Рішення № 71485018, 09.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2018 року м. Київ № 826/15508/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4до третя особа:Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Шевченківського районного відділу комунальний центр "Центр комунального сервісу"провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Шевченківського районного відділу, третя особа - Комунальний центр "Центр комунального сервісу".

В поданій позовній заяві позивачі просять суд :

«Визнати дії головного управління державної міграційної служби України в місті Києві Шевченківського районного відділу неправомірними, щодо зняття нас з реєстраційного обліку та зобов'язати поновити на реєстраційному обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.»

Позовні вимоги мотивовані тим, що зняття з реєстрації проведено без наявності належних підстав.

Від відповідача надійшли письмові заперечення, з яких вбачається, що відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову з підстав, які викладені в письмових запереченнях, справу відповідач просив слухати без участі його представника.

Оскільки до судового засідання не прибули представник відповідача, за відсутності потреби заслухати свідка, експерта, судом на підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017 ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з листів Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 25.05.2016р. №306 та комунального концерну "Центр комунального сервісу" від 05.05.2016р. №02/06/12-80, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 22 жовтня 2014року за рішенням суду було знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_1.

При цьому в листі Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 25.05.2016р. №306 таким рішенням визначено рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22.10.2012р. у справі №2-1470/11.

Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 6 червня 2013 року) було зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_5 щодо користування квартирою № 16 будинку № 24 "Б" по вул. О. Гончара у м. Києві для виконання обов'язків власника.

Відповідно до редакції статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон N 1382-IV), яка діяла на момент зняття з реєстрації (22.10.2014р.), зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон N 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа N 21-1438а15).

З огляду на викладене, суд дійшов висновків, що позивачів було безпідставно знято з реєстрації на підставі судового рішення, яке не передбачало обставин, встановлених Законом.

При цьому судом не приймаються посилання Шевченківського районного відділу в місті Києві Головного управління Державної міграційної служби України, викладені в запереченнях на позов, на те, що підставою зняття з реєстрації місця проживання були заяви власника та документи, які підтверджують право власності на квартиру, зокрема, копія витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та копія договору купівлі-продажу квартири від 18.08.2014 р.

При цьому суд виходить з нижчевикладеного.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Натомість, відповідачем не було надано ні заяви власника, зазначеної в запереченнях, ні спростування інформації, викладеної у власному листі від 25.05.2016р. №306, в якому зазначено про зняття з реєстрації на підставі рішення суду. Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесеного рішення.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази зняття позивачів з реєстрації на підставі заяви власника квартири, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд зауважує, що перехід права власності від позивачів та їх виселення в судовому порядку може бути підставою для зняття з реєстрації, проте, існування таких обставин не є предметом розгляду в даній справі, оскільки в даній справі предмет розгляду обмежено правомірністю дій відповідача при знятті позивачів з реєстрації.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві щодо зняття з реєстраційного обліку 22 жовтня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язати Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві поновити реєстраційний облік ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С.К. Каракашьян