Постанова № 71466243, 31.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2017 рокусправа № 333/2371/17(2-а/333/137/17)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Мельника В.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2017 року

у адміністративній справі № 333/2371/17(2-а/333/137/17) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2017 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням І групи інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністерства України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і частково стягнуто з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 375,00 грн.

Цим же рішенням суду одночасно було відмовлено позивачу у задоволені його вимог в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням І групи інвалідності внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов- призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена до апеляційної інстанції позивачем по справі з підстав помилкового застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення його вимог в повному обсязі та стягнення на його користь судових витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

Позивач по справі та його представник в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлялися про час та місце його проходження. Оскільки заяв про відкладення розгляду справи не надходило, судова колегія визнала за можливе здійснити перегляд справи за відсутності зазначених осіб.

Представник відповідача по справі в судовому засіданні апеляційної інстанції вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції вважає апеляційну скаргу позивача безпідставною, оскільки комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, було розглянуто звернення ОСОБА_1 з урахуванням наданої ним постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2017 року у справі № 333/4921/16 , внаслідок чого було прийнято рішення що оформлено протоколом № 26 від 24.03.2017 р., а у адміністративного суду відсутні повноваження зобов'язувати відповідача вчинити дії по призначенню та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.

Заслухавши пояснення представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї з урахування наявних в матеріалах справи письмових доказів, судова колегія дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 17 жовтня 1962 р. до 18 квітня 1963 р. проходив військову службу в складі 391 окремого батальйону на території Куби, де ним було отримано поранення, внаслідок якого йому було встановлено безстроково інвалідність 1 «Б» групи, внаслідок поранення та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено довідкою Комунарського районного військового комісаріату, актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1848, та довідкою МСЕК від 17.09.2013 року серії 10ААБ № 481167

У зв'язку з відмовою ОСОБА_1 протокольним рішенням комісії Міністерства оборони України від 19.08.2016 року №71 в призначенні одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» і Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року (а.с.16), за результатом вирішення адміністративного позову ОСОБА_1 Комунарским районним судом м. Запоріжжя було прийнято 26.01.2017 року постанову у справі № 333/4921/16-а (а.с.17-19), якою визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року, та зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, і прийняти рішення у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.

Зазначена постанова Комунарского районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2017 року не оскаржувалася та набрала законної сили, що стало підставою для повторного звернення ОСОБА_1 у березні 2017 року до Міністерства оборони України з вимогою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, за результатом розгляду якої 24.03.2017 р. комісія Міністерства оборони України у зв'язку з набуттям законної сили рішень судів прийняла та протокольно оформила рішення № 26 (а.с.20), яким відмовила позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.07.2006 р. № 328-V, тобто, до запровадження виплати одноразової грошової допомоги, а інвалідність ОСОБА_1 встановлена до 01.01.2014 р., тобто, до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому він не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Саме зазначене протокольно оформлене рішення відповідача від 24.03.2017 року № 26, стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у цій справі, яке позивач по справі із-за своєї необізнаності розцінив як протиправні дії відповідача.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції встановив, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянула документи ОСОБА_1 та прийняла відповідне рішення без врахуванням змісту постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2017 року у справі № 333/4921/16-а, а саме, визнаного судом права ОСОБА_1 на отримання грошової допомоги у відповідності до чинних, на час виникнення такого права, положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 не з моменту звільнення з військової служби, а з моменту настання підстав для її отримання, що відповідачем по справі не спростовано належними доказами ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанцій.

За наведених в попередньому абзаці обставин, суд першої інстанції спираючись на положення ст.129-1 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ч.2 ст.14 КАС України, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність повторної відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги підстав, викладених у протоколі від 24.03.2017 року № 26, тобто, без врахування змісту постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2017 р. у справі № 333/4921/16-а, що стало підставою для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії Міністерства Оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням І групи інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судова колегія в повному обсязі погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки за результатом аналізу фактичних обставин отримання ОСОБА_1 поранення і захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах де велись бойові дії та встановлення йому інвалідності, а також порівняння цих обставин з нормами матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, Комунарським районним судом м. Запоріжжя в постанові від 26.01.2017 р. було чітко зазначено про право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

При цьому, Комунарський районний суд м. Запоріжжя встановивши у справі № 333/4921/16-а право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, послідовно обґрунтував протиправність відмови відповідача в призначенні такої допомоги, і зобов'язав Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, і прийняти рішення у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.

Відповідач по цій справі погоджуючись з рішенням суду у справі № 333/4921/16-а та не оскаржуючи його, у той же час формально поставився до виконання цього судового рішення, проігнорувавши в повному обсязі його зміст, внаслідок чого повторно вирішуючи на засіданні комісії 24.03.2017 р. вимогу ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідач фактично спирався на раніше ухвалену ним же відмову ОСОБА_1, і вдруге послався на звільнення останнього з військової служби до запровадження виплати одноразової грошової допомоги Законом від 03.07.2006 р., та на встановлення йому інвалідності до 01.01.2014 р.

Тобто, оборонне відомство навіть за умови визнання його рішення неправомірним постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2017 р., чітко дотримуючись своєї позиції повторно допустив порушення прав позивача, як військовослужбовця, що гарантовані йому державою у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. При цьому, мотивуючи таку відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач послався на обставини, які насправді не мають відношення до спірного питання, та не навів жодного доводу не вираховування ним змісту постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2017 р.

Враховуючи вищенаведене та не доведеність відповідачем суду у цій справі правомірності протокольно оформленого рішення комісії від 24.03.2017 р. № 26 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, судова колегія керуючись ч.2 ст.71, ч.1 і ч.3 ст.72 КАСУ підтверджує висновки суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням І групи інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністерства України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Одночасно, судова колегія вважає за необхідне у данній справі детально навести нормативне обґрунтування протиправності відмови відповідача у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги незважаючи на те, що відповідач по справі постанову суду першої інстанції у цій справі не оскаржує, оскільки фактично предметом спору у цій справі є не лише протиправність відмови суб'єкта владних повноважень та невиконання ним судового рішення, яке набрало законної сили, а й питання права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до чинних, на час встановленням йому 1 групи інвалідності положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, оскільки підставою для відмови призначення одноразової грошової допомоги стало на думку комісії звільнення позивача з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.07.2006 р. № 328-V та встановлення йому інвалідності до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.99 № 2011-XII, соціальний захист вій- ськовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі

Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 ста т.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно п. 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто з наведених норм законодавства випливає, що датою, з якої виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у розмірах, що встановлені ст.ст.16,16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 року та відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 є момент встановлення такої інвалідності в період дій таких актів.

А саме, відповідно до редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діяла на момент встановлення ОСОБА_1 1 групи інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії, позивачу по цій справі в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України і діючого на той час Порядку від 28.05.2008 року №499 повинна бути виплачена одноразова грошова допомога, яка належить до соціальних виплат та є складовою проголошеного Конституцією України соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Щодо захисту позивачем своїх прав та інтересів через застосування процедури оскарження дій Міністерства оборони в судовому порядку з питань прийняття рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги № 26 від 24.03.2017 р., слід зазначити, що в адміністративному позові ОСОБА_1 із-за своєї необізнаності стосовно форми рішення, яке приймається Комісією Міністерства оборони України, утвореною в апараті Міністерства оборони України саме з метою розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, помилково сформульовав свої вимоги у цій справі «про визнання протиправними дій відповідача», замість правильної вимоги «про протиправність та скасування рішення комісії Міністерства оборони України № 26 від 24.03.2017 р.».

Встановивши під час вирішення спору у цій справі, що позивачем фактично оскаржується саме відмова у виплаті йому одноразової допомоги, що оформлена протоколом засідання комісії МОУ № 26 від 19.08.2016 р., та розуміючи різницю між «діями» і «рішенням» суб'єкта владних повноважень, суд першої інстанції зобов'язаний був керуючись приписами ст.11 КАСУ самостійно визначитися з належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача у цій справі, і не обмежуватися наведеними позивачем в прохальній частині вимогами щодо протиправності дій відповідача. Тим більш, що підставою для відмови у задоволені вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії задля відновлення порушених прав, суд першої інстанції посилався на не оскарження позивачем оформленого протоколом рішення відповідача від 24.03.2017 р. № 26, і на чинність цього рішення на момент розгляду справи в суді.

Наведену у попередньому абзаці позицію суду першої інстанції судова, колегія вважає непослідовною та не логічною, оскільки протиправність дій відповідача по тексу рішення була судом обґрунтована саме оформленим протокольно рішенням від 19.08.2016 р. № 26, яким повторно позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що відповідно до принципу офіційності зобов'язувало суд першої інстанції до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Оскільки судом першої інстанції було проігноровано принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, виходячи із встановлених по справі фактичних обставин, та підтвердження під час судового вирішення спору: права у позивача на отримання одноразової грошової допомоги (виниклого у зв'язку із різним застосування законодавства до даних фактичних відносин); а також наявності факту протиправності рішення відповідача від 19.08.2016 р. № 26, чим саме і обґрунтовувалися вимоги ОСОБА_1 у цій справі, судова колегія вважає за необхідне вийти за межі зазначених ОСОБА_1 в прохальній частині позову вимог з огляду на те, що ст.51 КАСУ (права та обов'язки сторін) та ст.137 КАСУ (зміна позовних вимог) допускає розширене тлумачення використаного у ст.105 КАСУ терміну "позовна вимога" та можливість охоплення ним як предмету, так і підстав позову.

Виходячи за межі вимог позивача у цій справі, судова колегія оцінивши правомірність відмови позивачу в призначенні одноразової допомоги протокольно оформленим рішенням комісії від 19.08.2016 р. № 26 на підставі прописаних в ч.3 ст.2 КАСУ критерій, яка не тільки не обмежує адміністративний суд колом обставин, що заявлені як підстава позову, але й зобовґязує суд вийти за межі цього кола й дослідити всі обставини, що мали значення при вчиненні відповідачем дії (бездіяльності) чи прийнятті рішення, встановила, що рішення від 19.08.2016 р. № 26 було прийнято відповідачем: всупереч наданих йому повноважень та з використанням цих повноважень з неналежною метою; не обґрунтовано, тобто без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; з проявою упередженого ставлення до ОСОБА_1 у своїх рішеннях та діях; не добросовісно, тобто без наміру реалізації владних повноважень задля досягнення поставлених законом цілей і справедливих результатів; безрозсудливо, тобто, неприпустимо з точки зору законів логіки та норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини; а також без дотримання принципу рівності перед законом, і ігноруванням судового рішення та підходу, застосованого судом під час розгляду справи № 333/4921/16-а.

Наведені вище критерії прийняття рішень, вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України випливають з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

У своїй діяльності Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повинна керуватися Конституцією України, законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Основними завданнями Комісії Міністерства оборони України є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках».

Обмеження щодо реалізації права військовослужбовців на отримання одноразової допомоги у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення або захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби і пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чітко встановлені Законом, і до них не відносяться підстави, що були наведені відповідачем в рішенні від 19.08.2016 р. № 26.

Крім того, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги чітко визначено, що Комісія відмовляє в призначенні одноразової грошової допомоги у разі, якщо встановлено, що загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги - що до спірного випадку не має відношення.

Рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги згідно з нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України (чи відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання) приймається комісією МОУ на засіданні, результати якого оформлюються протоколом, який в свою чергу затверджується Міністром оборони України, після чого зазначене рішення доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, який і перераховує кошти до обласних військових комісаріатів для виплати заявникам.

На підставі аналізу наведених норм та фактичних обставин справи, а також встановивши, що права позивача по цій справі були порушені не діями відповідача, а саме прийнятим рішенням комісії МОУ від 19.08.2016 р. № 26, яким протиправно відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням І групи інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність чіткого формулювання позивачем вимоги про скасування протокольно оформленого рішення комісії Міністерства оборони України № 26 від 24.03.2017 р. не може слугувати перешкодою для скасування цього рішення адміністративним судом з підстав його протиправності, що і є належним способом захисту у розумінні ст.162 КАС України.

Оскільки вищенаведені обставини судом першої інстанції не враховано належним чином, висновок суду про відмову у задоволені вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не можна визнати обґрунтованим.

Зважаючи на обсяг допущених судом першої інстанції порушень та їх суть, що призвело до неправильного вирішення справи, керуючись положеннями ст.11 КАСУ з метою повного і всебічного захисту права позивача, судова колегія вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у цій справі і задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування протокольно оформленого рішення комісії МОУ від 19.08.2016 р. № 26, та зобов'язання відповідача на підставі постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2017 року у справі № 333/4921/16 призначити та забезпечити виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням І групи інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Вирішуючи у зазначений в попередньому абзаці спосіб захисту порушених прав позивача, судова колегія бере також до уваги Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., в яких зазначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи вищезазначене та беззаперечно встановлені судом факти наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги і протиправності відмови відповідача у призначенні такої допомоги, тобто, відсутності у відповідача права розсуду в данних спірних правовідносинах, судова колегія вважає, що зобов'язання відповідача призначити та забезпечити виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до встановлених постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2017 року у справі № 333/4921/16 обставин, не може розцінюватися в даному спірному випадку як втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов'язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оскільки відповідач вдруге грубо порушив права позивача у цій справі та проігнорував судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, судова колегія вважає, що при розгляді даної справи буде неприйнятним не враховувати право на ефективний засіб захисту прав позивача з метою припинення протиправності з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищеописане, судова колегія дійшла висновку, що належним захистом порушеного права позивача окрім скасування протокольно оформленого комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішення № 26 від 24.03.2017 р., також є і зобов'язання відповідача вчинити певні дій задля відновлення прав ОСОБА_1, які можуть бути відновлені лише шляхом визнання протиправним та скасування зазначеного рішення відповідача.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у праві отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії та рішення відповідача.

Підсумовуючи вищеописане, судова колегія дійшла висновку про задодоволення адміністративного позову ОСОБА_1 шляхом прийняття нової постанови у цій справі, що забезпечить зрозумілість судового рішення та його виконання.

У відповідності до вимог ст.87, ч.1 ст.94 КАСУ і наявних в матеріалах письмових доказів фактично наданої позивачем правової допомоги, стягненню з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на оплату послуг адвоката в розмірі - 375,00 грн.

Керуючись п.3 ч. 1 ст.198, ст.202, ст.205, 207 КАС України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2017 року - скасувати, та прийняти постанову про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлено протоколом № 26 від 24.03.2017 р. в частині відмови майору у запасі ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням І групи інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 11 протоколу № 26 від 24.03.2017 р.)

Зобов'язати Міністерство оборони України на підставі постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2017 року у справі № 333/4921/16 призначити та забезпечити виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням І групи інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Стягнути з Міністерства Оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: 68118, АДРЕСА_1, РНОКПППНОМЕР_1) витрати на оплату послуг адвоката в розмірі - 375 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, що передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов