Постанова № 71481364, 09.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/2385/17 22-ц/774/182/К/18

Справа № 212/2385/17 Головуючий у 1-ій інстанції

Провадження № 22-ц/774/182/К/18 ОСОБА_1

Категорія - 26 (І) Суддя-доповідач: Зубакова В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря: Видрик А.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами відповідачів Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» та Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди.

Учасники справи, які присутні у судовому засіданні:

представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - Корчака Марія Володимирівна,

представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_7, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом доПриватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ЦГЗК»), Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» (далі - ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, працюючи у відповідачів в шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв'язку із чим, висновком МСЕК від 24.01.2017 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 60% з 01 січня 2017 року до 01 лютого 2018 року, а також третю групу інвалідності.

Вважає, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідачів та підлягає відшкодуванню ними, а тому просив суд стягнути на свою користь моральну шкоду з кожного з відповідачів по 320000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, завдану в зв'язку з ушкодженням здоров'я, у розмірі 22000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, завдану в зв'язку з ушкодженням здоров'я, у розмірі 15000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судові витрати у розмірі 390,00 грн.

Стягнуто з ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на користь держави судові витрати у розмірі 250,00 грн.

В решті позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовув частині задоволення позовних вимог доПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки робота у шкідливих умовах праці законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, позивач при укладенні трудового договору був повідомлений і ознайомлений під розпис про шкідливі умови праці, а тому підстави для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди на підприємство відсутні; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Також зазначає, що судом визначено розмір моральної шкоди без врахування конкретних обставин справи, а саме: відсотку втрати профпрацездатності позивача, характеру отриманого ним професійного захворювання та пов'язаних з ним моральних страждань, істотності вимушених змін в житті позивача, відсутності погіршення стану його здоров'я, а також ступеня вини ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» та стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині задоволення позовних вимог до ПрАТ «ЦГЗК», посилаючись на те, що судом першої інстанції не надано оцінки Акту розслідування причин виникнення профзахворювання форми П-4 від 24.11.2016 року, у якому не визначено винних осіб у настанні професійного захворювання та зазначено, що підставою для встановлення професійного захворювання стала робота позивачав ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка»; не враховано відсутність доказів, які підтверджують факт спричинення моральної шкоди та вину відповідача у її заподіянні. Крім того, позивач при укладенні трудового договору, був повідомлений і ознайомлений під розпис про шкідливі умови праці, а тому підстави покладення обов'язку відшкодування шкоди на підприємство відсутні, оскільки причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням та діями самого позивача, які виразилися у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачаПрАТ «ЦГЗК» Корчаку М.В., яка підтримала доводи поданої апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_7, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг відповідачів та просила залишити їх без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 працював у шкідливих умовах праці на підприємстві «Криворізький ЦГЗК», правонаступником якого є відповідач ПрАТ «ЦГЗК» в період: з 14.03.1984 року по 06.05.1984 року слюсарем з ремонту обладнання на дробильній фабриці, з 27.06.1986 року по 11.09.1986 року слюсарем з ремонту обладнання, з 12.09.1986 року по 01.03.1987 року дробильником, з 01.10.1987 року по 14.08.1988 року майстром основної виробничої дільниці комплексної технологічної бригади дробильної фабрики, з 15.08.1988 року по 31.01.1995 року дробильником дробильної фабрики, з 01.02.1995 року по 27.03.1996 року майстром дільниці дроблення дробильно-збагачувального комплексу, з 22.02.2008 року по 16.02.2009 року слюсарем черговим та з ремонту устаткування, з 17.02.2009 року по 15.03.2016 року - дробильником у шкідливих умовах праці. 15.03.2016 року - звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України.

Крім того, з 05.08.1996 року по 09.01.2008 року ОСОБА_5 працював на ш. Фрунзе АТ «Суха Балка», правонаступником якого є відповідач ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», підземним машиністом дробилки у шкідливих умовах праці (а.с. 8-12).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 11.08.2016 року, протокол № 1086, у позивача встановлені професійні захворювання з діагнозами: 1)хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група «А». ЛН першого-другого ст.; 2) радикулопатія білатеральна, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозами ліктьових (ПФ першого-другого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів (а.с. 23-24).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24 листопада 2016 року причиною виникнення зазначених професійних захворювань у ОСОБА_5 є робота впродовж 29 року 4 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, які перевищували нормативні показники. Так, перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу становило: аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони концентрація мг/м3: з вмістом кристалічного кремнію діоксину у пилу від 10% до 70% - 6,05 при гранично допустимій - 2,0 мг/м3; важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: 37кг при нормативному значенні до 30 кг; статистичне навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками, кг/с: 84216 при нормативному значені 70000; нахили тулуба кількість за зміну: до 216 при гранично допустимій 51-100 (а.с. 13-15).

Висновком МСЕК від 24 січня 2017 року ОСОБА_5 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 60%, з яких: 20% - по хронічному обструктивному захворюванню легень та 40% - по радикулопатії, а також третю групу інвалідності з наступним переоглядом 01.01.2018 року (а.с. 16).

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями, моральної шкоди відповідачами з вини яких її й заподіяно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24 листопада 2016 року, причиною професійних захворювань позивача є робота на ПрАТ «ЦГЗК» впродовж 17 років 11 місяців в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які перевищували нормативні показники.

При цьому, в акті зазначено і те, що згідно медичного висновку ЛЕК Українського науково - дослідного інституту промислової медицини від 11.08.2016 року № 1086 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут ОСОБА_5 з 05.08.1996 року по 09.01.2008 року на ш. Фрунзе АТ «Суха Балка», правонаступником якого є відповідач ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», підземним машиністом дробилки у шкідливих умовах праці.

Отже, обидва роботодавці - ПрАТ «ЦГЗК», ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» під час роботи позивача допустили перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини роботодавців - ПрАТ «ЦГЗК» та ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», якими не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ЦГЗК» про не встановлення актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24 листопада 2016 року конкретних винних осіб у настанні професійного захворювання, оскільки цим актом встановлено порушення відповідачами положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Спростовуються доводи апеляційних скарг відповідачів щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Посилання представників відповідачів в апеляційних скаргах на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, про що його було повідомлено під підпис при укладення трудового договору, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди, за умови доведеності такої шкоди, та не мають враховуватися судом при визначенні розміру моральної шкоди.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг відповідачів в частині визначення розміру моральної шкоди, колегія суддів погоджується із стягнутим судом першої інстанції з відповідача ПрАТ «ЦГЗК» на користь позивача розміром моральної шкоди в сумі 22000,00 грн. та з ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» - розміром моральної шкоди в сумі 15000,00 грн. й вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди районним судом взято до уваги роз'яснення, наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача, тривалості його роботи в шкідливих умовах праці на кожному з підприємств, ступеня шкідливості умов праці, його стану здоров'я, який не покращився, що підтверджується висновком МСЕК від 14.12.2017 року, та виходячи з засад розумності, виваженості та співмірності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційних скарг відсутні, тому апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги відповідачів Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» та Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді: