Ухвала суду № 71468617, 02.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

02.01.2018 Київ К/9901/2048/17 справа № 810/1247/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., Васильєвої І.А., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Касаційна скарга передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до пункту 4 VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - КАС України).

Разом тим, пунктом 12 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з пунктом 14 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Так, частиною 2 статті 212 КАС України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Як свідчать додані до касаційної скарги докази, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції проголошене у відкритому судовому засіданні та виготовлене у повному обсязі 21 листопада 2016 року, а, отже з врахуванням приписів статті 212 КАС України строк на касаційне оскарження завершився 12 грудня 2016 року (понеділок); касаційну ж скаргу подано 1 серпня 2017 року.

Як підтверджується матеріалами касаційної скарги, останню ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2017 року залишено без руху з підстав визнання наведених скаржником причин пропуску строку касаційного оскарження судового рішення неповажними та необхідності додання до касаційної скарги документа про сплату судового збору у розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір", належним чином завіреної копії довіреності на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, та наказ на підтвердження повноважень в.о. начальника, який підписав довіреність на представництво інтересів. З метою усунення недоліків касаційної скарги відповідачу надано строк, визначений статтею 214 КАС України, в редакції, чинній на час подання касаційної скарги.

У межах строку, визначеного на підставі ухвали, Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на адресу суду надіслано заяву, в якій податковий орган просив продовжити процесуальний строк з метою сплати судового збору. Крім того, разом із вказаною заявою скаржник подав документи на підтвердження повноважень осіб, що підписали касаційну скаргу та довіреність, а також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження послався на те, що рішення суду апеляційної інстанції ним не отримано.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2017 року продовжено Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби у Київській області строк для усунення недоліків поданої касаційної скарги до 29 листопада 2017 року.

У вказаній ухвалі зазначено, що скаржником не надано доказів, які б підтвердили неможливість отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції у період з його виготовлення до моменту подання касаційної скарги.

28 листопада 2017 року податковим органом через канцелярію Вищого адміністративного суду України подано клопотання про усунення недоліків, в якому зазначено про надання до суду касаційної інстанції копії рішення суду апеляційної інстанції та заявлено клопотання про надання додаткового часу та продовження строку для перерахування коштів про сплату судового збору.

Разом з тим, як свідчить зміст та додані до клопотання додатки, незважаючи на пряму вказівку на це Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12 жовтня 2017 року, жодних доказів, які б вказували на неможливість отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції з часу її виготовлення у повному обсязі до моменту подання касаційної скарги податковий орган не надав.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що твердження Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби у Київській області про не отримання рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, оскільки, звертаючись із касаційною скаргою 1 серпня 2017 року, до останньої додано копію копії такого рішення, засвідчену судом.

Також варто відзначити й те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року була оприлюднена ще 24 листопада 2017 року, а відтак, з урахуванням положень частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", з цієї дати була відкритою для безоплатного цілодобового доступу.

В додаток до наведеного, колегія суддів хоче закцентувати увагу на тому, що згідно з частиною 2 статті 6 КАС України в редакції, чинній нас постановлення ухвали Верховним Судом, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у пункті 48 рішення від 3 квітня 2008 року по справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відтак, оскільки податковим органом не надано доказів, що він вживав заходи з метою отримання рішення суду апеляційної інстанції протягом значного часу (з листопада 2016 року по серпень 2017 року), посилання Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби у Київській області на неотримання рішення суду саме по собі не може засвідчити наявності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про неповажність наведених у заяві підстав для поновлення строку касаційного оскарження.

Згідно з частиною четвертою статті 332 КАС України розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 333, пунктами 12, 14 Розділу VІІ "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко