Рішення № 71483724, 27.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року Справа № 804/7738/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпровського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпровського міського центру зайнятості до ОСОБА_2, в якому просить: стягнути з громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Дніпровського міського центру зайнятості кошти, незаконно виплаченої допомоги по безробіттю - 1 421,50 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач з 03.02.2016 року по 11.09.2016 року перебував, як безробітний на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості. Проте, в період перебування на обліку відповідач мав трудові відносини з ТОВ "СВ ТРАНС ЛОГІСТИК", згідно наказу № 25-СВ від 22.08.2016 року та отримував плату за виконані роботи, що зафіксовано в акті № 17062902 від 29.06.2017 року розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення. Отже, під час перебування на обліку у центрі ОСОБА_2 незаконно отримав допомогу по безробіттю у загальному розмірі 1 421,50 грн. Незаконно отримані кошти добровільно відповідачем повернуті не були.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Суд зазначає, що на момент розгляду справи в порядку письмового провадження 27.12.2017 року Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесето зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу. Відтак, справу розглянуто в порядку письмового провадження керуючись КАС України в редакції від 15.12.2017 року.Враховуючи те, що сторони у судове засідання не зявились, справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 03.02.2016 року звернувся до Дніпровського МЦЗ з письмовою заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі - Закон № 1533).

Відповідач був ознайомленний із заявою про те, що він суб'єктом підприємницької діяльності не зареєстрований, не отримує пенсію на пільгових умовах. Також, повідомлений, що у випадку працевлаштування зобов'язується повідомити спеціаліста Дніпровського МЦЗ.

Наказом Дніпровського МЦЗ № НТ 160203 від 03.02.2016 р. ОСОБА_2 надано статус безробітного та наказом № НТ 160210 від 10.02.2016 р. ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю із відповідної виплатою.

Фахівцем Дніпровського МЦЗ було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону № 1533. Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 працював як найманий працівник за трудовою книжкою в ТОВ "СВ ТРАНС ЛОГІСТИК" з 23.08.2016 року по 05.12.2016 року.

Згідно довідки, яка була видана відповідачу, у період з 23.08.2016 року по 11.09.2016 року ОСОБА_2 отримано допомогу по безробіттю у сумі 1 421,50 грн.

Позивачем вжито заходи по поверненню коштів шляхом надіслання відповідачу листа від 29.06.2017 року № 2541 про відшкодування коштів.

Проте відповідачем не відшкодовано кошти в розмірі 1 421,50 грн., виплачені як допомога по безробіттю.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону № 5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно (пункт 7 статті 1 Закону № 5067-VI).

Відповідно до частині 1 статті 4 Закону № 5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Частиною 1 та 2 статті 43 Закону № 5067-VI визначено, що статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам";

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Зареєстровані безробітні зобов'язані: інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону (пункт 4 частини 2 статті 44 Закону № 5067-VI).

За приписами частини 3 статті 44 Закону № 5067-VI відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного

Пунктом 1 статті 1 Закону № 1533 встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Частиною 3 статті 36 Закону № 1533 визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно підпункту 1 пункт у 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 р. № 613, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).

Відповідно до пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу Центр зайнятості припиняє реєстрацію: з дня початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, повязаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів): працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту); укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг); забезпечення роботою самостійно тощо.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги законодавства щодо отримання допомоги по безробіттю у періоді з 23.08.2016 року по 11.09.2016 року, в результаті чого, покладено обов'язок по відшкодуванню виплачених коштів, отриманих відповідачем як допомога по безробіттю у сумі 1 421,50 грн.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення суми коштів у розмірі 1 421,50 грн. з відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дніпровського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на рахунок Дніпровського міського центру зайнятості (р/р 37175000107113 в ГУДКСУ у Дніпропетровський області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 40991299) коштів у розмірі 1 421 (одна тисяча чотириста двадцять одна) гривня 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев