Рішення № 71485367, 13.12.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа № 911/3024/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод», Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 353 010,30 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1899-К-О від 28.12.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 24.11.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.10.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (далі-ПАТ КБ “Приватбанк”/позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» (далі – ТОВ «Інструментальний завод»/відповідач) про стягнення 353 010,30 гривень заборгованості за договором б/н від 01.08.2014, з яких: 170 000,00 грн заборгованості за кредитом, 105 960,51 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 14 960,00 грн заборгованості по сплаті комісії, 62 089,79 грн пені.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2017 порушено провадження в справі №911/3024/17, призначено розгляд справи на 30.10.2017.

23.10.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалами господарського суду Київської області від 30.10.2017 та 13.11.2017 розгляд справи відкладено на 13.11.2017 та 27.11.2017 відповідно.

У судових засіданнях 27.11.2017 та 11.12.2017 суд оголошував перерви до 11.12.2017 та 13.12.2017 відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014 згідно заяви про приєднання до умов і правил банківських послуг ТОВ «Інструментальний завод» (далі - клієнт) приєдналось до «Умов та правил надання банківських послуг» ПАТ КБ “Приватбанк” (надалі - Умови), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.pb.ua, тарифів банку, які разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 01.08.2014 (далі - договір) та взяло на себе зобов'язання виконувати відповідні умови договору. Копія зазначеної заяви, скріпленої підписами представників ПАТ КБ “Приватбанк” та ТОВ «Індустріальний завод», наявна в матерілах справи.

Приписами пунктів 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3, 3.2.1.1.6, 3.2.1.1.8, 3.2.1.1.12, 3.2.1.2.3.4 та 3.2.1.6.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв’язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов’язання клієнта щодо його поповнення, сплати процентів та винагороди.

Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківськиї послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до “Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами, банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених умовами, за відстуності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. При непогашенні заборгованості у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою.

Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється фіксована процентна ставка.

При настанні будь-якого з наступних подій, зокрема порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим розділом “Умов і правил надання банківських послуг”, в тому числі при порушенні цільового використання кредиту, банк має право на свій розсуд змінити умови кредитування – зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відстоків за його коритсування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не наступили, терміни вважаються, що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному об'ємі, відсотки за фактичний термін його користування, повнісю виконати інші зобов'язання.

Цей договір, а саме – обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту в межах зазначених у них сумм, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Так, на виконання умов договору з 24.10.2014 відповідачу на його поточний рахунок було встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн, який в подальшому було збільшено до 170 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з Приват24.

Як слідує з надних позивачем розрахунку заборгованості та виписок з поточного рахунку відповідача, останній з 01.11.2014 по 13.09.2016 користувався послугами банку та, зокрема, з 31.08.2016 по 13.09.2016 здійснив платежі на загальну суму 170 000,00 грн в межах наданого банком ліміту.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) умов договору.

Однак, як слідує з наданих позивачем пояснень, виписок по рахунку, станом на 02.10.2016 відповідач своїх обов’язків не виконав, отримані кредитні кошти не повернув, нараховані проценти та комісію за користування кредитом у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у ТОВ «Інструментальний завод» перед банком утворилось 170 000,00 грн заборгованості за кредитом, яку позивач 03.10.2016 відніс до простроченої заборгованості.

До того ж, відповідно до наданих позивачем виписки по рахунку відповідача, розрахунку заборгованості та письмових пояснень позивача, за користування кредитними коштами ПАТ КБ “Приватбанк” за період з 02.09.2016 по 26.09.2017 нараховано відповідачу проценти у загальному розмірі 105 960,51 грн, а також 14 960, 00 грн комісії за період з 01.10.2016 по 26.09.2017.

Як слідує з викладених у позові обставин та наданого розрахунку заборгованості відповідач своїх обов’язків за кредитним договором у повному обсязі не виконав - нараховані проценти за користування кредитом та комісію не сплатив, внаслідок чого за ТОВ «Інструментальний завод» утворилось 105 960,51 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 14 960, 00 грн заборгованості по сплаті комісії.

