Рішення № 71473721, 20.12.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9240/15-ц

Провадження № 2/369/1128/17

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Яцевич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Центру з надання адміністративних послуг, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним рішення виконавчого комітету сільської ради, скасування рішення про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити дії, визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що вона ОСОБА_1, у період шлюбу з ОСОБА_6 збудували домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_3 син її чоловіка від першого шлюбу, ОСОБА_4 його дружина.

20.06.2012 року ОСОБА_3, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4, зареєстрував на своє ім'я право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 і отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно житловий будинок загальною площею 517,7 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами, у зв'язку з чим він та його дружина, відповідачка ОСОБА_4, юридично стали власниками домоволодіння.

Наявність свідоцтва про право власності, виданого на ім'я відповідача ОСОБА_3, порушує законні права позивача та інтереси як власника майна.

Фактично відповідачі жодного відношення до будівництва та фінансування будівництва вказаного домоволодіння не мали.

Зі своїм чоловіком, ОСОБА_6, позивач проживала у цивільному шлюбі з 1996 року, а 28.11.2000 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 у міському відділі реєстрації актів громадського стану м. Макіївки Донецької області, про що було зроблено актовий запис №1196, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 генерал-лейтенант міліції ОСОБА_6, в результаті важкої і тривалої хвороби помер. Він постійно проживав разом із позивачем і з неповнолітнім сином за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ОСББ «Лермонтовський» від 23.02.2015 р. Незадовго до смерті її чоловік передав ключі від свого особистого сейфа, який знаходився у їх квартирі у м. Києві, і сказав відкрити сейф після його смерті.

14.02.2015 року позивач поховала свого чоловіка у м. Києві.

У сейфі позивач знайшла заповіт, два листа один для матері, другий для позивача і їх сина, на конверті було написано «відкрити після моєї смерті». У сейфі також були оригінали усіх документів домоволодіння у с. Гореничі оригінал свідоцтва про право власності від 07.05.2012 р. на житловий будинок площею 517,7 кв. м, розташований у АДРЕСА_2, виданий на ім'я відповідача ОСОБА_3, оригінал витягу про державну реєстрацію прав від 20.06.2012 р. реєстраційний номер 36594849, на ім'я ОСОБА_3, оригінал технічного паспорту на цей же будинок, виданий на ім'я ОСОБА_3 і оригінали документів на земельну ділянку і на газифікацію будинку та інші документи. З цих документів позивач зрозуміла, що право власності на їх будинок, який вона з чоловіком будували на протязі 2004-2007 р.р., та право власності на земельну ділянку зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_3

У листі, адресованому позивачу були теплі слова, що він їх любить, була його фотографія і записка для сина, а також перелік майна з чого воно складається і на кого воно зареєстровано і як їм потрібно розпорядитися, чоловік писав, що Гореничі зареєстровано на ОСОБА_3, що в Гореничах будинок краще продати, утримувати його дуже дорого, гроши за дачу, а це кілька мільйонів доларів, поділити навпіл.

Через декілька днів позивач розповіла відповідачу про зміст листа про оригінали документів, які вона знайшла в сейфі. Відповідач ОСОБА_3 сказав що вони одна родина, що її син ОСОБА_2 це його рідний брат, що він його ніколи не скривдить, що будинок в Гореничах оформлений на нього формально, що він розуміє, що цей будинок будував його батько і що він готовий виконати волю батька в його передсмертному листі, продати будинок і гроші розділити навпіл.

В кінці лютого 2015 року позивач попросила відповідачів доглянути за будинком бо поруч з ними знаходився будинок ОСОБА_7, який був захоплений невідомими людьми, проводився огляд будинків, що знаходились поруч, з'явилися мародери які грабували будинки, нищили майно. Вони згодились доглянути за будинком.

В кінці березня 2015 р. позивач дізналася, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вселилися в будинок разом зі своєю родиною, з родичами дружини і ще з незнайомими їй людьми, поміняли замки в будинку і стали користуватися ним як своїм майном.

Відповідач заявив що він передумав продавати будинок, ділити гроші від продажу він не хоче.

Позивач намагалася пояснити відповідачу ОСОБА_3, що це її дім, який вона будувала разом з його батьком. У цьому будинку їх меблі, побутова техніка, іграшки сина, одяг, фотографії родини, подарунки, особисті речі які мають для неї сімейну цінність. Відповідач сказав, що все що знаходиться в будинку він залишає собі, і нічого не дозволяє забрати.

Позивач вважала недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.05.2012 р. видане на ім'я ОСОБА_3 Гореницькой сільськой Радой Києво-Святошинського району Київської області, згідно з яким ОСОБА_3 зареєстрований власником домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_2, яке складається із житлового будинку загальною площею 517,7 кв.м., житловою площею 171,6 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами.

У зв'язку з тим, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.05.2012 р. видане на ім'я ОСОБА_3 Гореницькой сільськой Радой Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до якого ОСОБА_3 належить домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_2, видане з порушенням вимог ч. 1,2 ст. 331 ЦК України, воно є недійсним.

Та обставина, що право власності на збудоване домоволодіння зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 не робить ні його, ні його дружину ОСОБА_4 власниками цього домоволодіння, бо вони не створювали це майно, а тільки оформили документи наприйняття його в експлуатацію і здійснили державну реєстрацію домоволодіння на ім'я відповідача ОСОБА_3

Домоволодіння АДРЕСА_2, позивач з чоловіком збудували у період шлюбу у період з 2004 по 2007 р.р. Позивач користувалася всіма правами власника в період будівництва з 2004 по 2007 р.р., вона володіла користувалася і розпоряджалася будівельними матеріалами, після закінчення будівництва у період з 2007 р. по лютий 2015 р. вона зі своєю сім'єю проживала в будинку, тобто володіла і користувалася ним, займалася його обладнанням та благоустроєм. Її права власника будинку відповідачі ніколи не порушували до березня 2015 року.

Житловий будинок у с. Гореничі був збудований при наступних обставинах.

У 2001 році їх кум ОСОБА_10 запропонував побудувати заміський будинок поруч з ним недалеко від Києва на березі озера в с. Гореничі. Коли позивач з чоловіком побачили озеро і прилеглу до нього земельну ділянку розміром більше 2 га, вони були в захваті, це була їх мрія мати будинок на березі озера

Восени 2001 року мій чоловік почав оформляти документи на виділення земельної ділянки для будівництва будинку.

У оформлення документів позивач не вникала. Її чоловік маючи звання генерала і будучи старше за неї на 18 років повністю керував в їх сім'ї. Після смерті чоловіка, ознайомившись з оригіналами документів, які зберігалися в особистому сейфі чоловіка вона дізналася, що державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га розташовану у АДРЕСА_2 був виданий на ім'я відповідача ОСОБА_3 12.04.2002 р., технічна документація з землеустрою на встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею була виконана 17.02.2012 року.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3, юридично був власником і користувачем значеної земельної ділянки, фактично він надав її для будівництва, оскільки земельна ділянка призначалась для будівництва заміського будинку для їх сім'ї.

Відповідач ОСОБА_3 дозволив своєму батькові ОСОБА_6 використовувати належний йому земельну ділянку для зведення на ній будинку.

У 2003 році чоловіка позивача перевели на посаду начальника Головного управління МВС України у Київський області. Після переїзду у м. Київ, у 2003 р. її чоловік організував виконання всіх підготовчих робіт необхідних для початку будівництва.

Будинок будувався позивачем з чоловіком за їх спільні кошти у період з 2004 по 2007 рік у певній технологічній послідовності, визначеній проектною документацією, державними будівельними стандартами, нормами і правилами. Проектна документація будинку робочі креслення, необхідні узгодження були виконані архітектором ОСОБА_16. Щоб заощадити гроші вирішили не звертатися в будівельні фірми, а будувати господарським способом, наймати фахівців і розраховуватися з ними за фактично виконані роботи за встановленими розцінками. Необхідні будівельні матеріли купували самим. Для нагляду за будівництвом, для керівництва всіма будівельними роботами її чоловік наняв на роботу ОСОБА_11 інженера - будівельника з вищою освітою і з досвідом роботи в цивільному будівництві. У період 2004-2007 р. р. ОСОБА_11 не тільки здійснювала нагляд за правильним веденням всіх будівельних робіт, вона керувала бригадами робітників, звітувала перед ними за обсяги виконаних робіт, розподіляла заробітну плату серед робітників, закуповувала деякі будівельні матеріали. Всі будівельні роботи проводилися під її керівництвом. ОСОБА_11 приїхала з Сумської області, житла в Києві у неї не було. Вона жила на будівництві у період з 2004-2007р.р., спочатку в будівельному вагончику, а потім у побудованій частині будинку.

У період з 2004 по 2007 р.р. позивач з чоловіком на придбання будівельних матеріалів для будівництва фактично витратили 1 900 000,00 гривен, платіжні документи, (фіскальні чеки, квитанції до прибуткових ордерів, договори, видаткові накладні) збереглися на суму 1 355 808,54 грн. (що по курсу станом на 2004-2007 р.р. становить 268 491,09 доларів США).

У період з 2004 по 2007р.р. позивач з чоловіком витратили 350000,00 доларів США на оплату будівельно-монтажних робіт, в неї збереглися документи що підтверджують їх затрати на суму 277780,00 доларів США відповідні письмові розписки керівника будівництва ОСОБА_11

Всього на будівниці домоволодіння ними було витрачено 726237,00 доларів США. Ці гроші належали їх сім'ї. До початку будівництва у них були заощадження на суму 250000 доларів США. Крім того позивач продала належні їй цінні папери на суму еквівалентну 100000,00 доларів США, що підтверджується договором купівлі-продажу. Її чоловік взяв кредит в Промінвест банку на суму 70000,00 гривень що підтверджується банківськими документами. Також позивачем була отримана спадщина після смерті батька у розмірі 100000,00 доларів США. На будівництво витрачали їх щомісячні доходи, які складалися з грошового забезпечення її чоловіка його пенсії, доходів від наукової діяльності, доходів від використання його винаходів, доходів від підприємницької діяльності позивача.

Відповідачі ніякої участі в будівництві будинку не приймали. Будівництво вимагало великих матеріальних витрат. Доходи сім'ї відповідача були незначними.

У серпні 2007 році будинок був повністю побудований. Будинок складається з двох поверхів і мансарди, загальна площа будинку складає 517,7 кв м з них житлова площа - 171,6 кв.м.

Також були побудовані надвірні будови: двоповерхова будівля із цегли на першому поверсі якої розташований гараж на дві машини, а на другому поверсі житлове приміщення, вони зробили погріб, побудували з дерев'яного брусу двоповерхову баню, альтанку, із цегли побудували сарай для домашніх тварин, господарський блок. У відповідності з дизайн проектом упорядкували земельну ділянку, посадили дерева, квіти, поставили фонтан, зробили замощення.

У період з 2004-2007 р. по мірі можливості позивач з чоловіком купували необхідну побутову техніку, меблі, що підтверджується платіжними документами. Станом на 2007 р. будинок був обладнаний необхідними меблями і побутовою технікою. Вони купили 2 спальні виробництва Італії, дивани крісла, замовили розсувні шафи, купили вітрину, кришталеві люстри, підлоговий годинник, посуд і всю необхідну техніку для дому, що підтверджується відповідними платіжними документами. Меблі у кабінет чоловіка вони привезли з Донецьку.

У серпні 2007 року позивач з чоловіком вселилися в будинок. Вони завели домашнє господарство курей, гусей, кролів, перепелів, собак, 2 котів, у них були навіть лебеді. У вересні 2007 року позивач найняла помічницю по догляду за будинком ОСОБА_12. Вона стежила за чистотою і порядком у будинку, прибирала присадибну ділянку, займалася городом, доглядала за тваринами. Вона приїхала на роботу із Сумської області. Оскільки ніякого житла в Києві у неї не було, вона постійно жила у їх будинку, у жилому приміщенні обладнаному другому поверсі над гаражем. Вона постійно працювала і жила в будинку з вересня 2007 року по серпень 2013 рік.

У період з 2007 по 2013 р. позивач з чоловіком жили у Києві, у тому числі у їх заміському будинку АДРЕСА_2, у період з 2013 р. по 2015 р. вони користувались будинком, коли приїздили у Київ. Зазначені обставини, а саме, що її сім'я у період з 2007 по 2015 володіла і користувалась будинком підтверджується фотографіями урочистих подій, які відзначалися в їх будинку. Також у неї збереглися платіжні документи, які підтверджують, що на 60 річчя її чоловіка вони замовляли в будинку банкет з ресторану, виїзне обслуговування на два дні 16.04.2012р. та 17.04.2012 р. Також ці обставини можуть підтвердити свідки.

Таким чином, доказом того, що домоволодіння побудовано за їх кошти в період шлюбу є: платіжні документи, договори, розписки, що підтверджують покупку будівельних матеріалів, оплату будівельно - монтажних робіт. Факт зберігання оригіналів всіх документів на право власності на домоволодіння у справжнього власника в сейфі чоловіка позивача, також свідчить про те, що оформлення права власності на ім'я відповідача носило формальний характер. Фактичним власником домоволодіння був її чоловік і вона, його дружина. Вказані обставини можуть бути також підтверджені показаннями свідків у судовому засіданні.

Та обставина, що позивач з чоловіком збудували домоволодіння на земельній ділянці формально оформленої на ім'я відповідача ОСОБА_3 ні в якому разі не дає ОСОБА_3 право власності на будинок.

Тому позивач просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.05.2012 р. видане на ім'я ОСОБА_3 Гореницькой сільськой Радой Києво-Святошинського району Київської області, згідно з яким ОСОБА_3 зареєстрований власником домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_2. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_2. Визнати домоволодіння АДРЕСА_2 спільним майном подружжя набутим у період шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_6 Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2, як на майно набуте у період шлюбу, визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/8 частину домоволодіння, визнати за її неповнолітнім сином ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/4 частину домоволодіння (з урахуванням відмови ОСОБА_13 від прийняття спадщини на його користь).

В подальшому позивач неодноразово збільшувала позовні вимоги та змінювала предмет позову, і згідно останньої редакції уточнених позовних вимог позивач просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.05.2012 р. видане на ім'я ОСОБА_3 Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, згідно з яким ОСОБА_3 зареєстрований власником домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_2. Про визнання недійсним рішення виконкому Гореницької сільської ради від 29.03.2012 № 5/8 про визнання права власності на житловий будинок, шляхом скасування свідоцтва про право власності від 07.05.2012 року на будинок АДРЕСА_2. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_2. Зобов'язати відповідача Центр з надання адміністративних послуг Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області здійснити скасування реєстрації, а саме свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.05.2012 р. видане на ім'я ОСОБА_3 Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, згідно з яким ОСОБА_3 зареєстрований власником домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_2 та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_2. Визнати домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_2 спільним майном подружжя набутого у період шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_6 Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частин домоволодіння будинок АДРЕСА_2, як на майно набуте у період шлюбу, визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/8 частин домоволодіння, визнати за її неповнолітнім сином ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/4 частину домоволодіння (з урахуванням відмови ОСОБА_13 від прийняття спадщини на його користь). Зобов'язати відповідача Центр з надання адміністративних послуг Києво-Святошинської державної адміністрації Київської здійснити реєстрацію, за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частини домоволодіння будинок АДРЕСА_2, як на майно набуте у період шлюбу. Здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування на 1/8 частину домоволодіння, здійснити реєстрацію права власності за її неповнолітнім сином ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/4 частину домоволодіння (з урахуванням відмови ОСОБА_13 від прийняття спадщини на його користь). Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 29 077 299,00 грн. суму понесених витрат на будівельні матеріали, витрат за виконані роботи та оплачені послуги по будівництву домоволодіння АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх представник в судовому засіданні проти вимог позову заперечували та просили в позові відмовити.

Центр з надання адміністративних послуг та Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області направили до суду листи згідно яких просили розгляд справи проводити у відсутності їх представників та у відповідності вимог закону.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі та покази свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи зібрані письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

28.11.2000 р. Міським відділом реєстрації актів громадянського стан м. Макіївки було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, актовий запис № 1196.

Від даного шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 народився ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Сері НОМЕР_1.

До майна померлого ОСОБА_6 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. була заведена спадкова справа № 6/2015

Спадщину після померлого ОСОБА_6, прийняла його дружина ОСОБА_1, сини ОСОБА_6, ОСОБА_3,

Згідно заяви від 28 липня 2015 ОСОБА_13 (матір ОСОБА_6) відмовилась від права на обов'язкову частку у спадковому майні ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь сина спадкодавця - ОСОБА_2.

Згідно рішення виконавчого комітету Гореницької сільської ради від 18.12.2001 р. № 35/71 ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,2500 га в АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_2. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

28.02.2012 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме житлового будинку за адресою АДРЕСА_2. Замовником зазначеної декларації зазначено ОСОБА_3.

На підставі рішення Виконавчого комітету Гореницької сільської ради від 29.03.2012 р. № 5/8, виконавчим комітетом Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області видано свідоцтво від 07.05.2012 р. про право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_3.

На підставі даних документів КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 20.06.2012 р. здійснено державну реєстрацію права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3.

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 17469/16-42/17470/16-43 від 30.06.2017 р., зазначено що оскільки натурне обстеження об'єкта дослідження - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, не було забезпечене, то визначення вартості проведено за матеріалами справи на підставі показників опосередкованої вартості будівництва об'єктів соціального призначення, які споруджуються на території України, відповідно до якої: дійсна ринкова вартість станом на час проведення експертизи будівельних матеріалів, які були використані для будівництва домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 становить 5 634 295,38 грн.; дійсна ринкова вартість станом на час проведення експертизи будівельно-монтажних робіт, які були проведені у зв'язку з будівництвом домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 4 078 007,72 грн.

У відповідності до ч.1, та ч.2, ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, будівлі тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно роз»яснень, викладених у п.15 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 7.02.2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно ро закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (ст.331 ЦК).

У зв»язку з цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які буди використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об»єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Частина 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень п. п. 2, 4-7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 81 ЦП України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд, аналізуючи всі вищенаведені норми законодавства, приходить до висновку, що підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.05.2012 р. виданого на ім'я ОСОБА_3 Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, не має, оскільки позивачем ОСОБА_1 не було надано належних, допустимих, достатніх, достовірних письмових доказів того, що відповідне свідоцтво було видано з порушенням вимог законодавства України.

Судом не було встановлено що відповідач ОСОБА_3, став власником новоствореного майна незаконно, оскільки відповідне будівництво домоволодіння було здійснено на земельні ділянці відповідача ОСОБА_3 відведеній під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Надані позивачем платіжні документи на придбання будівельних матеріалів в своїй більшості не містять інформації про їх місце доставки та інформації про покупця даних товарів. Крім того, в деяких платіжних документів графі покупець міститься прізвище осіб які не є сторонами по даній справі.

Позивачем не доведено перед судом факту, що під час будівництва були використані кошти на придбання будівельних матеріалів які належали їй та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя. А отже, не доведено факту що відповідне майно було набуто подружжя у шлюбі і воно входить до спадкової маси.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, оскільки вони не відповідають вимогам ст.77-80 ЦПК України, а отже у вимогах позову щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності та всіх інших похідних вимогах необхідно відмовити.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст. 158 ЦПК України, суд також вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову що були накладені ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 328, 331, 376 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Центру з надання адміністративних послуг, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним рішення виконавчого комітету сільської ради, скасування рішення про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити дії, визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності та стягнення коштів - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову що були накладені згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2015 року.

Повне рішення суду складено 2 січня 2018 року

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Дубас Т.В.