Ухвала суду № 71481658, 09.01.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 392/327/17

1-кп/405/51/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого - Льон С.М.,

при секретарі - Люльчак А.А..

за участю прокурора - Осипова Ю.С.,

захисників – адвокатів- Ковальова Ю.В., ОСОБА_1,

перекладача – ОСОБА_2

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015120190000458 від 30.06.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.11.2017 року обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12.01.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 під вартою.

В судовому засіданні прокурор вказав про необхідність продовження тримання обвинувачених під вартою, зазначивши, що ризики застосування запобіжного заходу – тримання під вартою не змінилися, не зменшилися та продовжують мати місце.

Захисник ОСОБА_7 заперечив щодо продовження строку тримання під вартою та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на інший, не пов’язаний з триманням під вартою. В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв’язки, батьків похилого віку, не має наміру ухилятися від суду. Стан здоров’я підзахисного погіршився, в умовах СІЗО не отримує належне лікування. Вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою за даних обставин є невмотивовано жорстким та безпідставним.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.

Захисник ОСОБА_1 заперечив щодо продовження строку тримання під вартою та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на інший. Зазначив, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не може виправдовувати таке тривале тримання їх під вартою. Тому, з метою дотримання гарантованого ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на свободу та особисту недоторканість ОСОБА_8, ОСОБА_9, просить змінити їм запобіжний захід.

Обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5А підтримали позицію захисника.

Враховуючи думку учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 під вартою, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 суд бере до уваги вимоги Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 р. у справі «Лабіта проти Італії»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Так, судом враховано, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, з конфіскацією майна. Обвинувачуються у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, що свідчить про те, що обвинувачені в подальшому можуть переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Судом враховано обставини зазначені у ст.178 КПК України, зокрема те, що обвинувачені раніше не судимі, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є уродженцями і жителями м. Дніпро, Дніпропетровської області, ОСОБА_5 уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, житель м. Дніпро. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одружені, мають на утриманні неповнолітніх дітей.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що тримання обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистою свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема правовим позиціям, викладеним в рішенні ЄСПЛ у справі «Харченко проти України».

На підставі викладеного запобіжний захід – тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає продовженню строком на 60 днів, тобто до 09 березня 2018 року, так як більш м’який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов’язків та завдань кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 331, 177, 178, 194 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 днів до 09 березня 2018 року – 14:20 год.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на 60 днів до 09 березня 2018 року – 14:20 год.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 на 60 днів до 09 березня 2018 року – 14:20 год.

В задоволені клопотання захисників про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Кропивницька установа виконання покарань (№14)».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_10