Посилаючись на те, що відповідач суму заборгованості за договором не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 170 000,00 грн заборгованості за кредитом, 105 960,51 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 14 960, 00 грн заборгованості по сплаті комісії.

Заперечуючи проти заявлених вимог, ТОВ «Інструментальний завод» суму основної заборгованості за кредитом визнало, у той час як з розміром відсотків та комісії відповідач не погодився з посиланням на необхідність здійснення власного розрахунку.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до приписів ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048, ст. 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктами 3.2.1.4.1.1-3.2.1.4.1.3, 3.2.1.4.4 Умов передбачено, що за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі – «період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

За сумами кредиту, отриманих з 01.01.2016, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводится нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 32% річних. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

За сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 64 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до пп. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг. Сума стягуваної комісії не менше за 200 грн.

З огляду наведеного, використання відповідачем кредитного ліміту, наданого в рамках договору б/н від 01.08.2014, свідчить про погодження ТОВ «Інструментальний завод» з Умовами та правилами надання банківських послуг і, відповідно, породжує для відповідача обов’язок по поверненню використаного кредитного ліміту, процентів та комісії за його користування у повному у передбачених Умовами обсягах та строках.

Пунктами 1 та 7 статті 193 ГК України, що кореспондують зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до наданих позивачем виписок з позичкового рахунку відповідача, станом на дату подання відповідного позову та розгляду зазначеної справи ТОВ «Інструментальний завод» кредитні кошти у розмірі 170 000,00 грн не повернуло та відповідні обставини визнало, а також не сплатило 14 960,00 грн комісії за користування кредитом.

Водночас, здійснивши обрахунок заявлених до стягнення позивачем та несплачених відповідачем процентів за користування кредитом за період з 02.09.2016 по 26.09.2017, суд встановив, що арифметично вірний розмір процентів за користування кредитом становить 105 959,62 грн.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки відповідач свої грошові зобов’язання за договором належним чином не виконав, а розмір заявлених до стягнення заборгованості по тілу кредиту та комісії відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 170 000,00 грн заборгованості за кредитом та 14 960,00 грн заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом за період з 01.10.2016 по 26.09.2017 підлягають задоволенню як такі, що доведені позивачем належними та допустимими доказами та не спростовані у встановленому порядку відповідачем.

Поряд з тим, враховуючи встановлений судом арифметично вірний розмір заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 105 960,61 грн заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 02.09.2016 по 26.09.2017 підлягає частковому задоволенню у розмірі 105 959,62 грн.

Крім того, відповідно до наданого до позову розрахунку та письмових пояснень до нього, за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача 62 089,79 грн пені, що складається:

- 45 299,69 грн пені, нарахованої з 02.10.2016 по 26.09.2017 на 170 000,00 грн заборгованості по сплаті кредиту;

- 14 300,21 грн пені, нарахованої на заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом наростаючим підсумком:

з 02.10.2016 по 31.10.2016 на суму 12 460,51 грн;

з 01.11.2016 по 30.11.2016 на суму 20 960,51 грн;

з 01.12.2016 по 30.12.2016 на суму 29 460,51 грн;

з 01.01.2017 по 31.01.2017 на суму 38 527,18 грн;

з 01.02.2017 по 28.02.2017 на суму 46 460,51 грн;

з 01.03.2017 по 31.03.2017 на суму 55 243,84 грн;

з 01.04.2017 по 30.04.2017 на суму 63 743,84 грн;

з 01.05.2017 по 31.05.2017 на суму 72 527,18 грн;

з 01.06.2017 по 30.06.2017 на суму 81 027,18 грн;

з 01.07.2017 по 31.07.2017 на суму 89 810,51 грн;

з 01.08.2017 по 31.07.2017 на суму 98 593,84 грн;

з 01.09.2017 по 26.09.2017 на суму 105 960,51 грн;

- 2 489,89 грн пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом зростаючим підсумком за періоди:

з 02.10.2016 по 31.10.2016 на суму 1 530,00 грн;

з 01.11.2016 по 30.11.2016 на суму 3 060,00 грн;

з 01.12.2016 по 30.12.2016 на суму 4 590,00 грн;

з 01.01.2017 по 31.01.2017 на суму 6 120,00 грн;

