Постанова № 71481476, 09.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/4849/17 22-ц/774/416/К/18

Справа № 214/4849/17 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/416/К/18 суддя Євтушенко О.І.

Категорія - 33 ( ІІ ) Суддя - доповідач - Зубакова В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря: Видрик А.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 25 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Прокуратури Дніпропетровської області, керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 Кондратова Володимира Гарійовича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Романова Віталія Адольфовича, Державної казначейської служби України, треті особи Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, про визнання протиправними дій, встановлення факту порушення прав, стягнення моральної шкоди.

Учасники справи, які присутні у судовому засіданні:

позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 25 жовтня 2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Прокуратури Дніпропетровської області, керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 Кондратова Володимира Гарійовича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Романова Віталія Адольфовича, Державної казначейської служби України, треті особи Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, про визнання протиправними дій правоохоронців по спробі вручити їй повістку чи інший документ, встановлення факту порушення її прав людини, стягнення моральної шкоди, закрито у зв'язку з тим, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального права та її право на доступ до правосуддя.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Закриваючи провадження у справі, суд керувався п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та виходив з того, що спір є публічно-правовим, оскільки виник під час виконання відповідачами, як суб'єктами владних повноважень дій, які позивач оскаржує, як протиправні.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до статті 15 ЦПК України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення, віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що, на її думку, неправомірними діями правоохоронців, які полягають у спробі вручити їй повістку чи інший документ, їй спричинена моральна шкода, яку просила стягнути на підставі ст.1176 ЦК України.

При цьому, позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_5, використовуючи свій статус поліцейського, в приміщенні Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу намагався незаконно примусити позивача отримати якийсь документ та затримати її і доставити в поліцію для надання "лжесвідчень", а інші троє поліцейських (без зазначення їх посад та прізвищ) незаконно проникли на сходовий майданчик у під'їзді будинку, де проживає позивач, що, на думку позивача, є порушенням її прав, у зв'язку з чим, вона має право на відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями поліцейських (а.с. 1-5).

Отже, у даному випадку між сторонами відсутні відносини вертикального підпорядкування, позивачем заявлено вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, яку остання просила стягнути на підставі ст.1176 ЦК України, та не ставиться питання щодо визнання незаконними дій суб'єктів владних повноважень при виконанні їхніх посадових обов'язків, а тому виниклі правовідносини не пов'язані з публічно-правовим спором.

Суд першої інстанції не врахував наведених вимог закону, суб'єктного складу учасників спору, характеру спірних правовідносин, всупереч ст. 15 ЦПК України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, дійшов необґрунтованого висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено порядок, встановлений процесуальним законодавством для прийняття заяви, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 25 жовтня 2017 рокускасувати та направити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Прокуратури Дніпропетровської області, керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 Кондратова Володимира Гарійовича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Романова Віталія Адольфовича, Державної казначейської служби України, треті особи Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, про визнання протиправними дій, встановлення факту порушення прав, стягнення моральної шкоди до Саксаганського районного суду м.Кривого Рогудля подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді: