. Це дисциплінарне стягнення не було достроково зняте, тому при винесенні рішення щодо звільнення ОСОБА_1 стягнення у вигляді догани було розглянуто як «раніше накладене». Якщо працівник без поважних причин не виконує обов'язків, покладених на нього, має стягнення за таке невиконання, то його дії слід кваліфікувати як систематичне невиконання цих обов'язків. А в діях позивачки, на погляд адміністрації, присутнє систематичне порушення трудових обов'язків тому, що протягом року нею скоєно повторне порушення при відсутності поважних причин. Згідно коментару до п.3 ст.40 КЗпП України при виконанні вищезазначених строків та своєчасного доведення їх до працівника він може бути звільнений за п.3 ст.40 КЗпП, тому наказ про звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 вважають виданим з дотриманням норм законодавства України.

Адміністрацією ТШЕВ була дотримана процедура накладення дисциплінарного стягнення, що відповідає вимогам ст.ст. 147-149 КЗпП України, а саме:

-після виявлення дисциплінарного проступку від ОСОБА_1 було затребуване письмове пояснення;

- застосовуючи дисциплінарне стягнення були враховані обставини при яких проступок був скоєн, попередня робота, поведінка ОСОБА_1 та проходження нею атестації у 2006 році;

- була врахована ступень тяжкості вчиненого проступку;

- був обраний вид стягнення та виданий наказ, в якому був вказаний конкретний факт порушення трудової дисципліни;

- стягнення було відображене в наказі з вказаними мотивами щодо його застосування;

- з наказом ОСОБА_1 була ознайомлена своєчасно (у 3-денний строк);

- копія наказу про звільнення була видана ОСОБА_1 разом з оформленою трудовою книжкою.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що стягнення, яке накладене на неї наказом № 67 від 16.06.2006р. несправедливе.

Таке ствердження ОСОБА_1 спростовується тим, що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.10.2008 року наказ № 67 від 16.06.2006 року «Про оголошення догани» був визнаний дійсним.

Представник відповідача також пояснила, що позивачка вважає, що приймаючи рішення щодо її звільнення керівник школи не врахував «її попередньої бездоганної репутації», а саме: неодноразові заохочення в період перед звільненням з роботи.

Але, в період роботи з 01.09.2005 р. по 23.11.2006 р. ОСОБА_1 не мала жодного заохочення. Навпаки, за цей період роботи спостерігались неодноразові ображання, приниження ОСОБА_1 окремих членів коллективу. Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дали підтвердження негативного ставлення ОСОБА_1 як до технічного персоналу школи так і до викладачів та до адміністрації школи. Ці факти підтверджуються ще й документально, а саме: протоколом наради при директорі № 4 від 30.05.2006 року та протоколом атестаційної комісії від 20.04.2006 р.

У відношенні стверджень позивачки щодо порушень атестаційною комісією ТШЕВ норм «Типового положення про атестацію педагогічних працівників України», затвердженого наказом МОН України № 310 від 20.08.1993 року.

Розділом 3 п. 1 «Типового положення...» передбачено проходження педагогічними працівниками чергової та позачергової атестації. Розділ 3 п. 2 передбачає проходження чергової атестації один раз у 5 років згідно з графіком, складеним безпосередньо у навчальному закладі, а розділ 3 п. 3 передбачає проходження позачергової атестації не раніше як через рік з дня видання керівником наказу за підсумками атестації після попередньої. Як пояснили відповідачі позивачка вважає, що рішення атестаційної комісії слід визнати недійсним тому, що вона не повинна була проходити атестацію взагалі, і що рішення атестаційної комісії закладу було прийняте невірно.

Однак, це спростовується розділом 3 п. 2.4 «Типового положення...», яким передбачено, що «педагогічні працівники, які мають необхідний стаж безпосередньої педагогічної роботи й раніше проходили атестацію та прийняті на роботу у поточному навчальному році атестуються за їх бажанням». ОСОБА_1 виявила бажання атестуватися у 2006 році особистою заявою від 27.09.2005 року у відповідності з розділом 8 п. 8.2 «Типового положення...».

Також як вбачається з пояснень представників відповідача позивачка також вважає, що атестаційною комісією не були оцінені її професійні якості. Представники відповідача вважають, що атестаційною комісією були оцінені професійні якості викладача, тому у атестаційному листі зазначено, що ОСОБА_1 «відповідає посаді, яку займає». Однак, не були залишені без розгляду атестаційною комісією факти недотримання загальнолюдської культури, тому більшістю голосів атестаційна комісія прийняла рішення щодо підвищення ОСОБА_1 культури спілкування на роботі та дотримання нею етичних норм поведінки по відношенню до колег.

В атестації 2006 року ОСОБА_1 також була зацікавлена ще з тієї позиції, що у відповідності до розділу 3 п. 3.2. абз. 3 «Типового положення про атестацію пед. працівників» не розглянуті атестаційною комісією протягом 5-ти років з дня встановлення, посадові оклади втрачають чинність. Так, при прийнятті на роботу, ОСОБА_1 був встановлений 8 розряд, а у відповідності до розділу 8 п.6 «Типового положення» рішенням атестаційної комісії від 20.04.2006 року ОСОБА_1 був встановлений 9 тарифний розряд та підвищений посадовий оклад (наказ № 42 від 26.04.2006року). Рішення комісії було занесене до атестаційного листа та вручене ОСОБА_1 20.04.2006 року під розпис, згідно розділу 8 п. 8.9 «Типового положення..». Також у разі незгоди ОСОБА_1 з рішенням атестаційної комісії при навчальному закладі (розділу 9 п. 9.2 «Типового положення про атестацію...»), ОСОБА_1 мала змогу у двотижневий строк з дня вручення їй атестаційного листа оскаржити це рішення та звернутися до вищестоящого органу - відділу культури. Цього ОСОБА_1 зроблено не було, тому можна зробити висновок, що з рішенням атестаційної комісії при навчальному закладі вона була згодна, тому посилання в позовній заяві на рішення атестаційної комісії представники відповідача вважають недоречним.

Також вони зазначили, що у школі існує первинна профспілкова організація. На час скоєння проступку ОСОБА_1 являлась членом ПК відділу культури. З цих мотивів позивачка вважає, що адміністрація школи повинна була звернутися до профспілкового комітету відділу культури при розгляді питання щодо її поведінки.

Однак, адміністрація школи і на сьогодні впевнена, що внутрішні справи трудового колективу повинні розглядатися у самому колективі, а не за його межами з притягненням до цього конфлікту сторонніх людей. З етичних міркувань представник відповідача - ОСОБА_3 звернулася саме до ПК ТШЕВ, а не до ПК відділу культури.

Статєю 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосоване лише одне стягнення: догана або звільнення. Вибір стягнення до ОСОБА_1 у вигляді звільнення було обране, як єдино можливе і направлене воно було на укріплення трудової дисципліни у колективі.

Доказом того, що на момент звільнення ОСОБА_1 не була членом профспілкової організації є власне бажання позивачки (особиста заява ОСОБА_1 від 17.11.2006 р.) та рішення загальних зборів ППСО працівників культури м. Тернівка від 22.11.2006 р., яким ОСОБА_1 була виведена з профспілкової організації працівників культури. У зв'язку з доведеними фактами та у відповідності зі ст.43 КЗпП попередня згода з виборним профспілковим органом не потрібна.

Адміністрація школи наполягає на тому, що вчинок ОСОБА_1 необхідно розглядати як проступок, який негативно вплинув на морально-психологічний клімат у колективі, який і так протягом декілька років був дуже складним. Саме поведінка ОСОБА_1 підривала авторитет не тільки адміністрації школи, але й школи взагалі.

Порушення ОСОБА_1 стосуються тільки порушень трудового розпорядка та трудових обов'язків. Приходячи на роботу працівник повинен виконувати ті вимоги, які прописані в його посадових обов'язках та ПВТР.

З посадовою інструкцією викладача та ПВТР ОСОБА_1 була ознайомлена при прийнятті її на роботу (01.09.2005 року) і тому чітко розуміла свої обов'язки, якими передбачено дотримання етичних норм поведінки, а також дотримання тактичної форми звернення до колег.

Звільнення з роботи для ОСОБА_1 не було раптовим, тому, що на той час вона вже мала 3 дисциплінарні стягнення у вигляді догани і на момент звільнення ці стягнення не були зняті. Тому вона повинна була освідомити чим це може закінчитися, але ж свого відношення до виконання обов'язків не змінила і продовжувала порушувати трудову дисципліну та вимоги посадових обов'язків. Після скоєння останнього проступку у ОСОБА_1 було достатньо часу, щоб освідомити свій вчинок, зробити певні висновки та замислитися та виправити ситуацію.

Позивачка зазнала душевних страждань не з протиправних дій адміністрації, а зі своєї необережності. Ніякої моральної шкоди адміністрація школи не спричиняла, а вимагала від працівника виконання його безпосередніх обов'язків.

В судовому засіданні допитані в якості свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 охарактеризували позивачку ОСОБА_1 виключно з позитивної сторони, як сумлінного та професійного працівника, за час роботи ОСОБА_1 у школі ніяких конфліктів з іншими працівниками, учнями та їхніми батьками ніколи не було. Також, як пояснили свідки позивачка деякий час працювала директором ТШЕВ і за час керівництва зарекомендувала себе як грамотний фахівець і чуйна людина. ОСОБА_10, крім того, пояснила, що вона працювала в ТШЕВ викладачем та через відношення з ОСОБА_3 їй довелося звільнитися з роботи, вона з задоволенням повернулася б працювати, але поки директором буде ОСОБА_3 вона нізащо не повернеться. Свідок ОСОБА_11, крім того, пояснила, що вона допомагала позивачці матеріально в тому числі грошима, їй відомо, що після звільнення ОСОБА_1 з ТШЕВ вона знаходилась у дуже скрутному матеріальному та депресивному стані, неодноразово лікувалася в медичних закладах. Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що була присутня під час конфлікту ОСОБА_1 та ОСОБА_3 який став підставою для звільнення ОСОБА_1, при цьому ні яких дій щодо ображення ОСОБА_3 з боку ОСОБА_1 не було, а приходили вони до директора ОСОБА_3 за вирішенням службових питань. Однак замість отриманих відповідей, їм було запропоновано в категоричної формі покинути кабінет.

Також, в судовому засіданні були допитані в якості свідків: ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_14, які охарактеризували представника відповідача - ОСОБА_3 з позитивної сторони.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши письмові матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що з 01 вересня 2005 року позивачка ОСОБА_1 працювала викладачем по класу фортепіано та концертмейстером Тернівської школи естетичного виховання.

23.11.2006 року наказом директора Тернівської школи естетичного виховання за №154 її було звільнено з вказаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення позивачки з роботи, пов'язане з тим, що ніби-то вона систематично, без поважних причин, не виконувала свої службові /трудові/ обов'язки і як доказ цього приводились дисциплінарні стягнення в вигляді доган, що накладались на неї протягом 2006 року, тобто: наказ №10 від 23.01.2006 р., наказ № 66 від 15.06.2006 року, наказ №67 від 16.06.2006 року.

Вищевказані догани, після їх накладення, були оскаржені в судовому порядку, два з яких були судом скасовані, а одна від 16.06.2006 року - не скасована.

Звільнення позивачки з роботи наказом директора Тернівської школи естетичного виховання за №154 від 23.11.2006 року на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України є неправомірним і таким, що не відповідає вимогам КЗпП України. Так, при звільненні її з роботи керівник, не врахував її бездоганну попередню репутацію, а саме: неодноразові заохочення в період роботи перед звільненням її з роботи; її атестація від 21 квітня 2006 року, коли атестаційна комісія вирішила, що "ОСОБА_1 відповідає посаді, яку займає, 9 розряд."

В наказі №154 від 23 листопада 2006 року про звільнення ОСОБА_1, відповідач посилається на вигадане ним стягнення в вигляді попередження, яке наче б то було накладене на неї профкомом ТШЕВ за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових обов'язків. Такого порушення вона не допускала та на неї не могло бути накладене будь-яке стягнення профспілкою ТШЕВ по тій причині, що в той день, коли могло накладатись стягнення, вона виконувала профспілкову роботу в міському профспілковому комітеті, тобто в вищестоящому органі професійного союзу і її справа не могла розглядатись без участі міського комітету профспілки працівників відділу культури.

Крім того, профспілка ТШЕВ після складання протоколу про те, що наче б то на ОСОБА_1 було накладне стягнення, не повідомила про це не тільки її, але й не направила будь якої інформації до міськкому профспілки та не повідомила адміністрацію ТШЕВ.

Якщо адміністрація ТШЕВ не одержала офіційного повідомлення про рішення профспілки, тим більше рішення незаконні, відповідно не могла на них будь як реагувати.

Не дивлячись на це, в наказі про її звільнення, директор посилається на стягнення профкому ТШЕВ.

Згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України - трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів " за № 9 від 06.11.1992 року - за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Суд вважає, що в данному випадку, догана (єдина), яка винесена ОСОБА_15. наказом №67 від 16 червня 2006 року не містить в собі поняття систематичності.

