Ухвала суду № 71483149, 13.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 644/7136/16-ц Головуючий І інстанції - Глібко О.В.

Провадження № 22ц/790/4655/17 Головуючий ІІ інстанції - Кісь П.В.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

-Хорошевського О.М,,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3, заінтересовані особи: головний державний виконавець Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Золотавін Валерій Юрійович, головний державний виконавець Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гусева Наталія Геннадіївна, начальник Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дії, -

встановила:

02.09.2016 року ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_7, звернувся у суд зі скаргою, в якій просив суд визнати неправомірною діяльність головного державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Харківського міського управління юстиції Гусевої Наталії Геннадіївни по складанню нею 09.06.2016 року постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER державний номерний знак НОМЕР_1. Обґрунтовував дану вимогу тим, що остання допустила порушення посадової інструкції, а саме не повідомила ОСОБА_3 замовним листом про добровільне виконання рішення суду, без передачі на її адрес виконавчого провадження, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова виконавчого листа 208969 склала постанову про приєднання виконавчого провадження №34965504 до зведеного виконавчого провадження №50959408 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, але відомості про передачу виконавчого провадження в Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень не внесені.

Також просив визнати нечинними з моменту їх складання по виконавчому провадженню №34965504, складених 22.10.2012 року, постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та складеної 29.10.2012 року постанови про стягнення виконавчого збору, складених 09.06.2016 року постанови про приєднання виконавчого провадження №34965504 до зведеного виконавчого провадження №50959408 та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER державний номерний знак НОМЕР_1.

Зобов'язати державного виконавця Золотавіна В.Ю. не пізніше одного робочого дня з дня оголошення рішення суду здійснити виконавчі дії по скасуванню у виконавчому провадженні № 34965504 постанови про відкриття виконавчого провадження № 34965504, складеної 22.10.2012 р. та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження від 22.10.2012 року, а також складеної 29.10.2012 р. Постанови про приєднання виконавчого провадження №34965504 до зведеного виконавчого провадження 50959408 та складеної 09.06.2016 року постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на автомобіль ОСОБА_3 та яку згідно відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень по виконавчому провадженню №34965504 склав головний державний виконавець Золотавін В.Ю., складеної 09.06.2016 року головним державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції Гусевою Н.Г. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, згідно якої накладено арешт на автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER державний номерний знак НОМЕР_1 по виконавчому провадженню №34965504, та у разі передання вищезазначеної автомашини якійсь особі на зберігання не пізніше одного календарного дня з дня оголошення рішення по справі здійснити виконавчі дії по поверненню цієї автомашини ОСОБА_3.

Визнати неправомірною бездіяльність начальника Орджанікідзевського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 по не здійсненню ним контролю за виконавчими діями, які здійснювали головні державні виконавці його відділу Золотавін В.Ю. та Гусева Н.Г. по виконавчому провадженню № 34965504 та не складанню ним постанов про зобов'язання головних держвикгоавців Золотавіна В.Ю. та Гусева Н.Г. скасувати свої постанови про накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні № 34965504.

Також просив суд, відповідно до ст. 211 ЦПК України постановити окремі ухвали відносно неправомірних дій державних виконавців Гусевої Наталії Геннадіївни та Золотавіна Валерія Юрійовича, які направити Начальнику Орджонікідзевського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, а також постановити окрему ухвалу відносно ОСОБА_4, яку направити начальнику Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає ухвалу суду незаконною та просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги заявника у повному обсязі. Крім того, згідно ст. 320 ЦПК України, постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, в тому разі по фактам вказівки в рішенні суду в якості доказів ухвал суду першої інстанції та апеляційних інстанцій, які нею не оголошувалися в судових засіданнях та невиконання нею при розгляді справи вимог ст. 311 ЦПК України, зокрема невикористання при ухваленні рішення висновки та мотиви зазначені в ухвалі Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2017 року по справі № 644/7136/16-ц.

Також просить виключити в якості доказів по справі, зазначені в ухвалі суду першої інстанції, а саме: складену держвиконавцем постанови про виправлення помилки від 14.09.2016 року; ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.07.2016 року у справі № 644/6453/16-ц, якої не має в наявності в матеріалах справи та яка не оголошувалася в судовому засіданні; ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.10.2016 року зміст якої не оголошувався в судовому засіданні; ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2016 року по справі № 644/6453/16-ц, якої немає в матеріалах справи та яка не оголошувалася в судовому засіданні; ухвали Апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2016 року, якої немає в наявності в матеріалах справи та яка також не оголошувалася в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник вказує, що судом при постановлені ухвали було порушено ч.ч. 1,2 ст. 59, ч. ч. 1,2, 3,4 ст. 60, ч. 2 ст. 64, ч. 1 ст. 159, ч. ч. 1,3,4, ст. 212, ч. ч. 1,2,3 ст. 213 , ст. 214 ЦПК України, доказами чого є зміст ухвали та матеріали справи.

Судом в описовій частині ухвали не зазначено всіх вимог, які в своїй скарзі просив вирішити боржник.

Крім того, в ухвалі не вмотивовано, на якій підставі не задовольняються вимоги боржника про скасування Акту опису й арешту майна - транспортного засобу «WOLKS WAGEN TRANSPORTER», держномер НОМЕР_1 , зеленого кольору від 06.04.2016 p., яке було складено по ВП №48033429. Не зазначено , на якій підставі та з яких мотивів в якості доказу не приймається факт того, що арештований автомобіль є сумісною власністю подружжя, що є порушенням з боку судді ч.3.ч.4 ст.212 ЦПК України. Не зазначено, на якій підставі судом не зроблено оцінку того, що:

A) держвиконавцем не було надано доказу того, що Акт опису й арешту майна - транспортного засобу «WOLKSWAGEN TRANSPORTER», держномер НОМЕР_1 не було останнім внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень , доказом чого є відомості з цього реєстру про виконавче провадження № 48033429.

Судом було порушено ч.3.ч.4 ст.212 ЦПК України, доказом чого є відсутність зазначення в рішенні мотивів, на якій підставі нею не зроблено оцінку того, що:

- держвиконавцем не було надано доказу того, що Акт опису й арешту майна - транспортного засобу «WOLKSWAGEN TRANSPORTER», держномер НОМЕР_1 не було останнім внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень , доказом чого є відомості з цього реєстру про виконавче провадження № 48033429;

- держвиконавцем не було надано доказу того, що йому передавалося виконавче провадження від держвиконавця Носенко, доказом чого є те, що в відомостях про виконавче провадження № 48033429 відсутня інформація про передавання провадження від лержжвиконавця Носенко держвиконавцю Золотавіну В.Ю., а потім держвиконавцю Гусєвій, а також не було надано доказів того, що держвиконавцю Золотавіну В.Ю. було передано виконавче провадження № 34964504 , згідно якого ним було винесено постанову про накладення 09.06.2016 року по ВП № 34964504 арешту на транспортний засіб «WOLKSWAGEN TRANSPORTER», держномер НОМЕР_1;

- в постанові від 09.06.2016 року по ВП № 34964504 про арешт автомобіля боржника, складену невідомо яким держвиконавцем не вказано, що його віддають будь якій особі на зберігання,а також не було надано доказів того;

- не було надано доказів того, що держвиконацю якимись нормативно-правовими актами або наказами було дозволено виправляти помилки в Постановах про відкриття виконавчого провадження, в тому разі мав право складати Постанову про виправлення помилки від 14.09.2016 р.;

- в Інформаційному витягу з наданому до суду держвиконавцем не було надані постанови , які прохається визнати нечинними В своєму рішенні, незважаючи на приписи, зазначені в рішенні апеляційного суду, суддею не було вмотивовано відхилення доводів Скаржника про те, що :

1. не може бути підставою винесення рішення - неналежний доказ - Постанова про виправлення помилки від 14.09.2016 р. так як держвиконавець не мав повноважень на її складання та не прийнято рішення по клопотанню про виключенню її з якості доказів по справі, так як чинним на той момент законодавством право складати такі постанови було надано тільки начальнику органу ВДВС ,

2. держвиконавець Гусєва не могла здійснювати будь які виконавчі дії ар вищевказаному виконавчому провадженню без передачі їй виконавчого провадження та занесення про це відомостей та складення постанови про це до ЄРВП що є порушенням з боку суду вимог ч. 1.2 ст.60, н.3,4 ст.212 ЦПК України.

Згідно наданих держвиконавцем матеріалів виконавчого провадження №34965504 в рамках цього виконавчого провадження без занесення про це відомостей до ЄРВП на виконання вищевказаних постанов було складено

Також, суд не вмотивовує в своєму рішенню незадоволення вимоги по здійсненню виконавчі дії по поверненню цієї автомашини ОСОБА_3 та підставою відмову вказує на факт складення по іншому виконавчому провадженню, згідно яких при не скасованих арештах по цьому автомобілю було накладено арешти знову на цей автомобіль та передано його на зберігання та не вмотивовує в своєму рішенню про те, чому не приймається до уваги той факт, що:

- автомобіль є сумісною власністю подружжя;

- сплата всього боргу по виконавчому листу , на підставі якого автомобіль було арештовано та віддано іншій особі та того факту, що метою арешту автомобіля є забезпечення сплату боргу і таким чином, після його сплати відпадає в цьому потреба

- відсутність рішення будь якого суду про зупинення виконавчих дій саме по виконавчому провадженню, на підставі якого було вилучено автомобіль

- факт того, що виконавче провадження, в рамках якого автомобіль знову арештований та дії по якому оскаржуються було закрито та арешти скасовані вже після того,як

Крім того, судом, в порушення вимог ч.І ст.185 ЦПК України не оголошувалися та не надавались сторонам справи для ознайомлення всі ухвали судів доказом чого є подані держвиконавцями та начальником органу ВДВС заперечення від 14.06.2017 р. та згідно змісту яких вони не посилалися на судові ухвали, які стали підставою для ухвалення судом рішення, а також журнал судового засідання та аудіозапис судових засідань та згідно яких ухвали Орджонікідзевського районного суду від 04.07.2016 року , від

04.10.2016року, від 27.12.2016 року , ухвали Апеляційного суду Харківської області від

07.07.2016року не оголошувалися в судовому засіданні та не досліджувалися та про їх дослідження не прохала жодна зі сторін та їх , окрім ухвали від 04.10.2016 року не має в наявності в матеріалах справи.

Також, зазначає, що судом ухвалено рішення на підставі доказів, які не досліджувалися в судовому засіданні та не оголошувалися та не надавалися сторонам для ознайомлення та на них не посилалися сторони в своїх запереченнях та посилання на них в рішенні, є порушенням з боку судді ч.І ст.10, ч.І ст.11 ППК України.

Судом не вказано, згідно з яких мотивів при наявності рішення суду, яке набрало чинності про визнання неправомірними дій начальника ВДВС ОСОБА_4 та державних виконавців, він відмовив в задоволенні вимог про складання окремих ухвал суду відносно начальника ВДВС та державних виконавців.

Тобто, на думку заявника, судом було порушено вимоги ст. 212 ЦПК, так як не було оцінено докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість, оскільки не було надано оцінки вимозі щодо визнання постанов державного виконавця нечинними.

Судом також було порушено п.З ч.І ст.210 ЦПК України , ст.129 Конституції України, п.1 ст.8 , п.1.п.2.п.З ст.213 ЦПК України, п.2, п.6, п.10.п.11,п.12 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 N14 «Про судове рішення у цивільній справі».

В судовому засіданні заявник та його представник підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник Орджонікідзевського ВДВС (нині - міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області - далі по тексту «ВДВС») апеляційну скаргу не визнав і просив відхилити, вважаючи її безпідставною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга піддягає задоволенню частково за таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції обґрунтовував цей висновок посиланням на те: що станом на час розгляду справи цивільна справа, щодо виконання рішення якої було відкрито виконавче провадження і здійснювалися виконавчі дії, з якими не погоджується боржник ОСОБА_3, знаходиться у провадженні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа і до цього часу не розглянута у зв'язку з чим виконавче провадження зупинено, хоча в матеріалах виконавчого провадження і міститься заява стягувача про закриття виконавчого провадження від 23.05.2017 року; що раніше Орджонікідзевським районним судом м. Харкова вже розглядалися чисельні скарги ОСОБА_3 на дії ВДВС, в тому числі з приводу визнання незаконної передачі автомобіля на відповідальне зберігання ОСОБА_10 та негайне повернення автомобіля ОСОБА_3, однак у задоволенні цих вимог скарги ОСОБА_3 відмовлено, ухвалою Апеляційного суду Харківської області в цій частині судове рішення місцевого залишено без змін, а ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.12.2016 року у справі №644/6453/16-ц за було відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні скарги про визнання неправомірними дії державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження та арешту майна і дана ухвала набрала законної сили.

З такою ухвалою суду погодитися не можна у зв'язку з допущеним судом першої інстанції порушенням порядку, встановленого для вирішення зазначеного у скарзі питання.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 387 ЦПК України передбачено, що суд за результатами розгляду скарги постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою, мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався.

Аналіз вказаних норм процесуального закону у їх сукупності свідчить, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 суду належало постановити ухвалу, у якій зазначити суть кожного з зазначених в його скарзі питань, а в мотивувальній частині зазначити мотиви, з яких суд дійшов до певного висновку по кожному з них, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Особливості даної категорії спору полягають у тому, що суду належить перевірити доводи заявника ( у даному випадку - боржника ОСОБА_3), викладені у його скарзі, доводи наданих суду заперечень суб'єкта оскарження, і на підставі аналізу встановлених обставин по кожній із них надати висновок чи відповідали вимогам закону, зокрема нормам ЗУ «Про виконавче провадження», дії та прийняті процесуальні рішення (постанови, акти) державного виконавця та інших посадових осіб ВДВС, а разі встановлення обґрунтованості скарги та визнання оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності неправомірними, зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновити його порушені права чи свободи.

У разі встановлення, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи ВДВС і права боржника ОСОБА_3 не були порушені, в ухвалі необхідно надати вмотивовані висновки чому саме суд відхиляє доводи заявника.

Постановляючи 15 червня 2017 року ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції правильно посилався на межі розгляду скарги, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2017 року, якою залишена в силі ухвала місцевого суду від 04.10.2016 року в частині задоволення скарги, однак залишив поза увагою вимоги ст.ст.210, 387 ЦПК України і не надав правової оцінки кожному з доводів заявника з огляду на необхідність встановлення відповідності дій та рішень державних виконавців та інших посадових осіб ВДВС вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», обмежившись узагальненим посиланням на перешкоду у вирішенні заяви стягувача про закриття виконавчого провадження зупинення у виді зупинення виконаного провадження до вирішення справи за касаційною скаргою, на чисельні скарги ОСОБА_3 та на ухвалу суду у іншій справі, тобто на обставини, які не є предметом скарги, так як мали місце у часі після подання скарги, та судове рішення у іншій справі без зазначення їх взаємозв'язку.

Чисельність поданих боржником скарг, враховуючи їх тотожність та похідний зміст, в певній мірі ускладнюють розгляд та вирішення справи, проте не можуть бути підставою для порушення встановленого процесуальним законом порядку та недотримання вимог ст.ст.210 і 387 ЦПК України.

За таких обставин ухвала суду від 15 червня 2017 року відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.4ч.2 ст.307, п.3 ч.1 ст.312, ст.ст.313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року скасувати.

Передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню, згідно вимог ст.324 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський