Рішення № 71483790, 03.01.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2018 р. справа № 809/1728/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Федів А.В.,

представника позивача Лаврука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 135 791,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2017 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 135 791,82 грн.

13.12.2017 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем несплачено в строки, визначені податковим законодавством, податкові зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 3 654,18 грн., а також штраф та пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 132 137,64 грн. Загальна сума податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 станом на день звернення до адміністративного суду, яку просить стягнути позивач, становить 135 791,82 грн.

Суд звертає увагу, що у зв'язку з набранням, 15.12.2017, чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, на виконання вимог пункту 10 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу, справу вирішено розглянути за правилами спрощеного позовного провадження, що діють після набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України згідно Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 205 КАС України, у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 23.09.2015 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку як платник податків у Калуській ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 09.11.2017 (а.с. 8-9).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із пунктом 6.1 статті 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (п. 8.3 ст. 8 ПК України).

Згідно із підпунктом10.1.2 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить єдиний податок.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу ХІV ПК України.

Так, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

В пункті 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно із пунктом 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на першу, другу, третю, четверту, п'яту та шосту групи платників єдиного податку.

До другої група платників єдиного податку відносяться фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України).

Відповідно до пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (п. 294.1 ст. 294 ПК України).

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 296.2 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу. Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву (п.п. 298.1.1 п.298 ст. 298 ПК України).

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 23.09.2015 подала до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, згідно якої вона з 01.10.2015 переведена на спрощену систему оподаткування ІІ групи (а.с. 12-13). Як наслідок, протягом 2016-2017 року була платником єдиного податку другої групи за ставкою оподаткування 15 відсотків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (ІІ група), зобов'язана сплачувати єдиний податок.

Однак, визначений Законом обов'язок щодо сплати єдиного податку відповідач виконувала неналежним чином, внаслідок чого допустила заборгованість в розмірі 3 654,18грн., зокрема за 2016 рік - в розмірі 774,18 грн., за 2017 рік - в розмірі 2 880,00 грн.

Щодо зобов`язання відповідача із сплати штрафу та пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд зазначає, що на підставі наказу № 370 від 20.03.2017 та направлення № 450 від 20.03.2017, виданих Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Мудрою Оксаною Василівною, в період з 20.03.2017 по 24.03.2017 проведена позапланова виїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 23.09.2015 по 28.02.2017.

За результатами вказаної перевірки 31.03.2017 складено акт № 218/09-19-1304/НОМЕР_1, висновками якого встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 за № 185/94 при проведені розрахунків нерезидента «ENERGY PALLET S.R.O.» ICO 28507592 UL.POD HARF 981/29, 19 000 PRAHA 9, CZECH по контракту № 11/01-2016 від 11.01.2016 (прострочена дебіторська заборгованість в сумі 3 367,04 EUR) та при проведені розрахунків нерезидента «K & M EURO GROUP SP. Z.O.O.» UL.TUZYCKA 8/6, 03-683 WARSZAWA, POLSKAпо контракту № 12/10-2015 від 12.10.2015 (прострочена дебіторська заборгованість в сумі 2 274,59 EUR).

За наслідками розгляду зазначеного акта перевірки від 31.03.2017, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення за № 00002001304 від 14.04.2017, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 510,00 грн. (а.с. 15) та за № 00002011304 від 14.04.2017, яким до позивача застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 131 627,64 грн. (а.с. 14).

Суд зазначає, що порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначає Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який прийнятий Верховною Радою України з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у зв'язку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

За правилами частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Частиною шостою вказаної статті Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Вимогами пункту першого постанов Правління Національного банку України від 03.03.2015 № 160 (чинна з 04.03.2015 до 03.06.2015), від 04.12.2015 № 863 (чинна з 05.12.2015 до 04.03.2016), від 03.03.2016 № 140 (чинна з 05.03.2016 до 09.06.2016) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що за порушення строків, встановлених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» або встановлених Національним банком України, до резидента можуть застосовуватися штрафні санкції у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення.

Суд зазначає, що пеня у відносинах зовнішньоекономічної діяльності - це захід майнового характеру, що полягає у сплаті суми коштів у вигляді відсотків за порушення суб'єктом господарювання (учасником таких відносин) правил, встановлених законодавством для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а саме щодо дотримання строків валютних розрахунків за зовнішньоекономічним договором.

При цьому згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД.

Як свідчать обставини справи, позивачем порушено строк розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому на виконання даних вимог закону позивачем застосовано до відповідача штрафні санкції та пеню у загальній сумі 132 137,64 грн. у вигляді податкових повідомлень-рішень № 00002001304 від 14.04.2017 та № 00002011304 від 14.04.2017. Розрахунок пені вказаний у Додатку № 5 до акта перевірки від 31.03.2017 за № 218/09-19-1304/НОМЕР_1 (а.с. 51), а розрахунок штрафних санкцій вказаний у Додатку № 6 до вказаного акта перевірки (а.с. 52).

Вказані податкові повідомлення-рішення від 14.04.2017 відповідач не оскаржувала, як наслідок, визначені ними суми грошових зобов'язань являються узгодженим податковим боргом відповідача, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем надсилалась на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога форми "Ф" № 459-17 від 01.03.2017, яку відповідач залишив без реагування (а.с. 11).

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями, податковою вимогою та довідкою-розрахунком податкового боргу, наявних у матеріалах справи.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подала. Судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 3 654,18 грн., а також штраф і пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у загальній сумі 132 137,64 грн. утворюють податковий борг відповідача в розмірі 135 791,82 грн., який нею не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який нею не сплачено та підлягає стягненню в дохід державного бюджету в розмірі 135 791,82 грн. з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід держави податковий борг в розмірі 135 791 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 82 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2: вул. АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Суддя Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 09 січня 2018 р..