Постанова № 71478776, 09.01.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Провадження № 33/792/17/18

Справа № 676/3935/17 Головуючий в 1-й інстанції Драч І. В.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Бондар В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі: головуючої-судді Бондар В.В., з участю секретарів судового засідання Коростелкіної Ю.І., Пелюх О.С., особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, його захисника - ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому, в тому числі в режимі відеоконференції, справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 серпня 2017 року,-

В с т а н о в и в :

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 серпня 2017 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, не працює,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено штраф в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 320 грн. судового збору.

ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 23 липня 2017 року о 21 год. 45 хв. в м. Кам'янці-Подільському по вул. Л.Українки, керував транспортним засобом «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння (1,2 ‰), який зафіксовано в медичному закладі висновком № 392 від 23 липня 2017 року, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити. Вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив усі наявні в матеріалах справи докази, які, на переконання захисника, не доводять винуватості вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, належним чином не повідомив ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, розглянув справу у його відсутність, копію постанови ОСОБА_2 не отримував, чим суд першої інстанції порушив його право на захист. Вважає, що огляд водія був проведений з порушеннями вимог законодавства, з залученням свідків, які не є неупередженими, протокол складений з порушеннями законодавства, відтак в справі відсутні належні та допустимі докази в підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 15 листопада 2017 року захиснику ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2

Заслухавши думку ОСОБА_2, його захисника - адвоката ОСОБА_3 в підтримання доводів апеляційної скарги, допитавши свідків, дослідивши зібрані та досліджені апеляційним судом докази, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 - скасуванню, з прийняттям нової постанови про закриття провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, з наступних підстав.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги захисника, що суд розглянув справу у відсутність ОСОБА_2, за відсутності даних про його завчасне повідомлення про судовий розгляд, у строки, передбачені ст. 277-2 КУпАП, чим порушено його право на захист.

За змістом ст. 277-2 КУпАП особа має бути повідомлена про розгляд справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді. Ці строки, визначені законом, не можуть бути скорочені судом.

Як видно з матеріалів справи, про місце, день та час судового розгляду складеного щодо нього протоколу(тобто 3 серпня 2017року) ОСОБА_2 був повідомлений секретарем судового засідання 1 серпня 2017року, про що свідчить відповідна телефонограма(а.с.10), також ОСОБА_2 був додатково 2 серпня 2017року повідомлений про судовий розгляд з допомогою SMS-повідомлення, про що свідчить довідка про доставлення сповіщення(а.с.11). Однак, ОСОБА_2 був повідомлений судом пізніше, як за три доби до початку розгляду справи, що є порушенням вимог ст. 277-2 КУпАП. За відсутності в суду даних про повідомлення особи про судовий розгляд справи щодо неї, не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для розгляду справи про притягнення особи до відповідальності, у відсутність цієї особи.

З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги, що суд розглянув справу у відсутність ОСОБА_2 за відсутності даних про повідомлення особи в передбачений законом строк, чим, на переконання сторони захисту, порушено його право на захист, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Доводи ж захисника, що повідомлення ОСОБА_2 судовою повісткою в вигляді смс-повідомлення не могло бути застосовано, не приймаються апеляційним судом до уваги, зважаючи, що ОСОБА_2 при оформленні матеріалів справи надав відповідну заяву про намір отримувати судові повістки з вигляді смс-повідомлення (а.с.3), що і було задоволено судом першої інстанції.

Апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, під час розгляду справи, не перевірив в повному обсязі належним чином всіх обставин справи, не дав належної оцінки сукупності зібраних доказів, та дійшов передчасного висновку про наявність справі належних та допустимих доказів, які можуть бути покладені в основу доведеності вини ОСОБА_2, а доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Однак суд першої інстанції не в повній мірі та безпосередньо не дослідив всі докази по справі.

Як видно з оскарженої постанови суд першої інстанції в основу доведеності вини ОСОБА_2 поклав протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_2, висновок лікаря про перебування останнього в стані алкогольного сп»яніння, письмові пояснення в протоколі ОСОБА_2, де він з правопорушенням згідний, письмові пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та відеозаписом, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом.

Однак з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з наступних причин.

