Рішення № 71471802, 09.01.2018, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1546/17

Провадження № 2/515/99/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року. Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Семенюк Л.А.

за участю секретаря Унгурян Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Дімітренка В.Є.

відповідача представника Татарбунарської міської ради

Одеської області Борденюка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари справу за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Одеської області про визначення частки померлого у спільній сумісній власності,

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на слідуючі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Татарбунари Одеської області у віці 72 років помер її чоловік ОСОБА_4. За життя останнього вони разом набули на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на будову б/н від 15.04.1993 року. Позивачка є спадкоємицею першої черги за законом після смерті чоловіка та має право успадкувати 1/2 частину зазначеної квартири, оскільки за життя останній заповіту не залишив. Для вирішення питання про прийняття спадщини вона звернулася до приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П., однак отримала відмову у вчиненні цієї нотаріальної дії у зв'язку з невизаченості частки померлого у спільному майні відносно спадкової квартири.

Посилаючись на норму ст.1226 ЦК України, яка передбачає, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах, позивачка вважає за необхідне визначити долю спадкодавця у праві спільної сумісної власності, яка становить 1/2 частину вказаної нерухомості, що надасть можливість останній скористатись своїм правом на прийняття спадщини після смерті чоловіка. Тому, вона звернулася до суду з вказаним позовом.

Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились. Представник позивачки надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, повністю підтримуючи позовні вимоги (а.с.18,26).

Представник Татарбунарської міської ради Одеської області в судове засідання не з'явився, але направив до суду заяву з проханням заслухати справу у його відсутність, не заперечуючи проти вимог позову (а.с.20).

Дослідивши матеріали справи, суд вбачає правові підстави для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 грудня 1963 року позивачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 у Татарбунарському відділі РАЦС Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с.4).

Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 27.11.2012 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Татарбунари Одеської області у віці 72 років (а.с.8).

З копії свідоцтва про право приватної власності на квартиру б/н від 15 квітня 1993 року (а.с.5), записаного до реєстрової (кадастрової) книги під № 20-60, вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, при цьому частки кожного із співвласників у вказаному нерухомому майні не визначені.

З копії технічного паспорту на вищезазначену квартиру, виготовленого 15.04.1993 року (а.с.6-7) просліджується технічна характеристика квартири №11, поверховий план споруди, розрахунків площ спадкового нерухомого майна. Із копії домової книги вбачається також, що власниками квартири значаться ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які у ній зареєстровані з 01.11.1972 року.

Із листа-відмови приватного нотаріуса №1024/02-14 від 29.09.2017 року (а.с.9) вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на частку квартири АДРЕСА_1, яка належала її померлому чоловікові ОСОБА_4, однак отримала відмову з посиланням на те, що оформлення свідоцтва є неможливим з огляду на невизначеність частки, яка належала померлому у спільній сумісній власності.

За змістом статті 355 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.2 ст.372 ЦК України, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (ч.2 ст.370 ЦК України).

Відповідно до ст.1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому необхідно визначити, якою є доля спадкодавця у праві спільної сумісної власності.

Абзацом 2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року також передбачено, що у разі смерті співвласника, частки кожного з них у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними.

Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, є співвласниками на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право приватної власності на житло б/н від 15 квітня 1993 року (а.с.5).

Але в зв'язку з невизначеністю частки померлого у спільному сумісному майні відносно даного житла, позивачка позбавлена можливості скористатися своїм правом на вступ у спадщину після смерті чоловіка та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на частину вказаної нерухомості через нотаріальну контору.

За встановлених обставин, які підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами, враховуючи вищезазначені рекомендації постанови Пленуму ВСУ України №7 від 30.05.2008 року та відсутність договору з приводу визначення часток сторін у спільній сумісній власності, суд вважає, що за ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та за його дружиною - позивачем ОСОБА_1 має бути визначено по 1/2 частки ідеальної долі у спільній сумісній власності, а саме квартири АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст.355, 368, 372, 1226 ЦК України, ст.ст. 77, 78, 80, 81, 247, 263, 265 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Одеської області про визначення частки померлого у спільній сумісній власності - задовольнити.

Визначити частку у спільній сумісній власності ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Татарбунари Одеської області, у розмірі 1/2 частки ідеальної долі квартири АДРЕСА_1.

Визначити частку у спільній сумісній власності ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кам'янече Новоархангельського району Кіровоградської області (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 09.09.1996 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), у розмірі 1/2 частки ідеальної долі квартири АДРЕСА_1.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Семенюк