Рішення № 71478203, 26.12.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10921/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» грудня 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Кавацюка В.І

при секретарі Луців К.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного підприємства «УТЛ», ОСОБА_7, третьої особи без самостійних вимог - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольги Петрівни про визнання правочинів недійсними,

у с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 пред'явив в суд позов до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного підприємства «УТЛ» (далі - ПП «УТЛ»), ОСОБА_7 про визнання договорів недійсними.

Як на підставу своїх вимог зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2012 року стягнуто з відповідача ОСОБА_7, на його, ОСОБА_1, користь 683 165, 50 грн. боргу за договором позики.

На підставі виконавчого листа, виданого 24 грудня 2013 року Шевченківським районним судом м. Львова на виконання вищезазначеного рішення, державним виконавцем Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції Ледвій Ю.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42678630.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 березня 2014 року в межах виконавчого провадження №42678630 була накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_7, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення 26-27 за тією ж адресою.

З метою уникнення звернення стягнення на зазначене нерухоме майно, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було створено ПП «УТЛ» та протоколом від 22 березня 2014 року внесено до статутного капіталу цього підприємства нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 Однак, державна реєстрація ПП «УТЛ», як юридичної особи, була здійснена лише 12 серпня 2014 року.

Оскільки на той час зазначене нерухоме майно перебувало під арештом, здійснити державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за ПП «УТЛ» було неможливим.

На підставі рішення господарського суду Львівської області від 21 січня 2015 року за ПП «УТЛ» було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1

Коли він позивач дізнався про вищевказане рішення господарського суду Львівської області, то оскаржив його до Львівського апеляційного господарського суду. При цьому, ним було направлено копії апеляційної скарги з додатками ПП «УТЛ» та ОСОБА_7

Відразу, після отримання ОСОБА_7 зазначеної апеляційної скарги, 03 липня 2015 року було укладено між ПП «УТЛ» та донькою ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., за яким спірне нерухоме майно по АДРЕСА_2 було відчужено останній.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 грудня 2015 року було задоволено його, ОСОБА_1, касаційну скаргу та скасовано рішення господарського суду Львівської області від 21 січня 2015 року і постанову Львівського апеляційного господарського суду 07 жовтня 2015 року, а справу скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22 березня 2016 року у задоволенні позову ПП «УТЛ» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 було відмовлено.

Однак, 22 лютого 2016 року донькою ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу, посвідченими приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., вищевказані квартира АДРЕСА_1 були відчужені своїй бабусі ОСОБА_3, яка є матір'ю ОСОБА_10 та тещею ОСОБА_7

Він, позивач, вважає, що зазначені договори купівлі-продажу є фіктивними, оскільки укладалися з метою уникнення виконання зобов'язань та стягнення коштів з ОСОБА_7 на його, ОСОБА_1, користь, а не з метою реального настання наслідків - набуття права власності.

Фіктивність даних договорів підтверджується також і тим, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 по даний час проживають у квартирі АДРЕСА_1 Саме цю адресу ОСОБА_6 неодноразово зазначала, як адресу свого проживання, в процесуальних документах, які подавались до суду в справі про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_7 на його, ОСОБА_1, користь.

Про фіктивний характер вказаних правочинів свідчить і той факт, що ПП «УТЛ» було створено ОСОБА_7 і ОСОБА_6. В свою чергу, квартира АДРЕСА_1 було відчужено їх доньці - ОСОБА_5, яка згодом відчужила їх тещі ОСОБА_7 - ОСОБА_3

З огляду на такі обставини, просить ухвалити рішення про визнання недійсними з підстав їх фіктивності договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03 липня 2015 року між ПП «УТЛ» та ОСОБА_5, та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 22 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, покликаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, зіславшись на доводи, які викладені в долученому до справи письмовому запереченні, просить у його задоволенні відмовити, оскільки жодного умислу на укладення фіктивного правочину у її довірительки не було. На час укладення оспорюваних позивачем ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу квартира АДРЕСА_1 під арештом чи забороною відчуження не перебували. Договір купівлі-продажу, за яким її довірителька ОСОБА_3 набула право власності на нерухоме майно, є укладений з реальним настанням наслідків. На даний час ОСОБА_3, яка тимчасово перебуває в Італії і має намір повернутись в Україну, з відповідними організаціями укладено договори про надання житлово-комунальних послуг за адресою квартири АДРЕСА_1. Просить у задоволенні позову відмовити у зв'язку з його безпідставністю.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судові засідання жодного разу не з'явились, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому порядку, та подали до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просять відмовити.

Відповідач ОСОБА_5, представник ПП «УТЛ» та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., яка була залучена до участі у справі в якості третьої особи, в судові засідання жодного разу не з'явились, хоч про час і місце розгляду справи повідомлялись в установленому порядку.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 14 червня 2012 року Шевченківським районним судом м. Львова в цивільній справі №2-1328/3776/2012 року було ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики та вирішено стягнути з відповідача ОСОБА_7 на користь позивача ОСОБА_1 67 000 доларів США основного боргу за договором позики від 01 вересня 2011 року та 1820 грн. судових витрат. У стягненні суми інфляційних втрат, пені та 3% річних відмовлено. Зараховано в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 01 вересня 2011 року кошти в сумі 300 євро, повернуті відповідачем ОСОБА_7 позивачу ОСОБА_1 згідно розписок від 05січня 2012 року, 06 лютого 2012 року та 04 квітня 2012 року.

27 березня 2014 року Шевченківським ВДВС Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2013 року та накладено арешт на належне боржнику ОСОБА_7 майно - квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до протоколу зборів засновників від 20 березня 2014 року, відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вирішили створити ПП «УТЛ» зі статутним капіталом в розмірі 29 4075 грн. шляхом внесення вкладів у вигляді нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, що належить їм на праві спільної часткової власності по 1/2 кожному на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2013 року в цивільній справі №1328/7653/12, а також підписали акт приймання-передачі внеску в статутний капітал та грошової оцінки.

12 серпня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрація створення юридичної особи ПП «УТЛ».

19 серпня 2014 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «УТЛ», за умовами якого продавець передав у власність покупцю частку (корпоративні права) у розмірі 50% статутного капіталу ПП «УТЛ» вартістю 14 7037,50 грн., а покупець - зобов'язалася прийняти та оплатити вартість цієї частки.

20 серпня 2014 року була проведена державна реєстрація змін до установчих документів ПП «УТЛ», у зв'язку із виходом ОСОБА_7 зі складу засновників підприємства, згідно вказаного договору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21 січня 2015 року у справі № 914/4302/14 у первісному позові ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» до ПП «УТЛ», за участю третіх осіб ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено, зустрічний позов ПП «УТЛ» задоволено. Вказаним рішенням, зокрема, визнано недійсним договір оренди від 09 жовтня 2014 року, який був укладений між ОСОБА_7 та ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» та визнано право власності ПП «УТЛ» на квартиру АДРЕСА_1

На підставі згаданого рішення господарського суду Львівської області 25 лютого 2015 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції ОСОБА_11 звільнено з-під арешту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

22 червня 2015 року позивачем ОСОБА_1 було подано через господарський суд Львівської області апеляційну скаргу на вищевказане рішення цього суду від 21 січня 2015 року та на виконання вимог ГПК України, надіслано копії апеляційної скарги особам, які брали участь у справі.

30 червня 2015 року Львівським апеляційним господарським судом апеляційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 05 серпня 2015 року.

03 липня 2015 року між ПП «УТЛ» та ОСОБА_5, яка є донькою ОСОБА_7 і ОСОБА_6, було укладено оспорювані позивачем ОСОБА_1 договори купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. і зареєстровані в реєстрі за №4295 і №4268. За умовами цих договорів ПП «УТЛ» відчужило на користь ОСОБА_5 відповідно квартиру АДРЕСА_1.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 року рішення господарського суду Львівської області від 21 січня 2015 року у справі № 914/4302/14 залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 грудня 2015 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1, рішення господарського суду Львівської області від 21 січня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22 березня 2016 року, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, за наслідками повторного розгляду справи ухвалено рішення, яким в задоволенні первісного позову ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» до ПП «УТЛ», за участю третьої особи - ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ПП «УТЛ» щодо визнання за данипм підприємством права власності на квартиру НОМЕР_1 та нежитлові приміщення, позначені на плані 26-27, загальною площею 81,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено. Провадження по справі в частині визнання недійсним договору оренди від 09 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_7 та ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» припинено.

Вказаним рішенням господарського суду Львівської області від 22 березня 2016 року, зокрема, встановлено, що ПП «УТЛ» не могло набути права власності на нерухоме майно 20 березня 2014 року, оскільки станом на вказану дату ПП «УТЛ» не існувало, воно не набуло статусу юридичної особи, до моменту його державної реєстрації, ПП «УТЛ» не мало цивільної право- та дієздатності, не могло бути учасником правовідносин, тому й не могло набувати жодних прав та обов'язків, в тому числі й права власності. Крім цього, у спорі про визнання права власності відповідачем виступає особа, яка не визнає за позивачем речового права на спірне майно, а відтак належним відповідачем повинна бути фізична особа - ОСОБА_7, а не ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ».

22 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, яка є її бабусею, а ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відповідно матір'ю і тещею, було укладено оспорювані позивачем ОСОБА_1 договори купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. і зареєстровані в реєстрі за №673 і №677. За умовами даних договорів ОСОБА_5Т відчужила на користь ОСОБА_3 відповідно квартиру АДРЕСА_1.

Вищевказані обставини підтверджуються поясненнями позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_12, долученими до матеріалів справи копіями рішення Шевченківського районного суду м. Львова в цивільній справі №2-1328/3776/2012 року від 14 червня 2012 року, копіями оспорюваних договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 03 липня 2015 року і від 22лютого 2016 року та матеріалів, на підставі яких вони були укладені, матеріалами оглянутої в судовому засіданні справи №914/4302/14 господарського суду Львівської області за первісним позовом ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» до ПП «УТЛ», третіх осіб без самостійних вимог - ОСОБА_7. ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та зустрічним позовом ПП «УТЛ» до ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ», третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_7 про визнання недійсним договору оренди та визнання права власності на нерухоме майно, іншими зібраними у справі доказами.

У відповідності до положень ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст. 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..

За змістом ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

З обставин справи, підтверджених наявними в справі доказами вбачається, що після укладення оспорюваних договорів відповаідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_6 неодноразово подавала до апеляційного суду Львівської області процесуальні документи, зокрема, апеляційну скаргу, пояснення, зазначаючи при цьому адресу проживання АДРЕСА_1.

Суд критично оцінює надане представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова в цивільній справі №466/6455/15-ц від 08 жовтня 2015 року, відповідно до якого задоволено позов ПП «УТЛ» до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_7 не проживає в даній квартирі з 20 березня 2014 року, оскільки з цього рішення вбачається, що ПП «УТЛ» звернулося до суду з позовом 18 серпня 2015 року, тобто вже після укладення 03 липня 2015 року договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 та станом на час звернення до суду не було власником квартири. Сторонами справи є ті ж особи - ОСОБА_7 та ПП «УТЛ», керівником якого є ОСОБА_6

Аналізуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачі були обізнані про судове рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, були сторонами справи в судах господарської юрисдикції, договори купівлі-продажу укладено між близькими родичами, договір між ПП «УТЛ» та ОСОБА_5 було укладено після подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області, за яким ПП «УТЛ» набуло спірне майно у власність, засновниками ПП «УТЛ» були ОСОБА_7 і ОСОБА_6, які, незважаючи на відчуження спірного нерухомого майна в користь ПП «УТЛ» та наступними відчуженнями за договорами купівлі-продажу, були зареєстровані та проживали у квартирі АДРЕСА_1, а також враховуючи те, що квартира та нежитлові приміщення були єдиним майном, належним боржникові ОСОБА_7, то укладені оспорювані договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а укладалися з метою з метою приховати це майно від виконання за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладених 03 липня 2015 року між ПП «УТЛ» та ОСОБА_5 та договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладенихо 22 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, є підставними, обґрунтованими наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні в заперечення позову, а також доводи відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які викладені в поданих суду у долучених до справи письмових запереченнях, на думку суду, є непереконливими, вони спростовуються зібраними у справі доказами. а тому такі доводи суд не може покласти в основу свого рішення і відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 13, 15, 16, 202, 203, 215, 216, 234 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, який був укладений 03 липня 2015 року між приватним підприємством «УТЛ» та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольгою Петрівною і зареєсиований в реєстрі за №4295.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень АДРЕСА_2, який був укладений 03 липня 2015 року між приватним підприємством «УТЛ» і ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольгою Петрівною і зареєстрований в реєстрі за №4268.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, який був укладений 22 лютого 2016 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольгою Петрівною і зареєсиований в реєстрі за №673.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень АДРЕСА_2, який був укладений 22 лютого 2016 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольгою Петрівною і зареєстрований в реєстрі за №677.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та приватного підприємства «УТЛ» на користь ОСОБА_1 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню двадцять одну копійку) витрат по оплаті судового збору.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. І. Кавацюк