У складеному протоколі про адміністративне правопорушення, зазначено, що той складений 23 липня 2017року інспектором СРПП Кам»янець-Подільського ВП ГУПН в Хмельницькій області

ОСОБА_7 та зазначено, що «23 липня 2017року о 21год. 45хв. в м.Кам»янці-Подільському по вул. Л.Українки, ОСОБА_2 керував автомобілем» «Хюндай», номерний знак НОМЕР_1, «в стані алкогольного сп»яніння, огляд на стан сп»яніння у встановленому законом порядку проводився в МОЗ Кам»янець-Подільської лікарні №1, згідно висновку медогляду водій керував транспортним засобом в стані алкогольного сп»яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. (а.с.1). В складеному протоколі про адміністративне правопорушення свідками цього правопорушення вказані ОСОБА_6, ОСОБА_5, які, як встановлено під час їх допиту апеляційним судом, є членами громадського формування з охорони громадського порядку «Броня». Ці свідки спільно з поліцейськими того дня брали участь в охороні громадського порядку, при цьому здійснюють такі функції постійно, приїхали одним автомобілем з поліцейськими, що, зважаючи на їх повноваження, якими вони наділені законодавством, дає апеляційному суду підстави погодитись з доводами апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в даному провадженні є особами, щодо неупередженості яких є сумніви.

Дослідивши в апеляційному суді зібрані в провадженні докази, допитавши свідків, особу, що притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд приходить до висновку, що протокол, як недопустимий доказ, позаяк ґрунтується на висновку лікаря, що складений з порушенням законодавства, не може бути покладений в основу доведеності вини ОСОБА_2

Як вказав під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 він відмовився від проходження огляду на місці зупинки тому, що він не довіряв поліцейським та їх технічному засобу, а не з підстав залучення свідків, які були упередженими(відтак в цій частині доводи апеляційної скарги щодо причин його відмови проходити огляд на місці зупинки(залучення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5.) не приймаються апеляційним судом до уваги). ОСОБА_2 визнавав той факт, що відмовившись від проходження огляду на місці зупинки його автомобіля працівниками поліції, він погодився пройти огляд у лікарні, прилад вже був готовий до експлуатації, з мундштуком, після огляду лікар не повідомив йому про результати огляду, сказавши, що все нормально. Вказував, що під час огляду ні поліцейських, ні свідків не було, а частину підписів в протоколі він поставив наступного дня не в місці, про яке зазначено в протоколі, а в іншому місці, біля кафе, під умовою повернення йому автомобіля, який був вилучений поліцейськими ще до поїздки до лікарні.

В обгрунтування своїх висновків щодо доведеності вини ОСОБА_2 суд поклав висновок №392 від 23 липня 2017року, в

якому лікарем ОСОБА_8 зазначено про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп»яніння. Однак суд першої інстанції не звернув уваги, що наявний в справі висновок не підписаний ОСОБА_2 та не перевіряв таких обставин під час судового розгляду. Не підписаний і інший екземпляр висновку, який залишався в медичному закладі, та наданий на запит апеляційного суду Хмельницької області. Як встановлено під час апеляційного розгляду, прилад, з використанням якого проводився огляд в лікарні, не обладнаний функцією роздрукування результатів на папері його показників. Відтак для підтвердження факту перебування особи в стані сп»яніння, для складення протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейські мали б отримати відповідний висновок лікаря, що складений з дотриманням вимог нормативних актів, які регламентують порядок проведення такого огляду та фіксування його результатів.

Допитаний під час апеляційного розгляду лікар ОСОБА_8 не повідомив суду причин, з яких наявний в справі висновок(а також примірник висновку, що залишався в медичному закладі) не підписані особою, що проходила такий огляд, вказував, що не знає, чому немає підпису особи на висновку. Виказував версію, що, напевно,

ОСОБА_2 відмовився від підписання висновку, однак чому в такому випадку він не зробив в передбаченому законом порядку запис про таку відмову в висновку, не повідомив. Вказував, що не знає, чи були присутні поліцейські та свідки при проведенні огляду, а результат огляду він озвучував особі, що проходила огляд.

За змістом п.21 «Інструкції про порядок виявлення в водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за

№ 1413/27858, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп»яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними, при цьому згідно п.п. 16,17,19,20 Інструкції зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп»яніння повідомляється в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Апеляційний суд враховує, що вищевказані показання лікаря, свідків, зазначених в протоколі та поліцейського, що склав протокол, з цього приводу є суперечливими, взаємовиключними, відтак не можуть бути покладені в основу доведеності вини ОСОБА_2 з наступних підстав.

Допитаний під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_7 (поліцейський, що складав протокол) показав, що він при проведенні огляду не перебував в кабінеті лікаря, а перебував на вулиці, де, з його слів також перебували і свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 Свідок ОСОБА_6 вказував, що під час огляду в кабінеті лікаря перебував поліцейський ОСОБА_7, а ОСОБА_5- що поліцейський ОСОБА_9. При цьому суперечливими та неспростованими залишились показання свідків

ОСОБА_6 та ОСОБА_5, з приводу причин відсутності підпису особи на медичному висновку, один стверджував, що водій відмовився від підпису, інший - що йому не надавався взагалі для ознайомлення такий висновок, свідок ОСОБА_6 вказував, що не пам»ятає, чи взагалі озвучувався лікарем кількісний результат виявлених проміле. Також різняться їх показання з приводу місця складення протоколу - один вказував, що біля лікарні, інший - що всі учасники повернулись на місце зупинки, де і складався протокол, однак в якому автомобілі був ОСОБА_2 не змогли повідомити. При цьому обидва свідки вказували, що в їх присутності ОСОБА_2 не вчиняв підписів на протоколі, позаяк вони поспішали на інший виклик. До того ж суд враховує, що показання поліцейського ОСОБА_7 про те, що автомобіль був затриманий ще до відвідування ОСОБА_2 лікарні узгоджується з показаннями самого ОСОБА_2,. а протилежні показання з цього приводу свідків

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суперечать цим показанням. Акт огляду, наданий суду медичним закладом, з незрозумілих причин датований також 27.10.2017року(а.с.49, зворот)

Апеляційний суд, зважаючи на повноваження апеляційного суду, позбавлений можливості збирати та досліджувати нові докази, яких немає в матеріалах справи, про які не заявлялось в апеляційній скарзі, в тому числі, здійснювати виклик та допит нових свідків, тощо, оскільки це є невластивою функцією суду. Поліцейськими ж долучено лише відеозапис фіксування моменту зупинки та спілкування водія з поліцейськими на місці зупинки.

Зважаючи на ті обставини, що підставою для складення протоколу поліцейськими, був висновок за результатами медичного огляду, а наявний в справі не відповідає вимогам законодавства, позаяк не підписаний особою, що проходила такий огляд, а показання лікаря та свідків, поліцейського в апеляційному суді, з достовірністю не спростовують тверджень ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що за відсутності висновку, який був би складений з чітким дотриманням вимоги закону, в поліцейських не було підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Відтак, доводи захисника в апеляційній скарзі та в апеляційному суді, що висновок складений з порушенням вимог законодавства, і протокол, складений на підставі такого висновку, не є належними та допустимими доказами та не могли бути покладені в основу доведеності вини ОСОБА_2, знайшли своє підтвердження в суді.

Письмові показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про обставини проведення огляду та складення протоколу, які суперечили їх показанням під час апеляційного розгляду, вищевказаним показанням поліцейського ОСОБА_7, лікаря ОСОБА_8, також не можуть бути покладені в основу доведеності вини ОСОБА_2, позаяк суд безпосередньо досліджує докази в справі, джерелом яких є, зокрема, пояснення свідків, які суд сприймає безпосередньо. Також з підстав, які зазначені вище, які викликають сумніви в їх неупередженості, вказані свідки не можуть вважатись безсторонніми.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційній суд зауважує, що з огляду на рішення Європейського суду з прав людини в справі «Гурепка проти України» від 08.07.2010року, де суд, зокрема, зазначив, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями статті 6 Конвенції та, відповідно, й статті 2 Протоколу №7 до Конвенції; Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, в справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява №16347/02) провадження в справі про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 51 КУпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Об»єктивних доказів в підтвердження підстав вважати, що частина підписів на протоколі, вчинені не ОСОБА_2, він та його захисник під час апеляційного розгляду суду не надали, відтак такі доводи захисника та ОСОБА_2 до уваги прийняті бути не можуть, вони не знайшли свого підтвердження в суді.

Однак суд першої інстанції не перевірив обставин складення протоколу, інших письмових доказів, в тому числі з метою перевірки причин відсутності підпису водія в медичному висновку, процедури проведення огляду в медичному закладі, не викликав та не допитав в суді першої інстанції осіб, вказаних як свідки правопорушення в протоколі, лікаря, що проводив огляд, поклав в основу доведеності вини ОСОБА_2, протокол про адміністративне правопорушення та медичний висновок, що складені з порушеннями вимог закону, письмові пояснення свідків, які не є безсторонніми. Відтак доводи апеляційної скарги захисника, про те, що докази, на які послався суд першої інстанції, є неналежними, недопустимими доказами, знайшли своє підтвердження в суді. За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що за умов недотримання лікарем порядку складання документів за наслідками проведеного огляду, оформленні поліцейськими протоколу на підставі неналежного медичного висновку, в суду першої інстанції не було підстав визнавати

ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Кам»янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 серпня 2017року про визнання ОСОБА_2 винним за ч.1 ст. 130 КУпАП, призначення стягнення в виді штрафу 10200грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнення на користь держави судового збору в сумі 320грн., - скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.В. Бондар