По вказаним підставам суд вважає, що наказ директора Тернівської школи естетичного виховання №154 від 23 листопада 2006 року за п.3 ст.40 КЗпП України про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача по класу фортепіано та концертмейстера підлягає скасуванню, оскільки не існує підстав для звільнення ОСОБА_1 саме з підстав, передбачених п.3 ст.40 КЗпП України, оскільки вказані в наказі підстави: накази по ТШЕВ №16 від 23 січня 2006 року та за №66 від 15 червня 2006 року були скасовані рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2008 року, а протокол засідання профкому ТШЕВ від 09.11.2006 року, довідка первинної профспілкової організації ТШЕВ від 23.11.2006 року, а також пояснення працівників не можуть бути підставами для звільнення позивачки.

Згідно ст. 235 КЗпП України - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Тому суд вважає за необхідне поновити позивачку на роботі на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстера Тернівської школи естетичного виховання, про що зробити відповідний запис в її трудовій книжці.

Також, суд вважає за необхідне зобов'язати Тернівську школу естетичного виховання виплатити ОСОБА_1 32866,36 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 23 листопада 2006 року по 07 грудня 2009 року, з наступних підстав і наступного розрахунку.

Згідно ст. 235 КЗпП України - при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100, із змінами і доповненнями від 16.05.1995 року та 24.02.1997 року, "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" - в разі вимушеного прогулу середня заробітна плата враховується виходячи з двох останніх календарних місяців роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Останні два календарні місяці роботи ОСОБА_1 - вересень - жовтень 2006 року, заробіток відповідно складає 992,91 грн. та 809,71 грвн., що в сумі складає 992,91 грн. + 809,71 грн. = 1802,62 гривень.

В вересні 2006 року було відпрацьовано 21 робочий день, в жовтні - 22 робочих днів, а всього 43 робочих дня.

Середньомісячна заробітна плата складає: 1802,62 : 2 = 901,31 грн., середньоденна заробітна платня складає: 1802,62 : 43= 41,92 гривень.

До даного часу позивачка вимушено прогуляла 5 днів в листопаді 2006 року, один місяць 2006 року, 12 місяців 2007 року, 12 місяців 2008 року, 11 повних місяців 2009 року, та 5 робочих днів грудня 2009 року (до 07 грудня 2009 року включно).

За вищевказані дні та місяці вимушеного прогулу ОСОБА_1 не одержала:

5 х 41,92 ч- (1+12+12+11)х901,31 +5x41,92=209,6 + 36x901,31+209,6 = 209,6 + 32447,16 + 209,6 = 32866,36 гривень, і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

Крім того, суд також вважає, що ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно положення Тернівської школи естетичного виховання, копію якого представник відповідача надала суду, вказана школа є самостійною юридичною особою та підпорядкована відділу культури Тернівського міськвиконкому. Відповідно до п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 р. -відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України, при встановленні факту заподіяння моральної шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненню ними своїх повноважень, вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що 10000 гривень є тією сумою, що відшкодує позивачці завдані моральні збитки.

Разом з тим, суд вважає, що в частині позову ОСОБА_1 щодо визнання дій Тернівської школи естетичного виховання відносно її звільнення з роботи незаконними, тобто такими, що не відповідають діючому законодавству, а також зробити відповідний запис в її трудовій книжці, яким спростувати наказ директора Тернівської школи естетичного виховання №154 від 23.11.2006 року щодо її звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України та забезпечити її таким педагогічним навантаженням, яке було на момент звільнення, тобто 35 годин у тиждень - слід відмовити, оскільки вказане взагалі не передбачено КЗпП України.

Крім того, суд вважає, що в частині позову щодо стягнення з відповідача компенсації втрати заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 8116,81 грн. слід також відмовити, оскільки згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року, №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв"язку з порушенням термінів їх виплати" -сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідних місяць. Терміни виплати заробітної плати позивачки ОСОБА_1 не порушувались, так як заробітна плата за вищезазначений період їй взагалі не нараховувалася.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 235, 236, 237, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 179, 192, 209, 212-215, п.4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тернівської школи естетичного виховання про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Скасувати наказ директора Тернівської школи естетичного виховання №154 від 23 листопада 2006 року за п.3 ст.40 КЗпП України про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача по класу фортепіано та концертмейстера.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстера Тернівської школи естетичного виховання, про що зробити відповідний запис в її трудовій книжці.

Зобов'язати Тернівську школу естетичного виховання: р/р 35413001011070, МФО 805012 ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 34766486 виплатити ОСОБА_1 32866 (тридцять дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 36 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 23 листопада 2006 року по 07 грудня 2009 року.

Зобов'язати Тернівську школу естетичного виховання: р/р 35413001011070, МФО 805012 ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 34766486 виплатити ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі допустити до негайного виконання.

Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Головуючий