Ухвала суду № 71480244, 05.01.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/128/18

Провадження №2/200/22/18

УХВАЛА

про забезпечення позову

05 січня 2018 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-1» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТ-1» звернулось до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_2, про розірвання договору.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2018 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено попереднє судове засідання на 29 січня 2018 року о 16 год.00 хв.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом заборони будь-кому з органів управління, власникам та іншим повноважним представникам ТОВ «МТ-1» здійснювати передачу нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Миронова (нова назва – Європейська), в районі будинку №7 ОСОБА_1 або її повноважним представникам; накладення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Миронова (нова назва – Європейська), в районі будинку №7, пов’язаних з державною реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заяви зазначив, що відповідач не визнає права Позивача на розірвання договору та стверджує, що нею було сплачено частку інвестування та наявність в неї з приводу цього права на передачу нежилого приміщення, яке було збудовано за адресою: м. Дніпро, вул. Миронова (нова назва – Європейська), в районі будинку №7. Відповідач навіть звернулась з заявою про вчинення посадовими особами ТОВ «МТ-1» кримінального правопорушення, відповідно до якого було відкрито кримінальне провадження №12017040650003294. Однак кримінальну справу було закрито з підстави відсутності об’єктивного підтвердження неправомірних дій зі сторони посадових осіб ТОВ «МТ-1».

Позивач вважає, що за доцільне застосувати саме цей вид забезпечення позову, оскільки існує реальна загроза здійснення відповідачем неправомірних дій щодо привласнення нежитлового приміщення, реєстрації права власності на спірне майно, та можливе подальше відчуження такого на користь третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із вимогами ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Забезпечення позову це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до роз'яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи розяснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, проаналізувавши зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки відносини, які виникли між сторонами спору, стосуються предмету позову, а тому за наявності наданих позивачем доказів є підстави допускати ймовірність спрямованих відповідачем дій на реалізацію наміру відчужити спірний об'єкт нерухомого майна, чим ускладнити чи зробити неможливим виконання прийнятого в майбутньому рішення суду, а тому вважає за необхідне задовольнити заяву позивача.

Суд вважає за необхідне роз’яснити, що відповідно до п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляд.

Керуючись ст.ст.4, 10, 149-153, 157, 258-261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-1» про забезпечення позову – задовольнити.

Заборонити будь-кому з органів управління, власникам та іншим повноважним представникам ТОВ «МТ-1» здійснювати передачу нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Миронова (нова назва – Європейська), в районі будинку №7 ОСОБА_1 або її повноважним представникам.

Накласти заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Миронова (нова назва – Європейська), в районі будинку №7, пов’язаних з державною реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також подальшому розгляду справи.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску