Ухвала суду № 7146804, 16.12.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції Шальєва В.А.

суддя доповідач Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

« 16 » грудня 2009 року справа № 2а-6345/09/0570

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін :

від позивача не зявились

від відповідача Антощук О.С. довір. від 08.12.2009 року № 123

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 23.09.2009 року

у справі № 2а6345/09/0570

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Морське постачання та сервіс”

до відповідача Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Морське постачання та сервіс” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень рішень. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року у справі № 2а-6345/09/0570 (суддя Шальєва В.А.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що податкові повідомлення рішенні прийняті по встановленому факту порушень позивачем вимог податкового законодавства, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проведена виїзна планова перевірка ТОВ “Морське постачання та сервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складений акт № 2211/23-2/25577841 від 12.08.2008 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ТОВ “Баст” вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податку на прибуток в загальній сумі 183253 грн., в тому числі у 2 кварталі 2007 р. - 78008 грн., 3 кварталі 2007 р. - 88395 грн., 4 кварталі 2007 р. - 15285 грн., 1 кварталі 2008 р. - 1565 грн.; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, пп. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.5 “а” ст. 6, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 95148 грн., в тому числі у квітні 2007 р. - 21304 грн., у червні 2007 р. - 10564 грн., липень 2007 р. - 24958 грн., серпень 2007 р. - 19766 грн., вересень 2007 р. - 8233 грн., жовтень 2007 р. - 10683 грн., завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 4135 грн. (а.с. 8-51 т.1).

На підставі акту перевірки Жовтневою МДПІ м. Маріуполя прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000522310/0 від 20.08.2008 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 183253 грн. та штрафних санкцій в сумі 79260,5 грн.,

№ 0000512310/0 від 20.08.2008 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95148 грн. та штрафних санкцій в сумі 47574 грн.

За результатами адміністративного узгодження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000522310/1 від 17.09.2008 р., № 0000522310/2 від 10.12.2008р., № 0000522310/3 від 09.02.2009 р., № 0000522310/4 від 15.04.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 262513,5 грн., в тому числі, за основним платежем 183243 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 79260,5 грн.; № 0000512310/1 від 17.09.2008 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 142722 грн., в тому числі, за основним платежем - 95148 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47574 грн., № 0000672310/2 від 10.12.2008 р., № 0000672310/3 від 09.02.2009р., № 0000672310/4 від 15.04.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 118717,5 грн., в тому числі, за основним платежем - 79145 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39572,5 грн. Позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000522310/0 від 20.08.2008 р., № 0000522310/1 від 17.09.2008 р., № 0000522310/2 від 10.12.2008 р., № 0000522310/3 від 09.02.2009 р., № 0000522310/4 від 15.04.2009 р., № 0000672310/2 від 10.12.2008 р., № 0000672310/3 від 09.02.2009 р., № 0000672310/4 від 15.04.2009 р. оскаржувались в повному обсязі, податкові повідомлення-рішення № 0000512310/0 від 20.08.2008 р., № 0000512310/1 від 17.09.2008 р. - в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 79145 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 39572,5 грн. Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції стосовно інших субєктів у сфері податкових взаємовідносин.

Наряду з викладеним, колегія суддів вважає, що приймаючи податкові повідомлення рішення, які оскаржувались, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, з наступних підстав.

Податковим органом в акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок включення до валових витрат вартість послуг, отриманих від ПП ОСОБА_3 в розмірі 279871 грн., які не підтверджені відповідними первинними документами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, основним видом діяльності ТОВ “Морське постачання та сервіс” є організація перевезення вантажів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність морського вантажного транспорту.

ТОВ “Морське постачання та сервіс” за договором № 01/03 від 01.02.2004 р. прийняв на себе зобов'язання з організації та здійснення транспортно-експедиторського обслуговування замовника компанії “Меd Black Shipping”.

На виконання умов договору позивач уклав договір № 15/10 від 15.10.2006 р. на перевезення вантажів з ПП ОСОБА_3 (а.с. 62-63 т.1).

Для своєчасної доставки вантажів ПП ОСОБА_3 укладений договір з іншим перевізником - ПП ОСОБА_4, який фактично здійснював перевезення вантажів позивача.

Надання ПП ОСОБА_3 послуг з перевезення вантажів підтверджено актами про надання послуг на загальну суму 279871 грн., проти чого не заперечує відповідач.

На виконання умов договору позивачем було перераховано ПП ОСОБА_3 279871 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по розрахунковому рахунку позивача.

Підпункт 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює обмеження щодо формування валових витрат, а саме, закон передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки витрати, понесені позивачем за договором з ПП ОСОБА_3, підтверджені відповідними актами про надання послуг та платіжними документами, відповідач дійшов необгрунтованного висновку щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат зазначених витрат та порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника скарги на нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП ОСОБА_3, з наступних підстав.

Відповідно до п. 33 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України “Про автомобільний транспорт”.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що ПП ОСОБА_3, з яким позивачем був укладений договір № 15/10 від 15.10.2006р. на перевезення вантажів, не має ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 3.2 статті 3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, встановлено, що договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

На виконання зазначених вимог та для своєчасної доставки вантажів ПП ОСОБА_3 уклав договір з іншим перевізником - ПП ОСОБА_4, який фактично здійснював перевезення вантажів позивача.

Таким чином, ні з боку позивача, ні з боку ПП ОСОБА_3 не було допущено порушень вимог чинного законодавства при укладанні угоди.

Крім того, з системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що діюче законодавство України в галузі оподаткування не обмежує права суб'єкта підприємницької діяльності на надання транспортних послуг не власними силами, а із залученням третіх осіб.

Податковим органом в акті перевірки інкримінувалось ТОВ “Морське постачання та сервіс” порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок включення до валових витрат вартість послуг, отриманих від УДЦТС Ліски, в розмірі 453142,84 грн., які не підтверджені відповідними первинними документами.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, з наступних підстав.

31.01.2005 р. позивачем укладений договір № 26/ТЕ з УДЦТС Ліски про надання транспортних послуг.

На виконання договору УДЦТС Ліски надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав, а ТОВ “Морське постачання та сервіс” проведена оплата цих послуг, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, відсутність у позивача примірнику товарно-транспортних накладних, на думку відповідача, говорить про те, що витрати в розмірі 453142,84 грн. не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Підпунктом 11.7 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В даному випадку позивач є замовником, а не вантажовідправником, а тому наявність у позивача примірників товарно-транспортних накладних не є обов'язковою.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є підставою для виключення зазначених сум зі складу валових витрат.

Більш того, суми витрат підтверджені товарно-транспортними накладними, наданими до матеріалів справи.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Оскільки встановленні підпунктом 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обмеження щодо формування валових витрат не містять розширювального тлумачення, то наявність у позивача розрахункових, платіжних та інших документів, які підтверджують здійснення витрат є достатньою для віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Основним видом діяльності ТОВ “Морське постачання та сервіс” є організація перевезення вантажів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність морського вантажного транспорту.

Позивач з метою отримання прибутку укладав угоди та ніс витрати щодо організації перевезення вантажів, в тому числі, за договорами з ПП ОСОБА_3 та УДЦТС Ліски.

Таким чином, витрати позивача за договорами з ПП ОСОБА_3 та УДЦТС Ліски безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю ТОВ “Морське постачання та сервіс”.

Що стосується визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то відповідач в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях посилається на порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.5 “а” ст. 6, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 95148 грн., в тому числі у квітні 2007 р. - 21304 грн., у червні 2007 р. - 10564 грн., липень 2007 р. - 24958 грн., серпень 2007 р. - 19766 грн., вересень 2007 р. - 8233 грн., жовтень 2007 р. - 10683 грн., завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 4135 грн. (а.с. 8-51 т.1).

Рішенням про розгляд повторної скарги ДПІ у м. Маріуполі від 13.11.2008 р. № 23221/10/25-013 скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000512310/0 від 20.08.2008 р. ( № 0000512310/1 від 17.09.2008 р.) за платежем податок на додану вартість в частині 24004,5 грн., в тому числі за основним платежем - на 16003 грн., за штрафними санкціями - на 8001,5 грн. При цьому податковий орган погодився з відсутністю порушень з боку ТОВ “Морське постачання та сервіс” вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та пп. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.5 “а” ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника скарги щодо того, що позивачем завищена сума податкового кредиту з ПДВ на суму 80446 грн. в частині неправомірного включення, на думку відповідача, до складу валових витрат вартості автопослуг, отриманих від УДЦТС Ліски в розмірі 453142,84 грн., які не підтверджені відповідними документами та не пов'язані з подальшим використанням у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції та апеляційним судом встановлена безпідставність висновків податкового органу про непов'язаність витрат з оплати транспортних послуг УДЦТС Ліски в розмірі 453142,84 грн. з власною господарською діяльністю ТОВ “Морське постачання та сервіс”, тому безпідставним є й визначення податкових зобов'язань позивачу з податку на додану вартість в сумі 79145 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В даному випадку позивач придбавав послуги, які призначались для використання в господарській діяльності, тому суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням таких послуг підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним визначення ТОВ “Морське постачання та сервіс” податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 39572,5 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при повному і всебічному досліджені усіх матеріалів справи, вірному застосуванні норм процесуального та матеріального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Жовтневою міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року у справі № 2а-6345/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року у справі № 2а-6345/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Морське постачання та сервіс” до Жовтневою міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень рішень залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 16.12.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 21.12.2009 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич