Ухвала суду № 71469726, 05.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

У Х В А Л А

05 січня 2018 року

м. Київ

справа № 589/4294/16-ц

провадження № 61-326ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання власників квартир «Дім», ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Сумибуд», третя особа Виконавчий комітет Конотопської міської ради Сумської області, про визнання права власності на квартиру, визнання договору, акта приймання-передачі квартири та свідоцтва про право власності на квартиру недійсними,

ВСТАНОВИВ :

19 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року у вищевказаній справі.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIІІ від 03 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктом 14 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають чинності та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 325 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, що діяли на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення цього строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Можливість поновлення строку на касаційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин передбачена також статтею 390 ЦПК України у чинній редакції.

Оскаржувані судові рішення набрали законної сили 16 серпня 2017 року, а касаційна скарга подана представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 19 грудня 2017 року, тобто після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 325 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV.

Зі змісту касаційної скарги не вбачається клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень із зазначенням поважних причин пропущення цього строку.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу.

Відповідно до частини третьої статті 328 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 325 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Згідно з частиною третьою статті 393 чинного ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Разом із цим, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки заявником всупереч вимогам частин другої та четвертої статті 326 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV в касаційній скарзі не зазначено ім'я (найменування) особи та місце проживання або місцезнаходження позивача ОСОБА_1 та відповідача - Приватного акціонерного товариства «Сумбуд», а також до касаційної скарги не додано належним чином завірену довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді касаційної інстанції.

Також всупереч вимогам частини другої статті 328 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV заявником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги.

При цьому у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на тяжке матеріальне становище.

У задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, внесеними Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ (далі - Закон України «Про судовий збір»), та статті 82 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

Аналогічні положення містяться і у статті 136 ЦПК України у нині чинній редакції.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Заявник не надала суду касаційної інстанції жодних доказів на підтвердження її тяжкого матеріального стану, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.

Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у заявника пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами відповідача стосовно можливості звернення до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати касаційної скарги судовим збором) у даній справі дотримано.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 120 відсотків ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в даному випадку становить 91 грн. 80 коп. та має бути перерахований або внесений за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, МФО - 820019, рахунок отримувача - 31213207700007, ККДБ - 22030102, призначення платежу: 101; ідентифікаційний код, а при його відсутності у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються паспортні дані; судовий збір за подання касаційної скарги у справі за позовом ОСОБА_1, Верховний Суд.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.

Приписами частини другої статті 393 ЦПК України визначено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, зокрема щодо її змісту, а також якщо до скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Якщо заявник у встановлений строк виконає вимоги щодо належного оформлення скарги та сплатить суму судового збору, касаційна скарга вважається поданою в день її первісного подання. Інакше скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Отже касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 392, 393, пунктом 14 розділу ХІІІ ЦПК України, Законом України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 30 січня 2018 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині зазначення в касаційній скарзі ім'я (найменування) особи та місце проживання або місцезнаходження позивача ОСОБА_1 і відповідача - Приватного акціонерного товариства «Сумбуд», надання належним чином завіреної довіреності або іншого документа, що посвідчує повноваження ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_1, сплати судового збору касаційна скарга буде визнана неподаною і повернута заявнику.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначеними поважних підстав для цього у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук