Ухвала суду № 71479269, 27.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/650/17 Справа № 695/2580/16-к Категорія: ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Левченко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Дмитренка М. І. Іваненка І. В., Соломки І. А. Овчаренко І. С., Єгорової С.А. з участю прокурораЛєнкової Н.Д., Пашковської Ю.П.

обвинуваченого ОСОБА_9

захисника Данилевського М.О.

потерпілої ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9, прокурора Золотоніської місцевої прокуратури Сапейка К.Я. на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 травня 2017 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Кленова, Новоград-Волинського району, Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, неодруженого, непрацюючого, учасника бойових дій, раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_9 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 12 червня 2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 застосований у виді запобіжного заходу - тримання під вартою, залишено до набрання вироком законної сили.

Вирішено долю речових доказів у відповідності до вимог ст.100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_9 визнаний винним та засуджений за те, що 12 червня 2016 року близько 12 години 30 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, а саме на території домоволодіння, у стані алкогольного сп'яніння, в ході конфлікту зі своєю матір'ю ОСОБА_11, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків у вигляді смерті іншої людини, тримаючи сокиру в руках, наніс останній декілька ударів сокирою по голові, шиї та нижніх кінцівках, після чого тримаючи сокиру в руках кинув у сторону потерпілої, чим завдав останній тілесні ушкодження, згідно висновку експерта №05-8-01/233 від 18 серпня 2016 року у вигляді травми голови з вдавленим переломом лівої тім'яної кістки, ушкодженням твердої мозкової оболонки, забоєм головного мозку, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень з небезпекою для життя; травму правої нижньої кінцівки з переломом обох кісточок правого гомілково-ступневого суглобу, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості з тривалим розладом здоров'я; рану шиї, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, однак суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого не настали від причин, що не залежали від волі ОСОБА_9, тим самим останній не довів свій умисел до кінця, з причин, які не залежали від його волі.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_9 та прокурор Сапейко К.Я. подали апеляційні скарги.

Прокурор просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 засудити до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців позбавлення волі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд при призначенні покарання недостатньо врахував, що обвинувачений вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, скоєний злочин є найтяжчим злочином проти життя та здоров'я рідної матері, допомоги потерпілій після вчиненого не надав, у вчиненому не розкаявся, не сприяв розкриттю злочину.

Обвинувачений просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким виправдати його за ч.1 ст.373 КПК України з підстав недоведеності вини, мотивуючи свої вимоги тим, що суд поклав в основу обвинувачення недопустимі та неналежні докази, а також не звернув уваги на те, що покази свідків та обвинуваченого повністю спростовують доводи обвинувачення. Обвинувачений вказує на наступні порушення норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність фактичних обставин справи висновкам суду:

- покази потерпілої ОСОБА_11 вказують лише на те, що відбулась сварка з ОСОБА_9 від чого останній міг необережно завдати їй травму голови;

- суд прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які не були безпосередніми очевидцями подій;

- протокол слідчого експерименту від 13 червня 2016 року та відеозапис до нього здобуті з порушенням ч.4 ст.223, ч.2 ст. 224 КПК України, а тому є недопустимими доказами;

- крім того, звертає увагу на висновок експерта від 30 серпня 2016 року, який на думку, обвинуваченого є сумнівним та суперечливим, через невідповідність підсумків фактичним обставинам;

- зазначає, що в судовому засіданні не були досліджені речові докази, які просто показувались стороною обвинувачення, однак, жодного коментарю щодо зв'язку цих речей із скоєним злочином прокурором не наводилось, не проводилась також експертиза знаряддя злочину.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 стверджує, що будь-якого умислу на вбивство матері він не мав, це була лише побутова сварка, яка закінчилась нанесенням з необережності тілесних ушкоджень в область голови ОСОБА_11, про що він щиро шкодує, та мати вже давно пробачила його за цей випадок.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника Данилевського М.О., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених підстав, апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, думку прокурора Пашковської Ю.П., яка підтримала вимоги апеляційної скарги прокурора Сапейко К.Я. та заперечувала проти задоволення апеляції обвинуваченого, міркування потерпілої ОСОБА_11, яка просила апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а апеляцію обвинуваченого задовольнити, зазначила, що не має жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_9, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду, щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він визнаний винним та засуджений при обставинах наведених у вироку, підтверджений зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винуватість у вчиненні злочину.

Вірною є і кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_9 своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні, його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, показаннями обвинуваченого ОСОБА_9, згідно яких він показав що, це був нещасний випадок. Так, в той день він перебував у адекватному стані, на кухні у нього з матір'ю виникла сварка та він пішов рубати дрова. Потім мати вийшла на подвір'я, підбігла до нього ззаду, схопила його за руку чи плече, сама вихопила у нього сокиру і поранилася. Він завів матір до хати, допоміг їй лягти, перемотав голову та вкрив її. Він з нею розмовляв, вона говорила, що все добре. Потім приїхав брат Андрій, він з ним посварився, а потім пішов у літню кухню спати.

Показаннями потерпілої ОСОБА_11, які вона надала в ході судового розгляду в першій інстанції, що вона є матір'ю обвинуваченого та в той день вони були випивші, оскільки получили пенсію. Так, вона дала 600 гривень Петрові та він поїхав до магазину скупитися. Через деякий час він повернувся, вона з чоловіком та ОСОБА_9 сіли на кухні обідати. Під час обіду вони випивали та у них виникла сварка, її чоловік утік, а вона залишилася з ОСОБА_9. Більше нічого вона не пам'ятає, до свідомості вона прийшла у реанімації, щоб ОСОБА_9 її бив не пам'ятає. Просила щоб його не наказували та відпустили.

Дані обставини потерпіла ОСОБА_11 підтвердила при апеляційному розгляді, висловлюючи свою думку стосовно заявлених апеляційних скарг.

Показаннями інших свідків, допитаних судом, зокрема, ОСОБА_14, ОСОБА_13 ОСОБА_15, які не були безпосередніми свідками вчинення злочину, але повідомили про події, які відбувались після скоєння злочину, про поведінку ОСОБА_9 і його характеризуючі дані.

Хибними є доводи апеляційної скарги обвинуваченого, щодо необхідності відхилення показів свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13, оскільки суд оцінив кожен доказ окремо, зокрема, і покази даних свідків, а потім всі докази у сукупності, усунувши протиріччя, та сприймаючи лише докази, які безпосередньо вказували на встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляції ОСОБА_9 з приводу об'єктивності та неупередженості показів потерпілої ОСОБА_11, згідно яких в них відбулась сварка з ОСОБА_9 від чого останній міг необережно завдати їй травму голови.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_11 є матір'ю обвинуваченого, та внаслідок отриманих тілесних ушкоджень по голові, не пам'ятала всіх обставин подій, які сталися 12 червня 2016 року, що вона підтвердила, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій. Крім того, через тісний родинний зв'язок, вона є зацікавленою особою, та її покази спрямовані на відвернення призначення суворого покарання для її сина - ОСОБА_9

Згідно ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_9 про невідповідність протоколу слідчого експерименту від 13 червня 2016 року та відеозапису до нього вимогам ч.4 ст.223, ч.2 ст. 224 КПК України.

Обвинуваченим вчинено злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, направлений на позбавлення життя рідної матері, він міг змінити свої покази для уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, а тому слідчий з метою встановлення обставин, які відбувалися 12 червня 2016 року міг невідкладно провести слідчу дію, зокрема, слідчий експеримент, яка б надала змогу в найкоротші строки розкрити дане кримінальне правопорушення.

Твердження обвинуваченого про порушення даною слідчою дією вимог ч.2 ст. 224 КПК України не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з протоколу слідчого експерименту час початку є 02 год. 42 хв., а закінчення - 02 год. 56 хв. Крім того, ст. 224 КПК встановлює вимоги для проведення іншої слідчої дії, а саме, допиту.

До того ж, будь-яких зауважень з боку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - ОСОБА_16, за участю якого проводилася слідча дія, на протокол слідчого експерименту не поступало.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апеляційної скарги ОСОБА_9, що тілесні ушкодження, які він завдав матері є нещасним випадком та умислу на вбивство він не мав, оскільки вказане беззаперечно спростовується даними висновку експерта №05-8-01/283 від 30 серпня 2016 року згідно якого ОСОБА_11 було нанесено не менше ніж три удари (в голову, шию, правий гомілково-ступневий суглоб) та протоколом проведення слідчого експерименту від 13 червня 2016 року та відеозаписом до нього, згідно якого обвинувачений ОСОБА_9 показав, що саме він кидав сокирою у потерпілу. Крім того, про умисел саме на вбивство ОСОБА_11 свідчили і показання, допитаної в судовому засіданні суду першої інстанції експерта ОСОБА_17, яка проводила судово-медичну експертизу в даному кримінальному провадженні, та підтвердила, що тілесні ушкодження у потерпілої виникли від дії тупого предмету, яким може бути і сокира, від таких тілесних ушкоджень вона могла загинути якщо б їй не надали вчасно медичну допомогу.

Вказані докази були досліджені судом першої інстанції, та суд вірно прийшов до висновку, що вони є логічними, послідовними та узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, і доводять наявність в діях обвинуваченого умислу на вбивство ОСОБА_11, яке, проте, він не зміг завершити з причин, які не залежали від його волі.

У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно з вимогами ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9, районний суд достатньо виконав вимоги статей 50,65,66,67 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, який він вчинив проти життя та здоров'я рідної матері, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризуються негативно, зловживає спиртними напоями, дебоширить, порушує громадський порядок, вчиняє сварки в сім'ї, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у вчиненому не розкаявся, допомоги потерпілій не надав, не сприяв розкриттю злочину, та за наявності обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, обґрунтовано призначив ОСОБА_9 покарання у виді восьми років позбавлення волі, яке, на думку колегії суддів, відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, суд першої інстанції вірно врахував характеризуючі дані по місцю служби ОСОБА_9, згідно яких він негативно характеризується, до виконання службових обов'язків відносився недбало, порушував військову дисципліну, мали місце випадки самовільного залишення служби, коли військова частина виконувала бойові завдання.

Підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, в якій порушується питання про погіршення становища обвинуваченого та призначення йому більш суворого покарання, колегія суддів не вбачає, оскільки суд першої інстанції при призначенні покарання врахував характеризуючі дані на обвинуваченого та обставини, які наводить прокурор в своїй апеляції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження районним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_9 вирок є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9, прокурора Золотоніської місцевої прокуратури Сапейка К.Я. - залишити без задоволення, а вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 травня 2017 року стосовно ОСОБА_9 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим ОСОБА_9 - з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий :

Судді :