Рішення № 71473974, 16.03.2010, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 2-133/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2010 року Рокитннянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Корбута В.М.

при секретарі Божок Н.В.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк», третя особа Рокитнянське відділення Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» про визнання незаконною односторонню зміну договору про іпотечний кредит, захист прав споживачів банківських послуг, та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом просить, визнати протиправним збільшення Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приват банк» ( далі- Відповідач або Банк) в односторонньому порядку процентної ставки за договором іпотечного кредиту від 18.03.2008 року з 15% до 30% річних; визнати правочин про зміну процентної ставки за кредитним договором від 18.03.2008 року, укладеним між нею та Відповідачем-неукладеним; визнати дії Відповідача щодо зміни в обносторонему порядку процентної ставки за кредитним договором від 18.03.2008 року, укладеним між нею та Відповідачем-протиправними; зобов’язати Відповідача припинити подальше нарахування процентної ставки за договором іпотечного кредиту від 18.03.2008 року 30% річних; зобов’язати Відповідача нараховувати, починаючи з 01.02.2009 року, процентну ставку за договором іпотечного кредиту від 18.03.2008 року, у розмірі 15% річних; зобов’язати Відповідача здійснити зниження відсотків за користування кредитом згідно письмового погодження сторонами з 30 % до 15%, починаючи з 01.02.2009 року за кредитним договором від 18.03.2008 року, шляхом надання відповідного протоколу засідання кредитного комітету Відповідача про зменьшення відсотків; стягнути з Відповідача моральну шкоду в розмірі 1000000 гривнь; зробити перерахунок за кредитним договором між нею та Відповідачем, зарахувавши отриману Банком з 01.02.2009 року різницю по відсоткам від одностороннього збільшення відсоткової ставки з 15% до 30% річних щомісячного платежу за кредитом в рахунок оплати заборгованості за основною суму кредиту; стягнути з Відповідача витарити на ІТЗ в сумі 120 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 18 березня 2008 року між нею та Відповідачем було укладено Договір про іпотечний кредит № КIRIGI0000006101 (далі-Договір), згідно з умовами якого їй надано кредит в сумі 150000 грн. зі сплатою 15% річних, строком до 18.03.2023 року.

14.01.2009 року вона отримала лист Відповідача від 25.12.2008 року, в якому зазначено про збільшення відсоткової ставки за Договором до 30% на рік починаючи з 01.02.2009 року. Вважає, що підвищення Відповідачем в односторонньому порядку річної відсоткової ставки за користування кредитом не відповідає умовам Договору та вимогам Закону тому, що вона ніякої згоди на це не давала і додаткової угоди не підписувала. Внаслідок протиправних дій Відповідача зазнала душевні страждання, що є моральною шкодою, яка полягає в тому, що була змушена витрачати багато часу на листування з Відповідачем, нервувати, доказувати незаконність його дій, страждати від цинізму і самовпевненості. Відчуває постійне занепокоєння з приводу порушення її майнових прав. Внаслідок неправомірних дій Відповідача вона опинилась у скрутному матеріальному становище, оскільки вимушена сплачувати проценти у розмірі, вдвічі більшому, як це було передбачено Договором.

В судовому засідання позивачка уточнила свої вимоги і просила визнати незаконними дії Відповідача щодо збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки з 15% до 30 % річних по Договору від 18.03.2008 року, зобов’язати Відповідача здійснити перерахунок протягом місяця з часу винесення рішення, починаючи з 01.02.2009 року, виходячі із процентної ставки за Договором від 18.03.2009 року, у розмірі 15% річних, зарахувавши отриману Відповідачем різницю по відсоткам від одностороннього збільшення до 30% річних щомісячного платежу за кредитом в рахунок майбутньої оплати по вищевказаному Договору та стягнути з Відповідача моральну шкоду в сумі 50000 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн., посилаючись на вищевказані обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що дійсно між Банком та позивачкою 18.03.2008 року був укладений договір про іпотечний кредит № КIRIGI0000006101, відповідно до якого позивачка отримала кредит в розмірі 150000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних, строком до 18.03.2023 року. Вказує на те, що у відповідності до ч.1 ст.212. ч.2 ст.632 ЦК України та п.8.9 Договору від 18.03.2008 року, Банк мав право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом. В даному випадку мали місце декілька обставин для зміни відсоткової ставки, а саме:

- з 30.04.2008 року змінилась облікова ставка НБУ, що підтверджується Постановою правління НБУ №107 від 21.04.2008 року «Про регулювання грошово-кредитного ринку». Згідно цієї постанови облікова ставка з 30.04.208 року встановлюється в розмірі 12% річних;

- зміна курсу долара США до гривні у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення Договору від 18.03.2008 року;

-згідно п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ від 10.05.2005 року №168 встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсві банку.

Закон України від 12.12.2009 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 09.01.2010 року, на час підвищення відсоткових ставок по зазначеному Договору не діяв в часі.

Про підвищення відсоткової ставки Банк повідомив позивачку листом від 25.12.2008 року. Неотримавши від позивачки заперечень, Банк з 19.01.2008 року підвищив відсоткову ставку до 30% річних. Тому просить суд в позовних вимогах позивачки відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, 18 березня 2008 року між позивачкою та Відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит № КIRIGI0000006101, згідно умов якого Відповідач надав позивачці кредит в сумі 150000 грн., а позивачка зобов’язалась прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит, та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15 % річних ( а.с. 5-15 ). Договір про іпотечний кредит № КIRIGI0000006101 від 18.03.2008 року забезпечений договором поруки з боку 3-іх осіб (а.с.23-24).

Листом №20.1.3.2/6-30431 датованого 25.12.2008 року (а.с.37) позивачці було повідомлено про зміну відсоткової ставки за користування кредитом в сторону збільшення 30 %, починаючи з 01.02.2009 року з посиланнями на те, що у зв'язку із зміною кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ, та ін. У випадку, якщо позивачка не згідна із вказаними змінами кредитного договору, їй необхідно було в строк до 20.01.2009 року письмово звернутись до відділення Приват Банку та погасити заборгованіть за кредитним договором в повному обсязі. У разі згоди із змінами умов кредитування, дані зміну будуть здійсненні Банком автоматично з 01.02.2009 року без будь-яких додаткових дій з боку позивачки. Вказаний лист від Банка відправлений позивачці 08.01.2009 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с.38).

23.01.2009 року позивачка направила Відповідачу лист від 19.01.2009 року, згідно якого непогодилась із збільшенням відсоткової ставки за користуванням кредитом у відповідності до Договору від 18.03.2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням №7349 (а.с.41, а.с.60).

Як вбачається з тексту Договору у пункті 1.2 передбачено „Детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у п.п.1.1, 2.1.1 – 2.1.3, 2.4, 4.1, 5.2, 5.3.3, 5.3.12, 6.3, 6.5, та в Додатку № 1, який є невід’ємною частиною цього Договору, щодо зазначення суми Кредиту, виду відсотків за користування Кредитом, винагород, неустойки, затрат на укладення договорів страхування та договорів забезпечення. Тип процентної ставки за цим Договором та Додатком № 1 до нього, вказаний як фіксований з 15 % річною процентною ставкою. При цьому, суд приймає до уваги, що Постанова правління Національного банку України № 361 від 02.08.2004 року дає чітке визначення поняття « фіксована процентна ставка», а саме те, що така ставка не підлягає перегляду на протязі всієї дії договору. А, відповідно до Закону України „Про Національний банк України” (№679-XIV) від 20.05.1999р., із змінами, нормативно-правові акти з питань, які відносяться до повноважень Національного банку України, обов`язкові для банків.

Тому, суд вважає, що Відповідач в порушення цих вимог, ст.ст. 651, 1048, 1056-1 ЦК України, безпідставно в односторонньому порядку провів збільшення фіксованої процентної ставки з 19.01.2009 року з 15% до 30% річних.

Крім того, суд враховує, що дійсно в абзаці 2 пункту 8.9 Договору зазначається, що розмір процентної ставки за кредитним договором може бути змінений Відповідачем в сторону збільшення у разі, настання будь-якої із наступних обставин, а саме:

а) порушення Позичальником кредитної дисципліни;

б) погіршення фінансового стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться Кредитором відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню Позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов`язань, передбачених цим Договором;

в) здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3(три) відсоткових пункту за бланковими кредитами „овернайт” НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

Однак, відповідно до пункту 1.3 та пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту (затверджених Постановою правління НБУ №168 від 10.05.2007р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.05.2007р. за №541/13808), передбачено, що: п.1.3 - „Банки зобов`язані забезпечувати виконання цих Правил:....під час укладення кредитних договорів зі споживачами;....”; п.3.5 - „Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв`язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку)”.

У абзаці 5 пункту 3.4 цих Правил передбачено, що: „Банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити: правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках”.

Згідно п.2.2 Постанови правління НБУ „Про додаткові заходи щодо діяльності банків” №319 від 11.10.2008р.(зі змінами, внесеними Постановою правління НБУ №328 від 16.10.2008р.) внесення до кредитного договору змін стосовно вартості кредиту, яка не відповідає змінам облікової ставки Національного банку України, кваліфікується як порушення вимог ст.49 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2001р. №2121-ІII .

Тобто, Відповідачу для обґрунтування підвищення відсоткової ставки за кредитом необхідно було довести та надати позивачці таку інформацію. Доказів, щодо виконання цих вимог Закону Відповідач суду не надав.

Крім того, збільшивши відсоткову ставку з 19 січня 2009 року Відповідач діяв всупереч положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» № 661-VI від 12 грудня 2008 року, що набрав чинності з 09 січня 2009 року, яким були внесені зміни як до Цивільного кодексу України так і до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Дія цього Закону поширюється на правовідносини саме з 09 січня 2009 року, а отже підвищувати відсоткову ставку з 19 січня 2009 року в односторонньому порядку Відповідач не мав права, що підтверджується введеними в дію 09.01.2009 року правовими нормами статті 1056-1 ЦК України та частиною 4 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Оскільки, згідно ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, вищевказана норму закону розповсюджується на договори, які були укладенні до набрання чинноті ст. 1056-1 ЦК України, а саме: в даному випадку на Договір про іпотечний кредит № КIRIGI0000006101 від 18.03.2008 року.

Отже, одностороння зміна умов кредитного договору, зокрема збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, є порушенням чинного законодавства України, тому суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивачки про визнання незаконними дії Відповідача щодо збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки з 15% до 30 % річних по Договору від 18.03.2008 року

За своєю правовою суттю, дія Відповідача у вигляді підвищення відсоткової ставки за Договором про іпотечний кредит в односторонньому порядку є одностороннім правочином, що підтверджується положеннями частини 1, 2, абзацу 3 ч.3 ст.202 ЦК України та п. 8.9 Договору.

Згідно ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи, те що Відповідач з 19 січня 2009 року в односторонньому порядку збільшив розмір відсоткової ставки з 15 % річних до 30 % річних за користування наданим позивачці кредитом згідно з умовами Договору від 18.03.2008 року є нікчемним правочином, оскільки ця недійсність встановлена абз. 4 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.4 ст. 1056-1 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 2 статті 216 ЦК України передбачено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з ч. 3 ст.216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Оскільки, вчинення Відповідачем нікчемного одностороннього правочину по підвищенню відсоткової ставки за кредитом потягло за собою утворення недійсної заборгованості позивачки по погашенню кредиту й сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, суд вважає за необхідне у якості правових наслідків недійсності нікчемного правочину зобов’язати Відповідача здійснити перерахунок платежів позивачки по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 лютого 2009 року за відсотковою ставкою у розмірі 15 (п'ятнадцять цілих) % річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № КIRIGI0000006101 від 18.03.2008 року.

Саме при здійснені перерахунку за ставкою 15 % річних будуть відновлені права позивачки, які були порушені незаконним підвищенням відсоткової ставки, що потягло утворення штучної заборгованності по погашенню Кредиту.

Суд також погоджується з твердженням позивачки про заподіяння незаконними діями Вдповідача моральної шкоди.

Дійсно, неправомірні дії Відповідача з підвищення відсоткової ставки за Договором від 18.03.2008 року заподіяли позивачці моральної шкоди. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, стрессовому стані, збентеженні від створення штучної заборгованності і вимогах її термінового погашення, порушенні в зв'язку з цим нормального та звичного укладу життя позивачки. Для відновлення своїх прав позивачка була змушена неодноразово звертатися до Відповідача, НБУ, органів прокуратури, поштового відділення та юристів, на що витрачала свій час та кошти.

Вказані обставини підтверджуються копіями листів позивачки, повідомленями про вручення поштових відправлень, квитанціями про відправлення рекомендованих листів, копіями відповідей.

Завдана позивачці моральна шкода підлягає відшкодуванню з Відповідача відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено, що при задоволені вимог споживача суд одночасно вирішує питання, щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, а при визначенні її розміру враховуються вимоги розумності та справедливості. На думку суду, заявлена позивачкою сума моральної шкоди в 50000 грн. - не відповідає цим вимогам, а тому в даній частині позов слід задовольнити лише частково - в сумі 5000 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві було відмовлено.

Позивачка понесла судові витрати, які належним чином документально підтверджені, на суму 120 грн.

Судом задоволено позовні вимоги позивачки на загальну суму 5000 гривень, що становить 10% від суми позовних вимог (5000 грн. х 100% : 50000 грн.). Тому понесені позивачкою судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача на суму 12 гривень (120 грн. х 10% :100 %.).

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 5, 11, 14, 16, 203, 207, 208, 525, 526, 626-629, 651, 1054-1056-1 ЦК України, п.6 ч.1 ст.4, ч.3 ст.5 та ст.11, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 47, 49, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк», щодо збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки з 15 відсотків до 30 відсотків річних за договором про іпотечний кредит № КIRIGI0000006101, укладеного 18 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приват банк» та ОСОБА_1 Михайліверю, незаконними.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк» здійснити перерахунок відсотків за користування кредитом, відповідно до пункту 1.1. договору про іпотечний кредит № КIRIGI0000006101 від 18 березня 2008 року укладеного з ОСОБА_1, починаючи з 01.02.2009 року в розмірі 15% річних та зарахувати надмірно сплачену суму відсотків в рахунок погашення тіла кредиту.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(к/р 32009100400 в Обл.. Упр. НБУ МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), індекс 49094, м.Днепропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справу в сумі 12 гривень, а всього 5012 гривень

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на користь держави судовий збір у розмірі 250 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя В.М. Корбут