Рішення № 71474140, 27.12.2017, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/1614/17

381/4747/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Соловей Ж.В., представника позивача Яндульського Д.В., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом - Банк, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.01.2014 року відповідач отримав кредит у розмірі 300.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії та умовах, передбачених договором.

Банк свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, відповідач зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованості за договором, яка станом на 14.10.2015 року становить у загальному розмірі 26162,51 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, та сплачені судові витрати у розмірі 1218 грн.

Представник позивач в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним, просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, вказали, що банком жодними доказами не підтверджено, що за укладеним договором встановлювався кредитний ліміт у розмірі 300.00 грн. на платіжну картку, оскільки відповідно до виписки з картки станом на 09.01.2014 року /дата укладання договору/, кредитний ліміт на картці був на рівні 0,00. Крім того, відповідач вказує, що у період з серпня 2014 року по вересень 2015 року брав участь у АТО, тому не міг користуватись карткою. Більш того, відповідач вказує, що він взагалі втратив картку разом з пін-кодом, про що повідомляв банк, тому такий картковий рахунок повинен був бути закритим, однак банк незважаючи на ці обставин продовжував здійснювати нарахування заборгованості.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог суд встановив наступне.

Згідно з ч.1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 09.01.2014 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір №б/н, оформлений заявою позичальника. Зі змісту заяви вбачається, що позичальник не зазначив бажаний кредитний ліміт, при цьому своїм підписом на вказаній заяві ОСОБА_2 підтверджує, що ознайомлений та згоден з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку (а.с.7).

Тобто, підписуючи анкету-заяву відповідач надав свою згоду, що вказана заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

Згідно п.п.1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг відповідач дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з карткового рахунку, під час користування відповідачем кредитною карткою банком неодноразово змінювався кредитний ліміт, що узгоджується з положеннями п.п. 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг

Таким чином, доводи сторони відповідача щодо не підтвердження встановлення банком кредитного ліміту при укладання договору не відповідають обставинам справи, оскільки банк в будь-який час дії кредитного договору наділений правом змінювати (збільшувати) кредитний ліміт.

Умовами договору передбачений обов'язок позичальника погашати заборгованість по кредиту, відсоткам та інші платежі встановлені банком у відповідності з тарифами (п.п.1.1.2.5, 1.1.7.14 умов та правил).

При порушені відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафу розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісії (п.п.1.1.5.20, 1.1.5.32 умов та правил).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, випустивши та надавши відповідачу кредитну картку, яку (картку) відповідач отримав та використав кредитні кошти в своїх цілях.

Факт отримання кредитних карток було зафіксовано фотографуванням, відповідно до вимог Умов і Правил, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованості у загальному розмірі 26162,51 грн., яка складається з наступного:

- 7980,45 грн. - заборгованість за кредитом;

- 15162,34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1297,70 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1222,02 грн. - штраф (процентна складова).

Таким чином, у позивача виникло право вимоги до відповідача у зазначеному вище розмірі.

Правовою позицією, що висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 листопада 2012 року у справі №6-122цс12, встановлено, що за змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Наявність вини позичальника, який одержав кредитні кошти за договором та не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за цим договором згідно зі ст. 614 ЦК України, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідач вказує, що кредитна картка разом з пін-кодом була втрачена, тобто він не міг користуватись кредитними коштами, тому і не несе відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п.1.1.5.14 Умов та правил, клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.

Згідно з п.1.1.2.1.12 Умов і правил передбачено обов'язки клієнта вживати заходи щодо запобігання втрати (Викрадення) стікеру PayPass, ПІНу або інформації, нанесеної на магнітну смугу або їхнього незаконного використання.

Пунктом 1.1.5.5 Умов і правил передбачено, що Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, контрольну інформацію клієнта, відправленому в SMS повідомленні ПІН-коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі MobileBanking або проведених Клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання та використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів.

Згідно п.1.1.5.28 у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу.

Операції з банківською карткою відповідача проводились із правильним введенням ПІН-коду.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановленоЗаконом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до п. 14.12статті 14 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України у справі № 6-71цс15 від 13 травня 2015 року, зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Умовами договору передбачено, що у разі виникнення у держателя картки проблемних ситуацій йому слід звернутися до данку за контактним телефоном постановка карти до СТОП-листу здійснюється за заявою клієнта(п.п.2.1.1.13.2, 2.1.1.13.3 умов та правил).

Разом з тим, відповідачем належними та допустимим доказами не підтверджений факт звернення до банку з повідомленням про втрату картки та з заявою про її заблокування.

Крім того, з виписки банку вбачається, що за час дії договору відповідач користувався банківським продуктом - карткою, постійно знімаючи готівку. При цьому, про втрату картки відповідач не заявляв, з заявами щодо несанкціонованого використання коштів до банку не звертався, кредитні кошти знімав за допомогою банкомату із застосуванням ПІН-коду, що підтверджує факт наявності картки саме у відповідача.

Щодо посилань позивача на неправомірне нарахування відсотків за користування кредитом під час проходження ним служби в зоні АТО суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідач, у період з серпня 2014 року по вересень 2015 року він проходив військову службу в зоні АТО, на підтвердження чого надає копію посвідчення учасника бойових дій /а.с.64/.

Згідно зіст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Таким чином, учасниками бойових дій можуть визнаватись як особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини як у воєнний, так і у мирний час, а також які брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни дост. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту «військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду /з 18 березня 2014 року по даний час/ штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Таким чином, пільги за ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовуються до військовослужбовця з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, тобто до особи, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідачем доказів на підтвердження того, що він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції не надано, тому у суду відсутня можливість перевірити, чи розповсюджуються на ОСОБА_2 вимоги п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведена відсутність з його боку щодо належного виконання зобов'язань за цим договором згідно зі ст. 614 ЦК України, що є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Однак суд вважає, що з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню штраф у сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та штраф у сумі 1222,02 грн. (процентна складова) враховуючи наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що за порушення клієнтом строків виплати грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми боргу по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії.

Тобто вказаним пунктом передбачено сплату двох видів штрафів «фіксована частина» та «процентна складова», як виду цивільно-правової відповідальності, за одне й те саме порушення клієнтом строків виплати грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів.

Крім того, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Так, із матеріалів справи випливає, що за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором, банком одночасно нараховано пеню у розмірі 1297,70 грн. та накладено штрафу сумі 500,00 грн. (фіксована частина), та штраф у сумі 1222,02 грн. (процентна складова).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що одночасне застосування двох видів штрафів за одне й те саме порушення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання банком положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 95 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 належним чином не виконує зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в розмірі 1465,60 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 610, 1054 ЦК України, статтями Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, рах. 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 24440,49(двадцять чотири тисячі чотириста сорок) грн. 49 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, рах. 29092829003111, МФО 305299) судові витрати в розмірі 1137,73 (одна тисяча сто тридцять сім) грн. 73 коп.

У задоволені іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 05.01.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку ст.354 ЦПК України.

Суддя Є.Ю.Чернишова