з 01.02.2017 по 28.02.2017 на суму 7 650,00 грн;

з 01.03.2017 по 31.03.2017 на суму 9 180,00 грн;

з 01.04.2017 по 30.04.2017 на суму 10 710,00 грн;

з 01.05.2017 по 31.05.2017 на суму 11 560,00 грн;

з 01.06.2017 по 30.06.2017 на суму 12 410,00 грн;

з 01.07.2017 по 31.07.2017 на суму 13 260,00 грн;

з 01.08.2017 по 31.07.2017 на суму 14 110,00 грн;

з 01.09.2017 по 26.09.2017 на суму 14 960,00 грн.

Відповідно до наданих суду заперечень на позов відповідач просив застосувати ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України та, відповідно, зменшити розмір пені до 1 200,00 гривень.

Приписами статей 230, 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пп. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.4 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених пп. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконано клієнтом.

Виходячи з системного аналізу зазначених пунктів договору, суд дійшов висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання договірних зобов’язань, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Водночас, в силу вимог ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2.1.4.3. Умов сплата відсотків за користування кредитом, нарахованих згідно пп. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4., 3.2.1.2.2.8.

Однак, положеннями Умов, у тому числі пунктами .2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4., 3.2.1.2.2.8., не передбачено строків сплати процентів за користування кредитом, а тому встановити момент, коли відповідач вважається таким, що прострочив за зобов’язаннями по сплаті процентів, не можливо.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення зобов'язання за договором виникає у позивача лише на суми заборгованості за кредитом та комісії.

Враховуючи встановленні Умовами строки проведення відповідачем розрахунків по сплаті комісії за користування кредитом, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені, зокрема, на заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 3.2.1.4.4 Умов, тобто з 2-го числа кожного місяця.

Отже, враховуючи безпідставне включення позивачем до періодів розрахунку пені на заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом дня, коли відповідач не вважався таким, що прострочив виконання відповідного зобов’язання, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення сум пені, з урахуванням норм закону та встановлених обставин в межах визначених позивачем періодів:

з 02.10.2016 по 31.10.2016 на суму 1 530,00 грн;

з 02.11.2016 по 30.11.2016 на суму 3 060,00 грн;

з 02.12.2016 по 30.12.2016 на суму 4 590,00 грн;

з 02.01.2017 по 31.01.2017 на суму 6 120,00 грн;

з 02.02.2017 по 28.02.2017 на суму 7 650,00 грн;

з 02.03.2017 по 31.03.2017 на суму 9 180,00 грн;

з 02.04.2017 по 30.04.2017 на суму 10 710,00 грн;

з 02.05.2017 по 31.05.2017 на суму 11 560,00 грн;

з 02.06.2017 по 30.06.2017 на суму 12 410,00 грн;

з 02.07.2017 по 31.07.2017 на суму 13 260,00 грн;

з 02.08.2017 по 31.08.2017 на суму 14 110,00 грн;

з 02.09.2017 по 26.09.2017 на суму 14 960,00 грн.

Оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, обрахований судом в межах визначених позивачем періодів з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Умов, становить 47 280,00 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 62 089,79 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 47 280,00 грн.

Що ж до клопотання відповідача про зменшення суми заявленої до стягнення пені, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України унормовано, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Статтями 33, 34 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених законодавчих положень, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування виняткових обставин в розумінні ст. 83 ГПК України, за наявності яких можливе зменшення розміру неустойки, у той час як додана до справи копія фінансового звіту відповідача за листопад 2017 року не свідчить про наявність відповідних виняткових обставин та про вжиття відповідачем заходів до добровільного усунення порушення грошового зобов’язання та настання відповідних наслідків, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені у розумінні ст. 83 ГПК України, у зв’язку з чим відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 551, 627, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, Бульвар 1-го Травня, будинок 13, ідентифікаційний код 32394011) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн 96 коп. заборгованості за кредитом, 105 959 (сто п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн 62 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 14 960 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) грн 00 коп. комісії, 47 280 (сорок сім тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп. пені та 5 072 (п’ять тисяч сімдесят дві) грн 99 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 29.12.2017.

Суддя В.А. Ярема