Ухвала суду № 71466310, 05.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2017 року

справа № 808/3344/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронової С.В.

судді: Мельника В.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року

у адміністративній справі № 808/3344/16 за позовом Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення вимог позивача у цій справі в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована безпідставним неврахуванням наявного у відповідача боргу перед бюджетом на загальну суму 23 986 550,43 грн., який підтверджений судовими рішеннями та не сплачений відповідачем в добровільному порядку, а також неможливістю стягнення суми заборгованості з відповідача на підставі сформованих на виконання судових рішень інкасових доручень через банківські установи, оскільки у відповідача відсутні грошові кошти на розрахунковому рахунку, що відповідно до вимог ст.95 Податкового кодексу України є підставою для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги позивача та дослідивши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин і правильність застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, якими регулюються виниклі між сторонами по справі правовідносини, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача у цій справі, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у зв’язку з наявною у відповідача заборгованістю на загальну суму 23 986 550,43 грн., що підтверджено довідкою та даними зворотного боку інтегрованої картки платника податків, уповноваженими особами позивача 31.08.2016 було складено Акт опису майна відповідача про передачу майна у податкову заставу № 1, та вживались інші заходи щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, в тому числі і шляхом вручення 10.07.2015 представнику відповідача податкової вимоги форми «Ю» від 01.07.2015 № 610-23 на загальну суму 1 198 190,94 грн.

Проте, відповідач добровільно не сплатив наявний у нього податковий борг, що складається: з рентної плати за спеціальне використання води, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з орендної плати за землю з юридичних осіб, по надходженням від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, по надходженням від скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, у зв’язку з чим позивач звертався з позовами до суду, за результатами розгляду яких протягом 2015, 2016, 2017 р.р приймалися судові рішення про стягнення з відповідача податкового боргу на загальну суму 14 194 221,51 грн., який станом на 29.05.2017 є непогашеним, що є підставою для звернення до суду з вимого про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості адміністративного позову, оскільки позивач не надав достатніх та переконливих доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач у свою чергу, обґрунтував наявність підстав для застосування положень Закону України від 29.11.2001 № 2864-ІІІ в частині мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, а також довів неузгодженість наявної у нього суми податкового боргу.

Наведені висновки суд першої інстанції мотивував тим, що із загальної суми заборгованості відповідача (23 986 550,43 грн.) за позовами податкового органу судовими рішеннями було стягнуто з відповідача лише суму - 14 194 221,51 грн., але на підтвердження наявності підстав для звернення стягнення на майно відповідача на решту суму податкового боргу позивачем судових рішень не надано, також як і не спростовано обставини, які унеможливлюють вжиття у даному спірному випадку встановлених ст. 95 ПК України заходів стягнення податкового боргу.

Судова колегія в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі, оскільки виходячи з положень ст.95 Податкового кодексу України, продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі здійснюється лише у разі недостатності коштів в результаті здійснених заходів щодо стягнення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення перебуваючих у його власності коштів, але лише за умови виникнення права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для виокремлення обов'язкових умов (обставин), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, діючим законодавством чітко визначено: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, але з обов’язковим врахуванням положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 № 2864-ІІІ, яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивачем до фінансових установ (банків) на розрахунковий рахунок відповідача направлялися інкасові доручення (розпорядження) №№ 95-202, 217, 221, 223-229, 231-242 на стягнення коштів за податковим боргом загальним розміром 3 594 573,14 грн., що були складені позивачем тільки на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2015 по справі № 808/6618/15 (т.1, а.с.33-53, 197-268; т.2, а.с.1-75), але на виконання постанов Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2016 по справі № 808/1437/16, від 19.12.2016 по справі № 808/2916/16, від 12.01.2017 по справі № 808/3158/16 - позивачем інкасові доручення не оформлювалися та до банківських установ не направлялися у зв’язку з оскарженням відповідачем зазначених судових рішень до Вищого адміністративного суду України.

Крім того, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами відсутність у даному спірному випадку визначених Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» умов заборони примусової реалізації майна відповідача, а відповідно, у сукупності з вищенаведеними обставинами, позивачем не доведено підстави для задоволення заявлених ним у цій справі позивних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області – залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов