Вирок № 71482821, 09.01.2018, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/14/18 Провадження №1-кп/630/8/18

В И Р О К

Іменем України

09 січня 2018 року м. Люботин

Люботинський міський суд Хаxрківської області

головуючий суддя Дем'яненко І.В.,

за участю:

секретаря Тимошенко К.О.,

прокурора Луценко І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області кримінальне провадження № 12017220780000919 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, громадянина України, українця, маючого базову загальну середню освіту, перебуваючого у цивільному шлюбі, непрацюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого в порядку ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 придбав, носив, зберігав бойові припаси, без передбаченого законом дозволу, за таких обставин

ОСОБА_1 в червні 2017 року, точну дату та час в ході досудового слідства не встановлено, знаходячись у лісі в м. Люботин Харківської області, більш точне місце та час під час досудового розслідування та судового розгляду, встановити не виявилося можливим, під час розшукування за допомогою металошукача металобрухту, знайшов біля дерева металеву банку , після того як він її відкрив, у ній був виявлений корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та два запали від гранати. Таким чином, вказаними діями ОСОБА_1 без передбаченого законом дозволу придбав вказаний бойовий припас, й розуміючи протиправність своїх дій, без передбаченого законом дозволу, в порушення «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями, метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 662 від 21 серпня 1998 року і «Положення про дозвільну систему», затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, поклав незаконно придбані корпус гранати Ф1 та два запали від гранати до своєї сумки, яку ОСОБА_1 мав при собі, приніс їх до себе додому за адресою: АДРЕСА_1, без передбаченого законом дозволу та маючи злочинний умисел спрямований на подальше незаконне зберігання вказаних речей, став незаконно зберігати їх за вказаною адресою.

У подальшому протиправні дії ОСОБА_1 у виді зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу були припинені працівниками Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП України в Харківській області, якими на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області, 06 грудня 2017 року в період часу з 09.01 год. по 11. 50 год. у присутності понятих, під час проведення обшуку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на кухні в стелі з гіпсокартону було виявлено та вилучено корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та запал до ручної гранати УЗГРМ-2, та в іншій кімнаті будинку було виявлено та вилучено ще один запал до ручної гранти УЗГРМ -2.

Згідно висновку експерта виявлені та вилучені предмети є: корпусом ручної осколкової гранатиФ1, уніфікованим запалом до ручних гранат модернізований УЗРГМ -2, накольним механізмом запалу до ручних гранат типу УЗГРМ -2 відноситься до категорії вибухових пристроїв і належить до засобу ініціювання вибуху, та являється частиною боєприпасу. Уніфікований запал до ручних гранат модернізований УЗГРМ -2 відноситься до категорії вибухових пристроїв і належить до засобу ініціювання вибуху, та являється частиною боєприпасу. У своїй сукупності (штатному з'єднанні) корпус гранати Ф-1, з уніфікованим запалом до ручних гранат модернізованих УЗРГМ -2, утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка відноситься до категорії боєприпасів.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбання, вносіння, зберігання, вибухових припасів, без передбаченого законом дозволу

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає.

Суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною повністю та, розглядаючи кримінальне провадження у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно якого ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України, кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння, зберігання вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, що виразилось у придбанні, носінні, зберіганні, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, мало місце. Зазначене діяння містить склад злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Обвинувачений ОСОБА_1 винен у вчиненні цього злочину, і підлягає покаранню за його вчинення.

Вина ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого йому злочину повністю доведена в ході досудового розслідування та судового слідства

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як особа, ОСОБА_1 раніше несудимий в порядку ст. 89 КК України, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно.

Повне визнання винності у вчиненні кримінального злочину, сприяння розкриттю злочину, є обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу, а також обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

Суд вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який в силу ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, для виправлення ОСОБА_1 йому необхідно обрати покарання, пов'язане з позбавленням волі, в межах санкції статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковані його дії.

Враховуючи, що ОСОБА_1,. раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, щиро розкаявся у скоєному, сприяв розкриттю злочину, виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства. Тому, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_1, йому. слід призначити покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України.

Тому суд , відповідно до ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, тобто, якщо він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу погодження з уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення інших злочинів.

Питання щодо судових витрат слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України, щодо речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373-375 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 263 КК України та призначити покарання строком 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і не звертати вирок в часині призначеного покарання до виконання, якщо засуджений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу погодження з уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

Процесуальні витрати в сумі 989,6 (дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 60 копійок) за виконання судової вибухотехнічної експертизи № 161/2017 від 08 грудня 2017 року стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, і.н НОМЕР_1на користь Держави (Одержувач УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, Код 24060300, МФО 8511011, Банк ГУДКСУ в Харківській області, р/р 31419544700005, код банку 37999680).

Речові докази по справі: корпус ручної гранати Ф-1, запали уніфіковані для ручних гранат модернізованих УЗРГМ -2 , які знаходяться в камері схову Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП України в Харківській області (квитанція № 55)- знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя(підпис) І. В. Дем'яненко