Рішення № 71471522, 09.01.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3998/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, 3-ті особи без самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_3 та приватний нотаріус Овідіопольського РНО ГУЮ в Одеській області Мірошниченко Наталія Миколаївна про визнання права власності на спадкове майно у виді житлового будинку в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

12 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила суд, встановити (визнати) факт права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 за її чоловіком - спадкодавцем ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, стягнувши з відповідачів суму судового збору у сумі 1280 грн., мотивуючи це неможливістю отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане нерухоме спадкове майно з підстав відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадковий будинок, акт на який від 14.10.1985 р. про продаж спірного будинку та довідку від 31.01.1992 р. про повний розрахунок за будинок були видані Профкомом радгоспу ім. ХХV з'їзду КПРС на ім'я переселенця - спадкодавця ОСОБА_5

В судове засідання позивачка не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, надіславши на адресу суду письмову заяву, в якій, пославшись на похилий вік, незадовільний стан здоров'я, повністю підтримала позов, просила його задовольнити та слухати справу за її відсутністю (а.с. 35).

Представник відповідачів в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, надіславши до суду свою письмову заяву, в якій позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення та з проханням про слухання справи за його відсутністю (а.с. 30).

3-тя особа ОСОБА_3 (син позивачки) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надіславши до суду свою письмову заяву, в якій, пославшись на свою відсутність за межами Одеської області на час розгляду справи, не заперечував проти задоволення позову та з проханням про слухання справи за його відсутністю (а.с. 36).

3-тя особа приватний нотаріус Овідіопольського РНО ГУЮ в Одеській області Мірошниченко Н.М. в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, надіславши до суду заяву, в якій пославшись на перебування у відпустці, просила суд, розгладати справу за її відсутності (а.с. 29).

Дослідивши матеріали справи та довідки із спадкової справи № 56/2015 від 21.10.2015 р., суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 1217 ЦК України передбачено - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини, з умовою чи із застереженням.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України передбачено - спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна, як те передбачено ст. 1299 ЦК України.

У відповідності до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про внесення змін до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» від 09.08.2012 р. № 404, зареєстрованого в Мінюсті України 05.09.2012 р. за № 1538/21850 та набрав чинності з дня його офіційного опублікування - не належать до самочинного будівництва для будинків садибного типу, дачних та садових будинків, зокрема : індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» - житлові будинки, які побудовані до 05.08.1992 р. не потребують введення в експлуатацію, а відповідно до п. 3.1 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», затвердженого Наказом Мінрегіонбуду № 95 від 19.03.2013 р. - документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 р. індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно - є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Крім того, відповідно до Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР» від 31.01.1996 р., затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 р., яка діяла до 13.12.1995 р. - реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах. У випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу : а) при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих, бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам.

Пунктом 62 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР», підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Суд встановив, що спадкодавець ОСОБА_5, який є чоловіком позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 24.04.2015 р. та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 30.04.1985 р. (а.с. 6,7).

Після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. відкрилася спадщина на спадкове майно у виді житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, 1984-1986 р.р. побудови, який, за життя, був проданий спадкодавцю, як переселенцю, і за який останній повністю розрахувався, що підтверджується актом від 14.10.1985 р. про продаж спірного будинку та довідкою від 31.01.1992 р. про повний розрахунок за будинок, виданих Профкомом радгоспу ім. ХХV з'їзду КПРС, рішеннями виконкому Петродолинської с/р : № 19 від 07.02.1992 р. про визнання за ОСОБА_5 права власності на спадковий будинок у зв'язку з повним розрахунком за вказаний будинок та від 25.07.1993 р., яким було вирішено Овідіпольському РБТІ узаконити самовільно побудовані спадкодавцем ОСОБА_5 господарчі будівлі та споруди : котельну, гараж, сарай та погріб, на підставі якого, Овідіопольським РБТІ був виданий висновок про самовільне будівництво № 22 від 28.07.1993 р., а також, 29.07.1993 р. було видано квитанцію по прибутковому касовому ордеру, і на підставі яких, спадкодавцем ОСОБА_5 було отримано технічний паспорт на спадковий житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами (а.с. 9-21).

Як встановив суд, спадковий житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами був побудований в період з 1984 р. по 1986 р., що підтверджується вищенаведеним технічним паспортом на житловий будинок, а згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» житлові будинки, які побудовані до 05.08.1992 р. не потребують введення в експлуатацію.

Аналізуючи приписи норм вищевказаного законодавства та статті 1218 ЦК України, суд дійшов висновку - до складу спадщини входять лише ті права та обов'язки, носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах, тому, не набуття права власності на річ спадкодавцем - не дає законних підстав для виникнення такого права у спадкоємців померлого.

Таким чином, суд вважає, що спадкодавець ОСОБА_5, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у відповідності до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про внесення змін до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» від 09.08.2012 р. № 404, зареєстрованого в Мінюсті України 05.09.2012 р. за № 1538/21850 та згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» - за життя, в пеірод шлюбу з позивачкою, набув право власності на нерухоме майно у виді 1/2 частин вищевказаного житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, і відповідно позивачка, як єдиний спадкоємець, після смерті свого чоловіка, має право на спадкування 1/2 частини вищевказаного нерухомого майна і на весь будинок в цілому, а тому вказаний позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з урахуванням визнання позову відповідачем.

В той же час, в задоволенні позову в частині встановлення (визнання) факту права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 за спадкодавцем ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 р. - слід відмовити, адже якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Слід звернути увагу, що після набуття чинності ЦК України з 01 січня 2004 року - встановлення факту володіння особою будинком на праві власності в порядку окремого провадження - не допускається.

Таким чином, не підлягає застосуванню судами п. 17 ППВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», яким передбачено встановлення факту володіння громадянином жилим будинком на праві власності, якщо власником було втрачено правовстановлюючий документ на цей будинок і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку.

Якщо спадщина відкрилась після 01 січня 2004 року - суди не повинні задовольняти вимоги про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном або задовольняти позови про визнання права власності на спадкове майно із зазначених підстав.

Отже, встановлення (визнання) факту права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 за спадкодавцем ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 р. - вданому випадку не вимагається з підстав, описаних вище.

Крім цього, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України та часткового задоволення позову, беручи до уваги, що позивачкою не було доведено суду факт того, що її право власності в порядку спадкування за законом оспорюється або не визнається відповідачами Петродолинською с/р Овідіопольського району Одеської області, суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів суми судового збору слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,280-283 ЦПК України, ст.ст. 1217,1218,1233,1234,1236,1247,1268,1297 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. „Про судову практику у справах про спадкування", суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов ОСОБА_1 до Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, 3-ті особи без самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_3 та приватний нотаріус Овідіопольського РНО ГУЮ в Одеській області Мірошниченко Наталія Миколаївна про визнання права власності на спадкове майно у виді житлового будинку в порядку спадкування за законом - задовольнити частково ;

2.Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. на спадкове майно у виді - житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ;

3.В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Гандзій Д.М.